Рішення

від 15.01.2019 по справі 918/773/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/773/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.,

розглянувши матеріали позовної заяви від 05 грудня 2018 року

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф"

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення в сумі 12 624,16 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : не з'явився

Від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріф" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 12 624,16 грн., з яких 8 632,19 грн. борг по орендній платі, пеня 3 176,92 грн., 3% річних 277,00 грн. та інфляціні втрати 538,05 грн. Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору оренди об'єкта нерухомості від 01 лютого 2015 року.

Ухвалою від 19.12.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено до слухання на 15.01.2019 р. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання 15.01.2019 р. представники позивача та відповідача не прибули. Про місце дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Від позивача 10.01.2019 р. надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі доказами.

Крім того, конверт з ухвалою про призначення справи до розгляду, що надсилався відповідачу за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1, повернувся до суду із відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

Таким чином, судом вжито необхідних заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд даної справи. Проте із незалежних від суду причин дана особа не з`явилися на поштове відділення для отримання ухвали.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляд справи, а ухвалою суду від 19 грудня 2018 року явка повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд приходить до висновку, що розгляд даної справи належить здійснити за наявними у ній матеріалами без участі представників позивача та відповідача.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріф" (далі - Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено Договір оренди об`єкта нерухомості №1 від 01.02.2015 р. (арк.с. 13-15).

За умовами пунктів 1.1., 1.2., 2.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння будівлю загальною площею 129,3 м.кв. за адресою м.Рівне, вул.Соборна, 370, для розміщення кафе.

Згідно розділу 4 Договору розмір орендної плати складає: з 01 квітня по 30 вересня 2015 року - 10 000,00 грн. на місяць з ПДВ, з 01 жовтня по 31 березня 2015 року - 8 000,00 грн. на місяць з ПДВ. Орендна плата сплачується до 10 числа наступного місяця за попередній. Додатково до орендної плати орендар оплачує комунальні послуги, газопостачання, водопостачання та каналізації, енергопостачання, вивіз сміття. Розрахунок за комунальні послуги здійснюється орендарем шляхом оплати виставлених орендодавчем рахунків на протязі 3-х днів.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Договір підписаний уповноваженою особою позивача та відповідачем.

01 лютого 2015 року між Позивачем та Відповідачем був підписаний Акт передання-приймання, за яким ТзОВ "РІФ" передає, а ФОП ОСОБА_1 приймає приміщення,які описані у акті, загальною площею 129,3 м.кв. за адресою м.Рівне, вул.Соборна, 370 (арк.с. 16).

На виконання умов Договору оренди позивач надавав відповідачу послуги оренди. У свою чергу відповідач оплачував дані послуги.

31 січня 2018 року між сторонами складено та підписано Акт надання послуг №27 (арк.с. 17). За останнім вбачається, що позивачем надано послуги по оренді приміщення кафе у м.Рівне, вул.Соборна, 370, на суму 16 820,62 грн. Також позивач подав розшифровку до згаданого акту про те, які конкретно послуги та на яку суму надано відповідачу зі сторони позивача (арк.с. 18).

01 лютого 2018 року ОСОБА_1 здійснила часткову оплату наданих послуг, що підтверджується банківською випискою (арк.с. 19).

Несплаченими залишалися 13 632,19 грн.

У подальшому у червні 2018 року позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості по орендних платежах в сумі 13 632,19 грн. (арс.к. 22).

Після чого ОСОБА_1 оплатила 5 000,00 грн. за оренду приміщення, що стверджено банківською випискою за 23.07.2018 р. (арк.с. 20).

Станом на 05.12.2018 р. заборгованість відповідача з орендної плати по Договору №1 становить 8 632,19 грн.

Покликаючись на п.8.1. Договору, з огляду на прострочення сплати боргу, позивач нарахував відповідачу пеню за період 11.02.2018 р. - 23.07.2018 р. у сумі 2 046,70 грн. (на суму боргу 13 632,19 грн) та за період 24.07.2018 р. - 05.12.2018 р. у сумі 1130,22 грн. (на суму боргу 8 632,19 грн.). Всього розмір пені складає 3 176,92 грн.

Керуючись ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних за період 11.02.2018 р. - 23.07.2018 р. у сумі 182,00 грн. (на суму боргу 13 632,19 грн) та за період 24.07.2018 р. - 05.12.2018 р. у сумі 95,00 грн. (на суму боргу 8 632,19 грн.). Також нараховано інфляціні втрати за період 11.02.2018 р. - 23.07.2018 р. у сумі 287,12 грн. (на суму боргу 13 632,19 грн) та за період 24.07.2018 р. - 05.12.2018 р. у сумі 250,93 грн. (на суму боргу 8 632,19 грн.).

Всього розмір 3% річних складає 277,00 грн. та інфляціні втрати - 538,05 грн.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 8 632,19 грн. основного боргу з орендної плати є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені за Договором №1 від 01.02.2015 року суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 3 176,92 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено даданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, визнано його правильним та обгрунтованим.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних - 277,00 грн. та інфляціні втрати - 538,05 грн. підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, тому підлягають задоволенню.

Окрім цього, слід зауважити, що згідно п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 29.01.2018 року припинила підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець (номер запису: 26080060006004807).

Відповідно до п. 73 рішення ОСОБА_2 Верховного Суду у справі №338/180/17 від 05.06.2018 р., з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 8 632,19 грн., пені 3 176,92 грн., 3% річних 277,00 грн. та інфляціних втрат 538,05 грн. - є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача в розмірі 1 762 грн. 00 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (33028, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф" (юридична адреса: 33024, м. Рівне, вул. Соборна, 370; поштова адреса: 33010, м.Рівне, вул.Вінницька, 60; код ЄДРПОУ 24176519) - заборгованість з орендної плати в сумі 8 632 (вісім тисяч шістсот тридцять два) грн. 19 коп., пеню 3 176 (три тисячі сто сімдесят шість) грн. 92 коп., 3% річних 277 (двісті сімдесят сім) грн. 00 коп. та інфляціних втрат 538 (п`ятсот тридцять вісім) грн. 05 коп., 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - витрат по оплаті судового збору

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано "21" січня 2019 року.

Суддя Бережнюк В.В.