Рішення

від 17.01.2019 по справі 473/4735/18

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/4735/18

РІШЕННЯ

іменем України

"17" січня 2019 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді - Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Багрін І.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частки земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частки земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що вони є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 кожному з них належить по ? його частці. Також останні набули у власність земельну ділянку за вищевказаною адресою. Проте частка позивачів у праві власності на земельну ділянку була визначена з порушенням діючого законодавства, що створює останнім перешкоди в розпорядженні набутим майном.

Посилаючись на вказані обставини, а також неможливість вирішення даного питання в адміністративному порядку, позивачі просили визнати за ними право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, по 1/4 частці за кожним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_2, позовні вимоги підтримали. Надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась. Направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась. Від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Вирішення зазначеного питання залишила на розсуд суд.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 29.11.2004 року приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Загороднюк Л.К., придбали в рівних частках (по ? кожний) ? частку житлового будинку АДРЕСА_1.

Попереднім власником цієї ? частки була ОСОБА_7, згідно договору дарування посвідченого 25.03.2002 року приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Загороднюк Л.К. (дарувальник ОСОБА_4).

Власником іншої ? частки вищевказаного житлового будинку є ОСОБА_8, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 18.05.1982 року державним нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори.

Обумовлений житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0764 га, яка була надана для його обслуговування. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, вказана земельна ділянка належить ОСОБА_5, ОСОБА_4, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, виданого Вознесенською міською радою Миколаївської області 10.05.1993 року на підставі рішення виконкому Вознесенської міської ради Миколаївської області від 20.04.1993 року за № 124, та зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 976. Частки співвласників визначені не були.

29.11.2004 року приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Загороднюк Л.К. (11.02.2008 року припинила свою діяльність, наказ Головного управління юстиції у Миколаївській області від 11.02.2008 року з № 85/9-о) було посвідчено договір купівлі - продажу земельної ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 При цьому, розмір земельної ділянки, згідно ст.ст. 87,120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, визначено не було.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 120 ЗК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна право власності на земельну ділянку, на якій розташовані будівля або споруда, може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

За правилами ст. 377 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для його обслуговування.

Згідно роз'яснень, наданих п.п. ґ п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними після 31 грудня 2001 року і до 01 січня 2004 року) право власності на земельну ділянку або її частину, на якій розміщені будівлі або яка необхідна для їх обслуговування могло переходити до набувача відповідно до ст. 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно - правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем.

До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі ст. 377 ЦК, а з часу внесення змін до ст. 120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2007 року N 997-V- і згідно зі ст. 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. З 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до ст. 377 ЦК України і ст.120 ЗК України в редакції Закону України від 5 листопада 2009 року N 1702-VI.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

За таких обставин, враховуючи наведене, цивільне право позивачів, відповідно до ст. 16 ЦК України,ст. 152 ЗК України, підлягає захисту шляхом визнання їх власниками часток земельної ділянки, пропорційно часткам у власності на будинок.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,259,263-265,272,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частки земельної ділянки - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, право власності на ? частку земельної ділянки, загальною площею 0,0764 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_3.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, право власності на ? частку земельної ділянки, загальною площею 0,0764 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_3.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21.01.2019 року.

Суддя Л.В.Лузан