Ухвала

від 22.01.2019 по справі 160/8313/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКУРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 січня 2019 р. Справа № 160/8313/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 160/8313/18 за позовом Фермерського господарства Скорук М.А. до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Кузнецової Марії Олександрівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, Приватне підприємство Таврія про визнання дій протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 06.11.2018 надійшов позов Фермерського господарства Скорук М.А. до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Кузнецової Марії Олександрівни, в якому позивач просить суд визнати дії відповідача протиправними і скасувати рішення останнього від 06.12.2017 року індексний номер: 38558156 (про скасування державної реєстрації іншого речового права) та від 08.12.2017 року, індексний номер: 38600479 (про державну реєстрацію прав та їх обтяжень).

В обґрунтування позову посилався на протиправність оскаржених рішень відповідача, який при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеним 10.02.2007 року (додаткова угода від 30.11.2017 року) між ОСОБА_3 і ПП Таврія , належним чином не перевірив наявності права оренди на цю земельну ділянку за позивачем, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну й ту ж земельну ділянку передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року позовну заяву Фермерського господарства Скорук М.А. залишено без руху і надано строк для усунення її недоліків.

Позивач у встановлений судом строк усунув недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року відкрито провадження у справі. Тією ж ухвалою залучено ОСОБА_3, Приватне підприємство Таврія до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідач у визначений судом строк, відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Від Приватного підприємства Таврія на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, з підстав того, що спір, який переглядається судом у цій справі є приватноправовим і повинен вирішуватися, зважаючи на суб'єктивний склад учасників справи, у порядку господарського судочинства.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд зазначає про таке.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 12.04.2016 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого земельна ділянка: кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею - 7,5912, місце розташування якої - Новософіївська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області строком на 10 років. Право оренди земельної ділянки зареєстровано приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рудим Михайлом Євгенійовичем 06.02.2017 року, номер запису про інше речове право: 18932247, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33781940 від 09.02.2017 року.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що між ОСОБА_3 і ПП Таврія 10.02.2007 року укладений договір (додаткова угода від 30.11.2017 року) щодо цієї ж земельної ділянки, а також те, що державним реєстратором скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33781940 від 09.02.2017 року та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.12.2017 року, індексний номер: 38600479, на підставі якого за ПП Таврія зареєстровано право оренди на зазначену вище земельну ділянку.

Вважаючи, що на момент прийняття відповідачем оскаржених рішень був чинним перший договір оренди, який зареєстрований у установленому законом порядку, позивач вважає, що у державного реєстратора не було підстав для державної реєстрації права оренди за ПП Таврія .

При вирішенні спору суд виходить з того, що вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов'язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

Звертаючись до адміністративного суду та уважаючи, що вказаний спір має публічно-правовий характер, позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ПП Таврія і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, суд не може погодитись з позицією позивача, що вказаний спір має публічно-правовий характер та цього приводу зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років .

Публічно-правовим, вважається спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

На переконання суду, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи (ПП Таврія ), а не позивача.

У той же час, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою (ПП Таврія ) є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ПП Таврія щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Слід також зазначити, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оскаржених рішень, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорювані рішення, здійснено оскаржені записи.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16.

Відповідно до ч.2 ст. 183 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, у тому числі про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі. Керуючись ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі № 160/8313/18 за позовом Фермерського господарства Скорук М.А. до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Кузнецової Марії Олександрівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, Приватне підприємство Таврія про визнання дій протиправними та скасування рішень.

Роз'яснити Фермерському господарству Скорук М.А. , що цю позовну заяву належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.Є. Букіна