Рішення

від 22.01.2019 по справі 914/2294/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2019 Справа № 914/2294/18

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області (вул. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, 82400) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Бориса Грінченка, 1, м.Київ, 01001) в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (АДРЕСА_1, 79007) до відповідача:Фермерського господарства Воля Гай (с. Воля-Задеревацька, Стрийський район, Львівська область, 82489) про:стягнення 66139 грн. 04 коп. (з яких: 50000,00 грн. - основний борг; 13389,04 грн. - пеня; 2750,00 грн. - інфляційні)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Зубко С. В.

Представники:

Прокурор:не з'явився Позивача:не з'явився Відповідача:не з'явився

11.12.2018 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 2435 поступила позовна заява першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства Воля Гай про стягнення 66139 грн. 04 коп. (з яких: 50000,00 грн. - основний борг; 13389,04 грн. - пеня; 2750,00 грн. - інфляційні) у зв'язку з неналежним виконанням договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 14.11.2012 р. № 07/2012.

Ухвалою суду від 17.12.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання для розгляд справи по суті призначено на 22.01.2019 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З ініціативи суду, учасники процесу були належно повідомленні про місце, дату та час судового засідання.

Прокурор в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

21.01.2019 р. до суду за вх. № 2705/19 від прокурора поступила заява в якій повідомляється, що 15.01.2019 р. на адресу Стрийської місцевої прокуратури надійшов лист Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 04.01.2019 р. № 7, з якого вбачається, що Фермерське господарство Воля Гай сплатило заборгованість за договором у розмірі 50000,00 грн. До вказаної заяви долучено докази надіслання такої заяви учасникам процесу, копію листа Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 04.01.2019 р. № 7 та копії банківських виписок.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника в судове засідання не повідомив.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника в судове засідання не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:

14.11.2012 р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством Воля Гай укладено договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству № 07/2012 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору, Фермерському господарству Воля Гай було надано фінансову підтримку на поворотній основі у розмір 50000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.12.2012 № 7.

Згідно з п. 3.4.2. та п. 4.1. Договору, Фермерське господарство Воля Гай зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки до 14.11.2017 р.

Порушуючи умови Договору, відповідач не здійснив повернення отриманих коштів фінансової підтримки, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем.

З метою погашення заборгованості, Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств направлено відповідачу лист від 17.10.2017 р. № 155 та попередження від 28.12.2017 р. № 190 про необхідності повернення коштів фінансової підтримки в розмірі 50000 грн. Крім цього, Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств направлено відповідачу претензію від 13.03.2018 р. № 33 щодо необхідності повернення коштів фінансової підтримки в розмірі 50000 грн. 00 коп., пені - 4871 грн. 23 коп. та суми інфляції - 2150 грн., а всього - 57021 грн. 23 коп.

Зазначені листи-вимоги залишені відповідачем без задоволення.

Станом на час звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем по поверненню коштів фінансової підтримки становила 50000 грн.

У зв'язку з порушенням терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки, позивачем нараховано відповідачу 13389,04 грн. пені та 2750,00 грн. інфляційних.

Після звернення з позовом до суду, відповідач погасив заборгованість по поверненню коштів фінансової підтримки у розмірі 50000 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру Україна покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність відповідача, яка полягає в неповерненні наданої поворотної фінансової підтримки до державного бюджету в терміни, обумовлені Договором, порушує інтереси держави та негативно впливає на стан виконання бюджету, що робить неможливим належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій, зокрема, створює перешкоди для подальшої реалізації державної політики з підтримки фермерських господарств.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про фермерське господарство , Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно з п. 1.1. Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.12.2015 р. № 462, Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, заснованою на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому. Відповідно до п. 4.4. вказаного Статуту, Український державний фонд підтримки фермерських господарств має в усіх регіонах України регіональні відділення, які не мають статусу юридичної особи і діють на підставі затвердженого ним Положення. Згідно з п.7.1.3. Статуту, Український державний фонд підтримки фермерських господарств має право бути позивачем у судах.

Відповідно до пунктів 9 та 13 Положення Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 13.12.2016р. № 75, Львівське відділення здійснює свою діяльність на підставі даного Положення та довіреності, виданої генеральним директором Укрдержфонду директору відділення. На підставі довіреності директор Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств має право укладати і підписувати від імені Укрдержфонду договори, бути позивачем і відповідачем у судах.

З огляду на вказане, прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у даних спірних правовідносинах, а саме Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, інтереси яких збігаються повністю, як органів, уповноважених ст.10 Закону України Про фермерське господарство , на виконання функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств.

Згідно з ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України.)

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 14.11.2012 р. № 07/2012 передбачено забезпечення виконання зобов'язань відповідача по поверненню коштів фінансової підтримки у виді пені, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення (п. 5.2. Договору).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 2.5. пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У підпункті 1.12. пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами та доповненнями) зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені та інших нарахування, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до п. 5.2. Договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період 15.11.2017- 11.09.2018 на суму 13389 грн. 04 коп.

Суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування пені понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 14.11.2012 р. № 07/2012 не установлено іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У даному випадку, нарахування пені слід проводити за період 15.11.2017 - 15.05.2018.

Розрахована судом сума пені становить 7805 грн. 48 коп. Отже, в задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 5583 грн. 56 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.1. Договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 14.11.2012 р. № 07/2012, відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки Львівському відділенню фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

У зв'язку з порушенням відповідачем терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки, позивачем нараховано інфляційні за період з 15.11.2017 - 31.07.2018 у розмірі 2750 грн. 00 коп.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування інфляційних, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є правильним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2750,00 грн. є обґрунтованою.

Після звернення з позовом до суду, відповідач погасив заборгованість по поверненню коштів фінансової підтримки у розмірі 50000 грн. 00 коп., що підтверджується листом Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 04.01.2019 р. № 7 та відповідними банківськими виписками.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що після звернення з позовом до суду відповідачем погашено заборгованість перед позивачем по поверненню коштів фінансової підтримки у розмірі 50000 грн. 00 коп., провадження у справі в частині стягнення 50000 грн. 00 коп. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У даному випадку, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 11, 202, 204, 525, 526, 530, 546, 549, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 174, 230, 232, 275 ГК України, ст. ст. 3, 7, 11, 42, 46, 73, 74, 86, 123, 129, 130, 231, 232, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства Воля Гай про стягнення 66139 грн. 04 коп. (з яких: 50000,00 грн. - основний борг; 13389,04 грн. - пеня; 2750,00 грн. - інфляційні) - задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Воля Гай (с. Воля-Задеревацька, Стрийський район, Львівська область, 82489; ідентифікаційний код 36742514) на користь держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 20029342; рахунок № 37116011002084 в УДКСУ у м.Києві, МФО 820172, ЄДРПОУ 13817211) 10555 грн. 48 коп. (з яких: 7805,48 грн. - пеня; 2750,00 грн. - інфляційні).

3. Провадження у справі в частині стягнення 50000 грн. 00 коп. основного боргу - закрити.

4. В задоволенні позову в частині стягнення 5583 грн. 56 коп. пені - відмовити.

5. Стягнути з Фермерського господарства Воля Гай (с. Воля-Задеревацька, Стрийський район, Львівська область, 82489; ідентифікаційний код 36742514) на користь прокуратури Львівської області (пр-т Шевченка, буд. 17/19, м. Львів, 79005; ідентифікаційний код 02910031; р/р № 35211093000774 в УДКСУ у м.Києві, МФО 820172) 1613 грн. 25 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24 січня 2019 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.