Рішення

від 21.01.2019 по справі 910/15453/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2019Справа № 910/15453/18

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міра" (61017, обл. Харківська, м. Харків, вул. Котлова, буд. 168; ідентифікаційний код: 39226171)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Текнолоджи Групп" (03113, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 62-Б, офіс 2; ідентифікаційний код: 40939904)

про стягнення 25 484, 54 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міра" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Текнолоджи Групп", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 25 484, 54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що він виконав зобов'язання шляхом здійснення попередньої оплати товару в сумі 23 884,00 грн. на підставі отриманого від відповідача рахунку на оплату № СС-00261 від 12.06.2018, проте, відповідач поставки товару не здійснив, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість. У зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість на суму 23 884,00 грн.

Крім того, позивачем на існуючу суму заборгованості було нараховано проценти в розмірі 1 600, 54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

У запропонований в ухвалі від 20.11.2018 п'ятнадцятиденний строк, відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Текнолоджи Групп" є: 03113, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 62-Б, офіс 2.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 направлялась судом на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/15453/18 належним чином та про те, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Текнолоджи Групп" (постачальник) направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Міра" (покупець) рахунок-фактуру № СС-00261 від 12.06.2018 на оплату за товар, а саме стелаж в комплекті на загальну суму 23 884, 00 грн. (разом з ПДВ).

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 155 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Міра" 14.06.2018 здійснило оплату по даному рахунку, перерахувавши на розрахунковий рахунок відповідача суму в розмірі 23 884, 00 грн. із зазначенням призначення платежу "Сплата за стелаж згідно рахунку № СС-00261 від 12.06.2018 в т.ч. ПДВ-3 980, 67 грн."

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 643 Цивільного кодексу України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами з приводу виставлення відповідачем рахунку-фактури № СС-00261 від 12.06.2018 на загальну суму 23 884, 00 грн. позивачеві та його оплати останнім, суд дійшов висновку про укладення між сторонами у спрощений спосіб (шляхом сплати відповідної суми грошей) договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У позовній заяві позивач вказав на те, що відповідач не поставив позивачу товар, вказаний у рахунку-фактурі № СС-00261 від 12.06.2018 (стелаж в комплекті у кількості - 1 штука).

Вказані обставини відповідачем спростовано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, суд зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору поставки не встановлено строку виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, тоді як вимагати повернення попередньої оплати покупець має право у випадку невиконання продавцем зобов'язання з поставки товару у встановлений строк (відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією (поштове повідомлення № 6237100360731), якою просив у п'ятиденний термін з дня її отримання повернути суму попередньої оплати в розмірі 23 884, 00 грн., однак, відповідач не відреагував на зазначену вимогу позивача та відповідно не повернув кошти.

Як вбачається з відомостей із сайту Укрпошти, поштове повідомлення № 6237100360731 - 16.11.2018 було повернуто за зворотною адресою позивачу.

Разом з тим, суд вважає за доцільне зазначити, що неотримання стороною кореспонденції, в тому числі процесуальних документів не зумовлено об'єктивними причинами, а є виключно суб'єктивною поведінкою сторони (відповідача).

Суд зазначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

З огляду на викладене вище, враховуючи дату повернення претензії за зворотною адресою (позивачу) - 16.11.2018 та зазначений в ній п'ятиденний термін для повернення попередньої оплати в розмірі 23 884, 00 грн., відповідно обов'язок відповідача повернути суму попередньої оплати вважається таким, що настав з 22.11.2018.

Разом з тим, суд звертає увагу на тому, що доказів на спростування факту повернення суми попередньої оплати в розмірі 23 884, 00 грн., відповідачем до суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, з огляду на викладене вище, зокрема, з врахуванням обставин щодо здійснення позивачем як покупцем попередньої оплати в сумі 23 884, 00 грн. та невиконання відповідачем обов'язку з поставки товару, пред'явлення позивачем до відповідача претензії щодо повернення попередньої оплати та відсутність будь яких спростувань з боку відповідача, то за таких підстав, суд дійшов висновку, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Міра" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Текнолоджи Групп" суми попередньої оплати в розмірі 23 884, 00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач у своєму позові просить суд стягнути з відповідача нараховані проценти за користування грошовими коштами в розмірі 1 600, 54 грн.

Що стосується даних вимог позивача, то суд зазначає наступне.

Статтею 536 Цивільного кодексу України внормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

В той час, суд вказує, що договором, який був укладений між сторонами не передбачено відповідальність, яка полягає у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами.

При цьому, виходячи із системного аналізу норм законодавства, суд дійшов висновку, що законодавець чітко визначив, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом, або іншим актом цивільного законодавства.

Сторонами не було узгоджено у договорі умову, яка б визначала розмір процентів користування чужими грошовими коштами.

Разом з тим, суд вказує про те, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки, відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав -повернення попередньої оплати за непоставлений товар, в той час, як за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок припинення договору поставки і безпідставного збереження грошових коштів, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 Цивільного кодексу України.

А відтак, посилання позивача при визначенні розміру відсотків на ст. 1048 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки даною статтею регулюються правовідносини з приводу договору позики, який в свою чергу між сторонами укладено не було.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення процентів за користування грошовими коштами в розмірі 1 600, 54 грн. нарахованих на суму попередньої оплати не підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міра" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Текнолоджи Групп" (03113, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 62-Б, офіс 2; ідентифікаційний код: 40939904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міра" (61017, обл. Харківська, м. Харків, вул. Котлова, буд. 168; ідентифікаційний код: 39226171) суму попередньої оплати в розмірі 23 884 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 651 (одна тисяча шістсот п'ятдесят одна) грн. 34 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 21.01.2019

Суддя Д.О. Баранов