Рішення

від 21.01.2019 по справі 910/14746/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 21.01.2019Справа № 910/14746/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТРЕНТ», Київська обл., с.  Білогородка до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельного підприємства «ПРОГРЕС», м.   Київ про стягнення 67   520,99 грн, - Без повідомлення (виклику) учасників справи ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТРЕНТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельного підприємства «ПРОГРЕС» про стягнення 67   520,99   грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди обладнання № 83923К від 09.09.2016 в частині сплати орендної плати на суму 67   520,99   грн. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч.   1 ст.   250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до частини   6 статті   242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з частиною 4 статті   89 Цивільного кодексу України   відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача   про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.11.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, м.   Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139. Однак, 13.12.2018 конверт з ухвалою суду від 09.11.2018 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Згідно з ч.   6 ст.   242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в   електронній   формі   не   пізніше  наступного  дня  після  їх виготовлення   і   підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує  ведення  Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована  система  збирання,  зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові  рішення,  внесені  до  Реєстру,  є  відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу  на   офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі як на офіційному веб-порталі судової влади України (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/gromadyanam/csz), так і у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання. У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, у тому числі письмові пояснення позивача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи. 09.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортрент» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельного підприємства «ПРОГРЕС» (орендар) укладено договір оренди обладнання № 83923К (далі – Договір), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування з обов'язком повернути будівельне та/або інше обладнання, яке є об'єктом права власності орендодавця. Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування обладнання, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності), вартість, ціна послуг оренди та строк оренди по кожній одиниці обладнання та інше погоджуються сторонами та зазначаються в Протоколі погодження істотних умов оренди (Протокол), який є невід'ємною частиною цього договору, та який сторони зобов'язуються підписувати в кожному випадку передачі в оренду обладнання за цим договором. Форма Протоколу наведена у Додатку № 1 до Договору. У пункті 3.2 Договору сторони визначили, що Протокол, підписаний та скріплений печаткою орендаря, є результатом дійсності вчинення сторонами процедури замовлення-акцептування, підтвердження факту досягнення сторонами всіх істотних умов договору. Факт передачі кожної одиниці обладнання засвідчується підписами уповноважених представників сторін Акту прийому-передачі обладнання згідно з формою, встановленою у Додатку № 2 до Договору (п. 3.4 Договору). Відповідно до пункту 6.1 Договору орендар сплачує орендну плату за весь строк користування орендованим обладнанням, починаючи з дати підписання Акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно з п. 3.4 договору і закінчуючи датою підписання Акту повернення обладнання орендодавцю згідно з п. 5.1 договору. Під час договірних відносин за Договором сторонами підписувались протоколи погодження істотних умов оренди, акти прийому-передачі обладнання та відповідні акти повернення обладнання, а саме: 1)          акт прийому-передачі № 280916-011К від 28.09.2016 до Договору та протоколу погодження істотних умов оренди № 090916-012К від 06.06.2016, згідно з яким позивачем передано відповідачу в оренду 33 одиниці обладнання згідно з переліком (акти повернення обладнання № 310518-019К від 31.05.2018, № 280217-001К від 28.02.2017, № 280217-002К від 28.02.2017, № 040118-005К від 04.01.2018); 2)          акт прийому-передачі № 040118-010К від 04.01.2018 до Договору та протоколу погодження істотних умов оренди № 050118-006К від 04.01.2018, згідно з яким позивачем передано відповідачу в оренду 1 одиницю обладнання згідно з переліком (акт повернення обладнання № 310518-022К від 31.05.2018); 3)          акт прийому-передачі № 010317-002К від 01.03.2017 до Договору та протоколу погодження істотних умов оренди № 270217-002К від 27.02.2017, згідно з яким позивачем передано відповідачу в оренду 2 одиниці обладнання згідно з переліком (акт повернення обладнання № 310518-020К від 31.05.2018); 4)          акт прийому-передачі № 010317-004К від 01.03.2017 до Договору та протоколу погодження істотних умов оренди № 270217-012К від 27.02.2017, згідно з яким позивачем передано відповідачу в оренду 1 одиницю обладнання згідно з переліком (акт повернення обладнання № 310518-021К від 31.05.2018); 5)          акт прийому-передачі № 011216-008К від 01.12.2016 до Договору та протоколу погодження істотних умов оренди № 011216-005К від 01.12.2016, згідно з яким позивачем передано відповідачу в оренду 1 одиницю обладнання згідно з переліком (акт повернення обладнання № 250117-001К від 25.01.2017). На підтвердження факту користування відповідачем орендованим майном за цінами, погодженими сторонами в Протоколах погодження істотних умов оренди № 090916-012К від 06.06.2016, № 050118-006К від 04.01.2018, № 270217-002К від 27.02.2017, № 270217-012К від 27.02.2017 та № 011216-005К від 01.12.2016, сторонами було підписано відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 289   880,93 грн, а саме: акт № 300916-121К від 30.09.2016 на суму 1   500,94 грн; акт № 311016-103К від 31.10.2016 на суму 108,63 грн; акт № 311016-130К від 31.10.2016 на суму 15   401,15 грн; акт № 301116-107К від 30.11.2016 на суму 15   009,48 грн; акт № 301216-023К від 30.12.2016 на суму 15 509,78 грн; акт № 301216-024К від 30.12.2016 на суму 4   650,00 грн; акт № 250117-001К від 25.01.2017 на суму 3   600,00 грн; акт № 310117-014К від 31.01.2017 на суму 15   509,78 грн; акт № 310317-054К від 31.03.2017 на  суму 13   485,35 грн; акт № 310317-055К від 31.03.2017 на суму 1   457,53 грн; акт № 300417-020К від 30.04.2017 на суму 13   050,36 грн; акт № 300417-021К від 30.04.2017 на суму 1   420,20 грн; акт № 310517-073К від 31.05.2017 на суму 13   485,35 грн; акт № 310517-074К від 31.05.2017 на  суму 1   487,53 грн; акт № 300617-143К від 30.06.2017 на суму 13   050,36 грн; акт № 300617-144К від 30.06.2017 на суму 1   420,20 грн; акт № 310717-064К від 31.07.2017 на суму 13   485,35 грн; акт № 310717-065К від 31.07.2017 на суму 1   467,53 грн; акт № 310817-221К від 31.08.2017 на суму 13   485,35 грн; акт № 310817-222К від 31.08.2017 на суму 1   467,53 грн; акт № 300917-071К від 30.09.2017 на суму 13   050,36 грн; акт № 300917-072К від 30.09.2017 на суму 1   420,20 грн; акт № 311017-079К від 31.10.2017 на суму 14   952,88 грн; акт № 301117-085К від 30.11.2017 на суму 14   470,56 грн; акт № 311217-136К від 31.12.2017 на суму 13   505,85 грн; акт № 310118-087К від 31.01.2018 на суму 13   427,54 грн; акт № 280218-118К від 28.02.2018 на суму 13   769,28 грн; акт № 310318-083К від 31.03.2018 на суму 15   244,53 грн; акт № 300418-119К від 30.04.2018 на суму 14   752,80 грн; акт № 310518-205К від 31.05.2018 на суму 15   244,53 грн. Як вказує позивач, відповідачем було частково оплачено орендну плату за користування обладнанням, а саме на суму 222   359,94 грн, а залишок заборгованості становить 67  520,99  грн (289   880,93 грн – 222   359,94 грн = 67   520,99 грн). Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати орендної плати в повному обсязі, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 67   520,99 грн. Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає наступне. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі статтею 626  Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір оренди обладнання № 83923К від 09.09.2016 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди (найму), які підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України). Матеріалами справи (протоколами погодження істотних умов оренди, актами прийому-передачі обладнання та відповідними актами повернення обладнання, підписаними позивачем та відповідачем) підтверджується факт передачі в оренду та повернення з оренди обладнання, що є об'єктом оренди за Договором. Також позивачем були надані суду підписані орендодавцем та орендарем акти здачі-приймання виконаних робіт  (наданих послуг) за період 30.09.2016 по 31.05.2018 на загальну суму 289   880,93 грн. Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порядок сплати орендної плати за Договором сторони визначили у розділі 6 Договору. Зокрема, у пункті 6.6 Договору передбачено, що якщо інше не погоджено сторонами у відповідному протоколі, орендар вносить орендну плату в наступному порядку: орендна плата до кінця повного періоду (якщо таким періодом є доба), або першого періоду (якщо таким періодом є тиждень або місяць), або іншого періоду розрахунків вноситься попередньо: після підписання цього договору, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду; за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо: в строк не пізніше ніж за 2 робочих дні до початку такого періоду розрахунків. Як встановлено судом, в Протоколах погодження істотних умов оренди № 090916-012К від 06.06.2016, № 050118-006К від 04.01.2018, № 270217-002К від 27.02.2017, № 270217-012К від 27.02.2017 та № 011216-005К від 01.12.2016 сторони погодили розмір передоплати, яка належала до сплати орендарем. Іншу частину орендної плати відповідач зобов'язаний був сплатити відповідно до умов розділу 6 Договору. Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов Договору, з огляду на підписання відповідачем актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), господарським судом встановлено, що станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Як вказує позивач, відповідачем було частково оплачено орендну плату за користування обладнанням, а саме на суму 222   359,94 грн, а залишок заборгованості на дату звернення до суду становить 67   520,99 грн (289   880,93 грн – 222   359,94 грн = 67   520,99 грн). Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин   1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 67  520,99 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено. Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 67   520,99   грн. підлягають задоволенню. Згідно з п.   2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1   762,00   грн. Керуючись ст.   ст.   129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТРЕНТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельного підприємства «ПРОГРЕС» про стягнення 67   520,99   грн - задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельного підприємства «ПРОГРЕС» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139; ідентифікаційний код 31038411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТРЕНТ» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул.   Богатирська, буд. 2-А; ідентифікаційний код 32664239) заборгованість з орендної плати в сумі 67   520 (шістдесят сім тисяч п'ятсот двадцять) грн 99   коп. та судовий збір в розмірі 1  762  (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00   коп. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом   17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Повне рішення складено 21.01.2019. Суддя                                                                                                       В.В. Князьков