Рішення

від 15.01.2019 по справі 1340/5557/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/5557/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Колодій О.Р.,

за участю:

представники позивача ОСОБА_1,

представник відповідача-1 не прибув,

представник відповідача-2 ОСОБА_2,

представник третьої особи не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради протиправним і скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3І.) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 21.03.2018 № 19-мб/пз про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво гр. ОСОБА_3 багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями на вул. ОСОБА_4 - вул. ОСОБА_5, які затвердженні рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1044.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акта перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16.03.2018 № 19-мб/пз, відповідачем винесено рішення від 21.03.2018, якими скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво гр. ОСОБА_3 багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями на вул. ОСОБА_4 - вул. ОСОБА_5, які затвердженні рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1044. Звертає увагу, що у 2.2 розділу 2 містобудівних умов та обмежень зазначено: максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - 80% (відповідно до містобудівного розрахунку). Тим самим спростовуються доводи відповідача 1 про відсутність документів про погодження містобудівною радою містобудівного розрахунку. На даний час рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1044 Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної на будівництво гр. ОСОБА_3 багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями на вул. ОСОБА_4 - вул. Л.Перфецького є чинним з відповідними правовими наслідками і не оспорене відповідачем 1 у судовому порядку. У частині зонінгу позивач звертає увагу, що у містобудівельних обмеженнях та сервітутах щодо користування земельною ділянкою від 05.10.2015 № 2401-3786, складених і виданих управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, які є додатком договору оренди землі від 27.03.2017, обумовлено обмеження щодо містобудівної документації міста Львова: відповідно до затвердженого плану зонування території Франківського району земельна ділянка знаходиться в зоні Г-2 - зона центру ділової та громадської діяльності районного значення (підцентри) . Таким чином неаргументованими є твердження відповідача про часткове розташування ділянки на вул. ОСОБА_4 - вул. ОСОБА_5 в зоні Ж-4, а, відтак, і поширення для будинку у сім поверхів максимального відсотка забудови в розмірі 38%. Крім того звертає увагу, що станом, на час проведення перевірки - 16.03.2018 Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст № 109 втратив чинність. Відтак, відповідач 1 керується положеннями вже недіючого нормативного акту. Також, зазначає, що скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на - будівництво гр. ОСОБА_3 багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями на вул. ОСОБА_4 - вул. Л. Перфецького призведе до неможвості отримання позивачем у встановленому порядку технічних умов на інженерне забезпечення проектованого обвЂ�єкта; розроблення у спеціалізованій проектній організації або архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт, робочого проекту та проведення його експертизи згідно з законодавством України; звернення в Інспекцію державного егурно-будівельного контролю у м. Львові для реєстрації декларації (дозволу) про початок виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обвЂ�єктів. Вважає оскаржене рішення протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача - 1, департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник відповідача -2, Державної архітектурно-будівельної інспекції України подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що за результатами перевірки встановлено невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, чим було порушено вимоги ч. 1 ст. 25, ч. 4 ст. 26 та ч. 4, ч. 5 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції чинній на момент видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки), а також вимог п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст , затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109, що дало право на прийняття рішення про скасування містобудівних умов та обмежень.

У судовому засіданні представник відповідача-2 просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, пояснень з приводу заявленого позову не надавав.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача-2, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Як встановлено судом, 27.03.2017 між Львівською міською радою в особі директора Департаменту містобудування Львівської міської ради ОСОБА_6 як орендодавцем, та ОСОБА_3, як орендарем, укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець, на підставі Податкового кодексу України, Закону України Про оренду землі , ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016 № 631 Про затвердження технічної документаціїз нормативної грошової оцінки земель м. Львова , від 26.07.2012 № 1675 Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові» , від 18.06.2009 № 2712 «Про затвердження нормативно-грошової оцінки земель м. Львова (зі змінами) та ухвали Львівської міської ради від 26.12.2016 № 1428 Про продовження ОСОБА_3 терміну оренди земельної ділянки на вул. ОСОБА_4 - вул. Л.Перфецького надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. ОСОБА_4 - вул. ОСОБА_5 для обслуговування автостоянки.

У пункті 16 згаданих договорів оренди землі передбачено цільове призначення земельної ділянки (категорія земельної ділянки згідно ст. 19 Земельного Кодексу України) - землі житлової та громадської забудови.

Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області ОСОБА_7 16.03.2018 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, за результатами якої складено акт № 19-мб/пз.

Перевіркою встановлено, що управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво гр. ОСОБА_3 багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями на вул. ОСОБА_4 - вул. ОСОБА_5, які затвердженні рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1044 з порушенням:

• п. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 2 п. 2.1 Розділу ІІ Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 - термін видачі містобудівних умов та обмежень перевищує 7 робочих днів з дня реєстрації заяви разом із документами;

• пп. ґ , д, е п. 3.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 - в частині повноти даних щодо конкретних положень нормативних розрахунків із вмістом цифрових показників, для можливості визначення відповідності проектних рішень містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки, передбачених ч. 2 ст. 26 Закону;

• пп. 2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109, в матеріалах справи відсутнє викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

• абз. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

• ч. 1 ст. 25, ч. 4 cт. 26 та ч. 4, ч. 5 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції чинній на момент видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки), а також вимоги п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст , затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109), - наміри забудови земельної ділянки не відповідали положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що земельна ділянка на розі вул. ОСОБА_8 у м. Львові (Франківський район м. Львова) відповідно до плану зонування території (зонінгу) Франківського району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 18.08.2014 № 3840, розташована: частково в зоні Г-2 - зона центру ділової та громадської юсті районного значення (підцентри) та частково в зоні Ж-4 - зона багатоповерхової житлової забудови від 9-ти до 16-ти поверхів).

На час видачі вищезазначених містобудівних умов та обмежень, а також в матеріалах справи, на час проведення перевірки, відсутні документи про погодження містобудівною радою містобудівного розрахунку будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями вул. ОСОБА_4 - вул. ОСОБА_5, як допустимого виду забудови та іншого використання території в межах функціональної зони Г-2, як цього вимагає п.1.3.3 пояснювальної записки Плану зонування територіїм, Львова (зонінг).

Також згідно Розділу 7 Плану зонування території м. Львова (зонінг) Том 1.Частина 1 Базове зонування. Загальна пояснювальна записка максимальний відсоток забудови ділянок в житловій зоні, в даному випадку Ж-4 слід приймати згідно таблиці наведена у п. 7.1.2. Так для будинку у 7 (сім) поверхів максимальний відсоток забудови ділянки становить - 38%.

Містобудівними умовами та обмеженнями, встановлено максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки -80% (відповідно до містобудівного розрахунку), що не відповідає положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Крім цього згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25.11.2014 № 30000317, який міститься в справі, цільове призначення зазначеної ділянки (кадастровий номер 10136900:07:009:0010) - для розміщення та експлуатації будівель і споруд даткових транспортних послуг та допоміжних операцій.

В даному випадку видано містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями.

На підставі встановлених порушень прийнято рішення від 21.03.2018 № 19-мб/пз про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво гр. ОСОБА_3 багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями на вул. ОСОБА_4 - вул. ОСОБА_5, які затвердженні рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1044.

Позивач наведене рішення вважає протиправним, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні спрямовані на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини, визначено Законом України «Про основи містобудування» .

Згідно з ст. 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною ОСОБА_1 України, Кабінетом ОСОБА_9 України, Верховною ОСОБА_9 та ОСОБА_9 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Таким органом є Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» ) визначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_9 України.

Постановою Кабінету ОСОБА_9 України від 19.08.2015 № 698 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (далі - Порядок № 698), пунктом 2 якого передбачено, що нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі (далі - головні інспектори будівельного нагляду) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Згідно з ч. 11 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції чинній на момент видачі спірних містобудівних умов та обмежень) з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

Відповідно до ч. 12 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об'єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об'єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності;4) вносити подання про звільнення посадової особи об'єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об'єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За невиконання письмових вимог головних інспекторів будівельного нагляду об'єкти нагляду несуть відповідальність відповідно до закону.

На виконання вимог ч. 4 та ч. 9 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 затверджено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (далі - Порядок № 109).

Згідно п. 2.2 Порядку № 109 для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Приписи п. 2.4 Порядку № 109 визначають, що розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Таким чином, законодавець визначив, що єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень може бути лише невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.

Відповідно до п. 2.5 вказаного Порядку містобудівні умови та обмеження складаються у двох примірниках. Перший примірник надається замовнику, а другий постійно зберігається в уповноваженому органі містобудування та архітектури, який їх видав.

Містобудівні умови та обмеження вносяться до містобудівного кадастру уповноваженим органом містобудування та архітектури або утвореними у його складі службами містобудівного кадастру (у разі наявності).

У силу вимог п.п. 3.1-3.4 Порядку № 109 містобудівні умови та обмеження складаються з текстової та графічної частин.

Текстова частина містобудівних умов та обмежень містить розділи: «Загальні дані» ; «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» .

Розділ «Загальні дані» містить: а) назву об'єкта будівництва; б) інформацію про замовника; в) наміри забудови; г) адресу будівництва або місце розташування об'єкта; ґ) документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою (крім випадків, передбачених пунктом 2.3 розділу II цього Порядку); д) площу земельної ділянки; е) цільове призначення земельної ділянки; є) посилання на містобудівну документацію (у разі наявності); ж) функціональне призначення земельної ділянки; з) основні техніко-економічні показники об'єкта будівництва.

Розділ «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» містить: а) граничнодопустиму висоту будівель; б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови); г) відстані від об'єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам'яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони); д) мінімально допустимі відстані від об'єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд; е) охоронювані зони інженерних комунікацій; є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 «Інженерні вишукування для будівництва» ; ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» ; з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв'язку; и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту; і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» ; ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Згідно п. 3.7 Порядку № 109 графічна частина містобудівних умов та обмежень містить: а) кадастрову довідку з містобудівного кадастру (у разі наявності); б) черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); в) ситуаційний план місця розташування об'єкта будівництва; г) викопіювання з оновленої топографо-геодезичної підоснови у масштабі 1:2000, надане замовником; ґ) викопіювання з містобудівної документації.

Отже, положеннями Порядку № 109 закріплено вичерпний перелік документів, які подаються замовником для отримання містобудівних умов та обмежень, а також встановлено чіткі вимоги до форми і змісту містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка розташована за адресою м. Львів, вул. Боткіна - вул. ОСОБА_5, кадастровий номер 4610136900:07:009:0010, цільове призначення земельної ділянки - 12.08 для розміщення та експлуатації будівель та споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки - для обслуговування автостоянки.

11.11.2016 управлінням архітектури та містобудування Департаменту містобудування Львівської міської ради видані позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво гр. ОСОБА_3 багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями на вул. ОСОБА_4 - вул. ОСОБА_5, де зазначено:

- назва об'єкта будівництва - будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями громадського призначення та на вул. ОСОБА_4 - вул. ОСОБА_5;

- інформація про замовника - громадянка ОСОБА_3, м. Львів, на перетині вул. ОСОБА_4 - вул. ОСОБА_5;

- адреса будівництва або місце розташування об'єкта - м. Львів, на перетині вул. ОСОБА_4 - вул. ОСОБА_5 ;

- документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25.11.2014 № 30000317;

- площа земельної ділянки - 0,1577 га;

- цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.

Даючи оцінку згадуваним містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки, суд враховує, що вони містять всі визначені Порядком № 109 дані, а їх зміст та форма повністю відповідають законодавчо встановленому додатку.

Відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла на момент видачі містобудівних умов та обмежень) спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Тобто, частиною 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла на момент видачі містобудівних умов та обмежень) не передбачено підстав для скасування містобудівних умов та обмежень.

Разом з тим, на дату прийняття Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області рішення від 21.03.2018 № 19-мб/нз, стаття 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» викладена в іншій редакції.

Так, згідно частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній станом на дату прийняття оскарженого рішення), підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

- неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

- виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

- невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Тобто, даною редакцією частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» також не передбачено підстав для скасування містобудівних умов та обмежень, про що йдеться в спірному рішенні.

Водночас, згідно частини 8 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній станом на дату прийняття оскарженого рішення) містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

- за заявою замовника;

- головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

- за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави стверджувати, що частина 8 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає виключний перелік підстав для скасування містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до частини 4 статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, зокрема, скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду

Відтак, з аналізу частини 8 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній станом на дату прийняття оскарженого рішення), єдиною підставою для скасування містобудівних умов та обмежень є невідповідність містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам, так як дві інші підстави: заява замовника та рішення суду відсутні.

Водночас, судом встановлено, що ні норми частини 4, ні частини 8 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містять такої підстави для скасування містобудівних умов та обмежень як невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні та вимогам чинного законодавства чи порушення 7-денного терміну видачі таких умов з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами.

Таким чином, зважаючи на те, що містобудівні умови та обмеження відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача суперечить статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Окрім того, ч. 1 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла станом на дату прийняття оскарженого рішення), план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Містобудівні умови та обмеження видані для забудови земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:07:009:0010, у м. Львові по вул. Боткіна - вул. ОСОБА_5 з метою будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями.

Вказана земельна ділянка розташована у Франківському районі м. Львова, відповідно до плану зонування території (зонінгу) Франківського району затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 18.09.2014 № 3840 розташована:

- частково в зоні Г-2 - зона центру ділової та громадської діяльності районного значення (підцентри). Зони центрів обслуговування і комерційної діяльності районного і місцевого значення Г-2 виділені для забезпечення правових умов формування місцевих (локальних) центрів з широким спектром комерційних і обслуговуючих функцій, орієнтованих на задоволення повсякденних і періодичних потреб населення.

- частково в зоні Ж-4 - зона багаповерхової житлової забудови від 9-ти до 16-ти поверхів). Зона змішаної житлової забудови Ж-4 виділена для формування багатоквартирних житлових будинків 10 -16 поверхів. Дозволений повний спектр послуг місцевого значення і окремих об'єктів загальноміського значення, (в тому числі прибудованих) некомерційних комунальних підприємств, а також майданчики для відпочинку, ігор, спорту, сквери. Торговельні і обслуговуючі підприємства місцевого значення повинні відповідати вимогам завантаження, організації під'їздів і паркування. Переважні види забудови та іншого використа.

Відповідно до витягу з публічної кадастрової карти України, земельна ділянка кадастровий номер 4610136900:07:009:0010, розташована у зоні Ж-4, Г-2.

Відповідно до висновку містобудівного розрахунку будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями на вул. ОСОБА_4 - вул. Л.Перфецького в м. Львові, будівництво 7-ми поверхового житлового будинку вул. ОСОБА_4 - вул. Л.Перфецького в м. Львові не суперечить затвердженому Генеральному плану м. Львова.

При цьому, жодних заборон на будівництво у вказаній зоні такого об'єкта, як багатоповерховий житловий будинок із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями громадського призначення, генеральний план м. Львова не містить.

Вказане не спростовано відповідачами в судовому засіданні.

Отже, як на момент видачі містобудівних умов, так і на момент розгляду даної справи в суді, наміри забудови згаданої земельної ділянки повністю відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Проте, дані обставини залишені поза увагою відповідачами, без перевірки та відповідної оцінки, хоча вона є суттєвими при вирішенні питання щодо відповідності намірів забудови земельної ділянки положенням містобудівної документації.

Разом з тим, посилаючись на невідповідність таких намірів, відповідачі не зазначили в чому саме полягає така невідповідність та яке функціональне призначення земельної ділянки мало б бути зазначено.

Спростовується наявними матеріалами адміністративної справи й твердження відповідача про те, що відсутнє викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000, відсутні документи про погодження містобудівною радою містобудівного розрахунку будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями вул. ОСОБА_4 - вул. ОСОБА_5, оскільки відповідно до пунктом 2.4. Порядку № 109 єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи відповідача з приводу порушення позивачем вимог п. п. г , д , е п. 3.4. Порядку № 109 в частині повноти даних щодо конкретних положень, нормативних розрахунків із вмістом цифрових показників для можливості визначення відповідності проектних рішень містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки, передбачених ч. 2 ст. 26 Закону № 3038-VI, враховуючи, що згідно ст. 29 цього Закону містобудівні умови та обмеження є вихідними даними, тому зазначення конкретних відстаней, розривів не є обов'язковим, оскільки визначення таких показників в цифровому вимірі проводиться вже на стадії проектування. Включення до складу містобудівних умов та обмежень відсилочних норм із посиланням на відповідні державні будівельні норми та правила, які містять обмеження та умови, які проектант зобов'язаний буде врахувати при проектуванні об'єкта будівництва, не суперечить вимогам діючого законодавства.

Крім того, суд зазначає, що скасування рішення об'єкта нагляду є крайнім заходом, спрямованим на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Цей захід застосовується у випадках, коли у контролюючого органу відсутні інші можливості до забезпечення дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності.

Згідно п. 32 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_9 України від 19.08.2015 № 698 якщо рішення об'єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Тобто, за загальним правилом рішення обєкта нагляду, яке порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, зупиняється і лише у випадку неможливості усунення виявлених порушень скасовується.

В той же час, відповідачами одразу було застосовано такий захід, як скасування рішення щодо видачі містобудівних умов та обмежень, без надання можливості позивачу усунути виявлені, на їх думку, порушення та без жодного обґрунтування неможливості їх усунення.

Крім іншого, судом враховується, що оскаржене рішення було прийняте відповідачем без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення, враховуючи те, що ОСОБА_3 як сторона, права та інтереси якої безпосередньо зачіпаються вказаним рішеннямиДепартаменту ДАБІ у Львівській області, та оскільки таке рішення вочевидь має несприятливі наслідки для прав позивача, так як зумовлюють неможливість здійснювати останнім будівництво і перешкоджають реалізації права власності позивача на його об'єкт.

ОСОБА_3, на переконання суду, мала право на участь у процесі прийняття відповідачем оскарженого рішення, а також бути проінформованою про здійснення перевірки третьої особи з метою надання можливості надати свої пояснення по суті питань, які безпосередньо зачіпають права позивача, надати відповідачу детальний план території, завдання на розроблення детального плану території, однак Департамент ДАБІ у Львівській області не врахував це при прийнятті оскарженого рішення, не надав позивачу право на участь у процесі прийняття оскарженого рішення, що призвело до порушення балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи щодо здійснення будівництва об'єктів і цілями, на досягнення яких спрямовані оскаржені рішення відповідача.

При цьому судом враховується, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_9 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 704,80 грн підлягає стягненню на користь позивача з Державної архітектурно-будівельної інспекції України за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 6, 14, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 21.03.2018 № 19-мб/пз про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво гр. ОСОБА_3 багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями на вул. ОСОБА_4 - вул. ОСОБА_5, які затвердженні рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1044.

3. Судовий збір в розмірі 704,80 грн присудити на користь ОСОБА_3 (вул. В.Великого, 22а/26, м. Львів, 79053, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 37471912).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складено 24.01.2019.

Суддя Костецький Н.В.