Рішення

від 08.01.2019 по справі 910/10879/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.01.2019Справа № 910/10879/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Софійський

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю БФ Груп

про стягнення 72 203,22 грн.

представники учасникі справи:

від позивача Шевченко О.М. - представник (довіреність № 33 від 02.01.2019),

від відповідача Ковальова Л.Ф. - адвокат (посвідчення № 131 від 28.12.1993),

від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2018 року приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - ПрАТ АК Київводоканал , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Софійський (далі - ТОВ Компанія Софійський , відповідач) про стягнення 72 203,22грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги з водопостачання та водовідведення, що постачались позивачем протягом періоду з 01.07.2015 по 31.03.2018 до приміщень фітнес-центру, розташованих за адресом: м. Київ, пров. Рильський, буд. 5 (далі - приміщення) на підставі тимчасового договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 11388/5-10 від 31.05.2013.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 72 203,22 грн., з яких: 62 248,83 грн. - основний борг, 7 946,55 грн. - інфляційна складова боргу, 2 007,84 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2018 відкрито провадження у справі № 910/10879/18 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.09.2018.

20.09.2018 відповідачем був поданий до суду відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що строк дії тимчасового договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 11388/5-10 від 31.05.2013 на момент виникнення спірних правовідносин сплив, відтак між сторонами були відсутні будь-які договірні правовідносини. Відповідач також вказав, що з 25.05.2017 не є орендарем та не займає приміщення, до якого здійснювалось постачання послуг позивачем. З вказаної дати таким приміщенням користується товариство з обмеженою відповідальністю БФ Груп , про що свідчить договір купівлі-продажу вказаного приміщення, укладений зазначеним товариством 30.12.2016, рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2017 по справі № 910/73/17 про виселення відповідача з приміщень, а також витяг з ЄРДР щодо порушення кримінального провадження за фактом примусового виселення відповідача. Крім того, відповідач вказав на сплив строку позовної давності.

20.09.2018 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11.10.2018.

05.10.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій вказав наступне. Не зважаючи на те, що тимчасовий договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 11388/5-10 від 31.05.2013, був укладений сторонами на строк до 31.08.2013, після спливу вказаного терміну позивач продовжив надавати послуги з водопостачання та водовідведення відповідачу, а відповідач вказані послуги приймав, що покладає на останнього відповідний обов'язок оплатити спожиті послуги. Крім того, позивач вважав недоведеним відповідачем той факт, що з 25.05.2017 останній не займає приміщення, до яких позивач постачав послуги, передбачені умовами укладеного сторонами договору. Також позивач заперечив проти тверджень відповідача про сплив строку позовної давності та зазначив, що заборгованість за липень 2015 року (для стягнення якої за твердженнями відповідача сплив строк позовної давності) була сплачена відповідачем протягом серпня та вересня 2015 року, відтак відповідач вчинив дії, що зумовили переривання строку позовної давності, тому строк позовної давності позивачем пропущений не був.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2018 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів з ініціативи суду, відкладено підготовче засідання на 08.11.2018 та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю БФ Груп (далі - ТОВ БФ Груп , третя особа).

08.11.2018 відповідач подав клопотання про витребування доказів, в якому просив суд витребувати у ТОВ БФ Груп відомості про те, з якого часу останнє користується приміщеннями фітнес-центру за адресою: м. Київ, пров. Рильський, буд. 5, а також про те, чи є кошти у розмірі 64 639,37 грн., сплачені ТОВ БФ Груп 28.08.2018 на користь ПрАТ АК Київводоканал , оплатою/частковою оплатою заборгованості, яка є предметом спору в межах даної справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2018 задоволено вищевказане клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання 20.11.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2018 відкладено підготовче засідання на 06.12.2018 та повторно витребувано у ТОВ БФ Груп відомості, зазначені у клопотанні відповідача про витребування доказів.

06.12.2018 суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 08.01.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2018 викликано ТОВ БФ Груп , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у судове засідання для розгляду справи по суті на 08.01.2019.

У судовому засіданні 08.01.2019 позивач заявлені ним вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору, суд вважав за можливе розглянути справу по суті без участі представника третьої особи.

У судовому засіданні 08.01.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

31.05.2013 між публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал , правонаступником якого є приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - ПрАТ АК Київводоканал , позивач, постачальник за договором), та товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Софійський (далі - ТОВ Компанія Софійський , відповідач, абонент за договором) був укладений тимчасовий договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 11388/5-10 (далі - тимчасовий договір).

Пунктом 1.1 тимчасового договору передбачено, що цей договір укладається відповідно до Закону України Про питну воду та питне водопостачання . За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід'ємною частиною цього договору) та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - Умови), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за № 37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879, зареєстрованими в Головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за № 44/903 (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до дислокації об'єктів нежитлового фонду, яка є невід'ємною частиною тимчасового договору № 11388/5-10 від 31.05.2013, послуги з водопостачання та водовідведення постачались позивачем до приміщень фітнес-центру, розташованого за адресою: м. Київ, пров. Рильський, буд. 5.

Згідно з п. 1.2 тимчасового договору за договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Постачальником може бути змінений режим водопостачання та водовідведення, відповідно до чинного законодавства України, а також у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (встановлення графіків подачі води та/або приймання стоків тощо), без внесення змін до цього договору.

Підпунктами 2.1.1 п. 2.1 тимчасового договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показами засобів обліку. В разі технічної неможливості встановлення засобу обліку, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Зняття показів засобу(-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показів з засобів обліку може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Покази засобу обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (пп. 2.1.2 п. 2.1 тимчасового договору).

Відповідно до п. 2.1.4 тимчасового договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування.

Згідно з п. 2.2.3 тимчасового договору у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

Судом встановлено, що протягом періоду з 01.07.2015 по 31.03.2018 позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 197 248,56 грн., що підтверджується актами зняття показань з приладу обліку № 10-923-58 за липень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень-березень 2018 року, розшифровками рахунків абонента за липень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень-березень 2018 року, а також платіжними вимогами-дорученнями № 23079044 від 23.07.2015, № 26089050 від 26.08.2015, № 25099019 від 25.09.2015, № 23109019 від 23.10.2015, № 27119179 від 27.11.2015, № 22129234 від 22.12.2015, № 22019041 від 22.01.2016, № 24029166 від 24.02.2016, № 22039247 від 22.03.2016, № 22049176 від 22.04.2016, № 25059055 від 25.05.2016, № 23069052 від 23.06.2016, № 26079109 від 26.07.2016, № 23089285 від 23.08.2016, № 23099020 від 23.09.2016, № 24109050 від 24.10.2016, № 22119075 від 22.11.2016, № 21129065 від 21.12.2016, № 24019110 від 24.01.2017, № 23029110 від 23.02.2017, № 21039250 від 21.03.2017, № 26049020 від 26.04.2017, № 22059020 від 22.05.2017, № 23069209 від 23.06.2017, № 25079120 від 25.07.2017, № 22089069 від 22.08.2017, № 20099064 від 20.09.2017, № 21119146 від 21.11.2017, № 21129132 від 21.12.2017, № 30019106 від 30.01.2018, № 22029186 від 22.02.2018, № 21039016 від 21.03.2018.

Відповідач, у свою чергу, послуги, спожиті протягом вищевказаного періоду, оплатив частково в розмірі 134 999,73 грн., що підтверджується витягами з банківських виписок від 13.08.2015, 02.09.2015, 08.09.2015, 14.09.2015, 18.09.2015, 21.10.2015, 03.11.2015, 10.11.2015, 08.12.2015, 14.12.2015, 15.01.2016, 19.01.2016, 02.02.2016, 04.02.2016, 03.03.2016, 29.03.2016, 25.04.2016, 16.05.2016, 19.05.2016, 24.05.2016, 15.08.2016, 17.08.2016, 22.08.2016, 23.08.2016, 25.08.2016, 30.08.2016, 01.09.2016, 02.09.2016, 05.09.2016, 30.09.2016, 21.10.2016, 26.10.2016, 07.11.2016, 05.12.2016, 18.01.2017, 25.01.2017, 31.01.2017, 07.02.2017, 08.02.2017, 22.03.2017, 24.05.2017.

Таким чином, заборгованість з оплати послуг, наданих позивачем протягом періоду з липня 2015 року по березень 2018 року, становить 62 248,83 грн. (197 248,56 грн. - 134 999,73 грн.).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що укладений сторонами тимчасовий договір не регулює спірні правовідносини, що виникли у період з липня 2015 року по березень 2018 року, оскільки припинив свою дію 31.08.2013. Крім того, відповідач вважав необґрунтованими позовні вимоги, оскільки з 25.05.2017 не був орендарем та не займав приміщення фітнес-центру, розташованого за адресою: м. Київ, пров. Рильського, 5.

Щодо посилань відповідача на те, що укладений сторонами тимчасовий договір не розповсюджував свою дію на спірні правовідносини, оскільки строк його дії на момент їх виникнення сплив, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 7.1 тимчасового договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.08.2013.

Водночас, пунктом 7.2 тимчасового договору передбачено, що договір припиняє свою дію з моменту припинення надання абоненту послуг.

Судом встановлено, що надання послуг після спливу строку дії договору не припинялось, відповідач доказів протилежного суду не надав. Відтак, дія укладеного сторонами тимчасового договору не припинилась, а його умови розповсюджують свою дію і на правовідносини, що виникли між сторонами протягом спірного періоду з липня 2015 року по березень 2018 року.

Щодо тверджень відповідача про те, що він не займав приміщення фітнес-центру з 25.05.2017, суд зазначає наступне.

Тимчасовий договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 11388/5-10 від 31.05.2013 був укладений з відповідачем, як орендарем приміщень за договорами оренди № 02-2011 від 01.11.2011 (нежитлове приміщення загальною площею 345,8 м. кв., розташоване за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 5) та № 03-2011 від 01.11.2011 (нежитлове приміщення загальною площею 649,1 м. кв., розташоване за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 5).

При цьому власником вказаних приміщень було дочірнє підприємство Фірма Дайленко на підставі договорів купівлі-продажу від 18.03.2004 (нежитлове приміщення загальною площею 709,80 м. кв., розташоване за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 5) та від 16.11.2004 (нежитлове приміщення загальною площею 649,1 м. кв., розташоване за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 5).

30.12.2016 вищевказані приміщення набуло у власність ТОВ БФ Груп на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. та зареєстрованого за № 2397.

Відповідач вважав, що набуття ТОВ БФ Груп у власність вищевказаних приміщень фітнес-центру підтверджує ту обставину, що відповідач не займав такі приміщення протягом спірного періоду.

Суд такі твердження відповідача оцінює критично, оскільки приміщення фітнес-центру не перебували у власності відповідача, а останній користувався такими приміщеннями на праві оренди, тому перехід права власності на вказані приміщення до іншого власника не свідчить про припинення права відповідача, як орендаря, користуватись приміщеннями фітнес-центру.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2017 по справі № 910/73/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 і набрало законної сили, витребувано у відповідача - ТОВ Компанія Софійський нежилі приміщення з № 1 по № 5, № 5а, з № 6 по № 20 (група приміщень 15), з № 1 по № 5, № 7, № 8, № 10 (група приміщень 16), № 1, № 2, № 5, № 6, з № 8 по № 10, № 11а, № 12, № 13 (група приміщень 18), розташовані за адресою: м. Київ, пров. Рильський, буд. 5, на користь ТОВ БФ Груп , та виселено відповідача з указаних нежилих приміщень.

Разом з тим, відповідачем не надано будь-яких доказів виконання вищевказаного рішення та звільнення приміщень фітнес-центру в добровільному або примусовому порядку.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач долучив до матеріалів справи такі докази:

- повідомлення Шевченківського управління ГУНП у м. Києві № 10512/125-156-2017 від 07.07.2017 про прийняття, здійснення реєстрації та внесення заяви ТОВ Компанії Софіївський разом з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206 Кримінального кодексу України, та початок досудового розслідування;

- постанова Шевченківського управління ГУНП у м. Києві про визнання представника потерпілим від 04.07.2017, у якій встановлено факт здійснення реєстрації заяви директора ТОВ Компанії Софіївський - Рябченко І.В. про захоплення 25.05.2017 приміщення фітнес-центру;

- акти про відмову від підпису в акті про зняття показань об'єкта водопостачання № 923 від 18.01.2018 та № 923 від 19.03.2018, в яких зазначено, що представники споживача - охоронці, 18.01.2018 та 19.03.2018 відмовились від підпису актів у зв'язку з тим, що не мають права підпису, відповідальної особи немає (новий власник приміщень).

Оцінивши вищевказані докази, суд зазначає, що вони не відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не свідчать про фактичне звільнення відповідачем приміщення фітнес-центру 25.05.2017 та, відповідно, неспоживання з 25.05.2017 ним послуг з водопостачання та водовідведення, наданих позивачем протягом усього спірного періоду.

Крім того, щодо посилань відповідача на те, що після укладення між позивачем - ПрАТ АК Київводоканал та ТОВ БФ Груп нового договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 22.08.2018 з метою надання відповідних послуг до приміщень фітнес-центру, ТОВ БФ Груп сплатило грошові кошти в розмірі 64 639,57 грн., що підтверджується витягом з банківської виписки від 28.08.2018, в оплату боргу за попередній період (тобто боргу за спірний період), суд зазначає, що ТОВ БФ Груп у жодне підготовче та судове засідання не з'явилось та викладених твердження відповідача не підтвердило та не спростувало. Суд наведені твердження відповідача оцінює критично та з урахуванням наявності договірних правовідносин між ТОВ БФ Груп та позивачем дійшов висновку про те, що грошові кошти в розмірі 64 639,57 грн. сплачені ТОВ БФ Груп на виконання зазначеного договору від 22.08.2018, доказів протилежного суду не надано. Представник позивача факт сплати третьою особою грошових коштів за період, що передує даті укладення договору, заперечив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач не надав належні та допустимі докази на підтвердження тієї обставини, що з 25.05.2017 він фактично припинив користуватись приміщеннями фітнес-центру, розташованими по пров. Рильському, 5 у м. Києві, та припинив споживати послуги, що постачались позивачем, відтак, підстави для звільнення його від оплати послуг, наданих позивачем протягом спірного періоду або частини такого періоду, відсутні.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами тимчасового договору, суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг належать, у тому числі, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання встановлений обов'язок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 62 248,83 грн. заявлені правомірно та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 7 946,55 грн. та 3% річних 2 007,84 грн.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що згідно з п. 2.2.3 тимчасового договору у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач спожиті ним послуги оплатив частково, відтак допустив порушення зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу за період 06.08.2015 по 31.03.2018, суд встановив, що розмір 3% річних становить 1 586,73 грн., а розмір інфляційної складової боргу становить 6 517,84 грн., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу заявлені позивачем правомірно, проте підлягають задоволенню у розмірі, визначеному судом.

Щодо заяви відповідача про сплив строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з ч. 4 ст. 257 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 15.08.2018 та просив суд стягнути борг за період з 01.07.2015 по 31.03.2018, при цьому заборгованість за липень 2015 року була сплачена відповідачем частинами протягом серпня та вересня 2015 року (платежі здійснені 13.08.2015, 02.09.2015, 08.09.2015) з зазначенням призначення платежу за липень .

Таким чином відповідач, здійснюючи вказані часткові платежі вчиняв дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, і, відповідно, переривають строк позовної давності. Отже, строк позовної давності для заявлених позивачем вимог на момент звернення позивача до суду з даним позовом не сплив, а приписи ч. 4 ст. 257 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягають.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 62 248,83 грн., 3% річних в розмірі 1 586,73 грн. та інфляційної складової боргу в розмірі 6 517,84 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Софійський (01025, м. Київ, провулок Рильський, буд. 5, ідентифікаційний код 36411903) на користь приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) основний борг у розмірі 62 248,83 грн. (шістдесят дві тисячі двісті сорок вісім грн. 83 коп.), 3% річних у розмірі 1 586,73 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят шість грн. 73 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 6 517,84 грн. (шість тисяч п'ятсот сімнадцять грн. 84 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 716,86 грн. (одна тисяча сімсот шістнадцять грн. 86 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.01.2019.

Суддя О.Г. Удалова