Рішення

від 23.01.2019 по справі 910/15678/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 23.01.2019Справа №  910/15678/18 Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства «Біофарма» про зобов'язання включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу            ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі – ПАТ «НАК «Нафтогаз України») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Біофарма» (надалі – ПАТ «Біофарма») про зобов'язання включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу. Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від визнання грошових вимог позивача у розмірі 2  271,61 грн. та невключенням таких вимог до ліквідаційного балансу у зв'язку із ліквідацією Приватного акціонерного товариства «Біофарма». Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив. 12.12.2018 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що заяву позивача про включення його вимог до ліквідаційного балансу він не отримував, і про існування заборгованості за договором на постачання природного газу №1253/16-ТЕ-41 від 21.12.2015 та договором купівлі-продажу природного газу №2521/15-ТЕ-41 від 23.01.2015 йому нічого невідомо. Також у поданому відзиві на позовну заяву відповідач вказував на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даними вимогами, та просив суд застосувати наслідки пропуску такого строку. У поданій до суду 18.12.2018 відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказував на те, що до матеріалів справи ним було долучено належні докази на підтвердження факту направлення вимоги кредитора на суму 2  271,61 грн., а також зазначив про збільшення строку позовної давності за домовленістю сторін. Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне. 23.01.2015 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ПАТ «Біофарма» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №2521/15-ТЕ-41 (надалі – «Договір 1»), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Пунктом 6.1 вказаного договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. За змістом п. 7.2 Договору 1 у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується платити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Позивач вказує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого газу у квітні 2015 року, ним було нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 394,26 грн., 3% річних у розмірі 20,73 грн. та інфляційні у розмірі 14,18 грн. Також 21.12.2015 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ПАТ «Біофарма» (споживач) був укладений договір постачання природного газу №1253/16-ТЕ-41 (надалі – «Договір 2»), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору. Відповідно до п. 6.1 вказаного договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 8.2 Договору 2 визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується платити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Згідно наданого позивачем розрахунку, внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором 2 у період з січня по березень 2016 року позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1  593,07 грн., 3% річних у розмірі 131,49 грн. та інфляційні у розмірі 117,88 грн. З інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch, позивачу стало відомо про те, що ПАТ «Біофарма» перебуває в стані припинення. При цьому, строк заявлення вимог кредиторів був встановлений до 16.10.2018. 12.10.2018 позивачем було направлено на адресу відповідача кредиторську вимогу на суму 2  271,61 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист. Спір у справі виник у зв'язку із невключенням грошових вимог позивача у розмірі  2  271,61 грн. до ліквідаційного балансу ПАТ «Біофарма» у зв'язку з його ліквідацією. Відповідно до ч. 1, 7 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Частинами 2 та 3 статті 60 Господарського кодексу України встановлено, що орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Згідно частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. З інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch, вбачається, що 16.08.2018 було внесено запис про ліквідацію ПАТ «Біофарма». Частиною 5 статті 105 Цивільного кодексу України встановлено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Матеріалами справи підтверджується встановлення строку заявлення кредиторами своїх вимог до ПАТ «Біофарма» – до 16.10.2018. 12.10.2018 позивачем було направлено на адресу відповідача кредиторську вимогу на суму 2  271,61 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист. Стосовно розміру вимог, які заявлені позивачем для включення до ліквідаційного балансу ПАТ «Біофарма» суд відзначає наступне. Договори є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). На виконання умов Договору 1 позивачем було передано, а відповідачем прийнято породний газ на загальну суму 39  669,17 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.10.2015, 30.11.2015 та 31.12.2015. Також на виконання умов Договору 2 позивачем було передано, а відповідачем прийнято породний газ на загальну суму 17  295,14 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016 та 31.03.2016. Як вказує позивач, та не спростовує відповідач, ПАТ «Біофарма» повністю розрахувалось за поставлений природний газ, проте відповідна плата була внесена з простроченням терміну, визначеного п. 6.1 Договорів. Таким чином, відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 7.2 Договору 1 та пунктом 8.2 Договору 2 визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується платити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Дослідивши обставини справи суд приходить до висновку, що позивачем правомірно на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України та умов Договорів обраховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 394,26 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором 1, а також пеню у розмірі 1  593,07 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором 2. Також позивачем у відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 152,22 грн. та інфляційних у розмірі 132,06 грн. За таких обставин, суд вважає правомірним заявлення позивачем грошових вимог до ПАТ «Біофарма» на загальну суму 2  271,61 грн., що включає в себе пеню у розмірі 1  987,33 грн., 3% річних у розмірі 152,22 грн. та інфляційні у розмірі 132,06 грн. Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до ліквідаційної комісії відповідача з вимогами про визнання його кредитором ПАТ «Біофарма» 12.10.2018, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною відділення поштового зв'язку №0100166049347, тобто у строк, визначений приписами ст. 105 Цивільного кодексу України та відомостями, що містяться на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Відповідно до ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора. В той же час, ліквідаційна комісія ухилилася від отримання такої вимоги (оскільки конверт з поштовим відправленням не був отриманий уповноваженим представником відповідача на відділенні поштового зв'язку), а відтак і від прийняття відповідного рішення про включення або відмову у включенні вимог позивача.   Частиною третьою статті 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. При цьому суд звертає увагу на те, що ухилення відповідача від розгляду вимоги ПАТ НАК «Нафтогаз Укрїани» №14/7-2647 від 11.10.2018 не можна розцінювати як невизнання ліквідаційною комісією вимог позивача та встановлювати строки звернення до суду з відповідним позовом на підставі ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України, відтак в даній ситуації не підлягає застосування ч. 5 вказаної статті. Згідно з ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Відповідно до ч. 11 ст. 111 Цивільного кодексу України після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів. За таких обставин, позовні вимоги ПАТ НАК «Нафтогаз Укрїани» про зобов'язання ПАТ «Біофарма» в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) включити грошові вимоги ПАТ  НАК «Нафтогаз Укрїани» в сумі 2  271,61 грн. до проміжного ліквідаційного балансу є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі. Щодо заяви відповідача про застосування в даній справі наслідків пропуску строку позовної давності для звернення з даними вимогами суд відзначає наступне. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За змістом ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Пунктом 9.3 Договору 1 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду із вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років. Аналогічне положення сторонами викладно у п. 10.3 Договору 2. Таким чином, сторонами в добровільному порядку у відповідності з приписами ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України погоджено збільшення позовної давності (загальної та спеціальної) до 5 років, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що строк позовної давності для звернення позивача з грошовими вимогами щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних у даній справі не сплинув. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача. На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1.  Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити повністю. 2. Зобов'язати Приватного акціонерного товариства «Біофарма» в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) (03680, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9; ідентифікаційний код 36273281) включити грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) в сумі 2  271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) грн. 61 коп. до проміжного ліквідаційного балансу. Видати наказ. 3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Біофарма» (03680, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9; ідентифікаційний код 36273281) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) судовий збір у розмірі 1  762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ. 4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                                В.П. Босий