Ухвала

від 21.01.2019 по справі 914/102/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.01.2019 р.                                                             Справа № 914/102/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І.

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Центр-Плюс», м. Львів,

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моя подорож», м. Львів, заборгованості по договору оренди обладнання №7674 від 05.12.2017 року в розмірі 25 893,14 грн., з яких 19 917,80 грн. заборгованість по орендній платі та 5 975.34 грн. штрафу.

15.01.2019 року на адресу господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Центр-Плюс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моя подорож» заборгованості по договору №7674 від 05.12.2017 року в розмірі 25 893,14 грн., з яких 19 917,80 грн. заборгованість по орендній платі та 5 975,34 грн. штрафу. На підтвердження заявлених вимог долучено копії договору оренди обладнання №7674 від 05.12.2017 року, додатку №1 до договору від 05.12.2017 року – акт прийому-передачі майна в оренду від 05.12.2017 року, додатку А до договору оренди обладнання від 29.12.2017 року, додатку Б до договору оренди обладнання від 31.01.2018 року, додатку В до договору оренди обладнання від 01.03.2018 року, додатку Г до договору оренди обладнання від 21.05.2018 року, додатку №2 до договору від 05.12.2017 року – акт прийому-передачі майна з оренди від 23.05.2018 року, гарантійного листа за підписом директора ТОВ «Моя подорож», претензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Центр-Плюс» №692 від 22.10.2018 року з доказами її надіслання (фіскальний чек від 22.10.2018 року, накладна, опис вкладення у цінний лист, конверт з поштовою довідкою від 10.12.2018 року), фіскальний чек від 24.09.2018 року, накладна від 24.09.2018 року, опис вкладення у цінний лист від 24.09.2018 року, поштової довідки про повернення кореспонденції від 27.09.2018 року, протокол №2901/2018 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Центр-Плюс» від 30.01.2018 року, наказ №2 П про прийняття на роботу від 30.01.2018 року.

Розглянувши подану заяву, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення у зв'язку з наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Однак, разом з цим, Господарським процесуальним кодексом України встановлено певні вимоги до заяви про видачу судового наказу. Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Із положень ст. 152 (п. 8 ч. 1) та ст. 155 (п. 7. ч. 1) Господарського процесуального кодексу України вбачається, що з матеріалів поданої заяви суд повинен встановити наявність чи відсутність виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, не розглядаючи обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті.

Також суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Так, із наданих документів вбачається безспірність вимог на суму 8 748,00 грн. за період оренди обладнання з 05.12.2017 по 28.02.2018 року. Щодо вимог на суму 11 169,80 грн., суд зазначає, що відсутні підстави вважати такі безспірними, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує вимоги. Так, додаток В до договору від 01.03.2018 року, додаток Г до договору від 21.05.2018 року та додаток №2 до договору – акт прийому-передачі майна з оренди від 23.05.2018 року не підписані іншою стороною. Тобто, відсутні докази погодження сторонами нових строків оренди та розміру орендної плати, про що складалися додатки В та Г, а також не підтверджено факт передачі майна з оренди 23.05.2018 року (додаток №2 до договору не підписаний боржником). Відтак, відсутні докази для встановлення обставини наявності порушення права грошової вимоги на суму 11 169,80 грн.

Заявник стверджує, що відповідно до п. 14.5 договору сторони погодили, що будь які додатки до даного договору, надіслані орендодавцем для підпису шляхом поштового відправлення з описом вкладення (рекомендованим або цінним листом), у випадку неповернення (несвоєчасного повернення) орендарем підписаного оригіналу і відсутності письмової мотивованої відмови від його підписання, вважаються визнаними останнім. Такі документи можуть подаватися орендодавцем до банківських, судових та інших установ. Проте, як вбачається з поданих доказів надіслання боржнику додатків В, Г та №2, такі надсилались лише 24.09.2018 року, тоді як додатками В та Г погоджувались умови оренди та розмір орендної плати на березень-травень 2018 року. Посилання заявника на положення п.4.1 договору (у разі необхідності з боку орендаря строк оренди майна може бути продовжено за умови письмового погодження орендарем, про що орендар повинен попередити останнього не пізніше ніж за одну добу до закінчення строку, зазначеного в п. 4. договору, а якщо обумовлений в договорі строк оренди буде перевищений без письмового дозволу орендодавця, то буде вважатися, що строк оренди майна продовжено орендарем в односторонньому порядку на невизначений строк, але у будь-кому випадку до моменту повернення майна власнику, за що орендарю нараховується оренда плата) є безпідставним, оскільки відсутні докази звернення орендаря з вимогою (пропозицією) продовжити строк оренди. Наведене викликає сумнів у погодженні сторонами строків оренди та розмірів орендної плати та не може визнаватися судом встановленою безспірною обставиною.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; відповідно до п.8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України - якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог (ч.3 ст.152 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відсутні підстави для видачі судового наказу щодо вимоги про стягнення 11 169,80 грн. та 30% штрафу на вказану суму в розмірі 3 350,94 грн. Одночасно суд звертає увагу заявника, що згідно з ч.1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст. ст. 147, 150, 152 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Центр-Плюс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моя подорож» заборгованості по договору оренди обладнання №7674 від 05.12.2017 року в розмірі 14 520,74 грн., з яких 11 169,80 грн. заборгованості по орендній платі та 3 350,94 грн. штрафу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку, визначеному ст.ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Матвіїв Р.І.