Рішення

від 15.01.2019 по справі 908/2125/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/108/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2019 справа № 908/2125/18

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІНКОМ-Т» (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, 1/27, оф. 307)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «ІНВЕСТСПЕЦТОРГ» (69600, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 8, прим. 29)

про стягнення 311504,27 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: ОСОБА_1, ордер ОД № 356201 від 15.01.2019

від відповідача: ОСОБА_2, керівник, НОМЕР_1 від 22.04.1997

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 311504,27 грн., які складаються з 266640,00 грн. основного боргу за договором поставки № 001/08062018 від 08.06.2018, 11750,52 грн. пені та 33113,75 грн. 100% річних.

Ухвалою суду від 22.10.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/2125/18, присвоєно справі номер провадження 18/108/18, призначено підготовче судове засідання на 13.11.2018; ухвалою від 13.11.2018 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15.01.2019.

Ухвалою суду від 19.12.2018 задоволено клопотання позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІНКОМ-Т» про участь у судовому засіданні в режимі відоконференції, доручено господарському суду Одеської області забезпечити проведення відеоконференції 15.01.2019 о 12 год. 20 хв. у приміщенні господарського суду Одеської області.

Судове засідання 15.01.2019 проводилося в режимі відеоконференції.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на виконання умов договору поставки № 001/08062018 від 08.06.2018 ним за видатковими накладними № РН-0000520 від 25.06.2018 та № РН-0000646 від 20.07.2018 здійснено поставку товару на суму 1309120,00 грн. та 135720,00 грн., відповідно. Оскільки в порушення кінцевого строку (20 банківських днів) відповідач не виконав зобов'язання по оплаті товару, позивач, крім основного боргу, нарахував та заявив до стягнення 33113,75 грн. 100% річних та 11750,52 грн. пені. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 610, 611, 624, 625 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.01.2019 надав письмову заяву про визнання позовних вимог у справі № 908/2125/18 про стягнення 311504,27 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 4 ст. 191 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Заяву відповідача про визнання позовних вимог прийнято судом.

Також представник відповідача заявив усне клопотання про відстрочення виконання судового рішення.

Представник позивача проти відстрочення виконання судового рішення заперечив.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

В судовому засіданні 15.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХІНКОМ-Т» (постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «ІНВЕСТСПЕЦТОРГ» (покупцем, відповідачем у справі) 08.06.2018 укладено договір поставки № 001/08062018 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар (партію товару) згідно узгодженою та підписаної сторонами Специфікації у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар. Характеристика товару, ціни та кількість вказується в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Номенклатура, кількість, ціна за одиницю, умови розрахунків та загальна вартість товару зазначаються у Специфікаціях та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору за поставлену партію товарів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати поставки партії товарів суму, що вказана в накладній, по якій поставляється партія товару.

Згідно із п. 9.1 Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії.

На виконання умов Договору позивачем, на підставі видаткових накладних № РН-0000520 від 25.06.2018 та № РН-0000646 від 20.07.2018 здійснено поставку товару на суму 130920,00 грн. та 135720,00 грн., відповідно.

Листом вих. № 002-10092018 від 10.09.2018 відповідач повідомив позивача, що у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами підприємство не розрахувалося за поставлений за видатковими накладними № РН-0000520 від 25.06.2018 та № РН-0000646 від 20.07.2018 товар, оплату заборгованості в сумі 266640,00 грн. гарантував до 21.09.2018.

Невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини…

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір поставки є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і постачальник, і споживач, наділені як правами, так і обов'язками. На постачальника покладено обов'язок передати товар і надано право на одержання відповідної плати, а споживач, в свою чергу, зобов'язаний оплатити повну ціну товару і наділений правом вимагати належного виконання умов договору постачальником.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строк оплати товару визначено п. 4.2 Договору - 20 банківських днів з дня отримання товару: за поставкою від 25.06.2018 останній день виконання зобов'язання припадає на 25.07.2018, за поставкою від 20.07.2018 - на 17.08.2018.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару є доведеним та визнаний відповідачем. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 266640,00 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім зазначеної вимоги про стягнення суми передоплати позивач просив стягнути з відповідача 11750,52 грн. пені та 33113,75 грн. 100% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивачем вимога про стягнення 11750,52 грн. пені за період з 24.07.2018 по 08.10.2018 за поставкою від 25.06.2018 та за період з 20.08.2018 по 08.10.2018 за поставкою від 20.07.2018 заявлена на підставі п. 7.3 Договору, яким передбачено що в разі прострочення сплати вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню, яка розраховується за подвійною обліковою ставкою НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Судом перевірено розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що враховуючи умови договору щодо строку оплати та визначений позивачем кінцевий термін, до стягнення належить: за поставкою від 25.06.2018 з 25.07.2018 по 08.10.2018 - 9530,26 грн. пені, за поставкою від 20.07.2018 з 17.08.2018 по 08.10.2018 - 6886,40 грн., всього - 16416,66 грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, судом задовольняється вимога про стягнення пені у заявленій позивачем сумі - 11750,52 грн.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 100% річних: за поставкою від 25.06.2018 у розмірі 19727,67 грн. за період з 24.07.2018 по 08.10.2018, за поставкою від 20.08.2018 у розмірі 13386,08 грн. за період з 20.08.20148 по 08.10.2018.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у разі прострочення сплати за поставлений товар, покупець, відповідно до ст.ст. 536, 625 ЦК України, сплачує постачальнику відсотки з розрахунку 100% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 7.4 Договору поставки в розмірі 100% річних від простроченої суми.

Судом перевірено розрахунок 100% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та визнано невірним, оскільки позивачем не враховано в розрахунку святкові вихідні дні 28 і 29 червня 2018 та термін прострочення визначено у банківських днях. Судом встановлено, що за період з 25.07.2018 по 08.10.2018 за поставкою від 25.06.2018 до стягнення підлягає 26901,37 грн. 100% річних та за період з 17.08.2018 по 08.10.2018 за поставкою від 20.07.2018 до стягнення підлягає 19335,45 грн. 100% річних, всього 46236,82 грн.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення суму, меншу ніж підлягає до стягнення, а суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, судом задовольняється вимога про стягнення 100% річних у заявленій позивачем сумі - 33113,75 грн.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість позовних вимог. Більш того, відповідачем позовні вимоги визнані в повному обсязі, про що зазначено у наданій суду письмовій заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Відносно заявленого представником відповідача усного клопотання про відстрочення виконання судового рішення, суд його відхилив, як необґрунтоване.

Частиною 1 статті 239 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

В даному випадку, обґрунтовуючи заяву про надання відстрочки виконання рішення суду, представник відповідача посилався на скрутне матеріальне становище, що спричинило порушення строків розрахунків з позивачем, проте, жодних доказів на підтвердження своїх доводів не надав, документально не підтвердив неприбутковість підприємства, не надав документального обґрунтування наявності тих виняткових обставин, які роблять неможливим одночасне і повне виконання рішення суду у даній справі.

Посилання на нестабільний фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед позивачем та не робить неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлене у судовому засіданні представником товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «ІНВЕСТСПЕЦТОРГ» клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 185, 191, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «ІНВЕСТСПЕЦТОРГ» (69600, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 8, прим. 29, ідентифікаційний код 39111844) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІНКОМ-Т» (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, 1/27, оф. 307, ідентифікаційний код 41356322) 266640,00 грн. (двісті шістдесят шість тисяч шістсот сорок грн. 00 коп.) основного боргу, 11750,52 грн. (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят грн. 52 коп.) пені, 33113,75 грн. (тридцять три тисячі сто тринадцять грн. 75 коп.) 100% річних та 4672,56 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят дві грн. 56 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 24.01.2019.

Суддя В.В. Носівець