Постанова

від 21.01.2019 по справі 906/147/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року Справа № 906/147/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Величко К.Я.

за участю представників сторін:

позивача - Слівінський А.О. - в режимі відеоконференції,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю" ІН-ГРУП 2016" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2018 року у справі № 906/147/18 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Сичевської Світлани Іванівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-ГРУП 2016"

про витребування з чужого незаконного володіння нежитлових приміщень: №1 загальною площею 72,5кв.м та №2 загальною площею 68,3кв.м

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.11.2018 у справі №906/147/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Сичевської Світлани Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю" ІН-ГРУП 2016" про витребування з чужого незаконного володіння нежитлових приміщень: №1 загальною площею 72,5кв.м та №2 загальною площею 68,3кв.м (з урахуванням клопотання та заяви від 31.10.2018) заяву фізичної особи-підприємця Сичевської Світлани Іванівни про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІН-ГРУП" 2016 вчиняти будь - які дії щодо відчуження нежитлових приміщень: №1 загальною площею 72,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1638781918101 та №2 загальною площею 68,3 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1638804318101, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В частині решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІН-ГРУП 2016" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Житомирської області скасувати та прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ФОП Сичевської Світлани Іванівни відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представник апелянта не з'явився. При цьому, на адресу апеляційного суду від останнього надійшло клопотання про рогляд справи без його участі.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Господарського суду Житомисрької області з позовом до ТОВ "ІН-ГРУП 2016" про витребування з чужого незаконного володіння нежитлових приміщень: №1 загальною площею 72,5кв.м та №2 загальною площею 68,3кв.м (з урахуванням клопотання та заяви від 31.10.2018).

05 листопада 2018 року до суду від позивача - ФОП Сичевської С.І. надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої останній просить:

- заборонити ТОВ "ІН-ГРУП" 2016 вчиняти будь - які дії щодо відчуження спірного майна;

- заборонити відповідачу, його посадовим особам, представникам за довіреністю, його учасникам укладати будь-які правочини (застава, іпотека, тощо), виконання яких, або неналежне виконання яких, прямо чи опосередковано може мати наслідком перехід права власності на спірне майно;

- заборонити відповідачу, його посадовим особам, представникам за довіреністю, його учасникам вчиняти будь-які дії щодо виділу, поділу, реконструкції, перепланування спірного майна;

- виконавчий документ направити до Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомира, з метою внесення відповідних обтяжень щодо об'єктів нерухомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Місцевий господарський суд, розглянувши вказану заяву, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги даної заяви, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її часкового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1,2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Суд зазначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вбачається, позивач звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом про витребування нежитлових приміщень: №1 загальною площею 72,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1638781918101 та №2 загальною площею 68,3 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1638804318101, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Слід зазначити, що інститут забезпечення позову застосовується у випадку наявності з боку відповідача реальних дій, які свідчать про те, що рішення суду (у випадку задоволення позову), буде неможливо виконати, або утруднено його виконання. Застосування інституту забезпечення позову не може переслідувати будь яких інших цілей, зокрема, таких як, спонукання сторін до здійснення будь-яких інших дій.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом

Як вбачається, заявником подано докази того, що власники спірного майна змінювалися неодноразово. Зокрема, 02 червня 2018 року Фізичними особами - підприємцями Рудківським В.К. та Терещуком В.Ю. (відповідачі у даній справі до 01.11.2018) було здійснено продаж спірного приміщення на користь юридичної особи зі статутним капіталом в 1000,00 грн, яка 07.09.2018 здійснила поділ приміщення та змінила реєстраційні дані об'єкта нерухомості в Державних реєстрах прав (відповідач - ТОВ "ІН-ГРУП" 2016). При цьому, з матеріалів справи вбачається, що з моменту придбання позивачем вказаного майна і по даний час в судовому порядку вирішується ряд судових справ щодо останнього.

Також заслуговують на увагу доводи позивача про те, що наступний перехід права власності на спірне майно після закриття підготовчого засідання у справі призведе до неможливості заміни відповідача, оскільки такі дії можуть бути вчинені виключно у підготовчому засіданні.

Зважаючи на неодноразовість дій юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відчуження спірного майна, що вбачається з доданих позивачем документів, зокрема з судових актів, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ІН-ГРУП 2016" вчиняти будь - які дії щодо відчуження нежитлових приміщень: №1 загальною площею 72,5 кв.м, та №2 загальною площею 68,3 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, є адекватним заходом, оскільки стосуються прав заявника, а будь - які подальші наміри з приводу розпорядження цим майном можуть створити юридичну невизначеність та можуть утруднити виконання рішення у справі.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви в частині вимог щодо заборони відповідачу, його посадовим особам, представникам за довіреністю, його учасникам укладати будь-які правочини (застава, іпотека, тощо), виконання яких, або неналежне виконання яких, прямо чи опосередковано може мати наслідком перехід права власності на спірне майно; заборони відповідачу, його посадовим особам, представникам за довіреністю, його учасникам вчиняти будь-які дії щодо виділу, поділу, реконструкції, перепланування спірного майна, оскільки жодних доказів щодо намірів вчинення відповідачем таких дій матеріали справи не містять. До того ж, відповідні наслідки зазначених дій можуть мати місце лише у перспективі і за певних умов.

Згідно ст.140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Як вбачається, у відзиві відповідача на заяву ФОП Сичевської С.І. про забезпечення позову, ТОВ "ІН-Груп 2016", зокрема, просить вжити заходів зустрічного забезпечення, які передбачені ч.2 ст. 141 ГПК України, а саме зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду суму, яка відповідає дійсній ринковій вартості спірного майна.

Згідно ч.1 ст.141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Натомість, з матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено в порядку ст.74 ГПК України, що забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ІН-ГРУП 2016" вчиняти будь - які дії щодо відчуження спірного майна може мати наслідки у вигляді заподіяних відповідачу збитків. Клопотання відповідача про зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду суму, яка відповідає дійсній ринковій вартості спірного майна, не містить жодного обґрунтування щодо заявленого розміру зустрічного забезпечення.

Натомість позивач, враховуючи вимоги ч.1 ст.139 ГПК України, у заяві про забезпечення позову вказав, що визначені ним заходи забезпечення позову не обмежують повноваження відповідача щодо користування спірним майном, здачі його в оренду, отримання прибутку внаслідок такого користування, а відтак зустрічне забезпечення не є необхідним.

З огляду на зазначене та враховуючи ст.141 ГПК України щодо прав та повноважень суду в частині зустрічного забезпечення, місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні зазначеного клопотання відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-ГРУП 2016" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2018 року у справі №906/147/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Матеріали оскарження ухвали у справі №906/147/18 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "24" січня 2019 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Миханюк М.В.