Рішення

від 22.01.2019 по справі 918/811/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/811/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф. , за участі секретаря судового засідання Оліфер С. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання "ЖБК" про стягнення заборгованості в сумі 20 667 грн 49 коп.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Управління комунальною власністю (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання "ЖБК" (відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №1761 від 01.02.2007 року в сумі 20 667 грн 49 коп.

Ухвалою суду від 22.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.01.2019 року.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 22.12.2018 року, не надав. Крім того, у судове засідання представник відповідача не з'явився, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, підстав для відкладення розгляду справи, визначених ч. 2 ст. 202 ГПК України, немає.

Відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.11.2017 року у справі №918/646/17 встановлено, що 01.02.2007 року між Управлінням житлового господарства (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1761 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення для розміщення підприємства житлово-комунальної галузі, що надає комунальні послуги населенню на вул. Гур'єва, 2 загальною площею 211,6 кв.м, яке перебуває на балансі управління комунальною власністю, експертна оцінка якого становить 271 232 грн. станом на 31.08.2006 року.

Пунктом п. 1.2. Договору передбачено, що орендар вступає у платне користування майном в строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання договору та акту прийому-передачі майна.

Згідно з п. 1.3. Договору приміщення передається від орендодавця орендарю, а потім повертається від орендаря орендодавцю на підставі акту прийому-передачі, що готується орендодавцем.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що строк дії договору оренди встановлюється з 01 лютого 2007 року по 30 січня 2008 року. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата по цьому договору встановлюється в сумі 976 грн 43 коп. в місяць плюс ПДВ згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.2. Договору орендна плата сплачується орендарем до 20 числа поточного місяця.

На виконання умов договору орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в оренду вищезазначене нерухоме майно, про що свідчить акт прийому-передачі нежитлового приміщення №321 від 01.02.2007 року.

29.01.2010 року між Управлінням комунальною власністю та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання ЖБК" укладено Додатковий договір про внесення змін до договору №1761 від 01.02.2007 року оренди нежитлового приміщення на Гур'єва, 2, відповідно до якого сторони погодило продовжити дію договору від 01.02.2007 року №1761 на строк два роки по 28.01.2012 року .

29.03.2012 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання ЖБК" укладено Додатковий договір до договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2007 року №1761 (зі змінами, внесеними додатковим договором від 29.10.2010 року), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 211,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Гур'єва, 2. Майно перебуває на балансі управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради. Вартість майна, визначена відповідно до звіту про оцінку майна, складає 635 588 грн. 00 коп. станом на 31 січня 2012 року.

У відповідності до п. 2.3. Додаткового договору у разі припинення чи розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом трьох робочих днів з дня припинення чи розірвання цього договору в такому ж стані, в якому воно було отримане, про що сторонами складається акт прийому-передачі майна.

Відповідно до п. 3.1. Додаткового договору строк договору оренди встановлюється на два роки одинадцять місяців - з 29 березня 2012 року по 28 лютого 2015 року.

Згідно з п. 3.2. Додаткового договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором за умови згоди балансоутримувача. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка майна.

Орендна плата за цим договором визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Рівного, затвердженої рішенням Рівненської міської ради та встановлюється в сумі 2 127 грн. 10 коп. в місяць (п. 4.1. Додаткового договору).

Як вбачається матеріалів справи, відповідач свій обов'язок щодо внесення орендної плати у строк та розмірі, визначені договором, не виконував, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.11.2017 року у справі №918/646/17 розірвано договір оренди нежитлового приміщення №1761 від 01.02.2007 року, зобов'язано відповідача повернути Управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради за актом приймання-передачі нежитлове приміщення загальною площею 211,6 кв.м, вартістю 851 100 грн., розташоване за адресою: вул. Гур'єва, 2, у місті Рівне.

Згідно з п 4.6 згаданого договору орендар сплачує орендну плату по день фактичної передачі майна орендодавцю за актом прийому-передачі.

Пунктом 10.2. додаткового договору передбачено, що чинність цього договору припиняється достроково, зокрема за рішенням суду.

У разі припинення чи розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом 3 робочих днів з дня припинення чи розірвання цього договору в такому ж стані, в якому воно було отримане, про що сторонами складається акт прийому-передачі майна (п. 2.3. додаткового договору).

Судом встановлено, що 29.12.2017 року актом державного виконавця зафіксовано факт передачі представником відповідача представнику позивача майна, що було предметом договору оренду.

З матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості з орендної плати, судом встановлено, що відповідач не сплатив орендну плату за період з вересня 2017 року по грудень 2017 року, заборгованість якої (з урахуванням індексації) становить 18 369 грн 39 коп.

Крім того, позивач здійснив нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати, розмір якої складає 2 298 грн 10 коп.

Право на нарахування пені передбачене п. 4.5. додаткового договору, за яким орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному розмірі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди щодо своєчасної та у повному розмірі сплати орендної плати, повернення орендованого майна, а також наслідків такого невиконання та неповернення, регулювання яких здійснюється на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна, ГК України, ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Аналогічний обов'язок орендаря щодо внесення орендної плати, як зазначалося, передбачений підп. 6.2.4. п. 6.2. додаткового договору.

Отже, одним із основних обов'язків орендаря за договором оренди є сплата орендної плати.

Судом встановлено, що відповідач всупереч умовам договору не сплачував орендної плати у вересні 2017 року (4 561,90 грн), у жовтні 2017 року (4 652,68 грн), у листопаді 2017 року (4 709,41 грн), у грудні 2017 року (4 445,40 грн).

Водночас, як було вказано вище, рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.11.2017 року у справі №918/646/17, яке набрало законної сили 24.11.2017 року, договір оренди розірвано, а повернення майна відбулося 29.12.2017 року, що стверджується актом державного виконавця.

Відповідно до приписів ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України правовою підставою користування орендованим майном є, відповідно, договір оренди (найму).

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відносний характер зобов'язань свідчить про те, що їх існування обмежене певними часовими межами, за якими слідує їх припинення. У площині конкретного цивільного правовідношення, яким є зобов'язання, припинення призводить до того, що боржник перестає бути зобов'язаним вчинити на користь кредитора певні дії, що складають предмет зобов'язання (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматись від вчинення певних дій, а кредитор, у свою чергу, втрачає право вимагати від боржника виконання покладеного на останнього за договором обов'язку. Отже, внаслідок припинення договірного зобов'язання зникає стан правової пов'язаності його суб'єктів, а суб'єктивні права і обов'язки, що складають зміст зобов'язання, ними втрачаються. Залежно від обсягу договірне зобов'язання може припинятися частково або в повному обсязі (ч. 1 ст. 598 ЦК). У цивільному законодавстві України щодо договірних зобов'язань підстави припинення окремо не виділяються, тому до них застосовуються загальні правила про припинення зобов'язань, визначені у Гл. 50 ЦК України. При цьому слід враховувати, що терміни "припинення зобов'язань" і "припинення договору" не можна розглядати як тотожні, оскільки з низки спеціальних норм випливає, що припинення договору негайно не тягне припинення зобов'язання. В одних випадках припинення договору тягне одночасно припинення зобов'язання, в інших - припинення зобов'язання лише в кінцевому рахунку. Той чи інший варіанти визначаються спеціальними правилами та особливостями змісту відповідного договору і зобов'язання. Зазначену ситуацію можна проілюструвати на прикладі ст. 785 ЦК України, за якою у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний повернути річ наймодавцеві, що свідчить про те, що цей обов'язок наймача входить до змісту зобов'язання. У тому разі, якщо наймач цього обов'язку не виконав, зобов'язання продовжує існувати, хоч договір і є припиненим.

Так, за приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Зважаючи на викладене, зобов'язання сторін за договором оренди припинилися частково з 24.11.2017 року, у тому числі щодо нарахування орендної плати та стягнення пені, окрім обов'язку наймача повернути об'єкт оренди наймодавцеві.

Щодо наслідків припинення договору оренди в результаті його розірвання, то ч. 4 ст. 291 ГК України передбачено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

У свою чергу, за приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Вказана норма є імперативною та не передбачає розсуду сторін щодо врегулювання наслідків неповернення речі після припинення договору оренди в інший спосіб.

Отже, на рівні чинного законодавства передбачений єдиний правовий наслідок неповернення майна за договором найму після його припинення - право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Інших наслідків, зокрема права на нарахування орендної плати чи стягнення пені після припинення зобов'язань за договором оренди, Закон України "Про оренду державного та комунального майна ", ГК України, ЦК України не містять.

При цьому обов'язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 02.09.2014 року у справі № 3-85гс14).

У свою чергу, за ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач жодних заходів, пов'язаних із добровільною передачею орендованого майна після розірвання договору не вчинив, передача майна відбулася під час примусового виконання судового рішення, що свідчить про наявність вини відповідача щодо неповернення предмета договору найму.

Також, вирішуючи вказане питання, судом враховано, що відповідач не надав жодних доказів, як це передбачено правилами ч. 2 ст. 614 ЦК України, на спростування своєї вини.

За таких обставин суд не бере до уваги посилання позивача на п. 4.6. договору, оскільки відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Слід зазначити, що аналогічні висновки щодо застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі ВС від 13.02.2018 року у справі № 910/12949/16.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у період з 24.11.2017 року по 29.12.2017 року у позивача виникло право на стягнення неустойки у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 785 ЦК України, однак не на стягнення орендної плати та пені, так як зобов'язання в цій частині за договором оренди припинилися, отже вимоги позивача про стягнення орендної плати та пені за вказаний період є необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення орендної плати підлягають задоволенню за вересень 2017 року (4 561,90 грн), жовтень 2017 року (4 652,68 грн) та за 23 дні листопада 2017 року (3 610,55 грн), а всього - 12 825,13 грн.

Крім того, позивач здійснив нарахування пені у порядку п. 4.5. додаткового договору.

За приписами ст. 653 ЦК України розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань. Суд, здійснивши перерахунок пені (розрахунок додається), встановив, що розмір останньої становить 1 359,43 грн (при заявленому - 2 298,10 грн), отже вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи позивача, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, що полягало в неотриманні ним обумовленої договором орендної плати, а отже про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 12 825,13 грн заборгованості з орендної плати та 1 563,01 грн пені.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 1 075,47 грн покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання "ЖБК (33001, м. Рівне, вул. Гур'єва, ідентифікаційний код 21093968) на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12-А, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 26259563) 12 825,13 грн заборгованості з орендної плати, 1 563,01 грн пені та 1 226,66 грн судового збору.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 5 544,26 грн заборгованості з орендної плати та 735,09 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повне судове рішення складене та підписане 23.01.2019 року.

Суддя Церковна Н. Ф.