Рішення

від 22.01.2019 по справі 908/2117/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/113/18-33/112/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2019 Справа № 908/2117/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія-Груп" (юридична адреса: 69123, м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, буд. 14 - 215, адреса для поштового листування: 69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, 105-40)

до відповідача: Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Вишняков Д.О.- Ордер на надання правової допомоги серія ЗП № 027049 від 12.10.2018 р.;

від відповідача : Колодієвська С.Є. - довіреність № 01.01-24/108 від 12.12.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 р. в господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 12.10.2018 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія-Груп" до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради про стягнення заборгованості за договором підряду № 12-15/ПР-110 від 15.12.2017 р. у загальній сумі 77350,30 грн., з яких: заборгованість за виконані роботи в сумі 72947,72 грн., інфляційні втрати в сумі 2951,62 грн., 3% річних в сумі 1450,96 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору підряду № 12-15/ПР-110 від 15.12.2017 р. ним були виконані підрядні роботи на загальну суму 72947,72 грн. Обумовлені договором підрядні роботи були прийнято відповідачем без зауважень, що підтверджується належним чином оформленим актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 р. № 1. За твердженням позивача, станом на момент звернення з позовом, заборгованість відповідача за виконані за договором роботи складає 72947,72 грн. Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати виконаних робіт, за доводами позивача, є підставою для покладення на відповідача додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом санкцій. Посилаючись на вищевикладене, позивач просить позов задовольнити.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2117/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.10.2018 р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія-Груп" залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви (сплати судового збору).

26.10.2018 р. від позивача надійшла заява, якою усунуті недоліки позовної заяви (додане платіжне доручення про сплату судового збору).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 22/113/18. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2018 р., у зв'язку із перебуванням судді-доповідача у справі Ярешко О.В. на лікарняному, справу № 908/2117/18 розподілено судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.11.2018 р. прийнято справу № 908/2117/18 до провадження суддею Мірошниченко М.В., присвоєно справі номер провадження 22/113/18-33/112/18, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2018 р.

Ухвалою суду від 21.12.2018р. відкладено підготовче засідання на 22.01.2019 р.

Відповідач - у письмовому відзиві вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідач є бюджетною установою, яка фінансується та утримується за рахунок місцевого бюджету та є неприбутковою організацією.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України.

27.12.2017р. позивач надав відповідачу Акт приймання виконаних будівельних робіт. У зв'язку з тим, що після підписання обома сторонами Акту, даний документ було направлено відповідачем до органу Казначейства для подальшої реєстрації. З приводу того, що ліміт операційного часу для проведення реєстрації бюджетних фінансових зобов'язань за наданими документами, органом Казначейства не були прийняті до роботи. У 2017 році останній робочий день для закриття казначейських рахунків у зв'язку із закінченням бюджетного періоду перепадав на 28.12.2017р. Наголошує, що у зв'язку з тим, що Акти були надані в кінці бюджетного періоду у відповідача не було можливості здійснити розрахунок за Договором.

Згідно з ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Бюджетного кодексу України не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету.

Отже, не оплачені в кінці бюджетного періоду бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів знімаються з обліку органами Казначейства.

Наполягає, що відповідачем були вжиті всі необхідні заходи для проведення розрахунків з позивачем, а саме були надані до органу Казначейства документи для їх оплати. Проте, у зв'язку із закінченням бюджетного періоду органом Казначейства документи на оплату прийняти не були. Відповідно до ч. 1 ст. 614 особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 8.1. Договору всі спори, що виникають з даного Договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства. Проте, позивач на протязі 2018 року не звертався до відповідача щодо врегулювання даного спору. Також зазначає, що Договором не передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за надані послуги з поточного ремонту.

Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить відмовити позивачу в задоволені позивних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

В судовому засіданні 22.01.2019 р. сторони звернулись до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи по суті.

Згідно ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

З'ясувавши думку учасників справи, враховуючи приписи ч. 6 ст. 183 ГПК України, суд вважає за можливе закінчити підготовче судове засідання та розпочати розгляд справи по суті у судовому засіданні 22.01.2019 р.

У судовому засіданні 22.01.2019 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 15.12.2017 р. між позивачем (Підрядником) та відповідачем (Замовником) було укладено договір підряду № 12-15/ПР-110 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання надати Поточний ремонт по заміні віконних блоків у приміщенні Запорізького навчально-виховного оздоровчого комплексу № 110 по вул. Стешенка, 19 в м. Запоріжжя , а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити надані послуги на умовах даного Договору.

Підрядник надає послуги з поточного ремонту з використанням своїх матеріалів та засобів, вартість яких включена до вартості послуг відповідно до договірної ціни та локального кошторису, які є невід'ємними частинами даного Договору (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна Договору складає 72 947,72 грн. в т.ч. ПДВ. Договірна ціна додається до Договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.4 Договору оплата за надані послуги з поточного ремонту здійснюється Замовником в межах договірної ціни Договору у термін до 45 календарних днів з дати підписаного Сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБГ 3). Остаточна оплата по даному Договору здійснюється за надані у повному обсязі послуги з поточного ремонту.

Початок виконання поточного ремонту: грудень 2017 р. Закінчення виконання поточного ремонту: грудень 2017 р. (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4.3.3. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату, на умовах та в порядку, визначеному п.2.4. даного Договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору здача та приймання наданих послуг з поточного ремонту здійснюється на підставі Актів та Довідки (примірні форми КБ-2в та КБ-3), які є невід'ємними частинами даного Договору.

Замовник має оглянути надані Підрядником послуги з поточного ремонту протягом 5 робочих днів з дати пред'явлення їх до приймання та підписати акти здачі-приймання виконаних будівельних робіт (примірні форми КБ-2в та КБ-3) або надати обґрунтовані заперечення, у разі не підписання (п. 5.3 Договору).

Обставини справи свідчать, що з боку позивача зобов'язання за Договором були виконані належним чином. Так, 27.12.2017 р. сторонами Договору без зауважень було підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 та Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за грудень 2017 р. № 1 на суму 72947,72грн.

В свою чергу, з боку відповідача договірні зобов'язання, в частині оплати виконаних позивачем робіт, належним чином виконані не були.

Позовні вимоги про стягнення з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради про стягнення заборгованості за договором підряду № 12-15/ПР-110 від 15.12.2017 р. у загальній сумі 77350,30 грн., з яких: заборгованість за виконані роботи в сумі 72947,72 грн., інфляційні втрати в сумі 2951,62 грн., 3% річних в сумі 1450,96 грн., стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Також, у відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами укладеного між сторонами Договору (п. 2.4 Договору), оплата за надані послуги з поточного ремонту здійснюється Замовником в межах договірної ціни Договору у термін до 45 календарних днів з дати підписаного Сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБГ 3). Остаточна оплата по даному Договору здійснюється за надані у повному обсязі послуги з поточного ремонту.

Обставини справи свідчать, що позивачем виконані, а відповідачем прийняті без зауважень передбачені Договором роботи, що підтверджується двостороннє підписаним Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2017 р. та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) за грудень 2017 р. (арк. справи 17-22).

Жодних зауважень щодо якості виконаних робіт від відповідача на адресу позивача позовом не надходило. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт, всупереч умов Договору та вимог закону, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, у зв'язку з чим у нього утворився основний борг за Договором, розмір якого становить 72947,72 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін виконаних підрядних робіт суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу за прийняті від позивача роботи відповідачем суду не надано.

Слід зазначити, що прийняття виконаних позивачем підрядних робіт та розмір основної заборгованості відповідачем не заперечується.

Крім того, за умовами Договору (п. 3.1 Договору) термін виконання робіт узгоджено - початок виконання поточного ремонту: грудень 2017 р., закінчення виконання поточного ремонту: грудень 2017 р. Акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 за формою №КБ-2в за грудень 2017 р. підписано сторонами 27.12.2017 р., тобто у визначений Договором період.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з п. 4.3.3 Договору на відповідача покладено зобов'язання своєчасно здійснювати оплату позивачу на умовах та в порядку, визначеному п. 2.4 Договору.

Акт № 1 виконаних будівельних робіт на суму 72947,72 грн. підписано без зауважень та скріплено печатками підприємств 27.12.2017 р., тому визначальним в даному випадку є факт прийняття виконаних робіт на наявність належним чином оформленого Акту.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірною позовну вимогу позивача про стягнення з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради суми 72947,72 грн. основного боргу за Договором і задовольняє її в повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати прийнятих за Договором підрядних робіт підтверджується матеріалами справи, тому вимоги про стягнення річних та інфляційних втрат заявлено позивачем правомірно.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивач просить стягнути з відповідача суму 3 % річних у розмірі 1450,96 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 2951,62 грн.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та здійснено розрахунки з урахуванням суми заборгованості в розмірі 72947,72 грн.

Суд відзначає, що вимога про стягнення 3% річних (за період з 13.02.2018 р. по 12.10.2018 р.) підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 1450,96 грн.

Разом з тим, вимога про стягнення втрат від інфляції підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р.

Так, в зазначеному листі ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97р. вказано, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", врахувавши приписи чинного законодавства, дати початку порушення грошового зобов'язання, суми боргу, що існувала у спірний період та самостійно визначеного позивачем періоду нарахування втрат від інфляції, вимога про стягнення інфляційних втрат (за період лютий 2018 р. - серпень 2018 р.) задовольняється судом частково - в загальному розмірі 1536,42 грн. В решті позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат слід відмовити, як нарахованих та заявлених до стягнення необґрунтовано.

Отже, позов задовольняється частково.

Стосовно доводів відповідача щодо неправомірного нарахування позивачем 3% річних та втрат від інфляції внаслідок відсутності вини відповідача у невиконанні грошового зобов'язання, суд відзначає наступне.

Так, заперечуючи проти нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач наголошує, що затримка платежів сталася не з його вини, а тому відповідач не повинен нести відповідальність за порушення строків оплати. Крім того, відповідач вказує, що укладеним між сторонами Договором не передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за надані послуги з поточного ремонту.

Такий висновок відповідача не має істотного значення для вирішення спору, з огляду на наступні обставини.

В силу приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Частина 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. По-друге, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, наявність чи відсутність вини при стягненні 3% річних та втрат від інфляції, не має істотного значення.

В цивільному праві діє презумпція вини особи, яка допустила порушення зобов'язання. Презумпція вини в цивільному праві діє без будь-яких відступів.

Факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо своєчасності розрахунків є доведеним і сторонами не заперечується, що покладає на відповідача додаткові юридичні обов'язки, в тому числі, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України у вигляді нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому слід зазначити, що інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Отже, право кредитора вимагати сплату відсотків за користування чужими грошовими коштами та суми боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Невиконання договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Наведені у відповідачем у своєму відзиві обставини, не можуть бути підставою для звільнення відповідача від сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, позивачем не було заявлено до стягнення пеню.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В даному випадку, відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманих за Договором послуг.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1729,75 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, код ЄДРПОУ 37573094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія-Груп" (юридична адреса: 69123, м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, буд. 14 - 215, адреса для поштового листування: 69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, 105-40, код ЄДРПОУ 34676733) суму 72947 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 72 коп. основного боргу, суму 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 42 коп. втрат від інфляції, суму 1450 (одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн. 96 коп. трьох відсотків річних та суму 1729 (одна тисяча сімсот двадцять дев'ять) грн. 75 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 , пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 24 січня 2019 р.

Суддя М.В. Мірошниченко