Постанова

від 22.01.2019 по справі 0940/1542/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/4195/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Бакун А.Ю.;

від відповідачів - Романишин К.В., Польовий Д.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2018р. в адміністративній справі за позовом Фермерського господарства Персей Агро до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель провідного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській обл. Польового Дениса Юрійовича, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, про визнання протиправним і скасування припису про усунення порушень земельного законодавства щодо використання і охорони земель (суддя суду І інстанції: Остап'юк С.В.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 25.10.2018р. м.Івано-Франківськ),-

В С Т А Н О В И В:

25.08.2018р. позивач Фермерське господарство /ФГ/ Персей Агро звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати припис Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель провідного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління /ГУ/ Держгеокадастру в Івано-Франківській обл. Польового Д.Ю. № 624/0/19-18-ДК/0181Пр/03/01/-18 від 27.07.2018р.; прийняти рішення про розподіл судових витрат (а.с.5-7).

Ухвалою суду від 03.09.2018р. залучено до участі в справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Прикарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (а.с.1-2).

Також відповідно до ухвали суду від 17.09.2018р. залучено до участі в справі у якості другого відповідача ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській обл. (а.с.35-37)

Розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2018р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано припис ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській обл. № 624/0/19-18-ДК/0181Пр/03/01/-18 від 27.07.2018р., винесений ФГ Персей Агро ; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській обл. на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн. (а.с.170-175).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.183-193).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом помилково здійснено розгляд справи в порядку спрощеного провадження; під час розгляду не досліджені повно всі обставини справи і не наданої їм належної правової оцінки.

Зокрема, судом не досліджено, чи спірна ділянка площею 0,9432 га, яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської обл., входить до числа земель, на яких позивач проводив роботи щодо здійснення сільськогосподарського обробітку згідно договору підряду № 19/16/4 від 19.12.2016р. і відповідних додаткових угод до нього, укладених з третьою особою. Також у ході здійснення заходів державного контролю встановлено, що Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція /ДСДС/ Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України не є належним користувачем спірної ділянки по причині відсутності в такої дійсних правовстановлюючих документів на неї. Представлені зі сторони Прикарпатської ДСДС документи не можуть підтверджувати право користування спірною ділянкою, оскільки право користування через процеси реорганізації останньої не зареєстровано в установленому порядку.

Також зауважує, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, вийшов за межі предмету спору, встановивши факт належного користування Прикарпатською ДСДС земельною ділянкою площею 0,9432 га (кадастровий номер 2625884300:14:001:0005), оскільки, як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є визнання протиправним та скасування припису № 624/0/19-18-ДК/0181Пр/03/01/-18 від 27.07.2018р.

Окрім цього, на момент здійснення заходів державного контролю, згідно з офіційними відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, речове право на земельну ділянку площею 0,9432 га (кадастровий номер 2625884300:14:001:0005) зареєстровано за державою в особі апелянта.

Оскільки ФГ Персей Агро не заперечувало факту здійснення сільськогосподарського обробітку на земельній ділянці, яка є предметом оскаржуваного припису, а відповідно до п.15 ч.1 ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, тому такі дії було правомірно кваліфіковані як самовільне зайняття земельної ділянки.

Позивачем ФГ Персей Агро і третьою особою Прикарпатською ДСДС скеровані до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні вважають її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошують на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.218-223, 224-245).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників відповідачів на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській обл. Польовим Д.Ю. проведено обстеження і перевірку щодо земельних ділянок, які знаходяться на території с.Підпечери Тисменицького району Івано-Франківської обл., про що складено Акт обстеження земельної ділянки № 624/0/92-18-ДК/238/АО/10/01/18 від 24.05.2018р. (а.с.152-152) та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 624/0/92-18-ДК/467/АП/09/01/-18 від 11.06.2018р. (а.с.154-156).

Наведеними заходами встановлено, зокрема, що земельна ділянка площею 0,9432 га (кадастровий номер 2625884300:14:001:0005), яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської обл., на момент обстеження обробляється ФГ Персей Агро шляхом розорювання та посіву сільськогосподарських культур, без відповідних документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою.

Враховуючи виявлене порушення, державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення № 624/0/92-18-ДК/0183П/07/01/-18 від 13.07.2018р. (а.с.157-).

За наслідками розгляду вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, останнім винесено 27.07.2018р. постанову про накладення адміністративного стягнення № 624/0/92-18-ДК/0181По/08/01/-18 (а.с.164-166).

Також 27.07.2018р. державним інспектором винесено спірний припис № 624/0/19-18-ДК/0181Пр/03/01/-18, яким позивача зобов'язано в 30-денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства, а саме: звільнити земельну ділянку (а.с.24).

Вирішуючи наведений спір та приймаючи рішення про задоволення заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що наданими документами підтверджується виконання позивачем робіт на спірній ділянці на підставі замовлень Прикарпатської ДСДС в рамках укладеного договору підряду № 19/16/4 від 19.12.2016р. Водночас, представленими третьою особою документами стверджується правомірність користування спірною ділянкою, якщо інше не встановлено в судовому порядку.

Також питання неналежного користування земельною ділянкою стосуються Прикарпатської ДСДС і не можуть торкатися позивача, який в розглядуваному випадку виконував умови господарського договору.

При формуванні таких висновків суд першої інстанції також покликався на судові рішення по справах, розглянутих за участі третьої особи.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, виходячи з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного припису слідує, що ним зобов'язано позивач ФГ Персей Агро звільнити земельну ділянку площею 0,9432 га (кадастровий номер 2625884300:14:001:0005), яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської обл., що перебуває в сільськогосподарському обробітку позивача (шляхом розорювання та посіву сільськогосподарських культур) без документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, та має ознаки самовільного зайняття.

Відповідно до ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Під час судового розгляду достовірно встановлено, що роботи, які здійснювались ФГ Персей Агро на земельній ділянці площею 0,9432 га (кадастровий номер 2625884300:14:001:0005), яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської обл., проводились на підставі договору підряду № 19/16/4 від 19.12.2016р. та додаткових угод до нього, за якими позивач (підрядник) зобов'язується надати Прикарпатській ДСДС (замовник) комплекс послуг та робіт в процесі виробництва сільськогосподарської продукції замовником на сільгоспугіддях замовника, а останній зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити вартість послуг підрядника.

Окрім наведених документів, факт укладення і виконання цього договору стверджується замовленнями на виконання робіт по дискуванню, рихленню, передпосівному обробітку, посіву соняшника, внесенню гербіцидів, ЗЗР та мінеральних добрив, збору врожаю комбайнами (а.с.109-118), а також поясненнями третьої особи Прикарпатської ДСДС (а.с.40-46).

Виходячи з наведеного, спірна ділянка входить до кола земельних ділянок, роботи на яких виконувалися позивачем в рамках договору підряду № 19/16/4 від 19.12.2016р. та додаткових угод до нього.

Укладаючи договір підряду № 19/16/4 від 19.12.2016р., третя особа Прикарпатська ДСДС діяла правомірно, оскільки протягом тривалого часу користувалась спірною земельною ділянкою, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ІФ № 000256 (а.с.18-20, 21-22), рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017р. в справі № 809/1231/17, яке набрало законної сили (а.с.94-99, 100), а також відомостями з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми 6-зем) станом на 01.07.2015р. (а.с.119), довідкою Відділу у Тисменицькому районі ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській обл. про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016р. (а.с.120).

Державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за державою в особі ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській обл. здійснено 03.11.2017р., що стверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним № 102484766 від 03.11.2017р., тобто, після укладення і виконання договору підряду за № 19/16/4 від 19.12.2016р. (а.с.150).

Таким чином, позивач не може вважатися суб'єктом вчинення самовільного захоплення земельної ділянки, відображеного в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 624/0/92-18-ДК/467/АП/09/01/-18 від 11.06.2018р., оскільки виконував умови договору підряду.

У разі ж виявлення порушення вимог земельного законодавства, відповідачі могли вживати відповідні заходи чи накладати певні стягнення лише відносно Прикарпатської ДСДС як особи, яка здійснювала всі дії по відношенню до спірної земельної ділянки, і лише за умови доведення неправомірного використання ним земельної ділянки до моменту проведення її реєстрації в листопаді 2017 року.

Водночас, всебічна і повна оцінка всіх обставин справи не видається можливою лише шляхом дослідженням вищевказаних обставин, оскільки питання користування спірною ділянкою має ключове значення під час розгляду цього спору.

При цьому, слід врахувати, що на підставі рішення Арбітражного суду Івано-Франківської обл. від 12.04.1994р. по справі № 354/5 Інституту хрестоцвітих культур Української академії аграрних наук видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ІФ № 000257 на території земель, зокрема, Підпечерівської сільської ради для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду та ведення сільського господарства (а.с.21-22, 65).

Згідно п.4 Статуту Прикарпатської ДСДС, затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України 15.02.2018р., правонаступником Інституту хрестоцвітих культур Української академії аграрних наук є Прикарпатська ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (а.с.66-75).

Зокрема, правонаступником Інституту хрестоцвітих культур Української академії аграрних наук згідно наказу Української академії аграрних наук № 29 від 25.02.1999р. був Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук. На підставі постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 18.05.2011р. Про оптимізацію мережі наукових установ Національної академії аграрних наук України та наказу № 10 від 25.01.2012р. Про перейменування Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва НААН була створена Прикарпатська ДСДС.

Таким чином, Прикарпатська ДСДС користується земельною ділянкою на території земель Підпечерівської сільської ради на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ІФ №000257р., виданого на виконання рішення Арбітражного суду Івано-Франківської обл. від 12.04.1994р. в справі № 354/5.

Виходячи з приписів ст.ст.125, 126, 141 Земельного кодексу України, враховуючи висновки Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. у справі № 5-рп/2005, колегія суддів не убачає підстав вважати, що на момент укладення договору підряду з ФГ Персей Агро третя особа Прикарпатська ДСДС неправомірно користувалася земельною ділянкою площею 0,9432 га (кадастровий номер 2625884300:14:001:0005), яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської обл.

Із цих же міркувань колегія суддів не вбачає ознак нікчемності договору підряду № 19/16/4 від 19.12.2016р. та додаткових угод до нього.

Таким чином, спірний припис винесений державним інспектором помилково і без врахування всіх обставин справи, а тому останній не ґрунтується на вимогах закону.

Стосовно розгляду справи в порядку письмового провадження колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в цій частині дотримані вимоги ст.257 КАС України, оскільки процесуальним законом не встановлено будь-яких обмежень щодо розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження. Також відповідачем не було заявлено в порядку ч.4 ст.260 КАС України заяву із запереченнями розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, заявлене у відзиві на позов клопотання про проведення розгляду справи за участі представника ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській обл. не можна вважати запереченнями проти спрощеного провадження (ч.4 ст.260 КАС України) та клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст.262 КАС України).

Водночас, вказуючи на таке порушення норм процесуального права, апелянт наголошує на тому, що такі дії суду призвели до неповного з'ясування всіх обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права; саме ці обставини покладені останнім в обґрунтування апеляційної скарги, розгляд якої проведено судом апеляційної інстанції.

Оскільки такі дії суду першої інстанції (невирішення заявленого клопотання про проведення розгляду справи за участі представника ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській обл.) не призвели до неправильного вирішення справи, тому вказані обставини не можуть покладатися в основу скасування правильного по суті судового рішення.

Стосовно решти доводів апелянта колегія суддів вважає, що оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову, через що останній підлягає до задоволення, із вищевказаних мотивів.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2018р. в адміністративній справі № 0940/1542/18 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 23.01.2019р.