Ухвала

від 23.01.2019 по справі 359/9379/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про продовження строку

для усунення недоліків позовної заяви

23 січня 2019 року м. Київ № 359/9379/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Мирненської сільської ради про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до Бориспільського міськрайонного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Мирненської сільської ради, в якому просив суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.11.2018 адміністративну справу № 359/9379/18 передано на розгляд Київському окружному адміністративному суду. Вказана справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду 17.12.2018 та після відповідної її реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Панченко Н.Д. Провадження в даній справі судом не відкривалося.

Ухвалою суду від 10.12.2018 позовну заяву прийнято до провадження та, у зв'язку з невідповідністю поданої позовної заяви вимогам процесуального законодавства, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позов залишено без руху із наданням позивачеві строку для усунення виявлених недоліків.

У вказаній ухвалі судом зазначені недоліки позовної заяви та запропоновані способи їх усунення шляхом подання до суду: належним чином оформленої позовної заяви, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких для суду), зокрема, але не виключно, із зазначенням: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява, з урахуванням територіальної підсудності вказаної справи; поштових індексів сторін та представника позивача; засобів зв'язку та адреси електронної пошти учасників справи; ідентифікаційного коду в ЄДРПОУ відповідача, а також реєстраційного номера облікової картки платника податків представника позивача; викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; доказів, що підтверджують вказані обставини; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; конкретного змісту позовних вимог, який відповідає статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі із визначенням суб'єктного складу осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням висновків суду; належним чином засвідчених доданих до позовної заяви документів - у двох екземплярах (для їх направлення учасникам справи та для суду).

18 січня 2019 року через канцелярію суду від позивача найшла заява на усунення недоліків позовної заяви.

Однак, за результатами вивчення змісту поданої заяви судом встановлено, що позивач, усуваючи недоліки позову в частині уточнення позовних вимог припустився інших недоліків, що позбавляє суд процесуальної можливості, на даному етапі, вирішити питання дотримання позивачем положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, усуваючи недоліки позовної заяви в частині конкретизації змісту позовних вимог позивач просить суд: "визнати протиправними дії Мирненської сільської ради, а саме у рішенні відмови від 19.10.2018 за № 288-27-VІІ; визнати недійсним лист від 24.10.2018 за № 02-28/535 та визнати недійсним рішення про місцевий мораторій Мирненської сільської ради від 14.07.2016 за № 74-7-VІІ".

З даного приводу суд зазначає таке.

Пунктами 4, 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Крім того, в силу приписів статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги та які мають значення для судового захисту суб'єктивного права, тобто підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і докази, що підтверджують позов.

Підстави позову не можна ототожнювати з нормами права, на які посилається позивач. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначив, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.

При цьому, цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.

Однак уточнений адміністративний позов не містять жодних посилань на однаковість підстав виникнення позовних вимог або поданих доказів; пояснень щодо того, в чому полягає їх однорідність (єдині підстави їх виникнення, доказування яких спирається на однакові докази і обставини, тощо).

Крім цього, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів позову встановлено, що позивач оскаржує у тому числі рішення про місцевий мораторій Мирненської сільської ради за № 74-7-VІІ, яке прийняте 14.07.2016 .

Однак до суду позивач звернувся про його скасування лише 18.01.2019 шляхом подання уточненої позовної заяви в частині конкретизації позовних вимог.

Так, Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.

Слід зазначити, що встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Суд зазначає, що початок перебігу десятиденного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Оскільки позивач в адміністративному позові не зазначив про фактичну дату його обізнаності про наявність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що перебіг процесуального строку на звернення до суду слід обчислювати з дати його фактичного прийняття, а саме з 14.07.2016.

Відтак суд констатує, що позивач звернувся до суду за межами процесуального строку.

При цьому, жодних заяв чи клопотань про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, як і посилань на існування істотних та вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які непереборно перешкоджали позивачеві зверненню до суду, позовна заява та додані до неї матеріали не містять.

Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи "Бочан проти України", "Смірнова проти України", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії" та інші).

Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.

У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху . При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись до суду з адміністративним позовом у частині оскарження рішення про місцевий мораторій Мирненської сільської ради від 14.07.2016 за № 74-7-VІІ у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також суд зазначає, що частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає , що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права , свободи або законні інтереси

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Таким чином, вимоги позову мають бути направлені на захист прав конкретно визначеної особи - носія порушених прав, тобто позивача, і не можуть стосуватись невизначеного кола осіб.

З урахуванням викладеного суд, з метою забезпечення законного, об'єктивного та неупередженого підходу у вирішенні питання щодо можливості розгляду адміністративного позову судом, вважає за доцільне, згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжити позивачеві строк для усунення недоліків поданої заяви та запропонувати позивачеві протягом десяти днів з дати отримання цієї ухвали подати до суду уточнену позовну заяву (відповідно до кількості учасників справи та один екземпляр для суду) з визначеними у ній позовними вимогами, що мають єдині підстави їх виникнення (пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами), з урахуванням висновків суду, що наведені у даній ухвалі, або надати ґрунтовні та деталізовані письмові пояснення, що заявлені позовні вимоги є пов'язаними між собою із наведенням конкретного переліку таких підстав із обґрунтуванням порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод, інтересів позивача;

- щодо позовної вимоги, не пов'язаної єдиними підставами та доказами, - окремого адміністративного позову в загальному порядку;

- у випадку необхідності заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням підстав поважності такого пропуску щодо вимоги про визнання недійсним рішення про місцевий мораторій Мирненської сільської ради від 14.07.2016 за № 74-7-VІІ.

Керуючись статтями 121, 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Продовжити ОСОБА_1 на десять днів строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

2. Роз'яснити ОСОБА_1, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.