Рішення

від 18.01.2019 по справі 904/4717/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2019м. ДніпроСправа № 904/4717/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЕХНОЛОДЖИ", м. Дніпро

до Комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна лікарня №9", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії

Представники:

від позивача ОСОБА_2 свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №105 від 17.12.2018р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЕХНОЛОДЖИ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою за №19/10 від 19.10.2018р., в якій просить стягнути з КЗ "Дніпропетровська міська клінічна лікарня №9" Дніпропетровської обласної ради вартість спожитої теплової енергії у розмірі 150 943,21 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням умов договору №АПС-0225-Д від 24.01.2018р.

Ухвалою суду від 19.11.2018р. відкрито загальне провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 06.12.2018р.

Ухвалою суду від 06.12.2018р. розгляд підготовчого засідання відкладено до 19.12.2018р.

13.12.2018р. відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, обґрунтовуючи тим, що акт № 247 від 08.08.2018 року на суму 150 943. 21 грн. Адміністрацією КЗ "Дніпропетровська міська клінічна лікарня №9" Дніпропетровської обласної ради підписаний не був, через застосування у ньому тарифів на теплову енергію, які не відповідають тарифам зазначеним у Договорі укладеним між КЗ Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 9 Дніпропетровської обласної ради та ТОВ ОСОБА_1 ТЕХНОЛОДЖИ (з урахуванням підписаних додаткових угод). Лікарня не відмовляється від обсягів спожитої теплової енергії за період з 09.08.2018 по 28.08.2018 року, однак застосування змінених тарифів на постачання теплової енергії можливе тільки у разі внесення змін до діючого Договору. На теперішній час, рішенням виконкому Дніпровської міської ради від 04.09.2018 року Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення ТОВ ОСОБА_1 ТЕХНОЛОДЖИ , встановлено підвищений тариф. Рішення набрало чинності 21.09.2018 року, саме з цієї дати КЗ Дніпропетровська клінічна лікарня № 9 Дніпропетровської обласної ради згодна сплачувати за спожите тепло за зміненим тарифом у разі укладання відповідної додаткової угоди до договору.

У відповіді на відзив від 17.12.2018р. позивач зазначив, що згідно ч.11,12 ст. 20 ЗУ Протеплопостачання тарифи на теплову енергію для суб'єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Держенергоефективностю, яке законом уповноважене здійснювати державне регулювання ціни (тарифу). Додаткова угода №3 та №5 Відповідачем були підписані із встановленням тарифу який вступив в дію відповідно до вимог ст.20 ЗУ Про теплопостачання ще, до прийняття та затвердження його Дніпровською міською радою. Що дає можливість стверджувати, про різну позицію Відповідача щодо виконання зобов'язань за договором. Твердження Відповідача, що у зв'язку з відсутністю підписаного акту на відпуск - отримання теплової енергії по формі Додатку №6 до Договору (з, сумою у гривнях), заборгованість такою, що не існує, суперечить п. 4.6. Договору, згідно якого Енергопостачальне підприємство формує акт на підставі інформації про фактичне використання теплової енергії у розрахунковому періоді відповідно до акту на відпуск - отримання теплової енергії. Зазначений акт на відпуск - отримання теплової енергії був підписаний Позивачем та Відповідачем, та знаходиться в матеріалах справи. Крім того, зазначає, що Відповідачу належним чином були надані рахунки на оплату та акти приймання-здачі теплової енергії, про що свідчить лист від 05.09.2018р. №05/09-ОС-27 із відміткою Відповідача про отримання (а.с.45).

Ухвалою суду від 19.12.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 18.01.2019р.

Представник позивача у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, повідомлений належним чином, що підтверджується повернутим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 18.01.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є виробником і постачальником теплової енергії, яка належить йому на праві власності.

Між Позивачем (енергопостачальне підприємство) та відповідачем (замовник) укладено договір про постачання теплової енергії №АПС-0225-Д від 24.01.2018р. (договір) та додаткова угода № 1 від 03.05.2018, додаткова угода № 2 від 21.05.2018, додаткова угода № 3 від 23.05.2018, додаткова угода № 4 від 28.08.2018, додаткова угода № 5 від 14.09.2018, додаткова угода № 6 від 25.09.2018.

Згідно п. 1.1 вищезаначеного договору, енергопостачальне підприємство бере на себе зобов'язання надавати послуги з постачання пари та гарячої води замовникові в потрібних йому обсягах, а замовник зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Згідно п.1.2 договору, найменування предмету закупівлі: пара та гаряча вода, постачання пари та гарячої води ДК 021:2015- код 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов'язана продукція. Відповідно до п. 2.1 договору, з урахуванням додаткової угоди №6 від 25.09.2018р. сума визначена в договору становить 4 039106,49 грн., з ПДВ, у т.ч. ПДВ- 673 184,41 грн. Позивач постачає теплову енергію за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Мануйлівський, 29, яке закріплено за КЗ Дніпропетровська міська клінічна лікарня №9 Дніпропетровської обласної ради.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018р.

Згідно ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Кодексу).

За статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору, Позивачем протягом 09 серпня 2018 р. по 28 серпня 2018 р. поставлено Відповідачу теплову енергію на загальну суму 150 943,21 грн., що підтверджується актом передачі-приймання №247 від 31.08.2018р., актом споживання теплової енергії за період з 09.08.2018р. по 28.08.2018р. (а.с. 47-49).

Згідно п. 4.5 договору, енергопостачальне підприємство для оплати направляє акт замовнику не пізніше 7-го числа поточного місяця, що наступає за розрахунковим.

Відповідно до п. 4.4 договору, оплата за спожиту теплову енергію проводиться замовником впродовж 30 діб після одержання акту енергопостачального підприємства за умови надходження бюджетного фінансування.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Листом від 05/09-ОС-27 від 05.09.2018 року Позивачем направлено Відповідачу рахунок № 247 від 31.08.2018р. (а.с.46) та акт приймання-здачі №247 від 31.08.2018р. (а.с.47) на оплату теплової енергії, що підтверджується відміткою про отримання листа 05.09.2018р. (а.с.45).

Однак, Відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем за отриману теплову енергію. Станом на час розгляду справи його заборгованість складає 150 943,21 грн.

Позивач направив лист №16/08-ОС-12 від 16.08.2018 року на адресу відповідача щодо тарифу та необхідність підписати додаткову угоду для розрахунку за теплову енергію (а.с.32).

Відповідач від 10.09.2018 року №1198 надав позивачу лист згідно якого відмовляється підписувати додаткову угоду та проводити розрахунки за спожиту теплову (а.с.27).

Отже, спірним питанням в розрахунку за спожиту теплову енергію для Відповідача є дата дії тарифу на теплову енергію.

Розглянувши позов суд вбачає підстави для його задоволення з огляду на таке.

Закон України Про теплопостачання визначає основні правові, економічні та організаційні діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Умовами п.3.3 Договору визначено, що: Тариф на теплову енергію, що споживається за цим договором, встановлюється відповідно до діючого законодавства, а саме ст.20 Закону України Про теплопостачання . Тариф на виробництво теплової енергії затверджено рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради. Сторони дійшли згоди, що у випадку встановлення (в результаті затвердження або перегляду) тарифу на теплову енергію або його складових органами, що здійснюють державне регулювання у сфері теплопостачання, тариф для розрахунків за цим договором буде застосовуватися відповідно до встановленого значення з дати набрання чинності прийнятого рішення.

Відповідно до частини 4 статті 20 ЗУ Про теплопостачання , у разі відсутності для суб'єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Постановою Кабінету міністрів України від 26.11.2014 №676 затверджено Положення про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження , згідно якого Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Частиною 9 статті 20 ЗУ Про теплопостачання передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, щокварталу, до 25 числа останнього місяця кожного кварталу, розраховує та оприлюднює середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії.

Держенергоефективність 25.06.2018 року на своєму сайті опублікували нові середньозважені тарифи http://saee.gov.ua/uk./news/2441.

Отже, підставою для перегляду (встановлення нового тарифу) є щоквартальне оприлюднення середньозважених тарифів на теплову енергію.

Частиною 11 статті 20 ЗУ Про теплопостачання , для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті.

Таким чином, у позивача є підстави щодо звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про встановлення нового тарифу. Тому, листом від 09.07.2018 р., (а.с.35-38) позивач звернувся до Дніпровської міської ради щодо встановлення тарифу натеплову енергію згідно останніх оприлюднених середньозважених тарифів з розрахунком тарифу.

Зазначене питання було розглянуто лише 04.09.2018р., що перевищує норми встановлені законом.

Згідно ч. 13 ст. 20 ЗУ Про теплопостачання , якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб'єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб'єктом господарювання відповідно до четвертої та/або п'ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу.

Отже, ЗУ Про теплопостачання має пряму імперативну норму органу місцевого самоврядування, щодо встановлення протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви розміру тарифу. Та в разі не встановлення, тариф вважається встановленим.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 затвердження Правил користування тепловою енергією , теплопостачальна організація договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею і балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку

У зв'язку з тим, що протягом 30 днів Дніпровська міська рада не встановила тариф, тому тариф у розмірі 1546,86 грн. без ПДВ (а.с.37), запропонований позивачем на затвердження міській раді, вважається таким, що вступив в дію з 09.08.2018 року.

Позивач направив на адресу відповідача лист №12/09-1 від 12.09.2018 щодо законності процедури встановлення тарифів на теплову енергію (а.с.28).

У відповідь, відповідач листом № 12/09-2 від 12.09.2018 зазначив, що не має підстав здійснювати розрахунок та підписання додаткової угоди за тарифом який втратив чинність. Відповідні зміни можливі тільки з тарифом який вступив в дію з 09.08.2018р.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язання щодо оплати теплової енергії скінчився 06.10.2018, Позивач направив Відповідачу претензію про сплату заборгованості від 08.10.2018 №08/10 (а.с.41).

Відповідачем надано відповідь на претензію листом від 18.10.2018 №1382(а.с.43) згідно якої залишає претензію про сплату заборгованості без задоволення.

Для з'ясування питання щодо встановлення тарифу, Позивачем зроблений запит центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива - Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності) від 01.10.2018 № 01/10 (а.с.69).

Своїм листом від 18.10.2018р. Держенергоефективність №722-01/18/4-18 (а.с.70) роз'яснило, що якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні,, вважається, що суб'єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб'єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу.

Тому, твердження Відповідача, що його заклад вважає, що у зв'язку з відсутністю підписаного акту на відпуск - отримання теплової енергії по формі Додатку №6 до Договору (з сумою у гривнях), заборгованість є такою, що не існує суперечить п. 4.6. Договору, згідно умов якого Енергопостачальне підприємство формує акт на підставі інформації про фактичне використання теплової енергії у розрахунковому періоді відповідно до акту на відпуск - отримання теплової енергії.

Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Названа норма передбачена задля можливості реалізації судами конституційного принципу верховенства права, тобто дає можливість визначити спосіб захисту порушеного права, який у суті своїй не буде суперечити загальній спрямованості і правовій визначеності нормативного акту.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного прав, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з'ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна лікарня №9" Дніпропетровської обласної ради (49023, м. Дніпро, проспект Мануйлівський, 29, код ЄДРПОУ 01984613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ТЕХНОЛОДЖИ (49040, м. Дніпро, вул. Космічна,49Б, код ЄДРПОУ 40371795, код ЄДРПОУ 40371795) вартість спожитої теплової енергії у розмірі 150 943,21 грн., судовий збір в розмірі 2264,15 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.01.2019

Суддя ОСОБА_3