Ухвала

від 17.01.2019 по справі 701/32/19

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/32/19

Провадження №1-кс/701/14/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року Маньківський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого слідчого судді - ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

розглянувши скаргу директора ТОВ"Промгазсервіс" ОСОБА_4 на рішення слідчого в порядку ст. 303 КПК України,

В С Т А Н О В И В :

Директор ТОВ"Промгазсервіс" ОСОБА_4 , звернувся до Маньківського районного суду Черкаської області зі скаргою на рішення слідчого в порядку ст. 303 КПК України.

На підставусвоїх вимогспирається нате,що в СВ Уманського ВП ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42018251100000127 розпочатого 23.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України (щодо незаконної діяльності АГЗП без відповідної дозвільної документації).

27.11.2018 року було проведено санкціонований обшук на АГЗП ТОВ «Промгаз сервіс», розташоване за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Михайлівська, 126, в ході якого було виявлено та вилучено до Уманського ВП документацію та опломбовано паливо-роздавальну колонку.

Скаржник вважає, що слідчим не було дотримано вимог ч. 1 ст. 100 КПК України, згідно якої речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 КПК України, тобто слідчий мав звернутися до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів або про накладення арешту на майно, але таких клопотань слідчий в суд не подавав, що вказує на неправомірність слідчого та підлягають поверненню.

10.01.2019 року скаржник звернувся до слідчого з клопотанням про повернення майна, вилученого в ході обшуку від 27.11.2018 року, однак отримав постанову про відмову в задоволенні клопотання, що і змусило скаржника звернутися з даною скаргою до суду.

Скаржник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог викладених у скарзі.

Слідчий суддя, перевіривши доводи скаржника, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали скарги, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного вмотивування.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні володільцем тимчасово вилученого майна можуть бути оскаржена бездіяльність слідчого та прокурора в разі неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту вчинення бездіяльності.

Слідчий суддя вважає, що скаржник не пропустив строків для оскарження бездіяльності слідчого, оскільки скаржник вказану скаргу у передбачений законом 10-денний строк передав для відправлення до канцелярії суду.

Згідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу, яка може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

В судовому засіданні було встановлено, що 23.11.2018 року слідчим суддею Маньківського районного суду Черкаської області було винесено ухвалу про надання дозволу органу досудового розслідування Маньківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області або Уманському ВП ГУНП в Черкаській області на проведення обшуку в усіх наявних приміщеннях та будівлях, розташованих за адресою: м. Умань, вул. Михайлівська, 126, яке на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "УІМ"ЛТД», код 22806577 та перебуває в оренді в ТОВ "ПРОМГАЗ» код ЄДРПОУ: 36620216, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 03680, м. Київ, вул. Степанченка, буд. 5 з метою відшукання та вилучення оригіналів документів, пов`язаних господарською діяльністю щодо продажу пропан-бутанового газу, готівкових коштів отриманих від продажу автомобільного пропан-бутанового газу, обладнання, що використовується для продажу автомобільного пропан-бутанового газу, у тому числі автомобільний пропан-бутановий газ, який реалізується населенню на АЗС/АГЗП за вищевказаною адресою.

Згідно з протоколом обшуку від 27.11.2018р. в рамках кримінального провадження № 41018251100000127 на підставі ухвали слідчого судді від 23.11.2018року слідчим ОСОБА_5 у присутності понятих було проведено обшук за адресою АДРЕСА_1 , де було виявлено та вилучено в приміщення оператора АЗС дві книги обліку розрахункових операцій на 76 арк. кожна, книга оперативного обліку скрапленого газу на 65 арк., папку з аркушами А4 в кількості 33 шт. з рукописними надписами, які поміщені до спеціального пакету № 7009375 та передані до Уманського ВП ГУНП в Черкаській області. На земельній ділянці виявлено колонку для відпуску скрапленого газу № 6691, резервуар для зберігання скрапленого газу та насос для подачі газу, які передані на збереження ОСОБА_6 .

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України з метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.

За ч. 5 ст. 236 КПК України обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку.

На підставі ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

При цьому згідно Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи», розробленого на підставі Постанови Пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року № 9, зазначено про необхідність враховувати, що чітке визначення речей, для виявлення яких надається дозвіл на обшук, має істотне значення для забезпечення гарантій при проведенні обшуку. Так, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, вважаються тимчасово вилученим майном. Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуте особі, у якої воно було вилучене. Таким чином, у разі вилучення майна, на відшукання якого не було надано дозвіл, КПК передбачає гарантію реалізації права власності, а саме оскарження бездіяльності, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК.

Узагальненням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» (розділ 1.2, лист від 12.01.2017 року № 9-49/0/4-17) роз`яснено, що «Слідчим суддям необхідно ретельно оцінювати підстави віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні ст. 167 КПК, оскільки вони залежать від процесуального порядку його одержання органом досудового розслідування. Зокрема, такий порядок регламентовано положеннями п. 6 ч. 2 ст. 235 та ст. 236 КПК, згідно з якими ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. На підставі ч. 7 ст. 236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Таким чином, якщо стосовно вилученого під час обшуку майна, яке не було включено до відповідного переліку, передбаченого в ухвалі слідчого судді, слідчий, прокурор не внесли клопотання в порядку і строки, встановлені ч. 5 ст. 171 КПК, слідчі судді обґрунтовано задовольняють скарги на бездіяльність зазначених суб`єктів з неповернення відповідного майна.».

За ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

На підставі ч. 4 ст. 168 КПК України після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 27 ПКМ України від 19.11.2012 року № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» зазначено, що схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з п. п. 1-26 Порядку, визначеного вказаною Постановою КМУ, до повернення майна власнику в зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

При цьому за ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно до ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до ч. 6 ст. 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше 72 годин з дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

На підставі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

При цьому згідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був стороною кримінального провадження вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166 (Глава 15. Тимчасовий доступ до речей і документів), 170-174 (Глава 17. Арешт майна) КПК України.

Натомість за ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.

Вивчивши матеріали скарги з урахуванням положень КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, що органом досудового розслідування не було порушено законних прав скаржника.

Так слідчий суддя зазначає, що в ухвалі слідчого судді від 23.11.2018 року було прямо надано дозвіл органу досудового розслідування, в усіх наявних приміщеннях та будівлях, розташованих за адресою: м. Умань, вул. Михайлівська, 126, яке на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "УІМ"ЛТД», код 22806577 та перебуває в оренді в ТОВ "ПРОМГАЗ» код ЄДРПОУ: 36620216, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 03680, м. Київ, вул. Степанченка, буд. 5 на відшукання та вилучення оригіналів документів, пов`язаних господарською діяльністю щодо продажу пропан-бутанового газу, готівкових коштів отриманих від продажу автомобільного пропан-бутанового газу, обладнання, що використовується для продажу автомобільного пропан-бутанового газу, у тому числі автомобільний пропан-бутановий газ, який реалізується населенню на АЗС/АГЗП за вищевказаною адресою, тому вказані речі та документи не можуть вважатися тимчасово вилученим майном. Постановою слідчого від 30.11.2018р. колонку для відпуску скрапленого газу № 6691, резервуар для зберігання скрапленого газу зі скрапленим газом об`ємом 3095 л. та насос для подачі газу Р10F-S15465-07 визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Також слідчий суддя зазначає, що речові докази, надані на підставі судового рішення, зберігаються у працівника сторони кримінального провадження, якій він наданий.

Питання про арешт відшуканого майна та документів не ставилось, оскільки на їх вилучення мався прямий дозвіл слідчого судді, тобто наявність судового рішення.

З огляду на перелічене правових підстав для повернення вилучених 27.11.2018р. у ТОВ «Промгаз сервіс» майна та документів скаржнику немає.

На підставі переліченого в судовому засіданні не було встановлено порушення прав ТОВ «Промгаз сервіс», тому в діях слідчого ОСОБА_5 була відсутня бездіяльність щодо неповернення вилученого 27.11.2018р. в ході обшуку майна та документів.

Інші доводи скаржника слідчий суддя на підставі вище наведеного вмотивування до уваги не приймає.

Керуючись ст. ст. 9, 214, 303 - 307, 309, 376 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

В задоволеніскаргидиректораТОВ "Промгазсервіс" ОСОБА_4 на рішення слідчого в порядку ст. 303 КПК України - відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Повний текст ухвали суду оголошено 21.01.2019р.

Слідчий суддя ОСОБА_1