Рішення

від 15.01.2019 по справі 917/1469/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2019 Справа № 917/1469/18

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" вул. Тверська, буд. 5, м, Київ, 03680, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, 49038

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" проїзд Галузевий, буд. 4, м. Кременчук, 39610

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 00152307)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "АРСТАК" (вул. Мала Житомирська, 9-Б, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40623600).

про стягнення 204 749,50 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Дяченко Д.Б.

Представники:

від позивача: не з'явився, присутній слухач ОСОБА_1, довіреність № 5 від 04.01.19р.,

від відповідача: ОСОБА_2, ордер ПТ № 071175 від 11.01.19р.,

від третьої особи ПАТ »ТФПНК «Укртатнафта» : не з»явилися

від третьої особи ТОВ "АРСТАК": не з»явилися

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" про стягнення 204 749,50 грн. штрафу за порушення положень Статуту залізниць України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вантажовідправник неправильно зазначив адресу одержувача в залізничній накладній №43049212, про що був складений вищезазначений акт загальної форми. Відповідно до положень статей 118, 122 Статуту залізниць України за невірно зазначений код і адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 204 749,50 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.11.2018 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; задовольнити клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, призначити справу розгляду по суті у судовому засіданні на 18.12.2018 р., викликати учасників справи у судове засідання.

10.12.2018 р. від відповідача через канцелярію суду надійшли відзив на позов (вх. №11727) та клопотання про залучення у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 00152307), Товариство з обмеженою відповідальністю "АРСТАК" (вул. Мала Житомирська, 9-Б, м. Київ, 01001)

У відзиві відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що у перевізні документи реквізити одержувача внесені ним згідно поданої рознарядки ПАТ Укртатнафта без помилок і виправлень, а отже в діях ТОВ Торговий дім - Укртатнафта в частині внесення до накладної неправильної адреси одержувача не містяться ознаки правопорушення та відсутня наявність вини, так як воно точно дотримувалось вказівок замовника - ПАТ Укртатнафта , яке надало недостовірні реквізити вантажоодержувача для відвантаження нафтопродуктів на підставі поданої заявки вантажовласника.

Крім того, зазначає відповідач, факт внесення відправником в залізничну накладну № №43049212 неправильної адреси одержувача не потягнув за собою будь-яких негативних наслідків ні для залізниці (в тому числі настання збитків) , ні для третіх осіб, вантаж видано під розвантаження зазначеному у накладній одержувачу - ТОВ "ВОГ ТРЕЙД", для залізниці не виникло будь-яких незручностей або додаткових дій пов'язаних із встановленням фактичної адреси вантажоодержувача, а, отже, вантаж був своєчасно виданий одержувачу - ТОВ "ВОГ ТРЕЙД".

За даних обставин, відповідач робить висновок, що вимога залізниці до ТОВ Торговий дім - Укртатнафта сплатити штраф, розмір якого є явно завищеним та не відповідає спричиненим наслідкам (в даному випадку відсутності настання негативних наслідків), порушує передбачені пунктом 6 статті 3, частиною 3 статті 509 та частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України засади справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права. Тому, відповідач у відзиві вказує, що адекватним, справедливим та розумним є стягнення з його підприємства штрафу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.12.2018 р. суд ухвалив залучити до участі в розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача вказаних вище осіб, відкласти підготовче засідання на 15.01.2019.

02.01.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 13). Так, у відповіді на відзив позивач вказав, що у застосуванні статей 118, 122 Статуту залізниць України слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень незалежно від того чи завдано залізниці збитки; відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній; вантажовідправник мав змогу встановити адресу вантажоодержувача з загальнодоступних джерел.

11.01.2019р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 236)

В судовому засіданні 15.01.2019 р. представник відповідача підтримав позицію викладену у відзиві, запереченні на відповідь на відзив та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.01.2019 р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, суд встановив:

Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Укрзалізниця (далі - залізниця) надано Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім - УКРТАТНАФТА (далі - відправник) послуги з перевезення вантажу відповідно до перевізного документа - накладної № 43049212.

В залізничній накладній №43049212 вантажовідправником зазначено вантажоодержувача ТОВ ВОГ ТРЕЙД за адресою: 01001, М. Київ, в. ОСОБА_3, 9Б.

Позивач вказує, що у червні 2018 року на станцію Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці по залізничній накладній № 43049212 зі станції Кагамлицька Південної залізниці у вагонах № 72813884, 72768906, 74000886 надійшов вантаж - топливодизельное, під вивантаження. Вантажовідправник ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-УKPTАТНАФТА , проте зазначений в залізничній накладній №43049212 вантажоодержувач по станції Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці був відсутній.

Вагони було затримано до з'ясування вантажоодержувача, про що було складено акт загальної форми № 5007 від 14.06.2018 року та надано телеграму № 220 від 14.06.2018 року на станцію відправлення.

14.06.2018 року в цей же день після отримання телеграми № 7 зі станції відправлення Кагамлицька Південної залізниці, вагон було видано належному одержувачу - ТОВ ВОГ ТРЕЙД , адреса: 43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38.

Про вищезазначене було складено акт загальної форми № 5008 від 14.06.2018 року.

Позивач вказує, що факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача в перевізному документі (накладній) № 43049212, засвідчений актом загальної форми від 14.06.2018 року №5007 у відповідності до вимог статті 129 Статуту, є підставою для покладення на вантажовідправника відповідальності шляхом стягнення штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

За даних обставин, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 204 749,50 грн штрафу із розрахунку: 15494,60 (розмір провізної плати, вагон № 74000886)*5+12727,70(розмір провізної плати, вагон № 72813884)*5+12727,70 (розмір провізної плати, вагон № 72768906)*5= 204 749,50 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 5 статті 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливості умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому регулюються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до п. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Пунктом 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 Правила оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом за накладною. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до п. 5.5 Правила оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ „Українська залізниця" на виконання вищенаведених вимог чинного законодавства було складено акт загальної форми від 14.06.2018 року №5007 про виявлений факт зазначення відповідачем у накладній № 43049212 неправильної адреси вантажоодержувача.

Відповідно до п. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі п. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Перевіривши розрахунок заявленого ПАТ „Українська залізниця до стягнення штрафу за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача, господарський суд зазначає, що розрахунок штрафу позивачем здійснено відповідно до п. 118 Статуту залізниць України на підставі провізної плати.

Таким чином, вимоги про його стягнення, на підставі зазначеного вище, є законними та обґрунтованими.

Як зазначалося вище, відповідач у відзиві просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 10000 грн.

Суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання Відповідача, зменшити суму штрафу на 50% і стягнути 102 374,75 грн. з таких підстав.

В силу положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до стягнення штрафу.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання боржником, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 ст. 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно- правовими актами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що штраф, встановлений ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, є мірою цивільно-правової відповідальності, передбаченої за порушення зобов'язань за договором перевезення вантажів (цивільно-правові відносини).

Зазначене вище вказує на те, що розмір заявленого до стягнення штрафу в даному випадку може бути зменшений з посиланням на ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України.

У відзиві зазначається, що в даному випадку факт внесення відправником в залізничну накладну № 43049212 неправильної адреси одержувача (не з вини вантажовідправника) не потягнув за собою будь-яких негативних наслідків ні для залізниці, ні для третіх осіб; вантаж видано під розвантаження зазначеному у накладній одержувачу - ТОВ ВОГ ТРЕЙД , код 1718 на станції призначення Запоріжжя - Вантажне Придніпровської залізниці. Переадресації вантажу на одержувача із іншим найменуванням чи кодом або на іншу станцію призначення не відбувалось. Тобто, для залізниці не виникло будь-яких незручностей або додаткових дій пов'язаних із встановленням фактичної адреси вантажоодержувача, а, отже, вантаж був своєчасно виданий одержувачу - ТОВ ВОГ ТРЕЙД .

Враховуючи вищевикладене, а також співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій з отриманими негативним наслідками від порушення зобов'язання, відсутність цих негативних наслідків від неправильного зазначення адреси отримувача в накладній, неспіврозмірність нарахованого штрафу заподіяним правопорушенням в частині оформлення перевізних документів щодо неправильного зазначення адреси отримувача, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд вважає за можливе зменшити суму штрафу на 50% і визначити до стягнення остаточно суму штрафу 102 374,75 грн., а в стягненні решти штрафу у розмірі 102 374,75 грн. відмовити.

Водночас суд не знаходить достатніх підстав для зменшення суми штрафу за клопотанням Відповідача до розміру 10 000 грн. Так, на думку суду, максимальне зменшення суми штрафу зробить безглуздим притягнення до відповідальності за обставинами справи, що не може бути на меті суду при вирішенні спору.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Ч.2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).

За результатами вирішення спору, у зв'язку з тим, що спір виник з вини Відповідача, судові витрати щодо судового збору у справі покладаються повністю на Відповідача відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 130, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" (39610, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 4, код ЄДРПОУ 37667056) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код: 40075815; Місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код: 40081237; Місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 108) 102 374,75 грн. штрафу, 3 071,25 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.01.2019р.

Суддя Киричук О.А.