Постанова

від 17.01.2019 по справі 804/2118/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2019 року м. Дніпросправа № 804/2118/18

головуючий суддя І інстанції - Боженко Н.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М. ,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпробудбізнес на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 року у справі № 804/2118/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпробудбізнес до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпробудбізнес звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 року № 0017961306;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.12.2017 року № 0019861306 та № 0019871306.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпробудбізнес звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що утримання та перерахування прибуткового податку з дивідендів до бюджетів відображено в обліку в повному обсязі та у відповідності із вимогами Податкового кодексу України. Зазначено, що розбіжності в сумі дивідендів за даними податкової звітності, яка становить 433737.50 грн. були сформовані податковим органом внаслідок неврахування сум фактично виплаченої позики засновнику ТОВ Дніпробудбізнес ОСОБА_1, яка була відображена у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ в складі нарахованих дивідендів. Також, вказано на неправомірність проведення перевірки.

Головне управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області направило на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначено, що позивачем самостійно визначено суму нарахованого доходу ОСОБА_1 за ознакою доходу 109 та суму утриманого податку за ставкою 5%, замість 20%.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову. Правомірність податкових повідомлень-рішень від 22.11.2017 року № 001791306 та від 11.12.2017 року № 0019871306 визнав в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Дніпробудбізнес (код за ЄДРПОУ 39306100) від 02.10.2017 року № 5395-п та направлення на перевірку від 02.10.2017 року за № 11463, виданого ГУ ДФС у Дніпропетровській області, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Іваненко Світланою Андріївною, згідно п. 20.1.4 по 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) з метою проведення перевірки з питань дотримання податкового законодавства при оподаткуванні виплачених (нарахованих) пасивних доходів у вигляді дивідендів податком на доходи фізичних осіб та військовим збором за період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року здійснено вихід на фактичну адресу офісу ТОВ Дніпробудбізнес (код за ЄДРПОУ 39306100) - 51900 м. Кам'янське, Заводський район, вулиця Архівна буд. 15, офіс 10.

Копію наказу від 02.10.2017 року № 5395-п вручено 09.10.2017 року та пред'явлено направлення на перевірку № 11463 від 02.10.2017 року директору ТОВ Дніпробудбізнес Будицькій О.В.

В ході проведення перевірки позивачу було надано запити від 09.10.2017 року, 11.10.2017 року та від 12.10.2017 року (отримані директором товариства Будицькою О.В.) про надання для перевірки наступних документів:

- копії (оригінали) документів згідно яких нараховані дивіденди (протоколи загальних зборів учасників, накази, тощо);

- відомості нарахування дивідендів та їх оподаткування;

- копія наказу на прийом директора на підприємство;

- копії (оригінали) документів, які засвідчують виплати дивідендів;

- банківські виписки, які засвідчують перерахування ПДФО, військового збору до бюджету, які були нараховані на дивіденди;

- касові документи;

- оборотно-сальдові відомості по рахункам 671 (розрахунки за нарахованими дивідендами);

- довідку розподілу частини прибутку підприємства, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку для нарахування дивідендів;

- статутні документи.

Листами ТОВ Дніпробудбізнес № 45 від 10.10.2017 року, № 46 від 11.10.2017 року, № 47 від 12.10.2017 року було відмовлено у наданні запитуваних документів для проведення перевірки, з огляду на невідповідність запитів контролюючого органу вимогам ст. 73 Податкового кодексу України.

Листами ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 27649/04-36-13-06-12 від 11.10.2017 року та № 27841/04-36-13-06-12 від 12.10.2017 року були надані роз'яснення податкового законодавства з даного питання з зазначенням статей Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

У зв'язку з викладеним, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Іваненко С.А. складено акт № 16295/04-36-13-06/39306100 від 13.10.2017 року про ненадання первинних документів/їх копій до перевірки посадовими особами ТОВ Дніпробудбізнес при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки за період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року.

Також, 23.10.2017 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Іваненко С.А. складено акт № 17596/04-36-13-06/39306100 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Дніпробудбізнес (код ЄДРПОУ 39306100) з питань дотримання податкового законодавства при оподаткуванні виплачених (нарахованих) пасивних доходів у вигляді дивідендів податком на доходи фізичних осіб та військовим збором за період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року.

Актом перевірки встановлено наступні порушення ТОВ Дніпробудбізнес :

- п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, нараховується податок на доходи фізичних осіб у розмірі - 86747,50 грн.;

- надання звітів за ф.1ДФ за 2-4 кв. 2015 р. без відображення нарахування військового збору на дивіденди, не вірне заповнення звіту ф.1ДФ звітний новий за 3кв.2015 р., чим порушено п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого Наказом МФУ від 12.01.2015 року № 4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку .

На підставі акту від 13.10.2017 року № 16295/04-36-13-06/39306100, 22.11.2017 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 001791306, яким до позивача були застосовані штрафні санкції у сумі 510.00 грн. на підставі п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

Також, на підставі висновків акту перевірки № 17596/04-36-13-06/39306100, 11.12.2017 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0019861306, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 137301.25 грн., з яких 86747.50 грн. за податковим зобов'язанням та 50553.75 грн. за штрафними санкціями;

- № 0019871306, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 510.00 грн. на підставі п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту порушених прав.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем у відповідності з приписами податкового законодавства, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Згідно із п. 77.6 ст. 77 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Положеннями ст. 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення (п.81.1 ст.81 Кодексу).

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 30.10.2018 року по справі № 826/6376/16, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 243 КАС України.

Як свідчать встановлені обставини справи, посадова особа відповідача була допущена до проведення перевірки та остання була проведена, про що складено акт від 23.10.2017 року № 17596/04-36-13-06/39306100.

Отже, посилання позивача на порушення відповідачем процедури проведення перевірки, а саме ненадіслання останньому запиту про надання інформації та суперечності предмету перевірки контролюючого органу, викладеному в наказі № 5395-п від 02.10.2017 року, вимогам визначеним п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, як на підставу протиправності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень є необґрунтованими.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0017961306 від 22.11.2017 року були висновки податкового органу щодо протиправного ненадання позивачем необхідних документів для проведення перевірки на запити № 27649/04-36-13-06-12 від 11.10.2017 року та № 27841/04-36-13-06-12 від 12.10.2017 року.

При цьому, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що вказані запити відповідача були сформовані останнім з порушенням п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України та п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам періодичного подання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245, а саме останні не були складені на бланку органу державної податкової служби та були підписані головним ДРІ відділу КПР юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб, а не керівником (заступником керівника) зазначеного органу, у зв'язку з чим, на підставі п. 16 Порядку № 1245 підприємство було звільнено від обов'язку надання відповіді на такі запити.

Суд апеляційної інстанції, встановивши зміст спірних правовідносин, не вважає обґрунтованими такі доводи позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 85.2., 85.4, 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

З аналізу вказаних положень вбачається, що на платника податків, діяльність якого перевіряється контролюючим органом в межах документальної виїзної перевірки, покладається обов'язок, під час здійснення такої, надавати у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки на запит посадової (службової) особи контролюючого органу, яка проводить перевірку.

Як свідчать встановлені обставини справи, запити про надання документів від 09.10.2017 року та від 12.10.2017 року № 3 були підписані Головним ДРІ відділу КПР юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Іваненко С.А., а витребувані нею документи стосувались предмету перевірки.

В свою чергу, як вбачається з направлення на перевірку від 02.10.2017 року № 11463, виданого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, на здійснення перевірки ТОВ Дніпробудбізнес була направлена Головний державний ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Іваненко Світлана Андріївна.

Отже, з зазначеного вбачається, що вказані запити були сформовані службовою особою відповідача, яка проводила документальну перевірку позивача, що свідчить про їх відповідність приписам ст. 85 Податкового кодексу України та як наслідок наявності у позивача обов'язку по наданню контролюючому органу визначених ними документів.

При цьому, доводи позивача щодо невідповідності запитів відповідача вимогам положень статті 73 ПК України та Порядку отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1245 від 27.12.2010 року, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, адже дані положення законодавства стосуються повноважень контролюючого органу по здійсненню діяльності з інформаційно-аналітичного забезпечення та не мають жодного відношення до спірних правовідносин.

Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам, відображеним в постанові Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017 року по справі № 804/14426/15.

Приписами ст. 121 Податкового кодексу України визначено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Отже, враховуючи невиконання позивачем правомірної вимоги податкового органу по наданню документів під час проведення документальної перевірки, застосування до позивача фінансової відповідальності, передбаченої ст. 121 Податкового кодексу України та прийняття податкового повідомлення-рішення № 0017961306 від 22.11.2017 року є обґрунтованим.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0019861306 від 11.12.2017 року, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 49 Податкового кодексу України, дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно п.п. 14.1.268 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, пасивні доходи для цілей розділу IV цього Кодексу - доходи, отримані зокрема у вигляді дивідендів.

Приписами п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України визначено, що податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.

Підпунктами 167.5.1, 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 20 відсотків - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у підпункті 167.5.2 цього пункту); 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що податковий агент (емітент корпоративних прав) зобов'язаний під час нарахування дивідендів на користь платника податку здійснити й оподаткування таких дивідендів (нарахування, утримання та сплата податку на доходи фізичних осіб).

При цьому, застосування ставок податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5 або 20 відсотків на суми доходів, нарахованих у вигляді дивідендів, залежить від того, чи є податковий агент платником податку на прибуток підприємств.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач є платником єдиного податку ІІІ групи з 01.08.2014 року, у зв'язку з чим, у відповідності до приписів 133 Податкового кодексу України він не є платником податку на прибуток підприємств.

Отже, при виплаті дивідендів, позивачем, як податковим агентом має застосовуватись ставка податку 20%.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання приписів чинного законодавства, позивач подававав до податкового органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум з утриманого з них податку за 2, 3 та 4 квартали 2015 року.

Так, в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум з утриманого з них податку за 2 квартал 2015 року, в якому за ОСОБА_1 за кодом 109 - було задекларовано дохід у вигляді дивідендів (крім дивідендів, визначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу) ( Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку , що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4) у розмірі 254 850,00 грн. та суму утриманого податку з цієї суми у розмірі 12 742,50 гри., що дорівнює 5%.

В податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум з утриманого з них податку за 3 квартал 2015 року, позивачем було визначено, що ОСОБА_1 за кодом 109 нараховано доходу у розмірі 215 050,00 грн. та визначено суму утриманого податку з цієї суми у розмірі 11 500,00 грн., тобто у розмірі 5% від отриманого доходу.

В податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум з утриманого з них податку за 4 квартал 2015 року позивачем було визначено, що ОСОБА_1 за кодом 109 нараховано доходу у розмірі 113 400,00 грн. та визначено суму утриманого податку з цієї суми у розмірі 5 670,00 грн., тобто у розмірі 5% від отриманого доходу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів від 21.01.2014 року № 49 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , під номером 109 зазначається дохід у вигляді дивідендів (крім дивідендів, визначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу).

Отже, з зазначеного вбачається, що в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2, 3, та 4 квартали 2015 року, позивачем самостійно було визначено нарахування ОСОБА_1 сум доходу у вигляді дивідендів, у розмірі 258850,00 грн, 215050.00 грн. та 113400.00 грн. відповідно та утримано з них податку в розмірі, який дорівнює 5%.

Так, позивач зазначає, що податковим органом протиправно не було враховано суму фактично виплаченої позики засновнику ТОВ Дніпробудбізнес ОСОБА_1, яка була відображена в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою в складі нарахованих дивідендів.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем до суду було надано:

- протокол Загальних зборів Учасників ТОВ Дніпробудбізнес від 17.02.2015 № З/2015, яким встановлено суму дивідендів у розмірі 33 000,00 грн., які розподілено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4) - 100%, а також прийнято рішення про проведення виплати поворотної безвідсоткової фінансової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 99 495,00 грн. із каси підприємства, враховуючи фінансову спроможність, та укласти договір позики;

- протокол Загальних зборів Учасників ТОВ Дніпробудбізнес від 14.04.2015 № 04-2015, яким встановлено суму дивідендів у розмірі 30 712,50 грн., які розподілено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4) - 100%, а також прийнято рішення про проведення виплати поворотної безвідсоткової фінансової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 90 755,69 грн. із каси підприємства, враховуючи фінансову спроможність, та укласти договір позики;

- протокол Загальних зборів Учасників ТОВ Дніпробудбізнес від 23.07.2015 № 05-2015, яким встановлено суму дивідендів у розмірі 57 500,00 грн., які розподілено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4) - 100%, а також прийнято рішення про проведення виплати поворотної безвідсоткової фінансової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 169 912,50 грн. із каси підприємства, враховуючи фінансову спроможність, та укласти договір позики;

- протокол Загальних зборів Учасників ТОВ Дніпробудбізнес від 08.10.2015 № 06-2015, яким встановлено суму дивідендів у розмірі 28 350,00 грн., які розподілено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4) - 100%, а також прийнято рішення про проведення виплати поворотної безвідсоткової фінансової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 83 774,25 грн. із каси підприємства, враховуючи фінансову спроможність, та укласти договір позики.

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до довідника ознак доходів фізичних осіб, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів від 21.01.2014 року № 49 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку відображається колонці під кодом 153 .

При цьому, як вбачається з податкових розрахунків сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2, 3, та 4 квартали 2015 року, під кодом 153 не міститься жодної інформації про виплату ОСОБА_1 певних сум.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

В свою чергу, відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 13.01.2015 року № 4, коригування поданого і прийнятого податкових розрахунків проводяться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом. У разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку до закінчення строку його подання подається звітний новий податковий розрахунок. Уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач не подавав до податкового органу уточнюючого податкового розрахунку, в якому відображав отримані ОСОБА_1 суми поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, а зворотного, як суду першої, так і апеляційної інстанції не доведено.

Також, позивач жодним чином не інформував податковий орган про відображення в поданих розрахунках під кодом 109 (дивіденди) суми поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

В свою чергу, посилання позивача на висновок експерта від 20.11.2017 року, яким визначено, що нарахування дивідендів учаснику товариства ОСОБА_1 , утримання та перерахування прибуткового податку з дивідендів до бюджету відображено в обліку в повному обсязі у відповідності із вимогами Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки останнім не спростовуються встановлені судом обставини справи.

При цьому, у вказаному висновку також зазначено, що у складених податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ ТОВ Дніпробудбізнес дані про нараховані та виплачені суми дивідендів не відповідають даним обліку товариства, та не відображено нарахування військового збору за 1-4 кв. 2015 року на суму нарахованих дивідендів за такий період, у зв'язку з чим потребують уточнення шляхом подання уточнюючих розрахунків із виправленням помилок за відповідні звітні періоди.

Крім того, при наданні вказаного висновку, судовий експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як то було передбачено ч. 2 ст. 82 КАС України ( в редакції до 15.12.2017 року), а відповідно останній не може бути прийнято як доказ в розумінні ст. ст. 73-76 КАС України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає належними висновки суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується факт нарахування ТОВ Дніпробудбізнес податку з доходів фізичних осіб за ставкою податку 5 відсотків, яка є неналежною, оскільки належна ставка для позивача у 2015 році становила 20 відсотків до бази оподаткування, що свідчить про правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0019861306 від 11.12.2017 року.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 11.12.2017 року № 0019861306, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до абз. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно п. 3.11 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 розрахунку № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за № 111/26556 відображення відомостей у розділі II "Оподаткування процентів, виграшів (призів) у лотерею та військовий збір" у рядку "Військовий збір" загальна сума нарахованого доходу, загальна сума виплаченого доходу, загальна сума нарахованого військового збору та загальна сума перерахованого до бюджету військового збору відображаються у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками). Відомості про фізичну особу - платника податку, якій нараховані доходи, з яких утримується військовий збір, не зазначаються.

Як вбачається з розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум з утриманого з них податку за 2, 3 та 4 квартали 2015 року, у графах загальна сума нарахованого доходу та загальна сума виплаченого доходу розділу ІІ не відображені суми нарахованого (виплаченого) пасивного доходу у вигляді дивідендів, які відображені у р. І Сума доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку на користь фізичної особи (податковий номер НОМЕР_4) за ознакою доходу - 109 (Дохід у вигляді дивідендів), та у графах загальна сума утриманого податку, збору (нарахованого, перерахованого) не відображено суми нарахованого, перерахованого військового збору на пасивний дохід у вигляді дивідендів, що є порушенням ст. 176 Податкового кодексу України.

Приписами п. 2 ст. 119 Податкового кодексу України визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Отже, враховуючи, що позивачем були подані розрахунки з помилками про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, застосування до позивача фінансової відповідальності, передбаченої ст. 119 Податкового кодексу України та прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.12.2017 року № 0019861306 є обґрунтованим.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпробудбізнес - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 року у справі № 804/2118/18- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко