Рішення

від 14.01.2019 по справі 2340/4554/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року справа № 2340/4554/18

18 годин 47 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 2340/4554/18

за позовом Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109) [представник позивача - не прибув]

до приватного малого підприємства Зодчий (вул. Київська, 14, с. Тимченки, Чорнобаївський район, Черкаська область, 19962, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 22788939) [представник відповідача ОСОБА_1 - за посадою]

про стягнення коштів з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, прийняв рішення.

15.11.2018 Головне управління ДФС у Черкаській області, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного малого підприємства Зодчий , просить: стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на користь бюджету через Головне управління ДФС у Черкаській області податковий борг у сумі 28621 грн. 46 коп.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що всупереч вимог чинного законодавства, відповідач не виконує податковий обов'язок зі сплати податків, тому обліковано податковий борг у сумі 28621 грн. 46 коп. Позивачем зазначено, що відповідач має податковий борг:

- з податку на прибуток підприємств у сумі 49,00 грн. (а.с.24), що виник згідно податкового повідомлення-рішення (надалі - ППР) від 25.07.2018 № 0063021205 у сумі 58,55.грн. (враховано переплату станом на 10.08.2018 - 9,55 грн.), прийнятого на підставі акта камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань від 24.07.2018 №5557/23-00-12-0506/22788939;

- з податку на додану вартість у сумі 28572,46 грн., що виник згідно: податкової декларації з ПДВ від 12.12.2016 №9238776237 за терміном сплати 30.12.2016 у сумі 147,00 грн.; ППР від 21.12.2016 №0009882326 у сумі 1020,00 грн., прийнятого на підставі акта від 12.12.2016 №974/2326/22788939 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ПМП Зодчий ; податкової декларації з ПДВ від 18.01.2017 №9266386345 за терміном сплати 30.01.2017 у сумі 5379,00 грн.; податкової декларації з ПДВ від 18.08.2017 №100530123 за терміном сплати 30.08.2017 у сумі 3756,00 грн.; уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з самостійно виправленими помилками платником податку від 01.08.2017 №152719270 у сумі 116,00 грн.; уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з самостійно виправленими помилками платником податку за 01.08.2017 №157377131 у сумі 116,00 грн. та 3,00 грн. штрафу, нарахованого платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки); податкової декларації з ПДВ від 19.12.2017 №200785009 за терміном сплати 30.12.2017 у сумі 2705,00 грн.; податкової декларації з ПДВ від 19.01.2018 №13117965 за терміном сплати 30.01.2018 у сумі 9137,00 грн.; ППР від 02.11.2017 №0029681205 у сумі 1171,11 грн., прийнятого на підставі акта від 25.10.2017 №2572/23-00-12-0506/22788939 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету; залишку несплаченої пені, відповідно до статті 129 Податкового кодексу України - 5020,35 грн.

Разом з тим, матеріали адміністративного позову не містять обґрунтування щодо визначення суми податкового боргу з ПДВ 147,00 + 1020,00 + 5379,00 + 3756,00 + 116,00 + 116,00 + 3,00 + 2705,00 + 9137,00 + 1171,11 + 5020,35, що дорівнює 28572,46.

10.01.2019 позивачем надано додаткові пояснення, згідно яких зазначено, що кошти, сплачені згідно платіжних доручень від 20.02.2017 № 5 у сумі 6144 грн., від 12.09.2017 № 11 у сумі 3756 грн., від 20.11.2017 № 19 у сумі 119 грн., від 26.12.2017 № 31 у сумі 2305 грн., від 28.12.2017 № 32 у сумі 400 грн., від 19.01.2018 № 2 у сумі 5900 грн., від 19.01.2018 у сумі 83 грн. зараховувались у порядку черговості погашення податкового боргу , а посилання відповідача, на те, що згідно постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі № 823/2038/16 позов задоволено частково і стягнуто з рахунків у банках лише податковий борг у сумі 18558 (вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 20 коп., замість заявлених до стягнення 38079 грн. 27 коп. у зв'язку з чим податковий борг у сумі 19521,07 грн. за відповідачем не обліковується, не відповідає дійсності, оскільки відповідачем у встановленому порядку не було доведено неправомірність нарахування зазначеної суми, у рішенні суду на яке посилається відповідач відсутнє зазначення, як у резолютивній так і у мотивувальній частинах, про зобов'язання контролюючого органу внести зміни до відомостей облікової картки платника податків - відповідача . Позивачем пояснено, що згідно облікової картки платника податків ПМП Зодчий (ЄДРПОУ 22788939) обліковано податковий борг з 2014 року : 30.11.2014 нараховано зобов'язання з ПДВ за жовтень 2014 року, згідно поданої декларації у сумі 14 556 грн. Станом на 30.11.2014 у відповідача існувала переплата у сумі 9398,64 грн., у зв'язку з чим заборгованість склала 5157,36 грн. (14556 - 9398,64 = 5157,36). 30.12.2014 нараховано ПДВ за листопад 2014 року, згідно поданої декларації у сумі 1527 грн., у зв'язку з чим заборгованість збільшилася - 6684,36 грн. (5157,36 + 1527 = 6684,36). 30.12.2014 відповідачем подано уточнюючий розрахунок з ПДВ, згідно якого донараховано зобов'язань у сумі 1751 грн. та пені 24,18 грн., у зв'язку з чим заборгованість збільшилася - 8459,54 грн. (6684,36 + 1751 + 24,18=8459,54). Станом на 31.12.2014 загальна сума заборгованості з ПДВ - 8459,54 грн. 22.01.2015 відповідачем подано уточнюючий розрахунок та самостійно нараховано штрафну санкцію у сумі 53 грн., заборгованість склала 8459,54 грн. (8459,54 + 53 = 8512,54 грн.). 22.01.2015 платником подано уточнюючий розрахунок та самостійно нараховано штрафну санкцію у сумі 53 грн., заборгованість склала 8565,54 грн. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 у справі №823/427/15 позовні вимоги Золотоніської ОДПІ задоволено повністю, стягнуто з ПМП Зодчий заборгованість у сумі 8565,54 грн. 10.04.2015 до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн. згідно ППР від 25.03.2015 № 0001891500, у зв'язку з чим загальна сума заборгованості склала 9585,54 грн. (8565,54 + 1020= 9585,54). 30.08.2015 нараховано ПДВ за липень 2015 року, згідно поданої декларації у сумі 3908 грн., на підставі чого заборгованість збільшилася та склала 13493,54 грн. (9585,54 + 3908 = 13493,54). У результаті виставлення інкасових доручень на рахунки боржника, 22.09.2015 з відповідача стягнуто, згідно постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 у справі №823/427/15, заборгованість у сумі 8565,54 грн., у зв'язку з чим заборгованість склала 4928 грн. (13493,54 - 8565,54= 4928). 22.09.2015, згідно підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу №2755, нараховано пеню у сумі 2144,39 грн. (з 01.12.2014 до 21.09.2015 за податковою декларацію з ПДВ №9067836495 від 20.11.2014 у сумі 1350,52 грн., з 31.12.2014 до 21.09.2015 за податковою декларацією з ПДВ №9073897366 від 21.12.2014 у сумі 359,20 грн., з 31.12.2014 до 21.09.2015 за уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, як додаток до декларації від 21.12.2014 №9073897368 у сумі 411,89 грн., з 23.01.2015 до 21.09.2015 на уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22.01.2015 №9002412002 у сумі 11,39 грн., з 23.01.2015 до 21.09.2015 за уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22.01.2015 №9002897671 у сумі 11,39 грн.) загальна заборгованість склала 7072,39 грн. (4928 + 2144,39 = 7072,39). 25.10.2015 до платника засновано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1687,07 грн. згідно ППР від 08.10.2015 № 0002821500, у зв'язку з чим загальна заборгованість склала 8759,46 грн. (7072,39 + 1687,07= 8759,46). 30.10.2015 нараховано ПДВ за вересень 2015 року, згідно поданої декларації у сумі 2895 грн., у зв'язку з чим заборгованість збільшилася - 11654,46 грн. (2895+8759,46=11654,46). 30.11.2015 нараховано ПДВ за жовтень 2015 року, згідно поданої декларації у сумі 9277 грн., у зв'язку з чим заборгованість збільшилася - 20 931,46 грн. (9277+11654,46=20931,46). Станом на 31.12.2015 загальна заборгованість з ПДВ становила 20931,46 грн. 30.01.2016 нараховано ПДВ грудень 2015 року, згідно поданої декларації у сумі 14839 грн., у зв'язку з чим заборгованість збільшилася - 35770,46 грн. (20931,46+14839=35770,46). 22.02.2016 платником зменшено борг на суму 807 грн. у зв'язку з зарахуванням від'ємного значення з ПДВ, загальна заборгованість склала 34936,46 грн. (35770,46 - 807=34963,46). 22.02.2016, згідно підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу №2755, нараховано пеню, у сумі 249,81 грн., у зв'язку з чим заборгованість становила 35213,27 грн. (34963,46 + 249,81=35213,27). 05.04.2016, заборгованість платника збільшилася на 807 грн. у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку, загальна заборгованість склала 36020,27 грн. (35213,27+807=36020,27). 19.04.2016 до платника засновано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170 грн. згідно ППР від 04.04.2016 № 0001171500, у зв'язку з чим заборгованість збільшилась - 36190,27 грн. (36020,27 + 170 = 36190,27). 30.09.2016 нараховано ПДВ за серпень 2016 року, згідно поданої декларації у сумі 1139 грн., у зв'язку з чим заборгованість збільшилася - 37 329,27 грн. (36190,27+1139=37329,27). 13.12.2016 нараховано ПДВ за жовтень 2016 року згідно поданої декларації у сумі 750 грн., заборгованість склала 38079,27 грн. У зв'язку з наявністю у ПМП Зодчий податкового боргу у сумі 38079,27 контролюючий орган звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення суми боргу з рахунків відповідача у банках. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі № 823/2038/16 адміністративний позов задовольнити частково: стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих ПМП Зодчий на користь бюджету через Золотоніську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Черкаській області податковий борг у сумі 18558 (вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 20 коп.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.51-54).

03.12.2018 відповідач подав до суду відзив, де зазначив, що позивач не здійснив коригувань і не стягнув кошти згідно постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2017, проте продовжує надавати відповіді, що ПМП Зодчий на даний час має борг вже у сумі 47944,73 грн. (а.с.67). Позивач зазначає, що постановою від 30.01.2017 позов було задоволено частково, та вирішено стягнути 18558 грн. 20 коп. із загальної суми позовних вимог 38079,27 грн. (ЄДРСР 64559329). Штрафні санкції у сумі 1687 грн. 07 коп. за несвоєчасну сплату ПМП Зодчий грошових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2014 року та податковий борг сплачено згідно платіжних доручень від 12.01.2015 №60 у сумі 3278 грн. (за листопад 2014 року) та від 28.11.2014 №59 у сумі 14556 грн. (за жовтень 2014 року) за рішенням у справі №823/2038/16 вирішено не стягувати . Відповідачем зазначено, що до податкової декларація від 12.12.2016 за листопад 2016 № 9238776237 у сумі 147 грн. подавався уточнюючий розрахунок, згідно якого значення з позитивного стало від'ємним. Штраф у сумі 1020 грн., визначений ППР від 21.12.2016 № 0009882326 нараховано згідно податкової декларації з ПДВ за жовтень 2016 року, що увійшла до постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі № 823/2038/16 за № 9238776353, у зв'язку з чим відповідач зазначає, що особу не можна притягувати до відповідальності двічі за одне й те саме порушення. Грошове зобов'язання визначене податковою декларацією з ПДВ від 18.01.2017 за терміном сплати 30.01.2017 № 9266386345 у сумі 5379 грн. сплачено згідно платіжного доручення № 5 у сумі 6144 грн. , самостійно нарахований штраф у сумі 537,90 також сплачено. Грошове зобов'язання визначене податковою декларацією з ПДВ від 18.08.2017 № 100530123 за липень 2017 за терміном сплати до 30.08.2017 у сумі 3756 грн. сплачено згідно платіжного доручення від 12.09.2017 № 11. Уточнюючий розрахунок з ПДВ за серпень 2017 року № 152719270 у сумі 116 грн. повинен бути анульований у зв'язку з подачею нового звітного уточнюючого розрахунку, що відповідачем станом на час розгляду справи не здійснено. Грошове зобов'язання визначене уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2017 № 152719270 у сумі 116 грн. та 3 грн. штрафу сплачено 20.11.2017 згідно платіжного доручення № 19 . Грошове зобов'язання визначене податковою декларацією з ПДВ від 19.12.2017 № 200785009 у сумі 2705 грн. сплачено згідно платіжних доручень від 26.12.2017 № 31 у сумі 2305 грн. та від 28.12.2017 № 32 у сумі 400 грн. Грошове зобов'язання визначено податковою декларацією з ПДВ від 19.01.2018 № 13117965 за грудень 2017 року за терміном сплати 30.01.2018 сплачено 19.01.2018 згідно платіжних доручень № 3 у сумі 5900 грн. та № 2 у сумі 83 грн. Відповідач зазначає, що ППР від 02.11.2017 № 0029681205 про застосування штрафу у сумі 1171,11 грн. прийнято на підставі акту камеральної перевірки своєчасності сплати ПДВ за податковими деклараціями за липень 2015 року № 9175569778 та за вересень 2015 року, що заявлялися до стягнення у справі № 823/2038/16. Відповідач зазначає, що станом на 25.10.2018 у графі заборгованість за станом на 30.12.2016 позивачем зазначено 38079,27 грн. , хоча постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 позов задоволено частково, у сумі 18558 грн. 20 коп., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Позивач станом на час розгляду справи не здійснив коригувань і продовжує обліковувати борг, уже у сумі 47944,73 грн. Представник відповідача у відзиві, поданому до суду 03.12.2018 (а.с.66) просила відмовити у задоволенні позову у частині стягнення у сумі 28572,46 грн. У клопотанні, поданому до суду 14.01.2019 представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову у частині стягнення у сумі 28402,46 грн. (а.с.92-95). У судовому засіданні 14.01.2019 представник відповідача - керівник ПМП Зодчий не змогла пояснити підстави часткового визнання позову у сумі у сумі 170 грн. (28621,46 - 28402,46) та просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 15.11.2018 відкрито провадження у справі № 2340/4554/18 та призначено судове засідання на 03.12.2018 о 15 год. 15 хв., представник позивача у судове засідання не прибув. 29.11.2018 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи інтегрованої картки на 3 аркушах (а.с.61). Ухвалою від 03.12.2018 судове засідання призначено на 17.12.2018 о 14 год. 10 хв. Відповідно до протоколу судового засідання від 17.12.2018 (а.с.82) у судовому засіданні були присутні представники позивача (ОСОБА_2, ОСОБА_3.) та представник відповідача (ОСОБА_1.). У судовому засіданні 17.12.2018 досліджувався відзив відповідача від 03.12.2018 та докази, зокрема щодо невиконання позивачем постанови від 30.01.2017 у справі № 823/2038/16 - додаток до позову, проте у судовому засіданні представниками позивача не було надано пояснень та доказів на їх підтвердження щодо зазначеного питання. Ухвалою від 17.12.2018 судове засідання призначено на 14.01.2019 о 15 год. 30 хв., представників позивача повідомлено про дату та час наступного судового засідання під підпис (а.с.78). 10.01.2019 представником позивача подано додаткові пояснення та копію протоколу зустрічі з платником податків від 27.12.2018 (а.с.84-90). Зазначені пояснення не містять відомостей з доказами на їх підтвердження щодо виконання та врахування позивачем постанови від 30.01.2017 у справі № 823/2038/16. У наданій копії протоколу зустрічі з платником податків від 27.12.2018 зазначено, що директором ПМП Зодчий всі зобов'язання за податковими деклараціями як у 2017 так і у 2018 роках сплачено (а.с.90). Представники позивача у судове засідання 14.01.2019 не прибули, представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи інтегрованої картки платника податків - відповідача з 2014 до 2016 року та розгляд справи за його відсутності (а.с.103-115).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Приватне мале підприємство Зодчий зареєстровано як юридичну особу 02.02.1995 (а.с.6). Відповідача узято на облік в Золотоніській об'єднаній ДПІ як платника податків 03.09.1997 (а.с.7).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755 (надалі за текстом - Кодекс №2755).

Згідно частини 1 статті 6 Кодексу №2755 податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Відповідно до статті 9 Кодексу №2755 податок на додану вартість та податок на прибуток віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 36 Кодексу № 2755 встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Кодексу № 2755 виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Кодексом №2755 визначено обов'язок відповідача як платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом (стаття 16). Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Кодексу №2755). Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу №2755 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Судом встановлено, що позивачем подано:

- податкову декларацію з ПДВ від 12.12.2016 № 9238776237, відповідно до якої самостійно визначено зобов'язання у сумі 147 грн. терміном сплати 30.12.2016 (а.с.43);

- податкову декларацію з ПДВ від 18.01.2017 № 9266386345, відповідно до якої самостійно визначено зобов'язання у сумі 5379 грн. терміном сплати 30.01.2017 (а.с.42);

- податкову декларацію з ПДВ від 18.08.2017 № 100530123, відповідно до якої самостійно визначено зобов'язання у сумі 3756 грн. терміном сплати 30.08.2017 (а.с.44);

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправлення самостійно виявлених помилок №152719270 за 01.08.2017 у сумі 116,00 грн. (а.с.47);

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №157377131 за 01.08.2017 у сумі 116,00 грн. та 3,00 грн. (а.с.49);

- податкову декларацію з ПДВ від 19.12.2017 № 200785009, відповідно до якої самостійно визначено зобов'язання у сумі 2705 грн. терміном сплати 30.12.2017 (а.с.48);

- податкову декларацію з ПДВ від 19.01.2018 № 13117965, відповідно до якої самостійно визначено зобов'язання у сумі 9137 грн. терміном сплати 30.01.2018 (а.с.45-46).

З матеріалів справи встановлено, що: на підставі акта від 12.12.2016 №974/2326/22788939 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ПМП Зодчий прийнято податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 21.12.2016 №0009882326 у сумі 1020,00 грн.; на підставі акта від 25.10.2017 №2572/23-00-12-0506/22788939 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету прийнято ППР від 02.11.2017 №0029681205 у сумі 1171,11 грн. Натомість, варто зазначити, що у рішенні від 30.01.2017 у справі №823/2038/16 (а.с.51-54, 117-121) встановлено, що контролюючим органом до відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі 1687 грн. 07 коп. за несвоєчасну сплату ним грошових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2014 року, що вирахувано із загальної суми податкового боргу.

Зазначені податкові повідомлення - рішення було направлено за адресою, зазначеною у витягу з ЄДР, та вручено відповідачу, що підтверджується відміткою у рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с.29, 31, 36).

На підставі акта від 24.07.2018 №5557/23-00-12-0506/22788939 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток прийнято ППР від 25.07.2018 №0063021205 у сумі 58,55 грн. Згідно даних облікової картки сплачено 9,55 грн. - залишок несплаченої суми складає 49 грн. (а.с.24).

Відповідно до підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Кодексу № 2755-VI орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу у межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Надаючи оцінку протилежним твердженням відповідача щодо відсутності у ПМП Зодчий податкового боргу з ПДВ у сумі 28572,46 грн. (згідно відзиву, поданого 03.12.2018 - а.с.66) та податкового боргу з ПДВ у сумі 28402,46 (згідно клопотання, поданого 14.01.2019 - а.с.92-95) щодо аргументів позивача про наявність податкового боргу у сумі 28621 грн. 46 коп. суд зазначає про таке.

Судом у межах офіційного з'ясування обставин справи із загальнодоступної інформації встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 у справі № 823/427/15 (ЄДРСР 43384297) за позовом Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області до ПМП Зодчий про стягнення податкового боргу з рахунків у банках у сумі 8565 грн. 54 коп. позовні вимоги задоволено повністю. Предметом дослідження у зазначеній справі, зокрема були твердження представника ПМП Зодчий про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2014 року у сумі 14556 грн. та за листопад 2014 року у сумі 3278 грн., що підтверджується платіжними дорученнями відповідно від 28.11.2014 №59 та від 12.01.2015 №60. У постанові у справі № 823/427/15 зазначено, що незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань , зокрема у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів , Кодекс не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, - від стягнення такого податкового боргу. У разі ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства і не зарахування їх до дохідної частини державного або місцевого бюджетів податкові зобов'язання або податковий борг не можуть вважатися погашеними.

Із матеріалів облікової картки встановлено, що заборгованість у сумі 8565 грн. 54 коп. обліковується з 22.01.2015 (а.с.108) - постанову у справі № 823/427/15 (ЄДРСР 43384297) прийнято 31.03.2015 (набрала чинності - 17.04.2015).

На виконання рішення суду у справі №823/427/15 з відображенням в обліку зараховано 22.09.2015 суму 8565 грн. 54 коп. за платіжним дорученням від 17.09.2015 №40 (а.с.109).

Судом встановлено, що 30.01.2017 у справі № 823/2038/16 (а.с.51-54, 117-121, ЄДРСР 64559329) прийнято постанову (набрала законної сили 28.02.2017), якою позов задоволено частково: стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих ПМП Зодчий на користь бюджету через Золотоніську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Черкаській області податковий борг у сумі 18558 (вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 20 коп.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (ЄДРПОУ 64559329). У постанові від 30.01.2017 у справі № 823/2038/16 судом (суддя Каліновська А.В.) зазначено, що відповідачем надані суду докази часткової сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а саме: платіжне доручення від 12.01.2015 №60 у сумі 3278 грн. (за листопад 2014 року) та платіжне доручення від 28.11.2014 №59 у сумі 14556 грн. (за жовтень 2014 року), копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи (а.с. 92, 106). Судом у постанові від 30.01.2017 у справі № 823/2038/16 зроблено висновок, що відповідач виконав свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2014 року, зокрема, надіслав до банку доручення від 12.01.2015 №60 на суму 3278 грн. (призначення платежу за листопад 2014 року ) та платіжне доручення від 28.11.2014 №59 на суму 14556 грн. (призначення платежу за жовтень 2014 року ). У постанові від 30.01.2017 у справі №823/2038/16 суд дійшов висновку (а.с.53, 120) про прийняття визнання відповідачем адміністративного позову у частині стягнення з ПМП Зодчий на користь бюджету податкового боргу у сумі 14638 грн. 82 коп. та вважає позовні вимоги такими, що належать частковому задоволенню у сумі 18558 грн. 20 коп. (38079 грн. 27 коп. (пред'явлена позивачем сума податкового боргу до стягнення) - 3278 грн. (платіжне доручення від 12.01.2015 №60 із призначенням платежу за листопад 2014 року ) - 14556 грн. (платіжне доручення від 28.11.2014 №59 із призначенням платежу за жовтень 2014 року ) - 1687 грн. 07 коп. (нарахована пеня) = 18558 грн. 20 коп.).

Судом враховано, що Верховний Суд (ЄДРСР 76307055) у справі № 823/1985/17 зазначив: виконання платником податкового обов'язку з перерахування у бюджет суми податкового зобов'язання пов'язано з моментом подання ним до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань та прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку платник податків не несе відповідальність. Верховний Суд (ЄДРСР 72089383) у справі № 808/9458/14 зазначив: відсутність на рахунку клієнта коштів, достатніх для виконання платіжного доручення, є підставою для його невиконання банком. Відповідно, у такому випадку неперерахування податку не є наслідком винних дій банку, а тому відповідальність за своєчасність та повноту сплати покладається на платника податків, який ініціював відповідний грошовий переказ.

Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України (частина 1 статті 13). Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (частина 2 статті 13). Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом (частина 3 статті 13). Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом (частина 4 статті 13).

Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд з огляду на принцип остаточності судового рішення має визнати обставини, встановлені у постанові від 30.01.2017 у справі № 823/2038/16 щодо виконання відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2014 року у сумі 3278 грн. (призначення платежу за листопад 2014 року ) та у сумі 14556 грн. (призначення платежу за жовтень 2014 року ).

Суд, надаючи оцінку аргументам позивача і відповідача, зазначає, що позивачем не надано доказів оскарження постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі № 823/2038/16. Відповідно до відомостей з облікової картки платника податків ПМП Зодчий за 2014 рік (надано позивачем на вимогу суду) встановлено, що позивачем в обліку не відображено інформації про зарахування (сплату) коштів у рахунок виконання зобов'язання з ПДВ за жовтень 2014 року у сумі 14556 грн. згідно платіжного доручення від 28.11.2014 №59 (а.с.106-107) та не відображено зарахування (сплату) коштів у рахунок сплати за зобов'язанням з ПДВ за листопад 2014 року у сумі 3278 грн. згідно платіжного доручення від 12.01.2015 №60 та/або відомостей про відображення змісту рішення суду у справі № 823/2038/16. Доказів на підтвердження та/або спростування стану платоспроможності відповідача у виконанні податкового обов'язку (у справі № 823/427/15 та у справі № 823/2038/16 йдеться про платіжні доручення від 28.11.2014 №59 і 12.01.2015 №60) у випадку неперерахування податків банками з огляду на наявність банківських рахунків ПМП Зодчий (а.с.8) учасниками провадження у даній справі не надано у контексті принципу змагальності.

Відповідно до пункту 59 Висновку Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи з питання Правосуддя та суспільство зазначено, що юридичні поняття та норми можуть бути вичерпно пояснені цитуванням законодавства або судових рішень. У рішенні у справі Ponomariov проти України від 03.04.2008, № 61333/00, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - ЄКПЛ) має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, що передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (пункт 40 мотивувальної частини рішення). У рішенні ЄСПЛ у справі Brumarescu проти Румунії від 28.11.1999, № 28342/95 зазначено, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, що вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не належало сумніву. Виконання остаточного рішення, постановленого судом, розглядається як невід'ємна частина суду у розумінні статті 6 ЄКПЛ (рішення у справі Hornsby проти Греції, п. 40, від 19.03.1997).

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 422). Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку № 422 цей Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами ДФС оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно пункту 2 розділу 1 Порядку № 422 первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення , рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 1 розділу 4 Порядку № 422 на підставі алгоритмів, що затверджені окремим організаційно-розпорядчим актом ДФС, у інформаційній системі органів ДФС здійснюються процедури: приймання та реєстрації Звітних документів; проведення арифметичного та логічного контролю Звітних документів; відображення (рознесення) даних первинних показників Звітних документів в ІКП. Пунктом 2 частини 3 розділу 4 Порядку № 422 встановлено, що у разі скасування у встановлених законом випадках не у межах процедури адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску після його вручення платнику податків в підсистемі, що забезпечує відображення результатів КПР, вноситься рішення керівника (заступника керівника) органу ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, статус податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску змінюється відповідно на скасовано . У разі внесення вказаної інформації: до настання граничного строку сплати/зменшення відповідні облікові показники (операції) в ІКП блокуються, а донараховані/зменшені суми не відображаються та не беруть участі у розрахунках ; після настання граничного строку сплати/зменшення в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо скасування донарахованих/зменшених сум у зв'язку із прийняттям рішення про скасування. Підпунктом 5 пункту 2 частини 1 розділу 5 Порядку № 422 у разі якщо відповідно до чинного законодавства передбачено стягнення визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум, що підлягають сплаті до бюджету за рішенням суду, їх відображення здійснюється на підставі рішення суду, що набрало законної сили , та/або виконавчого листа до такого рішення.

Згідно пункту 2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31.07.2014 № 22 із змінами визначено, що працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, вносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи підсистеми Податковий аудит ІС Податковий блок на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок документальної планової (невиїзної позапланової) перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта (довідки) перевірки (звірки), інших складених актів (довідок), прийнятті та направленні податкового повідомлення-рішення, вимог та рішень щодо єдиного внеску, складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо у день вчинення відповідних дій. До підсистеми Податковий аудит ІС Податковий блок додатково вноситься: наказ про проведення перевірки; протокол засідання постійної комісії із розгляду спірних питань, заперечення до акта перевірки, висновок і відповіді на такі заперечення, інші визначені підсистемою дані . Працівники підрозділів правової роботи органу державної фіскальної служби, до компетенції яких відносяться розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень по єдиному внеску, в установленому порядку відповідно до вимог Регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до АІС Скарга та АІС Суди у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації, з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів АІС Скарга та АІС Суди із записами підсистеми Податковий аудит ІС Податковий блок . Підрозділи, працівники яких здійснювали (очолювали) перевірки, опрацьовують в підсистемі Податковий аудит ІС Податковий блок зазначену інформацію у день її надходження, результатом чого є внесення інформації до підсистеми Облік платежів ІС Податковий блок . Метою обліку податкового боргу є володіння податковим керуючим об'єктивною інформацією. Згідно Методичних вказівок щодо взаємодії структурних підрозділів органів ДФС при здійсненні заходів з погашення податкового боргу платників податків за судовими рішеннями, затверджених наказ Державної фіскальної служби України 20.02.2015 №106: отримане підрозділом правової роботи рішення суду про стягнення коштів з платника податків - юридичної особи надається податковому керуючому, який забезпечує виконання рішення суду.

За результатом рішення суду 30.01.2017 у справі № 823/2038/16 із суми 38079 грн. 27 коп. (а.с.23, а.с.114-115), що в обліковій картці 13.12.2016 значиться як заборгованість за станом на 28.02.2017 заборгованість відображена у сумі 39698,17 грн. (а.с.14), тобто без визнаних судом частково виконаних зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2014 року, зокрема надіслав до банку доручення від 12.01.2015 №60 на суму 3278 грн. (призначення платежу за листопад 2014 року ) та платіжне доручення від 28.11.2014 №59 на суму 14556 грн. (призначення платежу за жовтень 2014 року ) на виконання рішення, що надано позивачем і засвідчено управлінням погашення податкового боргу (а.с.51-54).

Позивачем після набрання законної сили постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі № 823/2038/16 (28.02.2017) не надано інформації у межах підтвердження обґрунтованості суми податкового боргу ПМП Зодчий та заходів вжитих на виконання цього рішення із занесенням до облікової картки відповідних актуальних даних.

Суд встановив, що позов надано 15.11.2018 (а.с.4) про 28621,46 грн. (28572,46+49,00). 29.11.2018 представником позивача надано інтегровану картку, де за станом на 16.11.2018 значиться заборгованість у сумі 47944,73 грн. (а.с.63) і зазначено: матеріали справи вважаю достатніми та належними (а.с.61). Позивачем не надано пояснень щодо черговості зарахування і врахування самостійно нарахованих і сплачених санкцій відповідачем. Бездіяльність позивача щодо не надання актуальних і послідовних відомостей про стан податкового боргу з ПДВ мала наслідком визначення за станом на час звернення до суду з даним позовом боргу - 28621,46 грн., що не відповідає дійсності, оскільки до загальної суми заборгованості враховано суми податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень та листопад 2014 року, що визнані постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі № 823/2038/16 як виконані.

Судом встановлено, що 22.09.2015 згідно облікової картки на виконання підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу №2755 позивачем нараховано ПМП Зодчий пеню у сумі 2144,39 грн. з 01.12.2014 до 21.09.2015 за декларацію з ПДВ №9067836495 від 20.11.2014 за жовтень 2014 року у сумі 1350,52 грн. та з 31.12.2014 до 21.09.2015 за декларацією з ПДВ №9073897366 від 21.12.2014 за листопад 2014 року у сумі 359,20 грн. (а.с.109). Суд зазначає, що у зв'язку з невиконанням обов'язку із врахування в обліку обставин щодо суми податкового боргу, встановлених судовим рішенням (постановою від 30.01.2017 у справі № 823/2038/16), зокрема відомостей про виконання податкового обов'язку із наданням банку доручень щодо сплати ПДВ за жовтень - листопад 2014 року подальші платежі відповідача повинні зараховуватись у порядку черговості на виконання пункту 87.9 статті 87 Кодексу №2755 із застосуванням до відповідача фінансової відповідальності за несвоєчасне виконання податкових зобов'язань, проте позивачем не було аргументовано під час розгляду справи.

Представниками позивача ні у судовому засіданні 17.12.2018, ні у додаткових письмових поясненнях поданих до суду 10.01.2019, не зазначено про підстави не відображення у обліку контролюючого органу відомостей щодо реагування на суми 14556 грн. та 3278 грн. та виконання податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2014 року та/або відображення у обліковій картці приватного малого підприємства Зодчий , виходячи із змісту рішення суду у справі №823/2038/16, що набрало законної сили 28.02.2017. Позивачем не надано доказів скасування у апеляційному/касаційному порядку постанови від 30.01.2017 у справі № 823/2038/16 у випадку, якщо позивач вважає, що відповідачем не було виконано обов'язку сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2014 року у співставленні з відомостями казначейської служби та/або у контексті виконання банком платіжних доручень відповідача. У судові засідання 03.12.2018 та 14.01.2019 позивачем не забезпечено явку представників та не надано пояснень щодо причин неприйняття та/або подальшого врахування податкової звітності відповідача з огляду на загальновідому інформацію, зокрема ( http://sfs.gov.ua/elektronna-zvitnist/platnikam-podatkiv-pro/ povidomlennya-platnikam-pod/178417.html - 06.01.2015 - Департамент реєстрації платників та електронних сервісів повідомив, що прийняття податкової звітності, яка буде подана платниками податків з 12:00 09.01.2015 до 12:00 12.01.2015 безпосередньо до територіальних органів ДФС України або засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, буде проведено по закінченню планових регламентних робіт в інформаційній системі Податковий блок - 12.01.2015.

Згідно абзацу 2 пункту 3 частини 4 розділу 4 Порядку № 422 якщо за результатами судового або адміністративного оскарження платником відмови у прийнятті Звітного документа встановлено факт неправомірності такої відмови, стан обробки Звітного документа змінюється з вважається неподаним на вважається поданим за рішенням суду або органу ДФС . Датою подання такого Звітного документа вважається дата його фактичного отримання органом ДФС.

Судом встановлено, що відповідачем подавились: уточнюючий розрахунок з ПДВ від 21.02.2017 за лютий 2017 року (квитанція № 1 (а.с.98) - документ не прийнято: податковий документ не відповідає формату електронного документа, затвердженого наказом Міндоходів України від 29.11.2013 № 729); уточнюючий розрахунок з ПДВ від 21.02.2017 за лютий 2017 року (квитанція № 2 (а.с.99) - документ не прийнято: податковий документ не відповідає формату через відсутність заявлених у пакеті пов'язаних документів); уточнюючий розрахунок з ПДВ від 21.02.2017 за лютий 2017 року (квитанція № 2 (а.с.100) - документ не прийнято: податковий документ не відповідає формату через відсутність заявлених у пакеті пов'язаних документів); уточнюючий розрахунок з ПДВ від 21.02.2017 за лютий 2017 року (квитанція № 1 (а.с.101) - документ не прийнято: податковий документ не відповідає формату електронного документа, затвердженого наказом Міндоходів України від 29.11.2013 № 729). Інформації від підрозділу реєстрації платників та електронних сервісів позивачем в інші податкові періоди та/або пояснень щодо відмови у прийнятті звітності відповідача з боку позивача на виконання процесуальних обов'язків учасника справи до суду не надано.

Згідно частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, що ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, оскільки будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення Європейського суду з прав людини у справі Rysovskyy проти України, від 20.01.2012, №29979/04, п.71). Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.01.2012 Rysovskyy проти України, №29979/04, зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Конституційний суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, що легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення у Конституції України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Кодексу №2755), що сукупно з нормами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює покладення обов'язку доказування у податкових спорах саме на податковий орган, який відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити у суді обставини, що зумовлюють покладення на платника певних обов'язків. Правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17 (ЄДРСР 72338926), від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 (ЄДРСР 73089081) що, відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для суду під час вирішення даної справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 23.07.2002 у справі Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic проти Швеції, № 36985/97 зазначив, що справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління. ЄСПЛ у рішенні від 14.10.2010 у справі Щокін проти України, № 23759/03 та № 37943/06 зазначив про неможливість втручання органів влади у мирне володіння майном.

Позивач у контексті реалізації принципу змагальності і покладання тягаря доказування на суб'єкта владних повноважень не надав достовірних, належних і достатніх доказів на підтвердження правомірності поведінки під час визначення і стягнення суми податкового боргу 28621,46 грн., не забезпечив належного представництва у суді у контексті виконання обов'язку щодо доказування і не допущення зловживання процесуальними правами та не надав доказів на підтвердження наявності податкового боргу у сумі 28621,46 грн. за наявної в обліку заборгованості у сумі 47944,73 грн. з метою унеможливлення штучності позову.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Позивач, визначаючи пред'явлену до стягнення суму податкового боргу у справі №2340/4554/18 - 28621,46 грн., не врахувавши обставини, встановлені у постанові Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі № 823/2038/16 не пояснивши стан податкової дисципліни відповідача за результатами судового розгляду щодо податкового боргу ПМП Зодчий , не перевіривши платоспроможність відповідача у момент направлення платіжних доручень до банку від 28.11.2014 №59, 12.01.2015 №60 у контексті добросовісності виконання податкового обов'язку платника податків діяв не у спосіб, визначений Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), недобросовісно, нерозсудливо.

Звернення до суду з позовом про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих ПМП Зодчий на користь бюджету через Головне управління ДФС у Черкаській області податкового боргу у сумі 28621 грн. 46 коп. (з огляду на визнане судом часткове виконання податкового обов'язку відповідно до постанови від 30.01.2017 у справі № 823/2038/16 і рішення про стягнення 18558 грн. 20 коп.) у взаємозв'язку із відомостями облікової картки платника податків за станом на 16.11.2018 у сумі 47944,73 грн. (а.с.63) є необґрунтованим і непідтвердженим (47944,73 - 28621,46 = 19323,27 грн.) достовірними, достатніми і належними доказами.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства не є забезпечення ефективності державного управління, а є гарантування дотримання прав особи та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, що належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання у таку діяльність є формою втручання у дискреційні повноваження органу виконавчої влади та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. ЄСПЛ у рішенні від 26.10.2000 у справі Hasan and Chaush проти Болгарії, № 30985/96 зазначено, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32), зокрема у пункті 58 рішення у справі Seryavin та інші проти України від 10.02.2010, 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, п.29).

Оскільки суд, відправляючи правосуддя, не наділений функціями виконавчої влади та повноваженням контролюючого органу з ведення оперативного обліку податків та не проводить ревізії розрахунків щодо внесення відомостей до облікових карток платника податку, то суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову повністю. У зв'язку з відмовою позивачеві - суб'єкту владних повноважень у задоволенні позову та не наданні відповідачем доказів понесених судових витрат пов'язаних із розглядом справи - розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5. пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: Головне управління ДФС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109];

відповідач: приватне мале підприємство Зодчий [вул. Київська, 14, с. Тимченки, Чорнобаївський район, Черкаська область, 19962, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 22788939].

Повне судове рішення складено 17.01.2019.

Суддя Л.В. Трофімова