Рішення

від 27.12.2018 по справі 0840/3547/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 грудня 2018 року Справа № 0840/3547/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтна компанія»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтна компанія» (далі - позивач або ТОВ БРК ) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення №0010961406 від 13.07.2018 р. прийняте відповідачем про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 173781,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення №0010971406 від 13.07.2018 р. прийняте відповідачем про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 193091,25 грн.;

В обґрунтування позову не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями та висновками фахівців контролюючого органу щодо не реальності здійснення господарських операцій ТОВ БРК з ТОВ ЕНТЕРС . Вважає, що жодних порушень ТОВ БРК не вчиняло, а висновки та факти, викладені в акті перевірки щодо порушень податкового законодавства, не відповідають дійсності, просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх. №36986 від 15.11.2018), посилаючись на те, що первинні документи, укладені між ТОВ БРК з ТОВ ЕНТЕРС в ході перевірки не надавалися. До того ж звертає увагу, що відносно посадових осіб контрагента позивача наявний вирок який набрав законної сили. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 29.10.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 20.11.2018.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у Запорізькій області в період з 11.06.2018 по 19.06.2018 на підставі направлення від 06.06.2018 №1237, наказу від 05.06.2018 №1720 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтна компанія» з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток за 2016 рік та 2017 рік та з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ЕНТЕРС у червні 2016 року, ТОВ ОСОБА_1 ТРЕЙД та ТОВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК ЦЕНТР у жовтні 2017 року, ТОВ СІТІЛЕНД ІНВЕСТ у грудні 2017 року та в частині подальшої реалізації отриманих товарів (робіт, послуг) у т.ч. в наступних податкових періодах.

В результаті проведеної перевірки було складено акт від 25.06.2018 №370/08-01-14-06/40079043, в якому встановлені наступні порушення:

-п.44.1 п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 139 025 грн, у тому числі за 2016 рік в сумі 139 025 грн;

-пп.14.1.36, пп.14.1.181пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 154 473 грн, у тому числі по періодам: червень 2016 року у сумі 66615 грн., липень 2016 у сумі 87858 грн.

-п.44.1, п.44.3, п. 44.4 ст.44 Податкового кодексу України, в частині не зберігання документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0010961406 від 13.07.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 173 781,25 грн.;

- №0010971406 від 13.07.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 193 091,25 грн.;

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що вказані порушення є наслідком того, що перевіркою не підтверджено здійснення реальних, товарних операцій між ТОВ БРК з ТОВ ЕНТЕРС . Підставою для такого висновку стали вироки Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у справі №537/544/17 та від 13.11.2017 по справі №524/5701/17, яким посадових осіб підприємств-контрагента визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого у т.ч. ст. 205 КК України. У зв'язку з цим відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що в первинних документах позивача зазначені операції, які фактично не відбувались у зв'язку з чим, такі первинні документи не мають юридичної сили первинних документів. Як наслідок ТОВ БРК неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів, а також здійснював проведення операцій, реальність здійснення яких не підтверджена по ланцюгу постачання.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ БРК у перевіряємому періоді оформлено операції з поставки товарів від ТОВ ЕНТЕРС на загальну суму 926838,31 грн.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп. 134.1.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Суд зазначає, що як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних, рівно як й до інших документів первинного бухгалтерського обліку позивача по взаємовідносинах із вказаним контрагентом у контролюючого органу не було.

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Під час перевірки ТОВ БРК не надавало первинних документів (договір, видаткові накладні, товаросупроводжувальна документація та/або інші первинні документи), проте було надано лист від 14.12.2017 б/н щодо втрати (крадіжки) документів по взаємовідносина з ТОВ ЕНТЕРС та внесення відомостей про крадіжку до ЄРДР №12017080060004254 від 05.12.2017.

Водночас, суд зазначає, що навіть у разі надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган встановив та довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Матеріали справи містять вироки:

- Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у справі №537/544/17 провадження №1-кп/5837/88/2017, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31.01.2017 між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 та визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205, КК України й призначено їм покарання у вигляді штрафу. Вирок набрав законної сили 01.04.2017. За змістом вироку, ОСОБА_2, з метою незаконного збагачення організував діяльність злочинної групи до складу якої увійшли ОСОБА_3, ОСОБА_4 та у період часу з 01.01.2015 по 28.07.2016 створив та придбав суб'єкти господарської діяльності у т.ч. - ТОВ ЕНТЕРС з метою прикриття незаконної діяльності.

- Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13.11.2017 по справі №524/5701/17 провадження №1кп/537/294/2017, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 13.11.2017 ОСОБА_6 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області ОСОБА_7. та визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України й призначено йому покарання у вигляді штрафу. Вирок набрав законної сили 14.12.2017. За змістом вироку, дії ОСОБА_6 у період часу з січня 2016 по 28.07.2016 кваліфіковано як пособництво фіктивному підприємництву, а саме сприяння у перереєстрації ТОВ ЕНТЕРС на його ім'я з метою прикриття незаконної діяльності.

Отже, всі первинні документи контрагента позивача - ТОВ ЕНТЕРС є неналежними, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 16 січня 2018 у справі №2а-7075/12/2670.

Оцінюючи встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що суб'єктом владних повноважень доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. З урахуванням викладеного, адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. ст. 2,9, 77, 139, 241-243, 257-263,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтна компанія» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Рішення складено у повному обсязі 27.12.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова