Рішення

від 09.01.2019 по справі 922/2940/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2940/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Торговий Будинок", м. Харків про стягнення 17074,55 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 14-85 від 14.04.2018 року

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Торговий Будинок", м. Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача 7511,33 грн. пені, 740,01 грн. 3% річних та 8823,21 грн. інфляційних нарахувань за договором купівлі-продажу природного газу № 1801/14-ТЕ-32 від 06 грудня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 26 листопада 2018 року на 11 годин 30 хвилин.

21 листопада 2018 року, через канцелярію суду, від відповідача надійшов відзив (вхідний № 32809) на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 листопада 2018 року було продовжено відповідачу процесуальний строк на подання до суду відзиву (вхідний № 32809) на позовну заяву до 21 листопада 2018 року та приєднано відзив до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 26 листопада 2018 року на підставі статті 177, пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання було відкладено на 11 грудня 2018 року на 12:30 годин.

05 грудня 2018 року через канцелярію суду позивачем було подано відповідь (вхідний № 34005) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 11 грудня 2018 року на підставі статті 177, пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання було відкладено на 26 грудня 2018 року на 10:00 годин.

Протокольною ухвалою від 26 грудня 2018 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 січня 2019 року на 12:40 годин.

Представник позивача у судовому засіданні та у відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на сплив строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

06 грудня 2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивачем, продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Торговий Будинок" (відповідачем, покупцем) було укладено договір № 1801/14-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач протягом січня - грудня 2014 року передав у власність відповідача природний газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу: від 31 січня 2014 року на суму 46818,30 грн., від 28 лютого 2014 року на суму 37066,07 грн., від 31 березня 2014 року на суму 30105,06 грн., від 30 квітня 2014 року на суму 17977,94 грн., від 31 травня 2014 року на суму 5852,12 грн., від 30 червня 2014 року на суму 5561,49 грн., від 31 липня 2014 року на суму 5177,89 грн., від 31 серпня 2014 року на суму 712,20 грн., від 31 жовтня 2014 року на суму 9910,64 грн., від 30 листопада 2014 року на суму 33116,22 грн., від 31 грудня 2014 року на суму 39907,03 грн. Дані акти підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено їх печатками.

Згідно пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач за поставлений природний газ здійснював оплату несвоєчасно, з порушенням передбачених сторонами у пункті 6.1 договору строків, що підтверджується складеною позивачем довідкою по операціях відповідача за договором, а також розрахунком позовних вимог.

Враховуючи несвоєчасне погашення заборгованості відповідачем, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому просив стягнути на свою користь пеню у розмірі 7511,33 грн., 3% річних в сумі 740,01 грн., інфляційні витрати в сумі 8823,21 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В матеріалах справи відсутні докази своєчасної оплати відповідачем отриманого природного газу.

Статтею 611 Циільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Крім того, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм чинного законодавства та умов договору, позивачем за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховано відповідачу пеню у розмірі 7511,33 грн., 3% річних в сумі 740,01 грн., інфляційні витрати в сумі 8823,21 грн.

Згідно частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

На виконання даної норми сторони в пункті 9.3 договору узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Крім того, судом при дослідженні розрахунків позовних вимог не було встановлено порушення позивачем шестимісячного строку нарахування пені, передбаченої частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, тобто, розрахунок пені здійснено позивачем у відповідності до вимог статті 232 Господарського кодексу України, з наступного дня, від дня прострочення основного зобов'язання.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи пункт 7.2 спірного договору та приписи статті 232 Господарського кодексу України, статті 625 Цивільного кодексу України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, у відзиві представник відповідача просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій та матеріальних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 2 вказаної норми Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що пунктом 9.3 договору сторони погодили збільшений строк позовної давності, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань та встановлення його тривалістю у 5 років.

Отже, перевіривши розрахунок пені та інфляційних втрат наданий позивачем, взявши до уваги пунктом 9.3 договору, яким продовжений строк позовної давності щодо звернення із вимогами про стягнення матеріальних втрат до 5 років, та зважаючи на встановлені вище обставини у справі, суд дійшов висновку, що здійснені позивачем розрахунки пені у розмірі 7511,33 грн., 3% річних в сумі 740,01 грн., інфляційних витрат в сумі 8823,21 грн. є арифметично вірними, відповідають приписам законодавства, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статтей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Торговий Будинок" (61005, м. Харків, проспект Московський, 97, код ЄДРПОУ 34632036) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 7511,33 грн. пені, 740,01 грн. 3% річних, 8823,21 грн. інфляційних нарахувань та 1762,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статтей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 21.01.2019 р.

Суддя ОСОБА_2