Ухвала

від 23.01.2019 по справі 808/1266/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 січня 2019 року м. Дніпросправа № 808/1266/18

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Ясенова Т.І. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року (суддя суду 1 інстанції Конишева О.В.) в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2018 року ДФС України подано засобами поштового зв'язку до суду апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року.

При перевірці апеляційної скарги встановлено, що скаргу подано з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами 1, 2 статті 295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Звертаючись до суду, ДФС України заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що первинно подану апеляційну скаргу було подано в строк встановлений КАС України, проте ухвалою суду її було повернуто заявнику у зв'язку із не виконанням вимог щодо сплати судового збору. Повернення апеляційної скарги не позбавляє права заявника подати скаргу повторно, тому податковий орган звертається до суду та просить поновити строк апеляційного оскарження.

Згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до матеріалів справи, ДФС України вперше звернулось до суду з апеляційною скаргою 31 травня 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року апеляційну скаргу ДФС України повернуто заявнику у зв'язку із не виконанням вимог ухвали від 22 червня 2018 року щодо сплати судового збору.

24.09.2018 ДФС України повторно звернулось до суду з апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ДФС України повернуто заявнику у зв'язку із не виконанням вимог ухвали від 24 жовтня 2018 року щодо сплати судового збору.

Так, в разі повернення апеляційної скарги особа має право повторно подати апеляційну скаргу, але в межах строку звернення до суду з апеляційною скаргою встановленого статтею 295 КАС України, або у разі поновлення пропущеного строку з причин, які будуть визнані судом поважними.

Судом встановлено, що ДФС України не було реалізовано право на касаційне оскарження ухвал суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Так, ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час.

Отже, доводи наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними причинами пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції при зверненні з апеляційною скаргою втретє.

Частиною 3 статті 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків встановлених цим Кодексом, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші поважні підстави для поновлення строку.

При цьому, відповідно до частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додаються: 1) документ про сплату судового збору; 2) копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи; 3) копії доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів, що відсутні в учасників справи, відповідно до кількості учасників справи; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою втретє ДФС України додано до неї копію платіжного доручення від 07.08.2018 №1810.

Однак, документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

При сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж.

З аналізу вищевказаного вбачається, що до апеляційної скарги додається оригінал документу про сплату судового збору.

Згідно з матеріалами справи позивачем подано адміністративний позов безпосередньо до суду першої інстанції 04.04.2018, що підтверджено реєстраційним штампом вхідної кореспонденції суду першої інстанції

Позовні вимоги носять немайновий характер.

З огляду на зміст позовних вимог встановлено, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру.

Частиною третьої статті 6 Закону України Про судовий збір встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік встановлено на 2018 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб в місячному розмірі з 01 січня - 1762,00 гривень.

Відповідно до статті 4 Закону України Про судовий збір за подання адміністративного позову немайнового характеру судовий збір справляється: якщо подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; якщо подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 4 Закону України Про судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином розмір судового збору, що підлягає сплаті становить 5286 грн.

Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши, невідповідність матеріалів поданої скарги вимогам, встановленим цим Кодексом, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду апеляційної інстанції оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 5286 грн. за реквізитами: отримувач коштів УК у Шевчен.р.м.Дніпра/Шев.р/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача 34317206081005, Код класифікації доходів бюджету 22030101 та заяви із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження.

Керуючись ст. 169, 241-245, 298 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року залишити без руху та надати строк десять днів з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду апеляційної інстанції оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 5286 грн. за реквізитами: отримувач коштів УК у Шевчен.р.м.Дніпра/Шев.р/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача 34317206081005, Код класифікації доходів бюджету 22030101 та заяви із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.І. Ясенова