Постанова

від 23.01.2019 по справі 812/1000/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року справа №812/1000/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року (повний текст складено 11 червня 2018 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/1000/18 (суддя І інстанції - Пляшкова К.О.) за позовом Луганського обласного координаційного центру охорони здоров'я до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 12.02.2018 № Ю-181-23,-

В С Т А Н О В И В:

05 квітня 2018 року Луганський обласний координаційний центр охорони здоров'я (далі - позивач, ЛОКЦОЗ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області), з вимогою від 12.02.2018 № Ю-181-23 про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 56406,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 березня 2018 року позивач отримав вимогу про сплату боргу від 12.02.2018 № Ю-181-23 у розмірі 56406,89 грн. З посиланням на норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", позивач вважає, що вимога від 12.02.2018 № Ю-181-23 у розмірі 56406,89 грн підлягає скасуванню.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № 812/1000/18 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 12.02.2018 № Ю-181-23, якою визначено Луганському обласному координаційному центру охорони здоров'я суму боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 56406,89 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив оскаржене рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 05.06.2018 № 1004051204, ЛОКЦОЗ зареєстровано як юридичну особу, код за ЄДРПОУ 20160266, місцезнаходження юридичної особи з 20.05.2015 є: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Сметаніна, будинок 5, перебуває на обліку як платник податків та єдиного внеску у Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області; до внесення запису про зміну місцезнаходженням ЛОКЦОЗ було: 91045, місто Луганськ, Ленінський район, квартал 50-річчя Оборони Луганська, будинок 14 та позивач перебував на обліку як платник податків та єдиного внеску у Ленінській ОДПІ у м. Луганську (арк. спр. 65-67).

Згідно з даними інтегрованої картки платника єдиного внеску ЛОКЦОЗ станом на 31 січня 2018 року за позивачем обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску у сумі (арк. спр. 54-55), самостійно визначена позивачем у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень 2014 року (арк. спр. 57-60).

ГУ ДФС у Луганській області 12.02.2018 сформовано та направлено ЛОКЦОЗ вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ю-181-23, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 56406,89 грн, у тому числі, недоїмка - 56406,89 грн (арк. спр. 10).

Оглядом копії вимоги про сплату боргу від 12.02.2018 № Ю-181-23 також встановлено, що її отримано ЛОКЦОЗ 26.03.2018, що підтверджено відповідною відміткою про отримання за від 26.03.2018 за вх. № 14.

Сума недоїмки, включена до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ю-181-23, також підтверджена розрахунком боргу по ЛОКЦОЗ станом на 31.01.2018 (арк. спр. 56).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 05.04.2018 № 44 про звільнення від обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", щодо сплати єдиного внеску за травень та червень 2014 року, яку одержано ГУ ДФС у Луганській області 05.04.2018, що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції відповідача на заяві (арк. спр. 35).

За результатами розгляду заяви, ГУ ДФС у Луганській області листом від 04.05.2018 № 2789/10/12-32-13-04 повідомила позивача про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати єдиного соціального внеску (арк. спр. 45-46).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд першої інстанції виходив з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п'ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - червень 2014 року, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" та від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Луганськ та місто Сєвєродонецьк.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Позивач подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення його від виконання обов'язків платника єдиного внеску за період травня, червня 2014 року. Відповідно, ЛОКЦОЗ є суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ю-181-23 охоплює період, в якому позивач був звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску - червень 2014 року. Відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач у червні 2014 року за законом був звільнений від обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у червні 2014 року, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Посилання відповідачів на те, що позивачем заяву про звільнення від сплати єдиного внеску подано вже після формування та направлення вимоги про сплату боргу, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що згідно з пунктом 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право подати заяву про звільнення від виконання обов'язків у будь-який період, починаючи з 14 квітня 2014 року, та не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Як вже вище зазначено, позивачем таку заяву до відповідача подано 05.04.2018, тобто, із дотриманням встановленого пунктом 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI строку.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що позивачем дотримано всіх необхідних умов для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Суд вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, навіть й після винесення оскаржуваного рішення, але протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ю-181-23 не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 листопада 2018 року с справі № 812/292/18

У зразковій справі Верховним Судом також зроблено висновки, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VI.

За таких обставин, підстави для формування податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-181-23 зі сплати єдиного внеску позивачем відсутні.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № 812/1000/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № 812/1000/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 23 січня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов