Рішення

від 23.01.2019 по справі 910/15525/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2019Справа № 910/15525/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Сусловської Таісії Євгенівни (АДРЕСА_1)

до Приватного підприємства "Кондитерський магазин" (02225, м. Київ, пр-т. Маяковського 47)

про стягнення 44 188,05 грн.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 23.01.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Сусловська Таісія Євгенівна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Кондитерський магазин" про стягнення 44 188,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати позивачу вартості невід'ємних поліпшень об'єкта оренди, присуджених до стягнення постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі №910/28745/15, останньому за період з 20.06.2018 по 31.10.2018 нараховані 3% річних у розмірі 6 988,14 грн. та інфляційні втрати у розмірі 30 899,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/15525/18 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 19.12.2019.

17.12.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував проти позову з тих підстав, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, а відтак до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за виконання грошового зобов'язання (ст. 625 Цивільного кодексу України). Крім того, відповідач повідомив, що позивачем при зверненні з позовом до суду про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не було враховано суми погашеної заборгованості у розмірі 46 422,00 грн., яку відповідач сплатив через органи виконавчої служби. Також відповідач просить прийняти до уваги, що на адресу позивача направлялась заява від 27.087.2018 про зарахування однорідних вимог на суму 83 946 грн., які були присуджені на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 23.05.2018 у справі №910/1844/18.

У судовому засіданні 19.12.2018, за усним клопотання позивача, суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 23.01.2019.

У судове засідання, призначене на 23.01.2019, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмових клопотань про відкладення розгляду справи не направляв, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 0103048414137, з якого вбачається, що ухвалу суду від 19.12.2018 відповідач отримав 26.12.2018.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджають всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

07 грудня 2012 року між Приватним підприємством "Кондитерський магазин" (далі - відповідач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Сусловською Таісією Євгенівною (далі - позивач, орендар) укладено Договір оренди №1 нерухомого майна (далі - Договір), за умовами якого: орендодавець передає, а орендар приймає в рівних частках у строкове платне користування нерухоме майно (далі - майно), нежилі приміщення кафе загальною площею 143,7 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Майно передається в оренду з метою здійснення господарської діяльності (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору орендарі мають право обладнати та оформити приміщення, що орендується, а також проводити за власний рахунок роботи із переоснащення майна, ремонтні та дизайнерські роботи за умови письмової згоди орендодавця.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що у випадку якщо договір буде розірвано з ініціативи орендодавця, він повинен сплатити компенсацію за поліпшення орендованого майна, зробленого орендарем за власні кошти. Розмір буде визначений шляхом переговорів.

Відповідно до п. 8.4 Договору в разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, зроблені орендарем за власний рахунок, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря; вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем, як за згодою та і без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна компенсації не підлягає, ці поліпшення визнаються власністю орендодавця.

Згідно з п. 11.1 Договору договір оренди нежитлового приміщення укладається на строк 2 роки та 11 місяців. Договір вважається автоматично пролонгованим, якщо жодна із сторін не попередила за 2 місяці до закінчення строку дії договору про його розірвання.

Судом встановлено, що 09.11.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Сусловської Таісії Євгеніївни з вимогами до Приватного підприємства "Кондитерський магазин" про стягнення вартості невід'ємних поліпшень об'єкта оренди за Договором оренди № 1 нерухомого майна від 07.09.2012 у розмірі 668 035 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 у справі № 910/28745/15 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 910/28745/15 рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 скасовано та прийнято нове рішення у справі №910/28745/15, яким позов Фізичної особи-підприємця Сусловської Таісії Євгеніївни задоволено, стягнуто з Приватного підприємства "Кондитерський магазин" вартість невід'ємних поліпшень у розмірі 668 035 грн. 00 коп.

21.06.2016 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 910/28745/15 видано наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2016 у справі № 910/28745/15 постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 залишено без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі № 910/28745/15 заяву Приватного підприємства "Кондитерський магазин" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 910/28745/15 залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 у справі № 910/28745/15 відстрочено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 910/28745/15 до 01.02.2017 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 про виправлення описки).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі № 910/28745/15 заяву Приватного підприємства "Кондитерський магазин" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 910/28745/15 залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі № 910/28745/15 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 у справі № 910/28745/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі № 910/28745/15 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі № 910/28745/15 (про залишення без задоволення заяви Приватного підприємства "Кондитерський магазин" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016) скасовано, справу № 910/28745/15 направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 910/28745/15 заяву Приватного підприємства "Кондитерський магазин" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 910/28745/15 залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду від 25.07.2017 у справі № 910/28745/15 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 910/28745/15 відмовлено у допуску справи до провадження Верховного Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини щодо обов'язку відповідача відшкодувати позивачу вартість невід'ємних поліпшень об'єкта оренди за Договором оренди № 1 нерухомого майна від 07.09.2012 у розмірі 668 035 грн. 00 коп. встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 910/28745/15, яка набрала законної сили 01.06.2016, та не потребують доказування при розгляді даної справи.

Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати (відшкодування) позивачу вартості невід'ємних поліпшень об'єкта оренди за Договором оренди № 1 нерухомого майна від 07.09.2012 у розмірі 668035 грн. 00 коп., присуджених до стягнення постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 910/28745/15, Фізична особа-підприємець Сусловська Таісія Євгеніївна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Кондитерський магазин" 3% річних у розмірі 33455 грн. 56 коп. та інфляційних втрат у розмірі 121828 грн. 31 коп. за період з 02.10.2015 по 08.11.2016 та за період з 02.02.2017 по 15.08.2017 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 у справі № 910/28745/15 про відстрочення виконання рішення суду до 01.02.2017) - відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, базі даних "Діловодство спеціалізованого суду" та з урахуванням викладених позивачем у позовній заяві письмових пояснень, які не заперечувались відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 у справі №910/8829/17 первісний позов Фізичної особи-підприємця Сусловської Таісії Євгеніївни задоволено повністю; у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Кондитерський магазин" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 у справі №910/8829/17 рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 залишено без змін.

17.11.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 у справі №910/8829/17, яке набрало законної сили 02.11.2017, видано наказ.

Судом також, встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати (відшкодування) позивачу вартості невід'ємних поліпшень об'єкта оренди за Договором оренди № 1 нерухомого майна від 07.09.2012 у розмірі 668035 грн. 00 коп., присуджених до стягнення постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 910/28745/15, Фізична особа-підприємець Сусловська Таісія Євгеніївна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Кондитерський магазин" 3% річних у розмірі 7467 грн. 35 коп. за період з 16.08.2017 по 29.12.2017 та інфляційні втрати у розмірі 21537 грн. 45 коп. за вересень - жовтень 2017 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі №910/365/18 позов Фізичної особи-підприємця Сусловської Таісії Євгеніївни задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Кондитерський магазин" на користь Фізичної особи-підприємця Сусловської Таісії Євгеніївни 3% річних у розмірі 7467 грн. 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 21537 грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2018 у справі № 910/365/18 апеляційну скаргу повернено Приватному підприємству "Кондитерський магазин".

Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2018 у справі № 910/365/18 касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2018 зі справи № 910/365/18 не прийнято до розгляду та повернуто Приватному підприємству "Кондитерський магазин".

В подальшому позивач також звернувся до суду про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невідшкодування відповідачем вартості невід'ємних поліпшень за період з 30.12.2017 по 05.03.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі №910/7593/18 суд задовольнив позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Сусловської Таісії Євгеніївни та стягнув з Приватного підприємства "Кондитерський магазин" 3% річних у розмірі 3392,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 313,54 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду №910/7593/18 від 14.12.2018 суд повернув апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кондитерський магазин" без розгляду.

Аналогічний позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 06.03.2018 по 19.06.2018 був також задоволений рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 у справі №910/8257/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду №910/8257/18 від 14.12.2018 апеляційна скарга Приватного підприємства "Кондитерський магазин" була повернута.

Позивач звертаючись за даним позовом до суду просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6 988,14 грн. та інфляційні втрати у розмірі 30 899,91 грн. за період прострочення з 20.06.2018 по 31.10.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди нерухомого майна № 1 від 07.09.2012 не відшкодував позивачу вартість невід'ємних поліпшень об'єкта оренди, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 668 035 грн. 00 коп., яка була стягнута з відповідача на користь позивача постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 910/28745/15.

03.01.2018 з відповідача було примусово стягнуто на користь позивача заборгованість з відшкодування вартості невід'ємного поліпшення (справа №910/28745/15) у сумі 33 540,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11 від 03.01.2018 та копією листа Деснянського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 23.03.2018 вих. №02-Г.

Дані кошти надійшли на рахунок позивача 04.01.2018. Відтак, станом на 31.10.2018 розмір заборгованості відповідача перед позивачем за невиконання зобов'язань щодо відшкодування вартості невід'ємних поліпшень складає 634 495,00 грн. (668 035,00 грн. - 33540,00 грн. = 634 495,00 грн.)

З огляду на те, що відповідачем до цього часу не сплачено позивачу повністю грошові кошти у розмірі 634 495 грн. 00 коп., присуджені до стягнення судом у справі № 910/28745/15, звертаючись з даним позовом до суду позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6 988,14 грн. та інфляційні втрати у розмірі 30 899,91 грн. за період з 20.06.2018 по 31.10.2018.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

При цьому у п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зазначені підстави визначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011№ 11/109).

Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Законодавство не обмежує можливість позивача захистити своє право на грошову компенсацію в окремому судовому провадженні після винесення судового рішення про стягнення основної суми боргу.

Як встановлено судом, постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 910/28745/15, яка набрала законної сили 01.06.2016, позов Фізичної особи-підприємця Сусловської Таісії Євгеніївни задоволено, стягнуто з Приватного підприємства "Кондитерський магазин" вартість невід'ємних поліпшень у розмірі 668 035 грн. 00 коп.

21.06.2016 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.16 у справі № 910/28745/15 Господарський суд м. Києва видав відповідні накази.

03.01.2018 з відповідача на користь позивача було примусово стягнуто заборгованість з відшкодування вартості невід'ємних поліпшень (справа № 910/28745/15) у розмірі 33540,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 03.01.18 та копією листа Деснянського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 23.03.18 р. вих. № 02-Г. Відтак, станом на 31.10.2018 розмір заборгованості відповідача перед позивачем за невиконання зобов'язань щодо відшкодування вартості невід'ємних поліпшень становить 634495,00 грн. (668035,00 грн. - 33540,00 грн. = 634495,00 грн.), тобто, має місце прострочення у заявлений позивач період, а саме з 20.06.2018 по 31.10.2018, у зв'язку з чим останній має право на отримання сум, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки 3 % річних за період з 20.06.2018 по 31.10.2018 суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних у розмірі 6 988,14 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується інфляційних втрат нарахованих за період з 01.07.2018 по 31.10.2018, то за перерахунком суду їх сума становить менше, ніж заявлено позивачем, відтак, суд на підставі здійсненого розрахунку, з урахуванням вірно визначеного сукупного індексу інфляції, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині інфляційних втрат, а саме у розмірі 18 443,97 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.

При цьому твердження відповідача про сплату ним заборгованості у розмірі 46 422,00 грн. через органи виконавчої служби не підтверджується жодними належними та достатніми доказами. Так, надана до відзиву на позовну заяву виписка із рахунку Приватного підприємства "Кондитерський магазин" про наявність у останнього станом на 24.10.2018 грошових коштів у розмірі 46 422,50 грн. та лист від 25.10.2018, у якому відповідач просить начальника Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перерахувати з рахунку ПП "Кондитерський магазин" 46 422,00 грн. на рахунок ФОП Сусловської Т.Є. згідно наказу Господарського суду міста Києва №910/28745/15 від 21.06.2016 не є доказами в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу, які підтверджують факт сплати відповідачем вищевказаної суми.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Сусловської Таісії Євгенівни.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування розміру заявленої суми витрат на правничу допомогу, позивач зазначає, що 01.12.2016 між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 був укладений Договір про надання адвокатських послуг (адвокатської допомоги) та Додаткова угода №4 від 20.10.2018, якою сторони на виконання умов договору домовилися про порядок визначення вартості послуг правничої допомоги.

На виконання умов зазначеного договору було видано ордер серія КВ №221027 про надання правової допомоги ОСОБА_2 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4048 від 29.06.2010).

Як встановлено судом, в підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6 300,00 грн. (6000,00 грн. - опрацювання документів з метою визначення правової позиції та способу відновлення прав та інтересів Замовника, а також підготовка тексту позовної заяви, розрахунок суми позову, ксерокопіювання додатків до позову, оформлення пакету позовної заяви з додатками, ксерокопіювання пакету позовної заяви з додатками для відповідача - три години роботи; 300,00 грн. - відправлення поштової кореспонденції (позову) відповідачу та до суду з урахуванням вартості послуг поштового відділення) позивачем до матеріалів позовної заяви було надано дублікат квитанції №50318606420108827773 від 12.11.2018 про перерахування ОСОБА_2 вищевказаної суми.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява N 19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Однак, із наданих позивачем документів не вбачається, що витрати у розмірі 6 300,00 грн. (враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі №910/15525/18, обставини даної справи та її складність) мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності і становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат, а відтак, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 3 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Кондитерський магазин" (02225, м. Київ, пр-т. Маяковського 47, ідентифікаційний код 31571400) на користь Фізичної особи-підприємця Сусловської Таісії Євгенівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3% річних у розмірі 6 988 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 14 коп., інфляційні втрати у розмірі 18 443 (вісімнадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 97 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 182 (одна тисяча сто вісімдесят дві) грн. 73 коп.

3. В іншій частині вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.01.2019

Суддя Пукшин Л.Г.