Рішення

від 14.01.2019 по справі 908/2281/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/147/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2019 Справа № 908/2281/18

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго-Бердянськ» , код ЄДРПОУ 35410774 (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Італійська, 103 А)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про стягнення 34292,30 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.01.2019;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 55 від 01.01.2019

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго-Бердянськ» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» суми 27796,90 грн. заборгованості за надані послуги за спільне використання технологічних електричних мереж, суми 1523,77 грн. 3% річних та суми 4971,63 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою суду від 15.11.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2281/18, присвоєний номер провадження 9/147/18, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.12.2018. Ухвалою суду від 13.12.2018 розгляд справи № 908/2281/18 відкладено на 14.01.2019.

14.01.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги, які підтримані позивачем в повному обсязі, мотивовані наступним. 01.01.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 4-14, за умовами якого позивач зобов'язався забезпечити технічну можливість електричної енергії власниками технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача та інших суб'єктів господарювання, передачі електричної енергії яким забезпечує відповідач, а відповідач - своєчасно сплачувати вартість наданих послуг відповідно до умов договору. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати наданих послуг, у останнього утворилась заборгованість, яка станом на 29.10.2018 складає 27 796,90 грн. Також, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 1 523,77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4 971,63 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 530, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зазначив, що позивачем були допущені помилки при нарахуванні інфляційних витрат. Відповідач, здійснивши контррозрахунок інфляційних втрат, встановив, що позивач безпідставно заявив до стягнення суму інфляційних нарахувань в розмірі 164,50 грн. Також просив суд зменшити розмір сум 3% річних та інфляційних втрат та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, обґрунтовуючи тим, що підприємство відповідача перебуває у край тяжкому фінансовому становищі, має велику заборгованість з виплати заробітної плати, великий податковий борг, відсутність джерел для одночасного погашення заборгованості, встановлення або 0-го алгоритму нарахування коштів на поточні рахунки відповідача, або мільйонних щодобових додаткових відрахувань коштів з поточних рахунків відповідача, збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; збільшення витрат по обов'язковому блоку платежів без зміни тарифу на поставку та передачу електричної енергії для покриття таких витрат, зростання рівня неплатежів за спожиту електричну енергію.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго-Бердянськ» (власник мереж, позивач усправі) та ВАТ «Запоріжжяобленерго» (в подальшому перейменоване в Публічне акціонерне товариство) (користувач, відповідач у справі) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 4-14.

Відповідно до п. 1.1 договору власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та/або інших суб'єктів господарювання (субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж використання та інші послуги відповідно до умов договору.

Згідно з п. 1.2 договору, передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка № 1 «Однолінійна схема» , наданого власником мереж, з обов'язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених «ОСОБА_2 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» , яка наведена у додатку № 2 «Перелік точок приєднання електроустановок користувача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж» .

За змістом п. 7.2 договору, вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» .

У пункті 7.3 договору сторони домовились, що за підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок. Сума платежу визначається виходячи з додатку № 4 «Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» , з урахуванням сум платежів, що надійшли від користувача. Разом з рахунком власник мереж направляє користувачу:

- податкову накладну виписану по факту надання послуг (у разі, якщо власник мереж є платником ПДВ);

- підписані уповноваженою особою власника мереж та скріплені його печаткою два примірника «ОСОБА_2 прийому-здачі наданих послуг» .

Відповідно до п. 7.4 договору, оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого «ОСОБА_2 прийому-здачі наданих послуг» у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання документів, зазначених у п. 7.3. договору.

Відповідно до п. 11.5 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання на термін до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією з його сторін про відмову від нього або про його перегляд.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору, позивач у період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року надав відповідачу послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, на загальну суму у розмірі 38 488,02 грн., що підтверджується актами прийому-здачі наданих послуг від 31.10.2016 на суму 12829,34 грн., від 30.11.2016 на суму 12829,34 грн., від 30.12.2016 на суму 12829,34 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками обох підприємств (копії містяться в матеріалах справи).

Проте, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги з утримання технологічних електричних мереж відповідач виконав не належним чином, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 27796,90 грн.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач підписав ОСОБА_2 прийому-здачі наданих послуг за жовтень, листопад та грудень 2016, проте свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги з утримання технологічних електричних мереж належним чином не виконав, в результаті чого, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 27796,90 грн.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу не спростував, доказів погашення заборгованості у заявленому позивачем розмірі не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 27 796,90 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1523,77 грн. за загальний період з 20.11.2016 по 29.10.2018 та інфляційних втрат в сумі 4 971,63 грн., нарахованих за період з грудня 2016 року по серпень 2018 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача, нарахування суми 3 % річних здійснено за загальний період з 20.11.2016 по 29.10.2018 року. Судом перевірено розрахунок суми 3% річних та встановлено, що позивачем не вірно визначено період нарахування 3% річних, адже враховуючи, умови п. 7.4. договору, прострочення оплати наданих позивачем послуг на підставі актів прийому-здачі наданих послуг від 31.10.2016, від 30.11.2016 та від 30.12.2016, починається з 21.11.2016, 21.12.2016 та 20.01.2017 відповідно. Таким чином, обґрунтованою сумою 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача є сума в розмірі 1521,53 грн., яка нарахована від простроченої суми по кожному акту окремо, за загальний період з 21.11.2016 по 29.10.2018.

Що стосується заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, суд здійснивши перерозрахунок за допомогою комп'ютерної програми «Законодавство» встановив, що вірною сумою інфляційних нарахувань за загальний період часу з грудня 2016 року по серпень 2018 року (від простроченої суми по кожному акту окремо), є сума в розмірі 4 807,13 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 1521,53 грн. - 3 % річних та 4807,13 грн. - інфляційних витрат, в іншій частині заявлених вимог судом відмовляється.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає про наступне.

За приписами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інте ресу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти та інфляційні нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Таким чином, клопотання відповідача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення на 12 місяців, вислухавши доводи сторін з приводу розстрочення виконання рішення, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Важкий фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед кредитором, та не робить неможливим виконання рішення суду. Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у відзиві щодо розстрочення виконання судового рішення по справі та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, з'ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання (заперечив повністю), зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, враховуючи також, що заборгованість у відповідача виникла ще наприкінці 2016-початку 2017 років, суд вважає клопотання відповідача таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго-Бердянськ» (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Італійська, 103 А; код ЄДРПОУ 35410774) суму 27796 (двадцять сім тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 90 коп. основного боргу, суму 1521 (одна тисяча п'ятсот двадцять одна) грн. 53 коп. - 3 % річних, суму 4807 (чотири тисячі вісімсот сім) грн. 13 коп. - інфляційних витрат, суму 1753 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три) грн. 43 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повне рішення складено та підписано 22.01.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва