Рішення

від 22.01.2019 по справі 303/5404/18

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/5404/18

2/303/87/19

номер рядка стат. звіту - 49

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2019 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі: головуючої - судді Курах Л.В.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам за договором та зміну розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

05 вересня 2018 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 на її користь заборгованості за Договором на утримання дитини від 08 листопада 2011 року станом на 31 серпня 2018 року у розмірі 106 640,00 гривень та збільшення розміру аліментів, визначених вищевказаним Договором, стягнувши з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до 20 березня 2026 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що 24.06.2006 року позивач зареєструвала шлюб з відповідачем. Від даного шлюбу в них народилася дитина, донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 08.11.2011 року між сторонами було укладено Договір на утримання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 3763. Відповідно до умов даного договору відповідач зобов'язується утримувати свою неповнолітню доньку та сплачувати аліменти в розмірі 2000 гривень до досягнення нею повноліття, розмір аліментів буде збільшуватися з кожним наступним роком на 10% від початкової суми. На момент укладення вказаного договору сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який за рішенням Мукачівського міськрайонного суду у справі № 303/1822/18 від 12.07.2018 року було розірвано. Взяті на себе обов'язки згідно вищевказаного договору відповідач ніколи не виконував, кошти на утримання дитини не надавав та не надає на сьогоднішній день, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість зі сплати аліментів. Сторони разом не проживають, подружніх стосунків не підтримують.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася. Однак в судовому засіданні брала участь її представник ОСОБА_2, яка позов підтримала в повному обсязі, з наведених вище підстав, просила суд позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав частково, а саме: в частині стягнення боргу по аліментах в розмірі 106 640,00 гривень визнав позов повністю, а в частині збільшення розміру аліментів визначених Договором визнав частково, згідний сплачувати аліменти в розмірі встановленому законом. При цьому, зазначив, що фактично він утримує свою дитину, оплачує комунальні платежі та інші витрати за житло в якому проживає дитина разом з позивачем. Крім того, він придбав для дитини квартиру, що фактично покриває розмір аліментів на багато років в перед.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд констатує наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; зловживання процесуальними правами недопустиме (ст. 20 ч. 1 ЦК України , ст.ст. 12 , 13 , 44 , 76-82 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( ст. 77 ч. 2 ЦПК України ). Про задоволення позову рішення може бути прийняте лише за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог ( ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України ).

Встановлено судом та підтверджується документально, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), яка проживає разом з позивачем, перебуває на її вихованні та утриманні.

За положеннями ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Так, вимоги чинного сімейного законодавства передбачають два порядки надання батьками утримання дитини - добровільний та примусовий. При цьому добровільне виконання батьками обов'язку утримувати дитину буває як фактичне так і договірне.

Частинами першою та другою ст.181 Сімейного Кодексу України визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Статтею 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Як було встановлено в ході розгляду справи, між сторонами на утримання дитини укладено Договір на утримання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 3763. (а.с.8).

Пунктом 1 вказаного Договору передбачено, що відповідач зобов'язується утримувати свою неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сплачувати аліменти в розмірі 2000 гривень до досягнення нею повноліття, розмір аліментів буде збільшуватися з кожним наступним роком на 10% від початкової суми.

Враховуючи положення ст.ст. 8 , 9 СК України , та виходячи з правової природи, змісту, нормативних підходів до форми, порядку укладення, зміни і припинення договору про сплату аліментів на дитину, даний договір є різновидом цивільних договорів у сімейному праві Україні.

Статтею 638 ЦК України , визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України ).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України ).

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо аліментних зобов'язань, шляхом укладення договору в добровільному порядку та посвідчено в нотаріуса.

Як визначено п.8 укладеного між сторонами Договору на утримання дитини, в разі невиконання відповідачем обов'язків за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до статті 8 СК України , якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України , якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до статей 526 , 527 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Встановлений частиною другою статті 189 СК України порядок стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса не може бути перешкодою для звернення за захистом порушених прав до суду. Окрім того, законодавець передбачив додаткову можливість спрощеного стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса саме в інтересах дітей з метою спрощення процедурних питань, але в жодному разі цим правом не обмежив право на судовий захист.

Таку позицію в своїй Постанові висловив Верховний суд України в справі № 127/24670/15-ц від 21.08.2018 року.

Судом встановлено, що Договір на утримання дитини, сторонами не змінювався, не розривався та на теперішній час є дійсним.

Позивач за виконавчим написом нотаріуса про примусове стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, згідно укладеного договору, не зверталась, не отримувала, та надалі на примусове виконання до органів державної виконавчої служби не пред'являла.

Однак, стягнення заборгованості за аліментами відповідно до статті 194 СК України не стосується правовідносин, що виникли, оскільки стягуються або за наявності виконавчого листа або в порядку, визначеному статтею 187 СК України , в той час як у цій справі заявлено про стягнення аліментів на підставі укладеного між батьками договору.

З огляду на наведене вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь заборгованості за Договором на утримання дитини від 08 листопада 2011 року станом на 31 серпня 2018 року у розмірі 106 640,00 гривень підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про збільшення розміру аліментів визначених Договором, до 3500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття то така вимога не підлягає до задоволення з огляду на наступні обставини.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України , є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих суду доказів, вбачається, що відповідач має у власності земельні ділянки та житлові будинки (а.с.70-72), являється засновником ТОВ СОЛР УКРАЇНА (а.с.10-12). Однак, з наданої, ДФС України, суду інформації вбачається, що ТОВ СОЛР УКРАЇНА отримало невеликі доходи, а саме: за 2016 рік його дохід склав 79 947,00 гривень, за 2017 рік - 26 215, 00 гривень (а.с.59-60, 61).

Матеріли справи та позиція відповідача, який заперечував щодо стягнення з нього аліментів у більшому розмірі ніж встановлений законом, посилаючись на те, що обов'язок по утриманню дітей лежить на обох батьках, відсутність доказів отримання відповідачем ще якихось доходів (прибутків), у сукупності з іншими матеріалами справи не вказують на його фактичну спроможність сплачувати аліменти в розмірі більшому ніж встановлений Договором, а отже суд не знайшов підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Керуючись ст. ст. 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 181-185, 191, 192, 199 - 201 СК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам за договором та зміну розміру аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість за Договором на утримання дитини від 08 листопада 2011 року станом на 31 серпня 2018 року у розмірі 106 640,00 (сто шість тисяч шістсот сорок) гривень/

В задоволенні вимоги про збільшення розміру аліментів, визначених Договором на утримання дитини від 08 листопада 2011 року, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до 20 березня 2026 року - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 1 066,40 (одна тисяча шістдесят шість гривень 40 копійок) гривні судового збору в дохід держави.

Судовий збір в розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні 80 копійок) гривні віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканка АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого - АДРЕСА_2, РНОКПП - НОМЕР_2.

Повний текст рішення виготовлено 22 січня 2019 року.

Головуюча Л.В. Курах