Рішення

від 18.01.2019 по справі 295/15670/18

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/15670/18

Категорія 42

2/295/770/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2019 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суд м. Житомира ОСОБА_1, розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житичі до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги по утриманню будинку , -

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житичі звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги по утриманню будинку.

Позовна заява мотивована тим, що 31 травня 2016 р. рішенням співвласників житлового будинку по вул. Шевченка, 35-а, м. Житомира, було створено об'єднання співвласників житлового будинку Житичі та затверджено статут ОСББ. Рішенням загальних зборів співвласників житлового будинку від 27.09.2016 року ОСББ прийняло в своє управління вищевказаний житловий будинок. 18 лютого 2017 р. загальними зборами ОСББ затверджено статут ОСББ в новій редакції.

ОСОБА_2 є власником нежилого приміщення загальною площею 131,2 кв.м. за адресою: м. Житомир, вул. Шевченка, будинок 35а. На загальних зборах ОСББ були прийняті рішення: 27 вересня 2016 року, яким встановлено внесок на утримання будинку, нежилих приміщень в розмірі 1.95 грн. за 1 кв.м. відповідної площі в період на 2016 (Протокол № 3); 02 грудня 2017, яким встановлено внесок на утримання будинку, в розмірі грн. для нежилих приміщень за 1 кв.м. відповідної площі в період на 2018-2019 р. (Протокол №5).

Відповідач, який є власником нежитлового приміщення і у свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, в розмірі визначеному рішенням загальних зборів ОСББ. З моменту створення ОСББ і до моменту подачі позовної заяви до суду, відповідач не сплачує позивачу вартість наданих послуг по утриманню будинку (внесків на утримання будинку) у місті Житомирі, по вул. Шевченко, 35а. Заборгованість відповідача перед позивачем з жовтня 2016 року по жовтень 2018 року становить 7195,45 грн.

На підставі вищезазначеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за послуги по утриманню будинку в сумі 7195,45 грн. та судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1762,00 грн. та витрат на правову допомогу у сумі 1950,00 грн.

Відповідачем відзив не поданий, поважності причин його не подачі відповідачем не наведені, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а сторони в установленому законом порядку не подали клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, то в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежилого приміщення загальною площею 131,2 кв.м. за адресою: м. Житомир, вул. Шевченка, будинок 35а, що вбачається з копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкту нерухомого майна (щодо багатоквартирного будинку (а.с. 32).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань співвласників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законами України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" .

Виходячи з положень ч. 1 ст. 17, ст. 20, ч. ч. 6, 7, 8 ст. 22, ч. 4 ст. 23 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об'єднання співвласників, зобов'язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна.

Згідно ст. с 17 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та Статутом об'єднання внески і платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку", витрати на управління багатоквартирним будинком в тому числі включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інше.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку" визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласник або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Частино 3 ст. 12 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку встановлено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлово приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , об'єднання має право відповідно законодавства та Статуту об'єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік, розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житичі , позивач створений власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: м. Житомир, вул. Шевченка, будинок 35а.

Метою створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житичі , у відповідності до п. 2.2. Статуту, є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.

Відповідно до п. 5.3 Статуту, співвласник зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати внески і платежі та дотримуватись правил користування житловими приміщеннями.

Відповідно до ч. 13, 15 ст. 10 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , на загальних зборах ОСББ прийняті рішення: 27 вересня 2016 року, яким встановлено внесок на утримання будинку, нежилих приміщень в розмірі 1,95 грн. за 1 кв.м. відповідної площі в період на 2016р., яке оформлене протоколом № 3 (а.с. 19-20, 23), та 02 грудня 2017р., яким встановлено внесок на утримання будинку, в розмірі 2,90 грн. для нежилих приміщень за 1 кв.м. відповідної площі в період на 2018-2019 рр., яке оформлене протоколом №5 (а.с. 21).

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно статті 162 ЖК України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги , комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається зі змісту статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги , залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно частини шостої статті 24 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодувати завдані збитки майну, що перебуває у нього на балансі.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду № 285/4671/15-ц від 14.01.2019 року.

З наданої копії відомості по нарахуванню внеску на утримання будинку, станом на 01.11.2018 року, за ОСОБА_2 рахується заборгованість у розмірі 7195,45 грн. (а.с 33).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги по утриманню будинку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з позивача судових витрат по оплаті витрат на професійну правову допомогу та судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 2 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Визначені ЦПК України види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов'язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Встановлено, що 12.11.2018 року ОСББ Житичі , в особі керуючого ОСОБА_3, та адвокат ОСОБА_4, яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії № 350, уклали договір про надання послуг представника. Повноваження адвоката підтверджено ордером серії ЖТ № 49778 від 12.11.2018 року (а.с. 5-6).

Пунктом 3.1.3 договору про надання послуг представника встановлено, що клієнт зобов'язаний здійснити оплату юридичних послуг адвоката згідно з домовленістю, а саме: за вивчення документів, підготовку та подання до суду позову - 1200,00 грн., за участь у судових засіданнях - 750,00 грн.

На підтвердження оплати витрат на правову допомогу в розмірі 1200,00 грн. надано копію виписки з банківського рахунку адвоката (а.с. 7).

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Однак, на підтвердження виконання умов договору про надання послуг представника, адвокатом не надано детальний опис робіт та наданих послуг (акт виконаних робіт), а також, до позову не долучено копію свідоцтва про на заняття адвокатською діяльністю.

Зважаючи на ту обставину, що позивачем не підтверджено належними доказами понесення витрат на правову допомогу у розмірі 1950,00 грн., тому вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу . Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, по позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житичі до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги по утриманню будинку підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 7, 10-13 , 18 , 76-81 , 89 , 258 , 259 , 263-265 , 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житичі до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги по утриманню будинку - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житичі заборгованості за надані послуги по утриманню будинку в розмірі 7195,45 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житичі судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

В задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Об'єднання співвласників багато квартирного будинку Житичі , місце знаходження: 10008 м. Житомир, вул. Шевченка, 35а, код ЄДРПОУ 40573639.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: 10003 м. Житомир, пров. 1-й Винокурний, 24 , РНОКПП НОМЕР_1.

Повний текст рішення складено 23.01.2019 року.

Суддя Н.В. Ведмідь