Рішення

від 22.01.2019 по справі 925/1114/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року Справа № 925/1114/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

від третьої особи - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М+М» , м. Канів,

Черкаської області

до управління соціального захисту населення виконавчого комітету

ОСОБА_2 міської ради, м. Канів, Черкаської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача

Канівського управління Державної казначейської служби України

Черкаської області, м. Канів, Черкаської області

про стягнення 43 557 грн. 39 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «М+М» до управління соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 43 557 грн. 39 коп., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договорів державного замовлення на пільгові перевезення окремих категорій громадян автобусами ТОВ «М+М» в міському пасажирському автотранспорті №1П від 03 лютого 2015 року, №2П від 10 червня 2015 року та №3П від 20 грудня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20 листопада 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 листопада 2018 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України Черкаської області. Відкладено підготовче засідання на 17 грудня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 12 год. 00 хв. 22 січня 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися.

В матеріалах справи містяться клопотання відповідача та третьої особи про розгляд справи за відсутності їх представників.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що управління немає можливості оплатити кошти за надані послуги за грудень 2015 року у зв'язку з відсутнім фінансуванням. Заборгованість може бути виплачена лише при надходженні коштів з Державного бюджету.

У відповіді на відзив позивач вказував, що відсутність фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за договорами.

Оскільки про дату, час і місце проведення судового засідання відповідач та третя особа повідомлені належним чином та явка учасників судового провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 22 січня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1114/18.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Предметом розгляду даного спору є стягнення заборгованості за грудень 2015 року по договорах державного замовлення на пільгові перевезення окремих категорій громадян автобусами позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 10 червня 2015 року між управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «М+М» (перевізник) укладено договір №2П державного замовлення на пільгові перевезення окремих категорій громадян автобусами товариства з обмеженою відповідальністю «М+М» в міському пасажирському автотранспорті.

Предметом договору №2П є здійснення перевізником пільгового перевезення окремих категорій громадян (на маршрутах №1, № 2, № 4, № 5), яким відповідно до діючого законодавства надані пільги на проїзд в міському транспорті та відшкодування замовником компенсаційних виплат на покриття фактично понесених збитків від пільгового перевезення за рахунок субвенції з державного бюджету.

Згідно з п.2.2.2 та п.2.2.3 договору, замовник зобов'язався провести відшкодування за пільгові перевезення громадян, які надані перевізником та скласти акт звірки розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги.

Розділом 3 договору встановлено порядок розрахунків між сторонами, у відповідності до якого перевізник до 1 числа місяця, що настає за звітним надає розрахунки щодо пільгових перевезень, наданих у минулому місяці, а замовник на підставі розрахунку здійснює перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що фінансування видатків на компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян проводиться замовником - розпорядником бюджетних коштів з урахуванням фактично наданих послуг, але не більше від планових сум субвенцій передбачених постійним кошторисом на червень 2015 року в сумі 47 194 грн. 94 коп. по мірі надходження коштів з Державного бюджету.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01 червня 2015 року і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання (п. 7.1. договору).

Додатковою угодою №1 від 17 липня 2015 року до договору №2П, внесено зміни в п. 3.4. та викладено його в наступній редакції: фінансування видатків на компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян проводиться замовником - розпорядником бюджетних коштів з урахуванням фактично наданих послуг, але не більше від планових сум субвенцій, передбачених постійним кошторисом на 2015 рік в сумі 330 364 грн. 58 коп. по мірі надходження коштів з Державного бюджету» .

Як вбачається з розрахунків видатків компенсаційних виплат на покриття фактично понесених збитків від пільгового перевезення окремих категорій громадян на міських автобусних маршрутах № 1, № 2, № 4, № 5 товариства з обмеженою відповідальністю «М+М» за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2015 року обсяг компенсації за кожен окремий місяць становив 47 194 грн. 94 коп.

В подальшому 20 грудня 2015 року між сторонами укладено договір №3П державного замовлення на пільгові перевезення окремих категорій громадян автобусами товариства з обмеженою відповідальністю «М+М» в міському пасажирському автотранспорті, строк дії якого з 24 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року. Укладення даного договору було спрямовано на додаткове фінансування пільгових перевезень по маршруту №1.

Фінансування за даним договором здійснювалося, як вказано в п. 3.4 та в розрахунку видатків компенсаційних виплат на покриття фактично понесених збитків від пільгового перевезення окремих категорій громадян на міських автобусних маршрутах №1 товариства з обмеженою відповідальністю «М+М» за грудень 2015 року в розмірі 4 262 грн. 80 коп.

З наданих суду пояснень та матеріалів справи вбачається, що за грудень 2015 року розмір видатків компенсаційних виплат на покриття фактично понесених збитків від пільгового перевезення окремих категорій громадян становив 47 194 грн. 94 коп., сплачено позивачу було лише 3 637 грн. 55 коп., в зв'язку з чим заборгованість за надані послуги в грудні 2015 року складає 43 557 грн. 39 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: зокрема, розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (ч. 1 ст. 37 вищевказаного Закону).

Відповідно до підпункту «б» п.4 ч.1 статті 89, ч.ч.1, 5 ст.102 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній станом на момент виникнення зобов'язання) до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, зокрема, здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на день прийняття рішення) до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року за №256.

Згідно з п.3 вказаного Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Пунктом 2 Порядку №256 визначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Розпорядники бюджетних коштів, згідно з приписами частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України, беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість (ч. 3 ст.48 Бюджетного кодексу України).

На адресу відповідача було направлено претензію від 11 вересня 2018 року за №186 про відшкодування коштів в розмірі 43 557 грн. 39 коп.

Вищевказану претензію було отримано відповідачем 11 вересня 2018 року, про що свідчить відмітка про одержання.

У відповіді на претензію відповідач зазначив, що місцевий бюджет не фінансував пільги з перевезення пасажирів, тому що фінансування здійснювалось з Державного бюджету.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобоввЂ�язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ЗобоввЂ�язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обоввЂ�язку не встановлений або визначений моментом предвЂ�явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обоввЂ�язок у семиденний строк від дня предвЂ�явлення вимоги, якщо обоввЂ�язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договорів державного замовлення на пільгові перевезення окремих категорій громадян автобусами ТОВ «М+М» в міському пасажирському автотранспорті, сплати компенсаційних виплат на пільговий проїзд окремим категоріям громадян. Доводи позивача відповідач допустимими та належними доказами не спростував.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справах «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року та «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року, відсутність відповідних асигнувань не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином кошти в розмірі 43 557 грн. 39 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з управління соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, вул. Шевченка, 49, м. Канів, Черкаської області, ідентифікаційний код 25660476 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «М+М» , вул. Київська, 11, м. Канів, Черкаської області, ідентифікаційний код 24357511, р/р 26009651106128, МФО 354507 в ПАТ ТВБВ №10023/0165 Філії - ЧОУ АТ «Ощадбанк» - 43 557 грн. 39 коп. боргу та 1 762 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 23 січня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович