Рішення

від 14.01.2019 по справі 910/14634/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.01.2019Справа №  910/14634/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 910/14634/18 За позовом Дочірнього підприємства “Український медичний центр безпеки дорожньогоруху та інформаційних технологій”;   ДоДержавного підприємства “Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій” Міністерства охорони  здоров'я України;   Простягнення 260  440,00 грн. без повідомлення учасників справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Дочірнє підприємство “Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій” звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства “Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій” Міністерства охорони  здоров'я України 260  440,00 грн. заборгованості з оплати вартості товару, поставленого за договором 03.01.2017 № 36.   Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань, зокрема обов'язку з своєчасної та повної оплати поставлених та переданих йому у власність бланків первинної облікової документації згідно з видатковими накладними, приєднаними до позовної заяви. На підтвердження заявленого позову суду було подано договір поставки, видаткові накладні на поставку продукції, видаткові накладні на повернення продукції, двосторонній акт звірки розрахунків, претензію про сплату боргу і докази її надсилання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 відкрито провадження у справі № 910/14634/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу – строк для подання відповіді на відзив. Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав, проте в установлений строк та поза строком відзив на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не заперечив. Зважаючи на викладене, розгляд і вирішення заявленого спору відбувається за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 166, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України. Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило. Повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд ВСТАНОВИВ: 03.01.2017 Дочірнє підприємство “Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій” в якості продавця та Державне підприємство “Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій” Міністерства охорони  здоров'я України в якості покупця уклади договір поставки № 36, за яким продавець зобов'язався передавати у власність покупця бланки первинної облікової документації, а покупець – приймати їх та оплачувати на умовах цього договору.   У п. 1.2 цього договору сторони визначити, що предметом їх угоди є діяльність у сфері реалізації бланків на території України. Строк дії договору було погоджено у п. 7.1 та п. 7.2, де вказується, що договір набуває юридичної сили з моменту його підписання обома сторонами, діє до 31.12.2017, а закінчення строку його дії не звільняє сторін від виконання ними своїх зобов'язань, які виникли до дати закінчення строку дії договору. Відповідно до п. 4.1 договору загальна його сума визначається виходячи з цін на бланки та загальної їхньої кількості, поставленої відповідно до умов договору. Згідно з п. 4.2 договору оплата за бланки проводиться безготівково, на розрахунковий рахунок продавця на протязі 90 (дев'яноста) календарних днів з дати реалізації покупцем. Днем оплати є перерахування коштів на поточний рахунок покупця.          Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. З аналізу укладеного сторонами договору слідує, що між ними виникли правовідносини з договору поставки, що підпадають під регулювання як загальних положень законодавства про зобов'язання, так і спеціальних норм  про договір купівлі-продажу.                Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, а саме: через несвоєчасну  оплату товару, переданого йому за укладеним договором.    Так, позивач зазначає, що поставляв відповідачеві товар (бланки первинної облікової документації), який останній приймав, частину якого повернув згідно з накладним на повернення і частину якого оплатив, заборгувавши 260  440,00 грн. З приєднаних до позовної заяви видаткових накладних судом встановлено, що у жовтні-листопаді 2017 року позивач поставив відповідачеві товару (бланки первинної облікової документації) на загальну суму 264  500,00 грн., а саме: за видатковою накладною від 23.10.2017 № РН-0000156 на суму 23  750,00 грн., за видатковою накладною від 30.10.2017 № РН-0000158 на суму 45  350,00 грн., за видатковою накладною від 06.11.2017 № РН-0000165 на суму 74  750,00 грн., за видатковою накладною від 13.11.2017 № РН-0000178 на суму 58  350,00 грн., за видатковою накладною від 20.11.2017 № РН-0000185 на суму 47  500,00 грн. та на суму 14  800,00 грн. за видатковою накладною від 30.11.2017 № РН-0000190. Як стверджує позивач, борг відповідача за видатковою накладною від 23.10.2017 № РН-0000156 становить 13  200,00 грн., за видатковою накладною від 30.10.2017 № РН-0000158 – 43  900,00 грн. (товар вартістю 1  450,00 грн. було повернуто за накладною на повернення від 30.11.2017 № РН-0000011); за видатковою накладною від 06.11.2017 № РН-0000165 – 74  170,00 грн. (товар вартістю 580,00 грн. було повернуто за накладною на повернення від 30.11.2017 № РН-0000002); за видатковою накладною від 20.11.2017 № РН-0000185 – 45  470,00 грн. (товар вартістю 2  030,00 грн. було повернуто за накладною на повернення від 30.11.2017 № РН-0000009). Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін,  а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.   Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач – разом з відзивом. Провівши власний підрахунок, заснований на поданих до суду первинних бухгалтерських документах та з урахуванням тверджень позивача про зменшення боргу за видатковою накладною від 23.10.2017 № РН-0000156 (внаслідок часткової оплати), суд встановив, що позивач поставив відповідачеві товар на суму 264  500,00 грн., відповідач оплатив товар вартістю 10  550,00 грн., а також повернув товар на суму 4  060,00 грн., а тому документально підтвердженою належними засобами доказування є заборгованість відповідача в сумі 249  890,00 грн. (264  500,00 – 10  550,00 – 4  060,00). Тобто, борг в сумі, яка заявлена до стягнення (260  440,00 грн.) не підтверджується належними засобами доказування, якими у межах спірних правовідносин слід вважати видаткові накладні. Щодо наявного у матеріалах справи акти звірки розрахунків на суму 246  094,70 грн., суд зазначає, що він оцінюється на рівні з іншими засобами доказування та не має більшої доказової сили, ніж  первинні бухгалтерські документи, адже не встановлює сам по собі прав та обов'язків для сторін.           Проте суд вважає на належне прийняти до уваги акт звірки розрахунків в якості підтвердження настання строків оплати за договором, який був визначений відкладальною умовою – моментом реалізації покупцем бланків.        Отже, враховуючи предмет договору, погоджені договором умови оплати та доведені належними і допустимими засобами доказування обставини поставки позивачем і прийняття відповідачем товару відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом, розглядаючи заявлений спір, суд виходить з того, що оплата за поставлений товар повинна була відбутися не пізніше 90 (дев'яноста) днів з 01.12.2017 (дати, станом на яку відповідач погодив відомості, внесені до акту звірки). Тобто, станом на час звернення позивача до суду з цим позовом відповідач є таким, що прострочив оплату товару на суму 249  890,00 грн.   Відповідач заявлені вимоги не заперечив і не спростував.   Доказів належної оплати товару вартістю 249  890,00 грн. за описаними вище видатковими накладним суду подано не було. Враховуючи викладене та приймаючи до уваги подані докази, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими, доведеним  та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 249  890,00 грн. У зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 166, 178, 73-80, 236-241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В: 1.          Позов задовольнити частково.    2.          Стягнути з Державного підприємства “Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій” Міністерства охорони  здоров'я України (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 7, ідентифікаційний код 32310570) на користь Дочірнього підприємства “Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій” (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 55 літера “Г”, ідентифікаційний код 40228109) 249  890 (двісті сорок дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. боргу та 1  690 (одну тисячу шістсот дев'яносто) грн. 62 коп. судового збору.                3.           В іншій частині позову відмовити повністю.     Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                                 О.В. Мандриченко