Постанова

від 23.01.2019 по справі 235/6426/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 235/6426/17 Номер провадження 22-ц/804/73/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року

м. Бахмут

Справа № 235/6426/17

Номер провадження 22-ц/804/73/19

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Папоян В.В., Халаджи О.В.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Східвуглесервіс ,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Величко О.В. від 06 серпня 2018 року, ухвалене у м. Покровську, дата складення повного судового рішення - 06 серпня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

05 грудня 2017 року ОСОБА_1 пред'явив до відповідача даний позов, який мотивований тим, що позивач з 01 березня 2017 року по 20 жовтня 2017 року працював гірником очисного забою підземним п'ятого розряду у Товаристві з обмеженою відповідальністю Східвуглесервіс (далі - ТОВ Східвуглесервіс ); звільнений на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

При звільненні ТОВ Східвуглесервіс не провело розрахунок з працівником, а саме: не виплатило заборгованість із заробітної плати за період з червня по жовтень 2017 року.

Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 травня 2018 року позов задоволений частково.

Стягнути з ТОВ Східвуглесервіс на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у сумі 21682 грн 46 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 48819 грн 60 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою цього ж суду від 12 липня 2018 року заяву ТОВ Східвуглесервіс про перегляд заочного рішення задоволено; скасовано заочне рішення і справу призначено до розгляду.

Під час розгляду справи 31 липня 2018 року ОСОБА_1 доповнив і уточнив позовну заяву, остаточно просив стягнути з ТОВ Східвуглесервіс 7805 грн 18 коп. заборгованості із заробітної плати, 93200 грн 39 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2018 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 03 жовтня 2019 року про внесення виправлення) позов задоволений частково.

Стягнути з ТОВ Східвуглесервіс на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у сумі 7805 грн 18 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 64878 грн 01 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що ТОВ Східвуглесервіс на порушення вимог ст. 116 КЗпП України не провело повний розрахунок з працівником в день звільнення, а тому несе відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП.

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення суду в частині розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні і стягнути з відповідача 95176 грн 37 коп.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні неправильно тлумачив ст. 117 КЗпП України і п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, а тому помилково визначив суму до стягнення з урахуванням числа робочих днів, а не календарних.

На час перегляду справи відзив ТОВ Східвуглесервіс на апеляційну скаргу не надійшов.

У вересні 2018 року ТОВ Східвуглесервіс подало апеляційну скаргу на судове рішення, просило його скасувати повністю з підстав неправильного застосування норм матеріального права і ухвалити нове рішення відповідно до чинного законодавства.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при стягненні середнього заробітку неправильно визначив кількість робочих днів, яка, на думку відповідача, складає 194 дні.

На підставі Указу Президента України від 29.12.2017 № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах та Указу Президента України від 28.09.2018 № 297/2018 Про переведення суддів Апеляційний суд Донецької області ліквідовано, утворено Донецький апеляційний суд, юрисдикція якого поширюється на територію, на яку поширювалася юрисдикція ліквідованого суду, а суддів переведено на роботу на посадах суддів Донецького апеляційного суду, до якого також передаються цивільні справи та матеріали, кримінальні справи/провадження, справи про адміністративні правопорушення, справи та матеріали ліквідованого суду.

10 жовтня 2018 року справа № 235/6426/17 передана Донецькому апеляційному суду.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Східвуглесервіс вважати неподаною і повернути заявнику, оскільки він не усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду від 18 жовтня 2018 року про залишення скарги без руху, а саме: не зазначив в апеляційній скарзі у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати; не сплатив судовий збір у розмірі 1090 грн 24 коп.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в частині стягнення 7805 грн 18 коп. заборгованості із заробітної плати і відмови у решті позовних вимог у зв'язку з неподанням сторонами апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги позивача та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року по 20 жовтня 2017 року працював гірником очисного забою підземним п'ятого розряду у ТОВ Східвуглесервіс ; звільнений наказом № 163-к на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін (ас. 4).

Судом також установлено і це підтверджується довідкою відповідача від 25 червня 2018 року, що ТОВ Східвуглесервіс не виплатило у день звільнення ОСОБА_1 належні йому суми, зокрема заробітну плату у загальному розмірі 7805 грн 18 коп. (ас. 103).

За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що ТОВ Східвуглесервіс порушило визначені статтею 116 КЗпП України строки розрахунку при звільненні, а тому відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, встановлену ст. 117 КЗпП, тобто повинний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з відповідними змінами (далі - Порядок), у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (пункт 8 Порядку).

Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.

Отже, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин Порядок, у тому числі п. 8, а тому дійшов вірного висновку, що розмір середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні слід розраховувати із середньомісячного числа робочих днів працівника, а не календарних, як просить позивач.

З урахуванням наведеного колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про неправильне тлумачення судом положень статті 117 КЗпП України і п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції при перегляді справи встановив, що суд попередньої інстанції як розрахункову величину для нарахування виплат працівнику прийняв середньоденну заробітну плату 329 грн 33 коп., визначену підприємством за розрахунковий період вересень-жовтень 2017 року (ас. 104). При цьому суд не урахував п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з відповідними змінами, згідно з яким у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Установлено, що працівник звільнився 20 жовтня 2017 року. Таким чином, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні, якими є серпень-вересень 2017 року.

Згідно з довідками відповідача (ас. 31, 103), ОСОБА_1 нарахована заробітна плата 6476 грн 58 коп. за відпрацьовані 21 день у серпні 2017 року, 6276 грн 45 коп. - за 19 днів у вересні того ж року; а тому середньоденний заробіток складає 318 грн 83 коп. ((6476 грн 58 коп. + 6276 грн 45 коп.) : (21 день + 19 днів)). Відповідно середній заробіток за час затримки розрахунку дорівнює 62808 грн 62 коп. (318 грн 83 коп. х 197 дн.).

Проте суд апеляційної інстанції не може змінити рішення в цій частині і стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 62808 грн 62 коп. з таких підстав.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Право суду апеляційної інстанції вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги передбачено частиною четвертою статті 367 ЦПК, але суд апеляційної інстанції не може вийти за межі самої апеляційної скарги.

Так, на рішення суду апеляційна скарга подана позивачем, який просить змінити рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і ухвалити нове рішення про стягнення виплати в сумі 95176 грн 37 коп., замість визначеної судом 64878 грн 01 коп.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, що набрала законної сили, апеляційну скаргу відповідача вважати неподаною і повернуто заявнику. Тобто, підприємство з рішенням суду погодилося і в апеляційному порядку його не оскаржило.

Відтак суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 і стягнути суму у меншому розмірі, ніж визначена судом першої інстанції і з якою погодився відповідач, оскільки позивач просить рішення суду в цій частині змінити, стягнувши середній заробіток за час затримки розрахунку у більшому розмірі, ніж суд попередньої інстанції.

За таких обставин рішення суду в частині стягнення з відповідача 64878 грн 01 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Установивши, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальний закон пов'язує можливість прийняття рішення щодо зміни рішення в оскарженій частині, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - без змін.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги не компенсуються.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2018 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді: В.В. Папоян

О.В. Халаджи