Постанова

від 16.01.2019 по справі 0440/5855/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/5855/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

за участю секретаря судового засідання Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Укрбудшлях-Д

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року (суддя Горбалінський В.В., м. Дніпро)

у справі № 0440/5855/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Укрбудшлях-Д

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У серпні 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми Р від 27.06.2018 р. № 010016531422, № 0016521422.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування вказаного рішення, враховуючи обставини, встановлені вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 р. по справі № 759/11929/17 (номер провадження 1-кп/759/780/17), суд першої інстанції зазначив про правомірність та обґрунтованість висновків, викладених у акті перевірки ТОВ НВП Укрбудшлях-Д щодо відсутності реального здійснення фінансово-господарських операцій між скаржником та його контрагентом ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт , код ЄДРПОУ 40510296), а тому відсутності підстав для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ НВП Укрбудшлях-Д оскаржило його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що у судовому засіданні 23.08.2018 р. судом першої інстанції від представника відповідача були прийняті докази, які всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не були засвідчені належним чином, а також не були направлені на адресу ТОВ НВП Укрбудшлях-Д . Також, скаржник вказує на те, що у мотивувальній частині рішення судом першої інстанції зазначено про часткове задоволення позовних вимог, що суперечить резолютивній частині оскаржуваного судового рішення. Крім того, скаржник зазначає про необ'єктивне дослідження судом першої інстанції наданих сторонами доказів та надання останнім безпідставної переваги доказам, наданим відповідачем. Підставою для скасування рішення суду першої інстанції скаржник також вважає зазначення судом першої інстанції у резолютивній частині оскаржуваного рішення одного й того ж ідентифікаційного коду у обох сторін, що унеможливлює ідентифікацію сторін. Щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції обґрунтовано обставинами, викладеними у вироку Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 р. по справі № 759/11929/17 (номер провадження 1-кп/759/780/17), які не є преюдиційними, оскільки вони спростовані наданими ТОВ НВП Укрбудшлях-Д первинними бухгалтерськими документами, а також практикою Європейського суду з прав людини з розгляду аналогічних справ. Також, скаржник зазначає, що вказаний вирок не має відношення до діяльності позивача.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову.

У судовому засіданні 16.01.2019 р. представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 16.01.2019 р. свого представника не направив, відзиву на апеляційну скаргу не надав. За таких обставин, враховуючи норми ч. 2 ст. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія дійшла висновку про можливість судового розгляду справи без його участі.

Вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 25.05.2018 р. по 01.06.2018 р. службовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВП Укрбудшлях-Д з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Дінкарт (колишня назва - ТОВ Інтех К ), код ЄДРПОУ 40510296, за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт перевірки № 29585/04-36-14-22/25515231 від 08.06.2018 р. (т. 1 а.с. 11-20).

Відповідно до висновків вказаного акта, перевіркою встановлено порушення платником податків:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, П(С)БО Витрати , що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за 2016 рік у сумі 153 137 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість всього на суму 170 153 грн., у тому числі: за липень 2016 р. - у сумі 17 741 грн., за серпень 2016 р. - у сумі 16220 грн., за вересень 2016 р. - у сумі 136 192 грн.

Враховуючи вказані висновки акта перевірки № 29585/04-36-14-22/25515231 від 08.06.2018 р., ГУ ДФС у Дніпропетровській області були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 р.:

- № 0016521422 про донарахування ТОВ НВП Укрбудшлях-Д податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 212 691,25 грн., у тому числі 170 153 грн. - за основним платежем, 42 538,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0016531422 про донарахування ТОВ НВП Укрбудшлях-Д податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 191 421,25 грн., у тому числі 153 137 грн. - за основним платежем, 38 284,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи питання про правомірність винесення відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що вони винесені на підставі правомірних та обґрунтованих висновків акта перевірки.

Колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ НВП Укрбудшлях-Д та ТОВ Інтех К було укладено договори, зокрема договір підряду на заміну шпал, брусу залізничної колії та ремонт стрілочного переводу від 20.07.2016 року №С01/01-1, договір підряду з ремонту залізничної колії від 01.07.2016 року №С-03/07, договір на виконання робіт №С01/09, договір субпідряду з виконання капітального ремонту стрілочних переводів (згідно з кошторисом) та капітального ремонту залізничної колії згідно з кошторисом від 29.08.2016 року №С-01/08, договір на виконання робіт з ремонту та благоустрою згідно з переліком від 01.09.2016 року №С-05/09 (т. 1 а.с. 25-27, 76-78, 104-106, 121-123, 133-135).

Також, судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується те, що 17.11.2016 р. ТОВ Інтех К змінила назву на ТОВ Дінкарт (код ЄДРПОУ 40510296).

В обґрунтування висновків акта перевірки відповідач зазначив про відсутність факта виконання вказаних угод скаржником та його контрагентом ТОВ Дінкарт , що підтверджено вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 р. по справі № 759/11929/17 (номер провадження 1-кп/759/780/17) (т. 1 а.с. 212-214).

На спростування вказаних висновків скаржником надано первинні бухгалтерські документи, зокрема: договірні ціни та кошториси до них, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3а), акти приймання виконаних будівельних робіт, а також податкові накладні з доказами їх реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства України (т. 1 а.с. 28-75, 79-103, 107-120, 124-132, 138-177).

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Вказаною нормою закону також передбачено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХV у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи норми ст. 44 Податкового кодексу України, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Водночас, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, з системного аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що підставою для врахування при визначенні фінансового результату відповідного періоду сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Висновки податкового органу, викладені у акті перевірки та підтверджені судом першої інстанції, обґрунтовані посиланням на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 р. по справі № 759/11929/17 (номер провадження 1-кп/759/780/17), яким встановлено, що директора ТОВ Інтех К - ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України, а саме встановлено, що остання, будучи засновником та директором фіктивного підприємства ТОВ Ітех К (ТОВ Дінккарт , код ЄДРПОУ 40510296), забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складання від її імені, як службової особи ТОВ Інтех К (ТОВ Дінккарт , код ЄДРПОУ 40510296), фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачу документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб'єктам господарської діяльності, в результаті чого до Державного бюджету України не надходили кошти у вигляді сплати вказаних податків. Дії ОСОБА_1, які полягали у пособництві у створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Інтех К (ТОВ Дінккарт , код ЄДРПОУ 40510296) з метою прикриття незаконної діяльності, призвели до того, що невстановлені слідством особи, здійснили документальне оформлення, начебто проведених фінансово-господарський операцій від імені формально призначеного засновника та директора (т 1 а.с. 212-214).

Вирок суду набрав законної сили 22.09.2017 року.

Отже, факт відсутності реального здійснення будь-яких фінансово-господарських операцій підприємством ТОВ Інтех К з моменту його створення та упродовж всієї діяльності під керівництвом ОСОБА_1 підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що надані скаржником в обґрунтування своєї позиції первинні документи підписані з боку контрагента скаржника - ТОВ Інтех К саме директором ОСОБА_1

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи факти, встановлені вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 р. по справі № 759/11929/17 (номер провадження 1-кп/759/780/17) щодо відсутності реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ Інтех К з його контрагентами упродовж усієї діяльності підприємства, в порушення норм ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не відображають дійсного змісту оформлених ними фінансово-господарських операцій. Відповідно, вказані документи не є первинними в розумінні наведеної норми Закону та, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. 44 Податкового кодексу України не підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку обох підприємств.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.05.2018 р. по справі № 826/11377/14, відповідно до якої факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Відповідно, не підлягають встановленню обставини здійснення оформлених вказаними документами фінансово-господарських операцій, оскільки ці документи не мають статусу первинних.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України).

Абзацом а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Враховуючи, що фінансовий результат 2016 року, а також податковий кредит липня-вересня 2016 р. по контрагенту ТОВ Інтех К сформовано скаржником на підставі документів, які не мають статусу первинних та не підлягають відображенню у бухгалтерському та податковому облік, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість висновків, викладений у акті перевірки № 29585/04-36-14-22/25515231 від 08.06.2018 р.

Також, колегія суддів погоджується із застосуванням судом першої інстанції при розгляді цієї справи норми ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, в даному випадку мова йде про протиправні дії директора ТОВ Інтех К ОСОБА_1 під час здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, які мають наслідком безпідставність формування первинних документів з подальшим відображенням їх у бухгалтерському та податковому обліку як самого підприємства, так і його контрагентів-покупців, зокрема - ТОВ НВП Укрбудшлях-Д .

При цьому, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для звільнення позивача від відповідальності за дії свого контрагента, оскільки останній не надав жодного доказу на підтвердження прояву ним обачності при виборі свого контрагента.

Необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Отже, в даному випадку саме платник податків має доводити обставини, що можуть звільнити його від відповідальності за протиправні дії свого контрагента.

Щодо посилання скаржника у апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції під час розгляду справи норм процесуального права, яке полягає у долученні 23.08.2018 р. до матеріалів справи документів, що не були направлені скаржнику та не засвідчені належним чином, колегія суддів зазначає, що вказане твердження спростовано матеріалами справи.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що відзив на позовну заяву надійшов до суду першої інстанції 29.08.2018 р. засобами електронної пошти (т. 1 а.с. 200-205).

30.08.2018 р. даний відзив, що підписано у повноваженою особою відповідача, разом із засвідченими належним чином додатками було подано представником скаржника через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду (т. 1 а.с. 206-222). При цьому, матеріали відзиву містять докази направлення його на адресу скаржника.

Що стосується посилання скаржника на допущення судом першої інстанції певних помилок у мотивувальній частині судового рішення щодо часткового задоволення позовних вимог, а також у резолютивній частині судового рішення щодо зазначення одного коду ЄДРПОУ для обох сторін, колегія суду зазначає, що вказані обставини не є підставою для скасування судового рішення, оскільки не впливають на його суть.

Водночас, враховуючи норми п. 3 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що розбіжності між мотивувальною та резолютивною частино є підставою для зміни судового рішення. Так, відповідно до ч. 4 вказаної статті зміна судового рішення може полягати у зміні його мотивувальної частини.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та необхідності змінити рішення суду першої інстанції шляхом зазначення у його мотивувальній частині про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Щодо зазначення у резолютивній частині судового рішення одного коду ЄДРПОУ для обох сторін, колегія суддів вважає, що це є опискою суду першої інстанції, що не має принципового значення та може бути виправлена у порядку, визначеному ст. 253 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, п. 3 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Укрбудшлях-Д задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року у справі № 0440/5855/18 змінити, зазначивши в мотивувальній частині замість суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви словами суд дійшов висновку про відмову в позові .

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 23.01.2019 року.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя В.Є. Чередниченко

Суддя С.М. Іванов