Рішення

від 22.01.2019 по справі 910/15454/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2019Справа № 910/15454/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., при секретарі судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

За позовом Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" (02140, м.Київ, вул.Вишняківська 13,оф. 1, код ЄДРПОУ 30694565)

про стягнення 114 906,68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Добренко Д.Б. в.о. директора.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" про стягнення 91081,54 грн. основного боргу - заборгованості по договору про зберігання вантажу № 103/1 від 28.12.2011, 4527,97 грн. пені, 6375,70 грн. 7% штрафу, 3083,89 грн. 3% річних, 9837,58 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 11.12.2018.

Сторони участь своїх представників у засіданні суду 11.12.2018 не забезпечили, про дату та час судового розгляду сторони повідомлялись належним чином.

Ухвалою суду від 11.12.2018 відкладено судове засідання на 22.01.2019.

У судовому засіданні 22.01.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач письмового відзиву не надав, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвали суду від 22.11.2018 та 11.12.2018 були надіслані відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адресу, вказану у позовній заяві, проте повернені до суду із зазначенням причини повернення за зазначеною адресою не значиться та за закінченням встановленого строку зберігання . Відомостей щодо зміни місцезнаходження відповідача в період розгляду справи суду не надано.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 22.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

З наданих матеріалів та пояснень позивача, судом встановлено, що Постановою СВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області від 28.09.2010 три вагони вугілля в кількості 208 000 кг були визнані речовим доказом по кримінальній справі №01/10/9094 та передані на відповідальне зберігання ТОВ Транспортна багатопрофільна компанія Транссервіс , тобто відповідачу.

За актом приймання-передачі майна на відповідальне зберігання слідчим слідчого відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області 28.09.2010 на відповідальне зберігання передано ТОВ Транспортна багатопрофільна компанія Транссервіс вугілля, вилучене з порта м. Ізмаїл, яке 28.09.2010 визнано по кримінальній справі речовим доказом. Вугілля вирішено зберігати за адресою м. Ізмаїл, вул. Портова,7.

28.12.2011 між позивачем - Державним підприємством Ізмаїльський морський торговельний порт (порт за договором) та відповідачем - ТОВ Транспортна багатопрофільна компанія Транссервіс (клієнт) було укладено договір зберігання вантажу №103/1.

Відповідно до п.1.1 договору, порт зобов'язався забезпечувати зберігання на складських площах порту вантаж клієнта, який передано клієнту на відповідальне зберігання слідчим слідчого відділу Луганського Міського Управління МВС України Луганської області на основі акту приймання-передачі від 28.09.2010 в номенклатурі і об'ємах, вказаних в додатку 1 до договору, а клієнт оплачує порту зберігання, роботи(послуги), на умовах і в строки встановлені в цьому договорі.

До зобов'язань порту належить оформлювати і виставляти рахунок клієнту за зберігання вантажу на складських площах порту за діючими в порту ставками (п.2.2 Договору).

Положеннями п.3.1. договору обумовлено обов'язок клієнта здійснювати своєчасну оплату порту на умовах передбачених цим договором, а також відшкодувати порту оплату за зберігання вантажу в період з 28.09.2010 (з моменту передачі СВЛМУГУМВС України Луганської області актом приймання-передачі на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю Транспортна багатопрофільна компанія Транссервіс ) в межах даного договору по діючим в порті ставкам.

Відповідно до п.4.1 договору оплата виставлених рахунків порту за зберігання і інші додаткові роботи (послуги) здійснюється клієнтом по ставках цього договору, з наданням підтверджуючих документів. Оплата проводиться шляхом здійснення банківського переказу грошових коштів клієнту на поточний рахунок порту протягом п'яти банківських днів від дати виставлення рахунку і одночасно направляється в порт(по факсу) копія банківського платіжного документу з зазначенням в ньому найменування фірми, найменування і кількості вантажу.

Оплата за зберігання вантажу здійснюється клієнтом протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку, щомісячно протягом всього строку зберігання. На момент вивозу останньої партії вантажу клієнт здійснює остаточний розрахунок за зберігання вантажу згідно виставлених портом рахунків, по ставкам цього договору (п. 4.4. договору).

В п.8.1. договору сторони погодили, що цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

В додатку №1 до договору від 28.12.2011 №103/1 на зберігання вантажу сторони погодили, що клієнт в установлені діючим договором строки оплачує порту зберігання вантажу на відкритих складах порту, на дату надання послуг, за кожну відвантажену метричну тонну, по наступній ставці 0,21 грн т/доба. Зазначена ставка приведена без врахування ПДВ, який стягується згідно з діючим законодавством.

На виконання умов договору поклажодавець/відповідач передав, а зберігач/позивач прийняв на зберігання майно вугілля в кількості 208 000 кг., яке було передано останньому як речовий доказ на відповідальне зберігання слідчим відділом Луганського міського відділу управління МВС України в Луганській області. Даний факт підтверджується актом приймання-передачі від 28.09.2010 року та п.8.2. договору.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свої зобов'язань щодо оплати платежів за зберігання майна по договору у період з лютого 2017 по вересень 2018 року на підставі виставлених відповідачу рахунків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Матеріалами справи встановлено та відповідачем не спростовано факт отримання послуг зберігання по договору № 103/1 від 28.12.2011.

Судом враховано, що за умовами п.8.1 договору, договір діє з моменту його підписання і до 31.12.2012, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії договору.

Разом з тим, у п.4.4 договору визначено, що оплата за зберігання вантажу здійснюється клієнтом протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку, щомісячно на протязі всього строку зберігання. На момент вивезення останньої партії вантажу клієнт здійснює кінцевий розрахунок за зберігання вантажу, відповідно до виставлених портом рахунків по ставках цього договору.

За таких обставин, з огляду на відсутність підписаного між сторонами акта повернення зі зберігання майна по договору, договірні відносини сторін фактично не припинені, виставлені позивачем відповідачу для оплати рахунків на суму 91081,54 грн. плати за зберігання за період з лютого 2017 по вересень 2018 є підставою для здійснення розрахунків між сторонами по договору.

Доказів оплати відповідачем суми 91 081,54 грн. основного боргу, у т.ч. у визначені договором строки, суду не надані.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Луганської області від 31.07.2012 у справі №18/5014/1206/2012 за позовом Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" задоволено позов, було присуджено до стягнення з відповідача заборгованість за надані послуги зберігання за вказаним договором з вересня 2010 року по грудень 2011 року, рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2015 у справі №922/201/15 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги зберігання за період з серпня 2013 року по жовтень 2014 року, рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2017 у справі № 913/37/17 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги зберігання вантажу протягом листопада 2014 року грудня 2015 року.

Вказаними рішеннями господарських судів, які набрали законної сили, встановлений факт отримання позивачем на зберігання по Акту від 28.09.2010 майна по договору № 103/1 від 28.12.2011 та невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуг зберігання у спірні періоди, вказані обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України.

Проаналізувавши надані докази, положення чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та доводи позивача, з відсутності доказів повернення майна зі зберігання відповідачу, здійснення відповідачем розрахунку за отримані послуги зберігання по договору, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 91 081,54 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем за прострочення виконання зобов'язання нараховано 4527,97 грн. пені, 6375,70 грн. 7% штрафу, 3083,89 грн. 3% річних, 9837,58 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких здійснено по кожному виставленому рахунку.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.3 договору, сторони погодили, що за порушення відповідачем строків оплати, вказаних у договорі, позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, а за прострочку понад 30 банківських днів має право додатково стягнути штраф в розмірі 7% від суми заборгованості.

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення 4527,97 грн. пені, 6375,70 грн. 7% штрафу, 3083,89 грн. 3% річних, 9837,58 грн. інфляційних втрат задовольняються судом в межах поданого розрахунку на заявлені суми.

Відповідач контррозрахунку суми позову, доказів на підтвердження наявності підстав звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язань по договору, не надав.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно положень ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч вказаним вимогам, відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення його від оплати за вказані послуги зберігання та відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" (02140, м.Київ, вул.Вишняківська 13,оф. 1, код ЄДРПОУ 30694565) на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815) 91 081 (дев'яносто одну тисячу вісімдесят одну) грн. 54 коп. основного боргу, 4527 (чотири тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 97 коп. пені, 6375 (шість тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 70 коп. штрафу, 3083 (три тисячі вісімдесят три) грн. 89 коп. 3% річних, 9837 (дев'ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 24.01.2019

Суддя О.М.Ярмак