Рішення

від 22.01.2019 по справі 923/1021/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/1021/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до:

відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-КИЇВ"

відповідача-2 - ОСОБА_1

про солідарне стягнення з відповідачів 222 529,03 грн,

у с т а н о в и в:

Дії, аргументи та докази позивача

11.12.2018 Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт-Київ та ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів 222 529,03 грн заборгованості за договором банківського обслуговування від 29.08.2016. Зокрема ця сума складається з: 161 326,43 грн заборгованості за кредитом, 31 808,19 грн заборгованості зі сплати відсотків та 29 394,11 грн нарахованої пені.

У якості обґрунтування власної позиції позивач вказав, що:

- на підставі укладеного договору банківського обслуговування від 29.08.2016 надав Товариству з обмеженою відповідальністю Моноліт-Київ кредитний ліміт у сумі 200 000 грн та зажадав як його повернення не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, так і сплати процентів,

- не дивлячись на умови договору Товариство взяті на себе зобов'язання з повернення суми кредиту та сплати процентів не виконало, у зв'язку з чим станом на 29.11.2018 заборгувало 161 326,43 грн за кредитом та 31 808,19 грн процентів, за його користування,

- у зв'язку з невиконанням умов договору позивачем нарахована пені у сумі 29 394,11 грн,

- вимоги щодо солідарної відповідальності відповідачів пов'язані з укладенням між ним та ОСОБА_1 16.09.2016 договором поруки, за умовами якого поручитель поручився за виконання ТОВ Моноліт-Київ зобов'язань за договором від 29.08.2016.

З метою підтвердження заявлених вимог, позивач разом із позовною заявою надав та послався на наступні докази:

- заяву на відкриття рахунку від 25.08.2016 (а.с. 14),

- заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг від 25.08.2016 (а.с. 15),

- витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 16-38),

- договори поруки від 16.09.2016 (а.с. 39, 40),

- відомість оборотів і залишків (а.с. 41),

- виписку по рахунку з 29.08.2016 по 05.12.2018 (а.с. 42-83),

- розрахунок заборгованості (а.с. 84).

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 12.12.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачам встановлений строк (17.01.2019) надати відзиви на позов, а позивачу строк (21.01.2019) - відповідь на відзиви, проте у вказаний час відповідачі відзиви на позов не надали. Вказана ухвала направлена відповідачам за їх адресами у той же день, але відповідно до поштових повідомлень № 7350102588955 та № 7350102588947 вони повернуті до суду через закінчення строку зберігання. Таким чином судом вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідачів про заявлений до них позов та судовий його розгляд.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі , у зв'язку з чим суд дотримався даного правового положення та розглянув справу у межах вказаного строку, виходячи з наведеної дати відкриття провадження у справі.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторонами не заявлено будь-яких процесуальних клопотань.

Установлені судом обставини щодо надання кредиту

29.08.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (яке на даний час має назву Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Моноліт-Київ укладений договір банківського обслуговування, який складається із Заяви на відкриття рахунку Заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, за яким позивач відкрив відповідачу поточний рахунок НОМЕР_1 та зобов'язався встановити і обслуговувати кредитний ліміт в розмірі 200 000 грн.

Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного між ними спору, є наступні:

- кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту… (пункт 3.2.1.1.1. Умов),

- кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди … (пункт 3.2.1.1.3. Умов),

- за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована відсоткова ставка)… (пункт 3.2.1.4. Умов),

- за сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21 % річних для договорів забезпечених порукою … (пункт 3.2.1.4.1.2. Умов),

- за сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 31 дня …кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 42 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою … (пункт 3.2.1.4.1.3 Умов),

- розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом (пункт 3.2.1.4.9. Умов),

- при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом … клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 3.2.1.5.1. Умов),

- нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених пунктами 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом (пункт 3.2.1.5.4. Умов).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі кредитного ліміту 200 000 грн, підтвердженням чому є Виписка по рахунку НОМЕР_1 за період з 29.08.2016 по 05.12.2018, натомість, за обліковими даними позивача позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим заборгував станом на 29.11.2018 - 161 326,43 грн за кредитом та 31 808,19 грн процентів, за його користування, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нарахована пені у сумі 29 394,11 грн відповідно до розрахунку.

Установлені судом обставини щодо поруки

В тексті позовної заяви позивач вказав, що 16.09.2016 між ним та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 1470084587944220179, за умовами якого поручитель поручився за виконання зобов'язань основного позичальника у сумі кредиту 50 000 грн, сплати процентів тощо.

Проте, до матеріалів справи додані два договори поруки прочитання яких взагалі унеможливлене через неякісність як самих копій, так і розміру таких копій (у тому числі шрифту).

При відкритті провадження у справі суд ухвалою від 12.12.2018 зобов'язав позивача надати до суду належним чином засвідчену копію договору поруки, укладеного між банком та ОСОБА_1 з можливістю її прочитання та достатнього шрифту для такого читання без застосування технічних засобів збільшення (розміром шрифту не менше 12). Проте, позивачем ці вимоги не виконані.

Отже, позивачем не надано доказів, на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги щодо солідарної відповідальності поручителя - ОСОБА_1

У цьому контексті суд зазначає, що за змістом глави 5 Докази та доказування ГПК України:

- Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2) (стаття 73),

- Кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1) (стаття 74),

- Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення (частина 2) (стаття 76),

- Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1) (стаття 77),

- Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78),

- Письмовими доказами є документи …, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина 1). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії …(частина 2). Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина 4). Учасник справи, який подає письмові докази в копіях …, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу …(частина 5) (стаття 91).

Резюмуючи наведені правові положення слідує висновок, що письмові документи є доказами у випадку, коли, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, наявність або відсутність договірних відносин тощо, а також вони складені на підставі діючого законодавства, у зв'язку з чим становлять певний засіб доказування. Поряд з цим, такі документи можуть подаватися до суду в копіях із зазначенням особи, у якої знаходиться оригінал відповідного документу.

У тексті позовної заяви позивач вказав, що оригінали договорів знаходяться у нього, але суд оцінює не сам факт наявності оригіналів документів, знаходження яких у позивача не ставляться судом під сумнів, а факт надання відповідних копій з таких договорів для вивчення їх у межах справи у якості доказів.

Суд також зазначає, що позивачем здійснені посилання лише на один договір поруки, в якому визначена менша сума зобов'язань поручителя (50 000 грн кредиту), а до позову додано два договори поруки, але їх аналіз та вивчення унеможливлене з названих причин.

Таким чином, суд вважає, що провадження у справі в частині солідарної відповідальності поручителя підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України, за яким суд залишає позов без розгляду, якщо … позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору … .

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Встановлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений кредитний договір.

Зокрема, згідно до приписів статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими:

- Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1);

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2);

- не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Таким чином, несплата суми кредиту та процентів за користування ним є порушенням взятих позичальником на себе зобов'язань за договором та вказаних правових положень.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

За приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

При цьому за частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин нарахування пені за вказаний період та у обрахованій сумі є правомірним.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів суд приходить до висновку, що :

- ТОВ Моноліт-Київ допустило порушення кредитного договору щодо повернення суми кредиту та процентів за його користування,

- у зв'язку із допущеним порушенням ТОВ Моноліт-Київ зобов'язане сплатити позивачу 161 326,43 грн заборгованості за кредитом, 31 808,19 грн заборгованості зі сплати відсотків та 29 394,11 грн нарахованої пені,

- стягнення заборгованості у даній справі повинне відбуватися без солідарної відповідальності іншого відповідача, оскільки позовні вимоги в частині солідарної відповідальності та стягнення з ОСОБА_1 підлягають залишенню без розгляду.

За таких обставин, позовні вимоги до ТОВ Моноліт-Київ є обґрунтованими та підлягають задоволенню щодо стягнення вказаних сум, а позовні вимоги в частині солідарної відповідальності та стягнення з ОСОБА_1 підлягають залишенню без розгляду.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення від 05.12.2018 у сумі 3 337,94 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача-1.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позов у частині солідарної відповідальності поручителя - ОСОБА_1 залишити без розгляду.

2. В іншій частині позову позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт-Київ (73003 м. Херсон, вул. Московська, буд. 3-А, ідентифікаційний код 37515053) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001 м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д, ідентифікаційний код 14360570) - 161 326,43 грн заборгованості за кредитом, 31 808,19 грн заборгованості зі сплати відсотків, 29 394,11 грн пені та 3 337,94 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін