Рішення

від 22.01.2019 по справі 918/812/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/812/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук , за участю секретаря судового засідання Б. Рижого, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" селекція" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Данила Галицького, 9, ідентифікаційний код 30044560)

до відповідача ОСОБА_1 сільської ради (35622, Рівненська область, с. Привільне, вул. Грушевського, 2, ідентифікаційний код 35224558)

про визнання протиправним та нечинним рішення сесії VIII скликання ОСОБА_1 сільської ради Дубенського району Рівненської області від 10.10.2018 року № 940,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ордер РН-830 №001 від 14.01.2019 року,

від відповідача: ОСОБА_3, розпорядження № 8 від 14.01.2019 року

УСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Селекція (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 сільської ради (відповідач) про визнання недійсним рішенням від 10.10.2018 року № 940.

Ухвалою суду від 21.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.01.2019 року.

У судовому засіданні 15.01.2019 року оголошено перерву на 22.01.2019 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Як вбачається з позовної заяви, Дочірньому підприємству «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» видано Державний акт на право постійного користування землею, за яким останньому надана у постійне користування земельна ділянка площею 9,40 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Молодавської сільської ради Дубенського району Рівненської області.

Рішенням позачергових зборів акціонерів від 18.07.2013 року Дочірнє підприємство «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» припинене в результаті реорганізації шляхом перетворення у ТОВ «Селекція» (позивач), яке стало правонаступником всіх майнових і немайнових прав реорганізованої особи.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, але 26.10.2018 року отримав рішення про припинення Дочірньому підприємству «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» права постійного користування названою земельною ділянкою з підстави, передбаченої п. «в» ст. 141 ЗК України.

Позивач не погоджується з цим рішенням відповідача та вважає його протиправним і прийнятим з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки організаційно-правова форма позивача не відноситься до жодної з перелічених у п. «в» ст. 141 ЗК України, а тому застосування до нього вказаної норми є безпідставним. Вважає, що юридичні особи, які мають у своєму постійному користуванні земельні ділянки, не обмежується у строках користування ними відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі №1-17/2005 від 22.09.2005 року. З огляду на викладене, просить суд визнати недійсним акт органу владних повноважень, а саме рішення сесії VIII скликання ОСОБА_1 сільської ради Дубенського району Рівненської області від 10.10.2018 року № 940.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 122-124, 141 ЗК України тощо.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 21.12.2018 року, не надав, у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, вказавши, що орган місцевого самоврядування діяв правомірно, для припинення землекористування були підстави, передбачені у п. «в» ст. 141 ЗК України , спірна земельна ділянка заросла бур'яном, а відтак у задоволенні вимог позивача слід відмовити.

Заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

15.01.2019 року від позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи документів: копії протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ Дубноцукор від 26.04.2013 року, витягу з ЄДРЮОФОПГФ, копії акту обстеження земельної ділянки від 02.11.2018 року, яке судом задоволене.

22.01.2019 року від надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи письмових пояснень та копій документів: протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ "Дубноцукор" від 18.07.2013 року, передавальний акт майнових і немайнових прав та обов'язків Дочірнього підприємства "Селекція" ВАТ "Дубноцукор" до ТОВ "Селекція".

Відповідач проти задоволення клопотання позивача не заперечив.

Суд, розглянувши вказане клопотання, встановив таке.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.ч. 2, 4, 5, 8 ст. 80 ГПК України).

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано ст. 119 ГПК України, ч. 4 якої передбачено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Позивачем до клопотання про долучення до матеріалів справи пояснень та додаткових доказів не подано клопотання про поновлення процесуального строку, встановленого законом, з усних пояснень представника позивача судом не установлено наявності поважних причин пропуску строку для подання доказів, що не залежали від нього.

Крім того, за ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Судом з поданого позивачем клопотання не встановлено доказів направлення документів, щодо яких воно заявлене, відповідачеві.

Зважаючи на викладене, суд не приймає документи, долучені до клопотання, яке подане до суду 22.01.2019 року, та не бере їх до уваги при прийнятті рішення у цій справі.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

15.06.2001 року Дубенською районною Радою народних депутатів прийнято рішення № 180, згідно з яким Дочірньому підприємству «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» видано Державний акт на право постійного користування землею серії І -РВ №000237 від 26.07.2001 року.

Зазначений Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 119.

Цим актом Дочірньому підприємству «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» надано у постійне користування земельну ділянку площею 9,40 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Молодавської сільської ради Дубенського району Рівненської області.

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ПАТ Дубноцукор від 26.04.2013 року (п. 9 порядку денного) вирішено припинити Дочірнє підприємство «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» шляхом реорганізації через перетворення у ТОВ Селекція .

ТОВ «Селекція» є правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов'язків Дочірнього підприємства «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» , реорганізованого шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Дубноцукор» (п. 1.2 Статуту, затвердженого Протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Селекція» від 06.12.2018 року).

Про те, що ТОВ «Селекція» є правонаступником Дочірнього підприємства «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» у результаті поведеної реорганізації, стверджується також довідками № 16-01-2724 від 17.11.1998 року, № 658846 від 06.09.2013 року, виданими Рівненським обласним управлінням статистики та Управлінням статистики у Дубенському районі відповідно, а також витягом з ЄДРЮОФОПГФ від 21.12.2018 року.

07.08.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 25 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 9,40 га як правонаступнику Дочірнього підприємства «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» .

23.10.2018 року цінним листом з описом вкладеного позивачем на адресу відповідача повторно направлено заяву № 37 з вимогою розглянути попереднє звернення і надати на нього відповідь.

25.10.2018 року відповідач листом № 963 повідомив позивача, що за його зверненням прийняті рішення, копії яких додаються.

Зокрема, відповідно до рішення сесії VIII скликання ОСОБА_1 сільської ради Дубенського району Рівненської області № 940 від 10.10.2018 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» Дочірньому підприємству «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 9,40 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована біля с. Молодаво Друге на території ОСОБА_1 сільської ради, згідно з державним актом серії І-РВ № 000237 від 26.07.2001 року.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для його прийняття стало те, що Дочірнє підприємство «Селекція» припинено як юридичну особу, а законодавством не передбачений автоматичний перехід права постійного користування земельною ділянкою до юридичної особи, яка утворилася у процесі реорганізації, отже відповідач, керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , ст. 12, п. «в» ст. 141 ЗК України, припинив право постійного користування земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із правом постійного користування земельною ділянкою та припиненням такого права з підстави, визначеної п. «в» ст. 141 ЗК України, регулювання яких здійснюється ЗК України, ГК України, ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Дочірнє підприємство «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» набуло права постійного користування земельною ділянкою у 2001 році, тобто порядок і підстави такого набуття регулювалися ЗК України від 18.12.1990 року у редакції, що діяла станом на дату прийняття відповідного рішення та видачі державного акту.

У свою чергу, ст. 92 ЗК України (у редакції, чинній на дату реорганізації позивача) передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Однак ця норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 року (зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 зазначено, що відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 року № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (п.5.5, абз.18)).

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Припинення права постійного користування Дочірнього підприємства «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» , реорганізованого у ТОВ Селекція , відбулося на підставі рішення відповідача 10.10.2018 року, тобто із застосуванням норм ЗК України від 25.10.2001 року у редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення.

Підставою для прийняття такого рішення, як вбачається з оскаржуваного рішення, є п. «в» ст. 141 ЗК України.

У свою чергу, за п. «в» ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Підстави для припинення права постійного користування, викладені у зазначеній нормі, пов'язуються із наявністю двох умов: припиненням діяльності певних осіб та суб'єктним складом осіб, діяльність яких припинилася: релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Стосовно першої умови, що надає право для припинення права користування, то у земельному законодавстві поняття "припинення діяльності підприємств, установ та організацій" не слід розуміти у тому значенні, у якому воно використовується у цивільному та господарському законодавстві - як реорганізацію (злиття, приєднання, поділу, перетворення), тобто припинення діяльності з переходом усіх майнових прав і обов'язків до правонаступників, та ліквідацію - припинення діяльності без правонаступництва (ст. 104 ЦК України, ст. 59 ГК України). Натомість, під припиненням діяльності слід розуміти виключно ліквідацію . Саме таке розуміння випливає із цільового тлумачення вказаної норми.

Як установлено судом, на підставі рішення загальних зборів акціонерів ПАТ Дубноцукор від 26.04.2013 року Дочірнє підприємство «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» реорганізовано шляхом перетворення у ТОВ Селекція .

Згідно з ч. 1 ст. 56 ГК України (у редакції, чинній станом на дату реорганізації позивача) суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Частинами 1, 5 ст. 59 ГК України (у редакції, чинній станом на дату реорганізації позивача) передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 104 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату реорганізації позивача) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (у редакції, чинній станом на дату реорганізації позивача) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з витягу з ЄДРЮОФОПГФ, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - 02.08.2013 року.

Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи (ст. 108 ЦК України).

Наведені норми законодавства, якими врегульовані підстави, порядок та правові наслідки припинення юридичної особи та набуття правонаступником прав та обов'язків реорганізованої юридичної особи, не встановлюють обмежень та особливостей щодо видів та обсягу прав і обов'язків реорганізованої (припиненої) юридичної особи, що переходять до її правонаступника.

Враховуючи викладене, перетворення - це спосіб реорганізації, який передбачає зміну організаційно-правової форми юридичної особи без припинення господарської діяльності підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства.

Окрім вимог чинного законодавства, пов'язаного із регулюванням реорганізації шляхом перетворення, на підтвердження факту переходу прав і обов'язків від Дочірнього підприємства «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» до ТОВ Селекція слугує Статут останнього та витяг з ЄДРЮОФОПГФ від 21.12.2018 року.

З урахуванням наведеного вбачається, що ТОВ Селекція є правонаступником усіх прав та обов'язків Дочірнього підприємства «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» , у тому числі щодо користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І -РВ №000237 від 26.07.2001 року.

Стосовно другої умови, необхідної для припинення землекористування на підставі п. «в» ст. 141 ЗК України, то як зазначалося, таке припинення пов'язане із наявністю певного суб'єктного складу землекористувачів - релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Судом установлено, що як Дочірнє підприємство «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» (згідно з довідкою № 16-01-2724 від 17.11.1998 року, виданою Рівненським обласним управлінням статистики, було підприємством колективної форми власності), так і ТОВ Селекція (згідно з довідкою № 658846 від 06.09.2013 року, виданою Управлінням статистики у Дубенському районі, Статутом та витягом з ЄДРЮОФОПГФ є підприємством приватної форми власності), не належать до державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Також судом установлено, що згідно з предметом і цілями діяльності позивач (так само як і Дочірнє підприємство «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» ) не є релігійною організацією, визначення якої наведене у ст. 7 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

За таких умов судом установлено, що підстав, передбачених для припинення права постійного користування за позивачем, наведених в оскаржуваному рішенні та передбачених у п. «в» ст. 141 ЗК України, не було.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Беручи до уваги вказану норму, суд дійшов висновку про те, що земельна ділянка, яка перебувала в постійному користуванні Дочірнього підприємства «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» , що припинилося в результаті реорганізації, не відноситься до об'єктів цивільних прав, що вилучені з цивільного обороту або обмежені в обороті, або є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Крім того, у силу вимог ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 року, "Щокін проти України" від 14.10.2010 року, "Сєрков проти України" від 07.07.2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 року, "Булвес АД" проти Болгарії" від 22.01.2009 року, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним, чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес, чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям ("пропорційність" є оціночною категорією і повинна встановлюватися щодо конкретного суб'єкта в кожній окремій справі на підставі тих обставин і фактів, що встановлені судом безпосередньо).

Відповідність певного заходу держави щодо втручання у право власності юридичних осіб до критерію законності означає, що таке втручання повинно здійснюватися виключно в межах та на підставі закону. Закон, як розуміє його Суд, - це нормативно-правовий акт, який повинен бути доступним для зацікавлених осіб, чітким і передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм у розумних межах. Те, що правова норма передбачає понад одне тлумачення, не означає, що закон є непередбачуваним. Саме національні суди, які повноважні здійснювати правосуддя, мають завдання розсіювати ті сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються з огляду на зміни у повсякденній практиці, та є найбільш наближеними до суспільно-політичних процесів, що відбуваються у державі.

При цьому суд звертається до правових позицій Верховного Суду, відповідно до яких право користування земельною ділянкою, як і будь-яке інше право юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації, переходить до її правонаступника: постанови Верховного Суду від 10.01.2018 року у справі № 922/2310/16, від 06.02.2018 року у справі № 911/46/15, від 02.04.2018 року у справі № 910/3561/16, від 19.04.2018 року у справі 910/9322/16, від 26.04.2018 року у справі № 914/1874/17, від 08.05.2018 року у справі № 926/2346/16, від 27.06.2018 у справі № 920/676/17.

Зважаючи, що судом установлено недотримання критерію законності при припиненні права постійного користування земельною ділянкою за Дочірнім підприємством «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» , правонаступником якого є позивач, відтак потреби в оцінці решти критеріїв на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу немає.

Щодо акта обстеження земельної ділянки від 02.11.2018 року, долученого позивачем до матеріалів справи, а також пояснень відповідача про те, що земельна ділянка, право постійного користування якою припинено за оскаржуваним рішенням, поросла бур'яном, то наведені аргументи не відносяться до обставин, які входять у предмет доказування і підлягають з'ясуванню при ухваленні рішення у цій справі, а отже не оцінюються судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006 року).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Суд дійшов висновку, що позивач у порядку правонаступництва набув право постійного користування земельною ділянкою, яка належала Дочірньому підприємству «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» на праві постійного користування, посвідченого Державним актом на право постійного користування цією земельною ділянкою серії І -РВ №000237 від 26.07.2001 року.

Частина 1 ст. 16 ЦУ України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. За ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до п. г ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Суд установив, що оскаржуваним рішенням припинено право постійного користування Дочірнього підприємства «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» земельною ділянкою площею 9,40 га., що розташована біля с. Молодаво Друге на території ОСОБА_1 сільської ради, згідно з державним актом серії І-РВ №000237 від 26.07.2001 року.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що право постійного користування названою земельною ділянкою, набуте ним у порядку правонаступництва та не обмежується будь-яким строком.

Судом не установлено підстав для припинення права користування Дочірнього підприємства «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» на земельну ділянку у порядку, визначеному п. "в" ч. 1 ст. 141 ЗК України.

Оскільки інших правових підстав для припинення права позивача на земельну ділянку оскаржуваним рішенням не передбачено, суд дійшов висновку, що прийняття відповідачем відповідного рішення порушує право користування позивача на визначену в ньому земельну ділянку, а тому це рішення є незаконним і підлягає визнанню недійсним.

За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про визнання недійсним рішення сесії VIII скликання ОСОБА_1 сільської ради Дубенського району Рівненської області від 10.10.2018 року № 940 При припинення права постійного користування земельною ділянкою , яким припинено право постійного користування Дочірнього підприємства «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» земельною ділянкою площею 9,40 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Молодавської сільської ради Дубенського району Рівненської області, посвідченого Державним актом на право постійного користування землею серії І -РВ №000237 від 26.07.2001 року.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено повністю, відтак судовий збір в розмірі 1 762,00 грн покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Селекція до ОСОБА_1 сільської ради про визнання недійсним рішення сесії VIII скликання ОСОБА_1 сільської ради Дубенського району Рівненської області від 10.10.2018 року № 940 При припинення права постійного користування земельною ділянкою задоволити повністю.

Визнати недійсним рішення сесії VIII скликання ОСОБА_1 сільської ради Дубенського району Рівненської області (вул. Грушевського,2, с. Привільне, Дубенський район, Рівненська область, 35622, ідентифікаційний код 04385327) від 10.10.2018 року № 940 При припинення права постійного користування земельною ділянкою , яким припинено право постійного користування Дочірнього підприємства «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» земельною ділянкою площею 9,40 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Молодавської сільської ради Дубенського району Рівненської області, посвідченого Державним актом на право постійного користування землею серії І -РВ № 000237 від 26.07.2001 року.

Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради Дубенського району Рівненської області (вул. Грушевського,2, с. Привільне, Дубенський район, Рівненська область, 35622, ідентифікаційний код 04385327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Селекція (вул. Д. Галицького,9, м. Дубно, 35600, ідентифікаційний код 30044560) 1 762,00 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Селекція (вул. Д. Галицького,9, м. Дубно, 35600, ідентифікаційний код 30044560).

Відповідач: ОСОБА_1 сільська рада Дубенського району Рівненської області (вул. Грушевського,2, с. Привільне, Дубенський район, Рівненська область, 35622, ідентифікаційний код 04385327).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повне судове рішення складене та підписане 22.01.2019 року.

Суддя О. Андрійчук