Рішення

від 11.01.2019 по справі 916/1889/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1889/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Громадської організації "Захист Одеса" (65121, м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, 4 корп. В, каб. 7; 65114, м. Одеса, а/с 185)

до відповідача: Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" (65039, м. Одеса, вул. Канатна, 134; 65000, м. Одеса, вул. Ніжинська, 51)

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 05.09.2018 року позивач - Громадська організація "Захист Одеса" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО №2040/18 до відповідача - Комунального підприємства "Одестранспарксервіс", в якій просив суд визнати недійсним правочин Комунального підприємства "Одестранспарксервіс", щодо одностороннього розірвання договору балансоутримання місць для паркування №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року, а також стягнути з відповідача судовий збір.

Правовими підставами для звернення з відповідним позовом позивачем визначено, зокрема положення ст.ст. 202, 207, 617 Цивільного кодексу України та ст.ст. 188, 218, 219 Господарського кодексу України.

Так, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 23.05.2017 року між сторонами у справі було укладено договір балансоутримання місць для паркування №98/К-КР-2017/03-01, на підставі якого позивачем здійснювалась діяльність з організації та забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціально відведена автостоянка) загальною площею 1628 м 2 , яка розташова за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 146/4, між тим, під час розгляду справи №916/960/18 позивачу стало відомо, що за результатами здійсненого представниками відповідача нагляду встановлено обставини щодо невиконання станом на 23.05.2018 року ГО „Захист Одеса» положень п. 2.3 договору, в зв'язку з чим відповідач у повідомленні від 23.05.2018 року за №135/05-09, в порядку п.6.4 договору повідомив про розірвання договору №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року. Однак зазначене повідомлення позивач вважає неправомірним, оскільки воно суперечить положенням ст. 651 ЦК України та ст.188 ГК України, при цьому, неможливість здійснення своїх обов'язків за відповідним договором позивач обґрунтовує наявністю форс-мажорних обставин, а саме: нападом, який вчинено невідомими особами 17.04.2018р. з використанням зброї на відповідну автостоянку, що за думкою позивача звільняє його від відповідальності за невиконання умов договору.

Ухвалою суду від 10.09.2018 року (суддя Гуляк Г.І.) за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1889/18 за правилами загального позовного провадження із призначення підготовчого засідання на 08.10.2018 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.10.2018р. №548, приймаючи до уваги прийняття Вищою радою правосуддя рішення №2974/0/15-18 від 25.09.2018р. про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у відставку, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1889/18, за результатами якого дану справу розподілено судді Невінгловській Ю.М.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою суду від 08.10.2018 року судом в порядку ст.32 Господарського процесуального кодексу України, справу №916/1889/18 прийнято до провадження судді Невінгловської Ю.М. із призначенням розгляду справи спочатку та проведенням підготовчого засідання.

05.11.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №22535/18, в порядку ст.165 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого КП „Одестранспарксервіс» проти позову заперечує та зазначає, що з огляду на невиконання позивачем умов п.2.3 договору, відповідачем було направлено позивачу повідомлення №135/05-19 про розірвання договору №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року в односторонньому порядку, як то передбачено п.6.4 договору. Вчинення таких дій відповідач вважає реалізацією свого права, як сторони договору, яке встановлено п. 6.4 договору та цілком відповідає положенням ст.188 ГК України. Водночас, відповідач зазначає про недотримання позивачем порядку встановленого п. 4.4 договору щодо повідомлення у 2-денний термін про наявність форс-мажорних обставин.

16.11.2018 року від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву вх. ГСОО №23665/18, згідно яких позивач не погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, посилаючись на неправомірну відмову від договору в односторонньому порядку, як самостійного правочину, який суперечить ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України та вказує на те, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про неналежне виконання позивачем обов'язків встановлених п.2.3 договору, як акт перевірки, тоді як із звичаїв ділового обороту, зокрема, наявність порушення фіксується у відповідному акті, і як того вимагають, за твердженням позивача, положення договору. Водночас позивач наполягає, що обставини нападу були висвітленні у засобах масової інформації, а також вказує, що шляхом листування (лист від 19.04.2018 року) та безпосередньо засобами телефонного зв'язку позивач повідомляв КП „Одестранспарксервіс» про здійснений збройний напад на автостоянку та наявного з цього приводу кримінального провадження. При цьому, позивач наполягає, що даним листом з зазначених вище обставин відповідача було повідомлено про неможливість здійснення обов'язків щодо справляння відповідного збору та про готовність продовження їх виконання після завершення процесуальних дій у кримінальному провадженні №12018161480000913, що за думкою позивача спростовує позицію відповідача про необізнаність щодо неможливості виконання ГО „Захист Одеса» зобов'язань за договором №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року з підстав незалежних від її волі.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено на 15 днів. Крім того, даною ухвалою суду, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання було відкладено на 12.12.2018 року.

12.12.2018 року до суду від відповідача надійшли пояснення вх. ГСОО №25758/18, згідно яких відповідач, серед іншого, визначив, що правовою підставою для розірвання відповідного договору стало неналежне виконання позивачем обов'язків, встановлених умовами п. 2.3 укладеного між сторонами договору.

У судовому засіданні від 12.12.2018р. представники сторін зазначили, що ними надано усі докази та повідомлено про всі відомі їм обставини щодо справи та надали до суду заяву (вх. ГСОО №25751/18), згідно якої на підставі ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, просили суд розпочати розгляд справи по суту у даному судовому засіданні.

Судом в рамках підготовчого провадження було з'ясовано відсутність будь-яких заяв чи клопотань, передбачених положеннями ст.182 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим, ухвалою суду від 12.12.2018 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розпочати розгляд справи по суті в той самий день після закінчення підготовчого судового засідання 12.12.2018 року.

У судовому засіданні від 12.12.2018р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 11.01.2019 року.

У судове засідання від 11.01.2019р. представники сторін не з'явились, про поважність причини нез'явлення суд не повідомили, між тим, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема, під розпис відповідних представників у попередньому судовому засіданні. Отже, враховуючи стислий строк розгляду справи по суті, а також те, що сторонами було висловлено свою позицію по справі у заявах по суті спору, та нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе здійснити подальший розгляд справи за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, суд встановив:

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2017 року по справі №916/1717/17 (а.с. 22-26), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2017р. позов ГО "Захист Одеса" до Споживчого кооперативу "Автостоянка "Вимпел-11", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс" та Одеську міську раду про усунення перешкод та зобов'язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки було задоволено.

Враховуючи, що під час розгляду Господарським судом Одеської області справи №916/17/17 встановлені обставини щодо правомірності здійснення ГО „Захист Одеса» балансоутримання місць для паркування згідно договору № 98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017р., яким КП "Одестранспарксервіс" уповноважило ГО „Захист Одеса» організовувати провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів місцях для паркування, загальною площею 1628 м 2 , яка розташована за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога,146/4» , суд вказує що обставини щодо правомірності здійснення ГО „Захист Одеса» за договором № 98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017р., в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи та визнаються судом встановленими. При цьому, суд виходить із принципу презумпції правомірності правочину, а саме договору № 98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017р. в силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи також встановлено, що 23.05.2017р. між КП „Одестранспарксервіс» (надалі - уповноважена особа) та ГО „Захист Одеса» (надалі - оператор) укладено договір балансоутримання місць для паркування №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року (а.с.19-21) згідно з яким уповноважена особа надає право оператору організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціально відведена стоянка) загальною площею 1628 м 2 , що розташовані за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 146/4 (надалі - договір).

У відповідності до п. 1.2 договору оператор здійснює обслуговування (експлуатацію) місць для паркування з метою надання послуг паркування та перерахування збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі та порядку, передбаченому розділом 3 цього договору.

Умовами п.п. 2.1.1 та п.п. 2.1.2 договору, встановлено обов'язок уповноваженої особи надати оператору право організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування та здійснювати нагляд (моніторинг) за обслуговуванням (експлуатацією) місць для паркування.

За умовами п. 2.2.1 договору, уповноважена особа має право з метою перевірки виконання умов договору у будь-який час доби здійснювати перевірки та у разі виявлення порушень, складати відповідний акт.

Умовами п. 2.3 договору встановлено обов'язок оператора забезпечити своєчасне та повне перерахування збору за місця для паркування транспортних засобів, передбачених умовами цього договору; здійснювати облаштування місць для паркування дорожніми знаками, наносити розмітку відповідно до затвердженої схеми розміщення майданчика для паркування; забезпечити безоплатне паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ; забезпечувати безпеку дорожнього руху на місцях для паркування, згідно із затвердженою схемою розташування майданчику, дотримання правил екологічної безпеки, санітарних норм відповідно до умов цього договору; використовувати місця для паркування за цільовим призначенням; забезпечити місця для паркування належними правовстановлюючими документами (копією договору з уповноваженою особою, схемою або паспортом майданчика для паркування транспортних засобів відповідно до п.4.7 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі); забезпечити належний санітарний стан місць для паркування та прилеглої території на відстані 10 метрів згідно п. 3.2.6 Правил благоустрою території м. Одеси.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання було наслідком форс-мажорних обставин, за умовами повідомлення стороною, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за договором, протилежну сторону у 2-денний термін.

Відповідно до п. 6.1 термін дії договору визначається на період з моменту введення в експлуатацію майданчика на паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціальна відведена автостоянка).

Згідно умов п. 6.4 договір може бути розірвано в односторонньому порядку за вимогою уповноваженої особи у разі неналежного виконання оператором п.п.2.3, 3.2 цього договору шляхом відповідного письмового повідомлення. Договір вважається розірваним з моменту отримання оператором повідомлення.

Як стверджує позивач, у відповідності до змісту позовної заяви (а.с 4, абз. 3) договір №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року діє з дати його підписання, що ніяким чином не заперечується відповідачем та з урахуванням приписів ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визнається судом.

Водночас, позивач зазначає, що 30.07.2017 року ним було фактично у межах розгляду справи №916/960/18 отримано для ознайомлення повідомлення відповідача вих. №135/05-19 від 23.05.2018року про розірвання договору №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року в порядку п.6.4 зазначеного договору з моменту отримання даного повідомлення.

Враховуючи, що викладені обставини ніяким чином не заперечуються відповідачем, суд вважає, що зазначене вище повідомлення було отримано ГО „Захист Одеса» 30.07.2018 року, доказів протилежного відповідачем не надано. При цьому, у відповідному листі відповідачем зазначено про проведення нагляду за діяльністю позивача та встановлено що 23.05.2018 року ГО „Захист Одеса» не здійснює обслуговування місць для паркування транспортних засобів та не виконує належним чином п.2.3 договору.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний лист-повідомлення громадської організації адресований відповідачу та Одеській міській раді (а.с.77) відповідно до змісту якого позивач повідомляє зазначених осіб щодо наявності кримінального провадження №12018161480000913 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.296 КК України щодо подій, які мали місце 17.04.2018 року за адресою відповідною автостоянки. Крім того, у даному листі також іде мова про те, що з моменту завершення усіх процесуальних дій у відповідному кримінальному провадженні позивач готовий в повному обсязі відновити виконання умов договору №98/К-КР-2017/03-01.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази надіслання чи отримання відповідачем зазначеного листа, тоді як останнім заперечуються обставини щодо повідомлення позивачем про скоєння подій 17.04.2018 року у 2-денний термін у відповідності до п. 4.4 договору.

Також, з матеріалів справи вбачається, згідно роздруківки із сайту https:/www.segodnya/ua та dumskaya.net, що були розміщенні повідомлення щодо здійснення 17.04.2018 року на Люстдорфській дорозі конфлікту зі пострілами на автостоянці.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані неправомірним припиненням договору №98/К-КР-2017/03-01 з боку відповідача, шляхом односторонньої відмови від договору, що стало підставою для звернення ГО „Захист Одеса» з даним позовом про визнання недійсним правочину КП "Одестранспарксервіс", щодо одностороннього розірвання договору балансоутримання місць для паркування №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є визнання недійсним правочину, щодо одностороннього розірвання КП "Одестранспарксервіс" договору балансоутримання місць для паркування №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року, оформленого листом вих. №135/05-19 від 23.05.2018 року з підстав невідповідності такої відмови положенням ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України за відсутності порушення умов укладено договору, передбачених п. 2.3 договору з вини ГО „Захист Одеса»

Частина третя статті 6 Цивільного кодексу України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому, норму статті 6 Цивільного кодексу України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно зі ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, з огляду на приписи ч.ч.1, 2 ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до приписів ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Так, відповідач посилається на те, що повідомлення №135/05-19 про розірвання договору №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року в односторонньому порядку, було вчинено ним відповідно до умов п. 6.4 договору з підстав порушення позивачем умов п. 2.3 зазначеного договору.

Отже, при вирішенні даного спору мають бути встановлені обставини щодо порушення позивачем умов договору №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючі заявлені КП "Одестранспарксервіс" обставини щодо неналежного виконання позивачем зобов'язань передбачених п. 2.3 договору. Крім того, відповідно до умов укладеного договору, а саме п. 2.2.1, передбачено, що відповідне порушення має бути встановлено за результатами перевірки шляхом оформлення відповідного акту.

При цьому, суд зауважує, що жодного акту відповідачем до матеріалів справи надано не було та його відсутність була підтверджена представником відповідача під час надання суду усних пояснень.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано до матеріалів справи належних доказів отримання позивачем повідомлення про розірвання договору, як то передбачено п. 6.4 договору, а отже суд доходить висновку про недотримання відповідачем умов п. 6.4 договору.

За приписами ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене суд зазначає, що обставини події, яка відбулась 17.04.2018 року не залежали від волі позивача, що не заперечується відповідачем, та їх наявність не може свідчити щодо неналежного виконання позивачем обов'язків за договором №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року.

Отже, за результатами розгляду справи судом встановлено, що неможливість виконання позивачем обов'язків за договором №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року викликана обставинами, які не залежить від волі позивача, а отже не можуть бути підставою для застосування відповідачем положень п.6.4 договору.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Водночас, суд зазначає, що з аналізу статей 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України вбачається, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за відсутності правових підстав, визначених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, в тому числі спеціально визначених умовами укладеного договору, оскільки в такому випадку одностороння відмова від договору може порушити права іншої сторони договору, яка належним чином виконувала прийняті на себе зобов'язання.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ГО "Захист Одеса" та необхідності визнання недійсним одностороннього правочину КП "Одестранспарксервіс", щодо розірвання договору балансоутримання місць для паркування №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року.

Підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р.).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Відтак, суд зазначає, що одностороння відмова відповідача від договору №98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 року, шляхом його розірвання суперечить принципам справедливості та добросовісності та має бути визнана судом недійсною.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним правочин Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" (65039, м. Одеса, вул. Канатна, 134; код ЄДРПОУ 38018133) щодо одностороннього розірвання договору балансоутримання місць для паркування №98/К-КР-2017/03-01.

3.Стягнути з Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" (юридична адреса: 65114, м. Одеса, вул. Канатна, 134; код ЄДРПОУ 38018133) на користь Громадської організації "Захист Одеса" (65121, м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, 4 корп. В, каб. 7; код ЄДРПОУ 40013612) 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 21 січня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська