Рішення

від 17.01.2019 по справі 540/2451/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2451/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гомельчука С.В.,

при секретарі Пономаренко М.М.,

за участю:

представника позивача - Петренко К.О.,

представника відповідача - Федорової А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Південь Актив Профіт" до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, за участю третьої особи Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

07 грудня 2017 року Приватне підприємство "Південь Актив Профіт" (далі - позивач, ПП "Південь Актив Профіт") звернулось до суду з адміністративним позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, Мелітопольська ОДПІ), в якому просило визнати протиправною відмову Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень 2017 року з додатками 2, 5, які подані позивачем в паперовому вигляді та отримані Мелітопольською об'єднаною державною податкової інспекцією ГУ ДФС у Запорізькій області 26 жовтня 2017 року. Також позивач просив визнати такими, що прийняті та зареєстровані 26 жовтня 2017 року податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2017 року з додатками 2 та 5, податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2017 року з додатками 2 та 5, які подані ПП "Південь Актив Профіт" до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області в паперовому вигляді.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав право надсилати податкові декларації з податку на додану вартість на паперовому носії, а не тільки в електронній формі, оскільки Херсонська ОДПІ протиправно ухилялась від укладання договору про визнання електронних документів.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року по справі № 821/1902/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд (29 листопада 2018 року справа надійшла до канцелярії Херсонського окружного адміністративного суду).

30 листопада 2018 року дану справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13 грудня 2018 року.

У день засідання від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із його зайнятістю в іншій справі. Крім того, представником відповідача подано клопотання про забезпечення технічної можливості проведення судового засідання по розгляду даної справи в режимі відеоконференції у приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду.

Ухвалою від 13 грудня 2018 року клопотання представника відповідача задоволено, вирішено відкласти підготовче засідання в адміністративній справі на 17 січня 2019 року та здійснювати її розгляд в режимі відеоконференції. Доручено Мелітопольському міськрайонному суду забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участю сторін (їх представників).

Того ж дня до суду подано відзив на позовну заяву.

Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізької області не погоджується із позицією, висловленою у позовній заяві. У відзиві вказує на те, що дія договору про визнання електронних документів з позивачем була припинена 04.04.2017 року в зв'язку зі зміною особи, яка підписувала електронні документи. Відповідач не заперечує факт подання позивачем 24.10.2017 року до Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області поштою у паперовому вигляді, податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень 2017 року ПП "Південь Актив Профіт". В той же час, відповідач звертає увагу суду на приписи Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII (набув чинності з 01.01.2015 року), яким внесено зміни до Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку із чим, згідно положень абз. 2 п. 49.4. ст. 49 ПК України подання електронної звітності з ПДВ платником податку до контролюючого органу здійснюється виключно в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у визначеному законодавцем порядку. Зауважує на тому, що позивачем при поданні декларацій не надавалась інформація та документи, відповідно до яких відповідач міг б встановити, що платником вживаються заходи щодо складання нового договору, що надає право платнику подавати податкову звітність в іншій спосіб, ніж в електронному вигляді. Передбачати наявність таких обставин не входить в коло обов'язків Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області. З дня припинення договору до подачі декларацій минуло більше ніж 6 місяців, що відповідач вважає достатнім строком для укладання нового договору. Мелітопольська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області листом від 23.06.2017 року за № 5185/10/08-32-08-00 повідомляла керівника приватного підприємства "Південь Актив Профіт" про необхідність переукладання договору про визнання електронних документів. В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на позицію Верховного Суду, що викладена у його постанові від 04 вересня 2018 року в справі № 821/1903/17.

28 грудня 2018 року позивач подав до суду відповідь на відзив, з якої вбачається, що останній посилаючись на висновки Верховного Суду, які викладені у його постанові від 01.10.2018 року по справі № 821/1902/17, вважає помилковою позицію відповідача, наведену у відзиві. Стверджує, що відповідач відмовив прийняти декларації позивача лише з підстави подання їх до контролюючого органу на паперових носіях, в той час як питання наявності у поданих документах реквізитів, передбачених податковим законодавством, відповідачем не досліджувалося.

У підготовче засідання, призначене на 17 січня 2019 року, з'явився представник позивача. Відповідач забезпечив явку свого представника до Мелітопольського міськрайонного суду.

Представник Херсонської ОДПІ (третя особа) до суду не з'явився, проте був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Суд за погодженням сторін, вирішив здійснювати розгляд даної справи за фактичною явкою учасників справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи положення ч. 7 ст. 181 КАС України, за клопотаннями сторін, суд прийняв рішення закрити підготовче провадження та розглядати справу по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви по суті, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП "Південь Актив Профіт" зареєстровано юридичною особою 03.08.2016 року.

З 04.08.2016 року підприємство як платник податків перебував на обліку в Мелітопольській ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, з 01.09.2016 року зареєстроване платником податку на додану вартість.

10.10.2016 року між ПП "Південь Актив Профіт" та Мелітопольською ОДПІ був укладений договір про визнання електронних документів.

У квітні 2017 року проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження ПП "Південь Актив Профіт" на м. Херсон, вул. Нафтовиків, 15, та зміни керівника, у зв'язку з чим 04.04.2017 року було припинено дію договору про визнання електронних документів від 10.10.2016 року. З квітня 2017 року основним місцем обліку ПП "Південь Актив Профіт" є Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області.

ПП "Південь Актив Профіт" обліковується в Мелітопольській ОДПІ (неосновне місце обліку) та повинно було подавати податкову звітність до кінця 2017 року саме до цього контролюючого органу (п. 10.13 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну України від 09.12.11 року № 1588).

02.06.2017 року позивач направив до Херсонської ОДПІ договір на визнання електронних документів, який було прийнято до розгляду.

Після надсилання договору на електронну адресу підприємства надійшла квитанція № 1, в якій зазначено: документ доставлено до ДФС України, збережено на центральному рівні, реєстраційний № 9102912135, подбайте про прийом квитанції № 2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття документа. Квитанція № 2 на електронну адресу підприємства не надходила.

29.06.2017 року позивач звернувся до Херсонської ОДПІ з заявою про причини не надсилання квитанції № 2 щодо результатів перевірки договору.

Позивач стверджує про неотримання відповіді на дану заяву. Натомість Херсонська ОДПІ у письмових поясненнях від 10.01.2018 року вказує на те, що листом від 27.07.2017 за № 5391/10/21-03-08-02-24 (який був надісланий простою поштою та копія наявна в матеріалах справи) повідомила позивача, що договір про визнання електронних документів знаходиться на розгляді, та після розгляду зазначеного договору, у відповідності до положень Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 "Про подання електронної податкової звітності" програмним забезпеченням органів ДФС в автоматичному режимі буде сформовану та направлена на електронну адресу квитанцію № 2, в якій вказуватиметься про факт прийняття або відмови в укладанні договору з обов'язковим зазначенням причин такої відмови, а також роз'яснено вимоги п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України.

Такої квитанції станом на жовтень 2017 року позивач не отримав.

24 жовтня 2017 року ПП "Південь Актив Профіт" було подано (надіслано поштою) до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2017 року з додатками в паперовому вигляді. Мелітопольська ОДПІ отримала дані декларації 26.10.2017, що відповідачем не заперечується.

Листом від 01.11.2017 року № 8117/10/08-32-08-00 Мелітопольська ОДПІ повідомила позивача про те, що надіслані ПП "Південь Актив Профіт" податкові декларації з податку на додану вартість за серпень, вересень 2017 року не визнані як податкові декларації та до розгляду не приймаються. Підставою для відмови у прийнятті декларації зазначено порушення п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме, подання декларацій на паперовому носії, а не в електронній формі.

ПП "Південь Актив Профіт" вважає неправомірною відмову Мелітопольської ОДПІ у прийнятті податкових декларації підприємства з ПДВ за серпень, вересень 2017 року з додатками зважаючи на те, що причиною подання податкової звітності в паперовому вигляді є неправомірне зволікання Херсонською ОДПІ з підписанням договору про визнання електронних документів.

Об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходить із наступного.

Спірні відносини між сторонами регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України; в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233 "Про подання електронної податкової звітності" (далі - Інструкція № 233; в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 16.1.3 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1).

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (п.49.2).

Приписами пункту 49.3 встановлено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (п. 49.4).

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 року № 851-IV (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Наказом Державної податкової адміністрації від 10 квітня 2008 року № 233 була затверджена Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка визначала загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції № 233 закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Як встановлено судом, строк дії договору про визнання електронних документів від 10.10.2016 року № 101001, що був укладений між позивачем та відповідачем, було припинено 04.04.2017 року.

Згідно п. 5 р. 3 Інструкції № 233 з метою укладення договору платник податків, зокрема: отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді (пп. 5.2); ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (п. 5.3); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії (пп. 5.4).

Відповідно до п. 6 р. 3 Інструкції № 233 орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит: видає два примірники договору (пп. 6.1); записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді (пп. 6.2); приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів (пп. 6.3); звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору (пп. 6.4); після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору (пп. 6.5).

Пунктом 7 р. 3 Інструкції № 233 передбачено, що при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку:

- перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним (пп. 7.4);

- підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (пп. 7.5);

- якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (пп. 7.6);

- датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції (пп. 7.7).

Згідно встановлених судом обставин справи, з метою укладення нового договору про визнання електронних документів, 02.06.2017 року позивач направив до Херсонської ОДПІ договір на визнання електронних документів, який було прийнято до розгляду, що підтверджується квитанцією № 1, згідно змісту якої вбачається, що документ доставлено до ДФС України, збережено на центральному рівні за реєстраційним № 9102912135.

За результатами звернення позивача до Херсонської ОДПІ з метою з'ясування причини не надсилання квитанції № 2 щодо результатів перевірки договору, суб'єктом владних повноважень листом від 27.07.2017 року за № 5391/10/21-03-08-02-24 проінформовано позивача про те, що відповідна квитанція буде сформована та направлена на його адресу. В той же час, матеріали справи не місять відомостей на підтвердження факту направлення відповідачем станом на жовтень 2017 року такої квитанції позивачу.

Варто зазначити, що в даному спорі суд не має оцінювати з точки зору правомірності факт не підписання договору між позивачем та Херсонською ОДПІ про визнання електронних документів впродовж тривалого періоду часу, оскільки бездіяльність або дії Херсонської ОДПІ не є предметом даного спору.

З огляду на вказане, станом на жовтень 2017 року дію договору від 10.10.2016 року № 101001, укладеного між позивачем та відповідачем було припинено, а інформації щодо укладення нового договору з Херсонською ОДПІ підприємством отримано не було, що у свою чергу позбавило позивача можливості подання податкових декларацій з ПДВ в електронній формі, як це передбачено абз. 2 п. 49.4 ст. 49 ПК України.

Згідно приписів абз. 3 п. 49.4 ст. 49 ПК України у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Враховуючи наведені обставини та встановлений факт відсутності у позивача можливості подати податкові декларації в електронній формі, суд вважає, що останній мав право на подання податкової звітності у спосіб, визначений підпунктом "б" пункту 49.3 цієї статті, тобто поштою на паперових носіях.

Відповідно до п. 49.8. статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (п. 49.9 ПК України).

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (п. 49.10 ст. 49 ПК України).

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 ПК України).

Як вже встановлено судом, 24 жовтня 2017 року ПП "Південь Актив Профіт" було надіслано поштою до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2017 року з додатками на паперових носіях (отримано відповідачем 26.10.2017 року).

Суд звертає увагу на те, що 17 січня 2019 року представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що контролюючим органом подані декларації не перевірялися на предмет наявності та достовірності заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених податковим законодавством, з мотивів подання податкової звітності позивачем на паперових носіях, що безумовно свідчить про недотримання контролюючим органом вимог, встановлених приписами п. 49.8. статті 49 ПК України.

Відповідно до пунктів 49.13 та 49.14 статті 49 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного ним у постанові від 01.10.2018 року по справі № 821/1902/17 щодо застосування положень статей 48,49 Податкового Кодексу України, недодержання платником податків приписів пункту 49.4. статті 49 Податкового Кодексу України щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі та надання такої звітності у паперовій формі, само по собі, не є підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, при умові наявності у поданих документах реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 810/1570/16.

За результатами дослідження податкових декларацій з ПДВ за серпень, вересень 2017 року, поданих ПП "Південь Актив Профіт" до Мелітопольської ОДПІ, які отримано останнім 26.10.2017 року, судом встановлено, що декларації заповнено згідно відомостей ЄДРЮО та ФОП (витяг додано до позовної заяви), із врахуванням вимог передбачених приписами п. п. 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм та встановлених судом обставин в сукупності свідчить на користь висновку про неправомірність відмови Мелітопольської ОДПІ у прийнятті податкових декларацій з ПДВ за серпень, вересень 2017 року з додатками, які подані позивачем на паперових носіях.

Суд вважає недоречними посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі № 821/1903/17 без врахування висновків Верховного Суду, закріплених у постанові від 01.10.2018 року по справі № 821/1902/17, які зроблені під час надання оцінки даним спірним правовідносинам та мають більш пріоритетне значення для вирішення даної справи.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

На підставі ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість, позивач довів протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у прийнятті поданих ним податкових декларацій.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що має бути задоволеним у повному обсязі.

Судові витрати по справі розподіляються відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.

Таким чином, керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255 КАС України, суд

постановив :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень 2017 року з додатками 2, 5, які подані Приватним підприємством "Південь Актив Профіт" в паперовому вигляді та отримані відповідачем 26 жовтня 2017 року.

Визнати такими, що прийняті та зареєстровані 26 жовтня 2017 року податкові декларації з податку на додану вартість за серпень і вересень 2017 року з додатками 2 і 5, які подані Приватним підприємством "Південь Актив Профіт" в паперовому вигляді до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Стягнути з Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39521850, вул. Героїв України, 31, м.Мелітополь, 72312) на користь Приватного підприємства "Південь Актив Профіт" (код ЄДРПОУ 40714069, вул.Нафтовиків, 15, оф.416, м.Херсон, 73000) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 1600,00 (одна тисяча шістсот) грн. шляхом безспірного списання

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 січня 2019 р.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 111030300