Рішення

від 28.12.2018 по справі 925/1080/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року м. Черкаси справа № 925/1080/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Експ-Рейл до публічного акціонерного товариства Дашуківські бентоніти про стягнення 10231 грн. 57 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Експ-Рейл звернувся в господарський суд з позовом до Публічного акціонерного товариства Дашуківські бентоніти (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору № 2015-18 про надання послуг від 13.02.2018 року, 10231 грн. 57 коп. боргу та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за надані позивачем у квітні 2018 року послуги згідно з договором № 2015-18 про надання послуг від 13.02.2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.10.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1080/18, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, зобов'язано відповідача у встановлений строк надіслати суду відзив на позов, а позивача - відповідь на відзив. Крім того, відповідачу роз'яснено його право в порядку ст. 250 ГПК України на подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач в особі свого представника 19.11.2018 року подав заяву (заперечення) проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, мотивовану тим, що:

ОСОБА_1 є головою правління відповідача, але тривалий час не допускається до управління та на територію відповідача, у зв'язку з чим не має доступу до документації відповідача;

про відкриття провадження у цій справі голова правління відповідача ОСОБА_1 дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень;

у розпорядженні голови правління відповідача будь-яких документів щодо надання позивачем послуг згідно договору з позивачем, здійснення розрахунків відсутні, як і сам договір;

відповідачем вирішується питання щодо подання зустрічного позову про визнання недійсним договору №2015-18 про надання послуг від 13.02.2018 року;

все разом складає підстави для призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.

За результатом розгляду цієї зави, ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.11.2018 року розгляд справи № 925/1080/18 призначено за правилами загального позовного провадження.

Позивач в особі свого представника 03.12.2018 року подав додаткові пояснення до позовних вимог у яких вказав, що відповідач без зауважень підписав акт звірки розрахунків за квітень 2018 року за договором та звіт експедитора № 50, чим визнав надання послуг позивачем та борг, детальний розрахунок якого позивач додав (а.с. 74-75).

17.12.2018 року відповідач в особі свого представника подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що уповноважений представник відповідача жодних документів позивача не підписував та не скріплював підписами та печатками, а саме: акт звірки № 00078 та звіт експедитора № 50 підписані 30.04.2018 року ОСОБА_2, як головою правління відповідача, однак, станом на дату підписання цих документів головою правління відповідача був ОСОБА_1, що підтверджується протоколом засідання Наглядової ради відповідача № 26022016 від 25.02.2016 року, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань станом на 30.04.2018 року та статутом відповідача; у зв'язку з наявним кримінальним провадженням щодо неправомірного привласнення звільненими посадовими особами печаток відповідача, 16.11.2015 року наказом відповідача №6/3 від 16.11.2015 року прийнято рішення виготовити додаткову печатку з позначкою 1 , яка і використовується відповідачем з 16.11.2015 року. Отже, надані позивачем документи - акт звірки №00078 за договором, звіт експедитора № 50 не підтверджують факт підписання та скріплення печаткою цих документів відповідачем, а тому у останнього обов'язок сплати заявленого у позові боргу не виник, підстави для задоволення позову відсутні; договір, на підставі якого заявлений борг, теж підписаний неуповноваженою особою відповідача, однак, це питання не є предметом спору у даній справі; просив здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.12.2018 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В засідання суду 28.12.2018 року сторони явку своїх представників не забезпечили, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив здійснити розгляд справи за його відсутності, позивач про причину неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений судом про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення у справі без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

13.02.2018 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Експ-Рейл , як експедитор, та відповідач - публічне акціонерне товариство Дашуківські бентоніти , як клієнт, уклали договір № 2015-18 про надання послуг (далі - Договір, а.с. 10-21 ), згідно з п.1.1. якого, предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажних вагонів для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах клієнта і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Перевізником є ПАТ Українська залізниця .

Сторони погодили усі істотні умови договору, і зокрема, домовилися про таке:

п. 1.3. - надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами;

п. 2.1.6 - обов'язки клієнта: проводити попередню оплату за організацію перевезень та послуги, пов'язані з перевезенням, оплату інших затрат експедитора та винагороди (плати) експедитору в порядку, передбаченому даним Договором;

п. 2.1.8 - обов'язки клієнта: у строки, встановлені розділом 3 договору, підписувати акт звірки розрахунків;

п. 2.2.3 - права клієнта: відмовитися від прийняття вагонів у випадку, якщо виключається можливість використання клієнтом вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, або таких, що надані без заявки клієнта.

Непридатність вагонів у комерційному та/або технічному відношенні оформляється одним із повідомлень форми ВУ-23М, та/або актами форми ГУ-23, оформленими згідно зі статутом залізниць України та Правилами перевезень вантажів;

п. 3.1. - клієнт, для організації перевезень вантажів і пов'язаних з цим послуг та для відшкодування витрат експедитора, здійснює авансові платежі. Авансові платежі мають бути здійснені до початку кожного місяця, в якому здійснюються перевезення. Авансові платежі здійснюються на вартість перевезень, інших послуг та витрат експедитора, що плануються впродовж кожного місяця надання послуг. За згодою експедитора можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом їх виконання впродовж 3-х календарних днів з моменту надання рахунку експедитором. Розрахунки здійснюються грошовими коштами;

п. 3.3. - винагорода (оплата) експедитору утримується експедитором самостійно з авансових платежів клієнта;

п. 3.4. - клієнт додатково сплачує витрати експедитора за надання інформаційних послуг щодо інформації, яка міститься в атоматизованих системах залізничного транспорту України;

п. 3.5. - не рідше одного разу на місяць експедитор і клієнт здійснюють звірку повноти розрахунків, результати якої оформлюють актами. Підписаний та скріплений печаткою експедитора акт звірки має бути розглянутий клієнтом впродовж 3-х робочих днів, підписаний, скріплений печаткою клієнта, та наданий експедитору. Заборгованість клієнта, виявлена у процесі звірки, вказується в акті і погашається протягом 3 робочих днів з моменту його підписання уповноваженими особами сторін;

п. 4.1.7. - розмір плати за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, перелік яких наведений у додатках до цього договору, визначається перевізником (це ПАТ Українська залізниця згідно з п. 1.2. договору);

п. 4.2. - винагорода (плата) експедитору встановлюється в розмірі 3% від вартості послуг, вказаних в п.п. 4.1.1. - 4.1.8 договору та утримується експедитором самостійно з авансових платежів клієнта.

Відповідно до п. 10.1.Договору, договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє з 19.02.2018 р. до 31.12.2018 р.

Договір підписаний представниками його сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

До Договору сторони підписали наступні додатки: Додаток 1 Ставки плат за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами , Додаток 2 Ставки плати за використання вагонів Перевізника (Спл ) та плати за користування вагонами Перевізника за межами України , Додаток 3 Коефіцієнти подорожнього пробігу до навантаженого (Кпп), Додаток 4 Протокол погодження договірної ціни (вартість плат та додаткових зборів) при перевезенні вантажів на транспортерах перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад , які згідно з п. 11.1 Договору є його невід'ємними частинами та вважаються підписаними сторонами в момент підписання договору та не потребують окремого підписання (а. с. 22-30).

Із накладних від 03.04.2018 року №№40137325, 40137366, від 10.04.2018 року: №№40633315, 40633414, 40633489, від 21.04.2018 року №№ 40996589, 40996662 (а.с. 77-83) вбачається, що вантаж (глинопорошок, глина формовочна бетонована порошкоподібна активована) завантажено на станції Дашукова та відправлено до станції Крюков-на-Дніпрі, відправник - ВАТ Даш-Бент , одержувач - ПАТ Кременчугський Стальзавод , платник - ТОВ Експ-Рейл , загальна вартість товару, оплачена платником - 33204 грн.

Відповідно до звіту експедитора № 50 за період квітень 2018 року, загальна вартість робіт (послуг), а саме: послуга з організації перевезень вантажів, послуги і винагорода експедитора, інформаційні послуги, наданих позивачем відповідачу у квітні 2018 року за Договором, склала 41 067 грн. 86 коп. з ПДВ. Звіт експедитора підписаний 30.04.2018 року представниками експедитора - товариства з обмеженою відповідальністю Експ-Рейл та замовника - товариства з обмеженою відповідальністю Дашуківські бентоніти , претензій сторони одна до одної не мали (а.с. 32).

Згідно з платіжним дорученням № 511 від 04.04.2018 року та банківською випискою з рахунку позивача за 04.04.2018 року, відповідач перерахував позивачу 19000 грн., призначення платежу - оплата за організацію перевезення вантажів згідно з Договором № 2015-18 від 13.02.2018 року (а. с. 34-35).

Із оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку 361 за квітень 2018 року, акту № 00078 звірки взаємних розрахунків станом за період: квітень 2018 року між сторонами за договором № 2015-18 від 13.02.2018 року вбачається, що відповідачем на користь позивача сплачено 11836 грн. 29 коп. попередньої оплати, 04.04.2018 року 19000 грн., тому станом на 30.04.2018 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 10231 грн. 57 коп. Акт звірки підписаний представниками обох сторін (а. с. 33, 36).

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати наданих позивачем послуг, позивач направив на адресу відповідача 10.08.2018 року претензію від 08.08.2018 року №08/08-2018-юр в порядку досудового врегулювання вимоги про сплату заборгованості у сумі 10231 грн. 57 коп. та повідомив, що у разі її непогашення він буде змушений звернутися з позовом до господарського суду про її примусове стягнення та стягнення передбачених договором штрафних санкцій (а. с. 37-38, докази направлення а. с. 39).

Зазначена претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та виконання, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед ним за договором №2015-18 про надання послуг від 13.02.2018 року становить 10231 грн. 57 коп. Вимога позивача до відповідача про їх стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору №2015-18 про надання послуг від 13.02.2018 року, вимоги позивача та заперечення відповідача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань перевезення і послуг, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про договір - розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - розділом IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 3.1. Договору клієнт, для організації перевезень вантажів і пов'язаних з цим послуг та для відшкодування витрат експедитора, здійснює авансові платежі. Авансові платежі мають бути здійснені до початку кожного місяця, в якому здійснюються перевезення. Авансові платежі здійснюються на вартість перевезень, інших послуг та витрат експедитора, що плануються впродовж кожного місяця надання послуг. За згодою експедитора можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом їх виконання впродовж 3-х календарних днів з моменту надання рахунку експедитором. Розрахунки здійснюються грошовими коштами.

Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вбачає, що договір № 2015-18 про надання послуг від 13.02.2018 року укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, ними виконувався. Відповідач, у встановлені Договором строки, свій обов'язок з оплати отриманих від позивача послуг, не виконав. Наявність і розмір спірної заборгованості у сумі 10231 грн. 57 коп. позивачем доведено належними і допустимими доказами, відповідачем не спростовані, тому вимога позивача підлягає задоволенню у судовому порядку.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та доданих документів, щодо підписання договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги, звіту експедитора № 50 та акту звірки неуповноваженою особою відповідача з використанням печатки, яка вже не використовується відповідачем, то суд вважає за необхідне зазначити, що відносини не спростовані відповідачем у належний спосіб, договір не визнаний недійсним, ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Пунктом 3.4. постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину .

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору 04 квітня 2018 року відповідач платіжним дорученням № 511 здійснив оплату позивачу за організацію перевезення вантажів згідно з договором № 2015-18 від 13.02.2018 року (а.с. 34). Отже, фактичне часткове виконання відповідачем умов Договору є належним доказом подальшого схвалення його відповідачем, існування правовідносин між сторонами.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо своєчасності розрахунків за надані послуги, тому вимога про стягнення 10231 грн. 57 коп. боргу судом визнається обґрунтованою, доказаною і задовольняється в повному обсязі.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Дашуківські бентоніти , код ЄДРПОУ 00223941, місцезнаходження: 19330, Черкаська область, Лисянський район, с. Дашуківка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Експ-Рейл , код ЄДРПОУ 39182790, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Пушкінська, 62 - 10231 грн. 57 коп. боргу, 1762 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 січня 2019 року.

Суддя В.М. Грачов