Рішення

від 23.01.2019 по справі 905/2187/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.01.2019 м.Харків Справа № 905/2187/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства "БП Промпостачання", м.Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл", м.Селидове, Донецька область

про стягнення 151928,09грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Позивач, Приватне підприємство "БП Промпостачання", м.Дніпро звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл", м.Селидове, Донецька область, про стягнення 151928,09грн., з яких: 134147,34грн. - основний борг; 1164,49грн. - 3% річних; 13877,47грн. - пеня; 2738,79грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №25-22/01/18 від 22.01.2018р. в частині оплати товару.

В якості правової підстави позову позивач посилається, зокрема, на положення статей 20, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 624, 625, 692, 712, 901, 903 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 175, 181, 193, 216, 222, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/2187/18.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.11.18р. відкрито провадження у справі №905/2187/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 19.12.18р.

18.12.18р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу, проти позовних вимог в іншій частині заперечує. Крім того відповідач зазначив, що платіжним дорученням №423 від 05.12.18р. частково сплачена сума основного боргу у зв'язку з чим сума основного боргу складає 129 147,34грн.

Ухвалою суду від 19.12.18р. судове засідання відкладено на 23.01.19р.

У судове засіданні 23.01.19р. представники позивача та відповідача не з'явилися; про місце, день та час розгляду справи сторони були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомлено.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.18р. між позивачем (постачальник) Приватним підприємством БП Промпостачання та відповідачем (покупець) Товариством з обмеженою відповідальністю Карбонстілл укладений договір №25-22/01/18 (далі - договір), згідно, якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця металопродукцію (далі - товар) в терміни і на умовах, встановлених в договорі або специфікації, а покупець зобов'язується сплатити вартість товару і прийняти його відповідно до умов договору або специфікації (п.1.1. договору).

Згідно п.1.2. договору, найменування товару, асортимент, якість, кількість, ціна одиниці і загальна сума товару, вказуються у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами договору також узгодження таких даних можливе шляхом підписання специфікацій та виставлення рахунків факт оплати яких буде підтвердженням узгодження ціни та асортименту товару.

Факт постачання товару за цінами, в кількості, асортименті, сортаменті і номенклатурі, вказаним в цьому договорі і/або видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунку на оплату товару, означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами постачання і умовами оплати товару (п.1.3. договору).

Відповідно до п.1.6. договору, постачальник забезпечує доставку згідно умов вказаних в цьому договорі або специфікації.

Пунктами 2.1., 2.2. договору визначено, що постачання товару здійснюється на умовах EXW відповідно до Міжнародних правил тлумачення умов Інкотермс в редакції 2010 року (далі - Інкотермс ) з урахуванням особливостей, встановлених договором або специфікації. Доставка товару може здійснюватися постачальником, покупцем або третіми особами згідно умов цього договору або специфікації.

Постачання товару здійснюється впродовж 5 банківських днів від дати підписання цього договору, шляхом відвантаження товару, само вивезенням зі складу постачальника відповідно до умов постачання, або на умовах погоджених сторонами в цьому договорі або специфікації (п.2.3. договору).

Згідно п.2.4. договору, при постачанні товару автотранспортом постачальника або само вивезенням зі складу постачальника, покупець зобов'язується прийняти (вибрати) товар упродовж 3 днів від дати оплати 100% вартості товару.

Відповідно до п.2.6. договору, датою постачання товару вважається:

При постачанні автомобільним транспортом постачальника - дата видаткової накладної постачальника або товарно-транспортної накладної.

При само вивезенні товару покупцем зі складу постачальника - дата видаткової накладної постачальника.

При визначенні кількості товару при відвантаженні можливий толеранс (розбіжність по вазі) +/-10%.

Згідно п.2.8. договору, разом з товаром постачальник передає покупцеві по одному екземпляру наступних документів: видаткової накладної, акту приймання-передачі (на вимогу покупця), копії сертифікату якості (на вимогу покупця).

Загальна сума договору, складає загальну суму усіх видаткових накладних, що додаються до нього, які є невід'ємною частиною договору. Загальна суму цього договору складає загальну вартість поставленого товару, яка вказана в усіх рахунках на оплату, які були виставлені постачальником для оплати покупцеві за договором (п.п.3.1., 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору сторонами узгоджений наступний порядок розрахунків:

- покупець, по кожному постачанню товару, робить 100% передоплату за товар, що поставляється,

- інші умови оплати можуть бути узгоджені сторонами шляхом підписання специфікації.

Відповідно до п.3.6. договору, якщо вартість фактично поставленого (відвантаженого) товару перевищує суму вказану в рахунку на оплату постачальника, або сплачену покупцем, то покупець зобов'язується сплатити різницю в сумі між сплаченим і фактично поставленим товаром, упродовж 3 банківських днів з моменту постачання.

Згідно п.3.8. договору, сторони домовилися, що грошові кошти, які поступають від покупця у будь-який момент зараховуються постачальником в черговості, встановленій ст.534 Цивільного кодексу України незалежно від цільового призначення платежу.

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту видачі і підписання видаткової накладної, з урахуванням особливостей, вказаних в договорі (п.4.1. договору).

Згідно п.5.2. договору, за прострочення термінів оплати товару, встановлених в цьому договорі і додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня, від вартості не сплаченого товару за кожен день прострочення. Відповідно до ст.625 ЦК України постачальник має право вимагати з покупця, що прострочив виконання грошового зобов'язання сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до п.5.3. договору, у разі порушення термінів оплати вказаних в п.п.3.3. цього договору постачальник має право в односторонньому порядку збільшити ціну поставленого товару на +18%.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п.9.1. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

10.07.16р. сторонами підписана специфікація №2, якою визначені найменування, кількість, ціна, строки оплати продукції.

Так, згідно вказаної специфікації сторонами узгоджено, що позивач (постачальник) постачає покупцю (відповідачу) продукцію, загальною вартістю 181716,60грн. з ПДВ; покупець здійснює повний розрахунок до 15.08.18р.

Специфікація підписана представниками сторін договору та скріплена печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено рахунок на оплату №1636 від 14.07.18р. та поставлено відповідачу продукцію на підставі видаткової накладної №548 від 16.07.18р. та товарно-транспортної накладної №Р548 від 16.07.18р. на суму 185680,20грн.

Поставлена позивачем продукція згідно вказаної видаткової накладної на загальну суму 185680,20грн., була прийнята представником відповідача, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідній видатковій накладній без зауважень та заперечень.

Щодо відсутності проставлення печатки відповідача на видатковій накладній №РН-0000001 від 04.01.18р. суд, зазначає, що в силу п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку це є правом, а не обов'язком сторони господарської операції.

Повноваження особи, яка приймала та підписувала вказану видаткову накладну №548 від 16.07.18р. з боку відповідача підтверджуються наявною в матеріалах справи копією довіреності на отримання ТМЦ №3 від 13.07.18р. на ім'я ОСОБА_1

Доказів того, що особа яка приймала продукцію з боку відповідача за видатковою накладною №548 від 16.07.18р. не мала повноважень на вчинення таких дій, суду не надано.

Вищевказана видаткова накладна та рахунок-фактура на оплату містять посилання на договір №25-22/01/18 від 22.01.18р. Товарна-транспортна накладна в свою чергу містить посилання на видаткову накладну №548 від 16.07.18р.

Факт отримання від позивача продукції з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

Відповідачем здійснена часткова оплата вартості отриманого товару згідно рахунку №1636 від 14.07.18р. в сумі 50000,00грн. та 10000,00грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №340 від 22.08.18р. та №388 від 08.11.18р.

У зв'язку з порушенням відповідачем термінів оплати, отриманої продукції по видатковій накладній №548 від 16.07.18р. на суму 185680,20грн., позивачем на підставі п.5.3. договору було збільшено ціну товару, про що складено видаткову накладну №548 від 27.09.18р., згідно якої ціна товару складає 194147,34грн. Вказана видаткова накладна підписана представником отримувача (відповідача) без зауважень та заперечень та скріплена печаткою останнього.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору №25-22/01/18 від 22.01.18р., свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав несвоєчасно та не в повному обсязі.

Отже, за відповідачем обліковується заборгованість за вказаним договором з оплати товару, отриманого по видатковій накладній №548 від 16.07.18р. з урахуванням видаткової накладної №548 від 27.08.18р. в загальному розмірі 134147,34грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у даній справі.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних у розмірі 1164,49грн., інфляційні втрати у розмірі 2738,79грн., та пеню у розмірі 13877,47грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги Приватного підприємства БП Промпостачання визнає частково щодо суми основного боргу в розмірі 129147,34грн., проти іншої частини позовних вимог відповідач заперечує, при цьому не наводить у поданому відзиві жодних обґрунтувань таких заперечень.

Відповідач зазначає, що станом на 05.12.18р. сума основного боргу зменшилась та складає 129147,34грн., посилаючись при цьому на платіжне доручення №423 від 05.12.18р. Проте, судом встановлено, що матеріали справи не містять ані оригіналу, ані належним чином засвідченої копії платіжного доручення №423 від 05.12.18р.

За вказаних обставин, посилання відповідача на зменшення суми основного боргу судом до уваги не приймаються, як такі що не підтвердженні належними, достатніми та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77, 78 ГПК України.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору №25-22/01/18 від 22.01.18р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.3.3 договору, розрахунки за товар, який постачається постачальником по даному договору здійснюються в наступному порядку:

- покупець, по кожному постачанню товару, робить 100% передоплату за товар, що поставляється,

- інші умови оплати можуть бути узгоджені сторонами шляхом підписання специфікації.

Разом з тим, специфікацією №2 від 10.07.18р. сторонами узгоджено, що покупець здійснює повний розрахунок до 15.08.18р.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось. Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару по договору №25-22/01/18 від 22.01.18р. та згідно видаткової накладної №548 від 16.07.18р. з урахуванням видаткової накладної №548 від 27.08.18р. на загальну суму 194147,34грн. у останнього виникло зобов'язання з його оплати.

Сплату заборгованості за отриманий товар відповідачем здійснено частково в сумі 60000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №340 від 22.08.18р. та №388 від 08.11.18р. Доказів перерахування решти грошових коштів в сумі 134147,34грн. на рахунок позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором №25-22/01/18 від 22.01.01.18р. щодо повної оплати поставленого товару у строки обумовлені сторонами договору та специфікації до нього, не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині стягнення основного боргу в сумі 134147,34грн. підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 1164,49грн. та інфляційні втрати в сумі 2738,79грн., а також відповідно до п.5.2. договору пеню в сумі 13877,47грн.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних, інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив, що позивачем не вірно визначено початок та закінчення періодів нарахування, оскільки дата фактичної оплати не включається до попереднього розрахунку, та відповідно з цієї дати починається розрахунок наступного періоду таких нарахувань.

Провівши перерахунок 3% річних судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 1160,25грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 1160,25грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.

Згідно наданого розрахунку позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 2738,79грн. Вказані нарахування проведено за період вересень 2018 року на суму боргу в розмірі 144147,00грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань за вересень 2018р., судом встановлена не відповідність такого розрахунку наведеній вище методиці розрахунку, оскільки сума боргу в розмірі 144147,00грн., на яку позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за вересень 2018 року, у вказаний період не існувала, а виникла лише 27.09.18р. у зв'язку із проведенням позивачем збільшення ціни поставленого товару у відповідності до п.5.3 договору.

При цьому, протягом повного місяця - вересня 2018р. у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в розмірі 135680,00грн.

Тобто, за поданим позивачем розрахунком судом встановлено, що останнім неправильно визначено суму нарахування інфляційних втрат.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, інфляційні втрати за вересень 2018р. на суму боргу 135680,00грн. складають 2577,92грн.

Таким чином, вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 2738,79грн. за період за вересень 2018 року підлягають частковому задоволенню в розмірі 2577,92грн.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов'язано є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст.230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2. договору, за прострочення термінів оплати товару, встановлених в цьому договорі і додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня, від вартості не сплаченого товару за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені проведений позивачем, суд встановив, що позивачем не вірно визначено початок та закінчення періодів нарахування, оскільки дата фактичної оплати не включається до попереднього розрахунку, та відповідно з цієї дати починається розрахунок наступного періоду таких нарахувань.

Провівши перерахунок пені судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 13828,01грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в сумі 13828,01грн.

Перевірка розрахунку 3% річних, інфляційних нарахувань та пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон» .

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Також, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00грн.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

В силу ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно положень ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00грн., позивачем надано: копію договору №б/н про надання адвокатських послуг від 02.01.18р., копію ордеру серії ДП №4941/012 від 20.11.18р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1927 від 17.11.2008р., копію акту приймання-передачі наданих послуг №19 від 21.11.18р. до договору про надання адвокатських послуг від 02.01.18р., копію квитанції до прибуткового касового ордеру №23 від 21.11.18р.

З наданого акту приймання-передачі наданих послуг №19 від 21.11.18р. до договору про надання адвокатських послуг від 02.01.18р. вбачається, що виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги щодо підготовлення та передачі до господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення з ТОВ Карбонстілл на користь замовника 151928,09грн. При цьому, вказана позовна заява фактично подана до господарського суду Донецької області.

В той же час, дослідивши зміст, наданих позивачем документів в підтвердження витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що акт як документ, який складається за участю сторін договору, містить опис виконаних робіт (наданих послуг), проте без зазначення розрахунку суми витрат, без зазначення затраченого часу на їх виконання та без зазначення окремо вартості кожного виду виконаних робіт (наданих послуг).

Отже в акті відсутній детальний опис, яким чином сформована вартість послуг в сумі 10000,00грн.

При цьому, як вбачається з наведеного в акті опису наданих робіт (послуг) на загальну суму 10000,00грн., до вказаного опису включено такий вид послуг, як представництво в суді. Проте, відповідно до матеріалів справи, адвокат участі в жодному судовому засіданні не приймав. Крім того, судом встановлено, що позовну заяву підписано директором позивача ОСОБА_2

Також, суд зазначає, що копія квитанції до прибуткового касового ордеру №23 від 21.11.18р., надана позивачем в якості доказу понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00грн. взагалі не містить інформації щодо особи, яка отримала грошові кошти від позивача; графа - найменування підприємства (установи, організації) не заповнена; прізвище, ініціали особи, яка поставила підпис відсутні.

Крім того, відтиск печатки на копії квитанції до прибуткового касового ордеру №23 від 21.11.18р. не дає можливості встановити особу - отримувача коштів.

З наведених підстав, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт понесення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10000,00грн. по справі №905/2187/18, що має наслідком відмову в задоволенні цих вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76, 79, 81, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства БП Промпостачання , м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Карбонстілл , м.Селидове, Донецька область про стягнення 151928,09грн., з яких: 134147,34 грн. - основний борг; 1164,49 грн. - 3% річних; 13877,47грн. - пеня; 2738,79 грн. - інфляційні втрати, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Карбонстілл (вул. К. Маркса, буд. 10, м.Селидове, Донецька область, 85400; код ЄДРПОУ 39568987) на користь Приватного підприємства БП Промпостачання (вул. Байкальська, буд. 9/12, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 41111309) суму основного боргу 134147,34грн., 3% річних в сумі 1160,25грн., пеню в сумі 13828,01грн., інфляційні втрати в сумі 2577,92грн. та судовий збір в розмірі 2275,70грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.19р.

Суддя М.О. Лейба