Постанова

від 24.01.2019 по справі 826/7164/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7164/16 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Сорочка Є. О., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Кулачка Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту не зазначена) у справі за позовом приватного підприємства Влад до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказів та припису, -

В С Т А Н О В И В :

ПП Влад звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказу від 21.03.2016 р. № 92 Про затвердження Плану проведення перевірок надрокористувачів у ІІ кварталі 2016 р. в частині проведення планової перевірки позивача, припису від 12.05.2016 р. № 618-14/06, наказу від 25.10.2016 р. № 373 Щодо анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 21.07.2006 р. № 3974.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано припис Державної служби геології та надр України від 12.05.2016 р. № 618-14/06.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 25.10.2016 р. № 373 Щодо анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 21.07.2006 р. № 3974.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції у повному обсязі та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у відповідності до абз. 2 ст. 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877) суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

Апелянт зазначає, що підстави для недопуску до проведення перевірки регламентовані ст. 10 Закону № 877 та у спірних правовідносинах відсутні.

На думку апелянта, має місце факт безпідставності недопуску відповідача до перевірки, а форма акта про недопуск передбачена наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.03.2013 р. № 133 (далі - Наказ № 133).

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 22.01.2019 р. за вх. 2453, в якому позивач підтримує позицію суду першої інстанції щодо можливості винесення припису виключно за результатами проведення перевірки зі встановленням в її ході правопорушень, внаслідок чого не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, особу, що з'явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду - скасувати в частині задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, приватне підприємство Влад є користувачем надр родовища Буцьке у Черкаській області відповідно до спеціального дозволу на користування надрами спеціального дозволу на користування надрами від 21.07.2006 р. № 3974.

Державною службою геології на надр України прийнято наказ від 21.03.2016 р. № 92 Про затвердження Плану проведення перевірок надрокористувачів у ІІ кварталі 2016 р. .

Згідно додатку до вказаного наказу ПП Влад включено до Плану проведення перевірок надрокористувачів у ІІ кварталі 2016 року.

18.04.2016 р. Держгеонадра складено повідомлення № 7085/13/14-16 про проведення планової перевірки приватного підприємства Влад у строк з 10 по 30 травня 2016 року (а. с. 61).

Вказане повідомлення отримано директором позивача 02.04.2016 р., що підтверджується копією зворотного повідомлення (а. с. 61, зворот).

10.05.2016 р. начальнику центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадра Овчарову Г. В. видано направлення на перевірку № 597-14/06 (а. с. 62).

У зв'язку з недопущенням перевіряючого органу до перевірки та на підставі листа від 11.05.2016 р. № 1 Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України складено акт перевірки від 12.05.2016 р. № 06-02/27/2016-27/п (101) про недопущення до перевірки (а. с. 63 - 64).

На підставі вказаного акту винесено припис від 12.05.2016 р. № 618-14/06, яким ПП Влад у строк до 14.06.2016 р. зобов'язано усунути виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства у сфері надрокористування шляхом надання до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України документів (завірених належним чином копій) та матеріалів, що підтверджують виконання питань згідно додатку №1 до даного припису (а. с. 98 - 101).

25.10.2016 р. Державною службою геології та надр України відповідно до пунктів 22 та 23 Порядку надання спеціальних дозволів користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 р. № 615, у зв'язку із наявністю підстав анулювання, зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, враховуючи пропозиції Комісії з питань надрокористування (протокол від 13.10.2016 р. № 4/2016), видано наказ № 373 Щодо анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень , яким зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами ПП Влад від 21.07.2006 р. № 3974 (а. с. 129 - 130).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 11 Закону № 877 (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний:

- допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;

- виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;

- надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

- одержувати примірник припису або акта органу державного нагляду (контролю) за результатами проведеного планового чи позапланового заходу.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обмежився висновком лише про наявність права у позивача не допускати контролюючий орган до перевірки.

Натомість, імперативна вимога в частині обов'язку допускати контролюючі органи до перевірки судом першої інстанції застосована не була, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так суб'єкт господарювання зобов'язаний допускати органи контролю до перевірки, крім випадків, що прямо передбачені чинним законодавством.

У відповідності до ст. 10 Закону № 877 суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, в тому числі, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

- він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом;

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Застосовуючи принцип змагальності сторін, колегією суддів встановлено, що єдиною підставою для недопуску позивача до перевірки було існування, на думку позивача, заборони проведення перевірок у 2016 році без дозволу Кабінету Міністрів України.

У вказаній частині суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку, що п. 41.1 ст. 41 ПК України не розповсюджується на відповідача в межах спірних правовідносин.

До аналогічного висновку приходить і суд апеляційної інстанції, звертаючи увагу на таке.

Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р. № 71-VIII направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.

У пояснювальній записці до вказаного Закону було відображено намір його прийняття - скорочення часу, витраченого на складання, подання звітності та сплату податків.

Метою прийнття вказаного Закону слугувало покращення умов ведення бізнесу в Україні з одночасним підвищенням показників України в міжнародних рейтингах, а також підвищення ефективності використання ресурсів економіки, зокрема:

- зменшення витрат підприємств на визначення податкових зобов'язань і складання податкової звітності та держави - на адміністрування податків,

- усунення недоліків діючого законодавства, які дозволяють великим платникам отримувати податкові вигоди,

- спрощення виконання податкового обов'язку малим бізнесом, зменшення податкового навантаження на малий бізнес.

В свою чергу, у відповідності до п. 41.1 ст. 41 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

У відповідності до пункту 41.4 вказаної норми інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

З зазначених положень випливає, що ст. 41 ПК України врегульовує коло виключно тих органів, що мають право проводити перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів.

Отже за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема і ті, які виникають у сфері надрокористування.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлені Законом № 71-VІІІ, стосується лише контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України та не стосуються спірних правовідносин, як вірно встановлено судом першої інстанції, та відповідає позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 03.04.2018 р. (справа № 826/23874/15).

Попередньо, судом апеляційної інстанції також перевірено, що проведенню перевірки передувала перевірка у 2013 році, повідомлення про проведення перевірки вручено за 37 днів до проведення перевірки, документи на проведення перевірки оформлені належним чином.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів, перевіривши доводи позивача в частині недопуску відповідача до перевірки, оцінивши належність доказів щодо дотримання вимог чинного законодавства в частині правомірності намірів на проведення перевірки, дійшла висновку про відсутність підстав для невиконання законних вимог Держгеонадра в частині допуску до проведення перевірки.

В свою чергу, Наказом № 133 затверджено форму акту про недопущення до перевірки (1.11) та форму припису (1.12).

Перевіривши форму акту, колегією суддів дефектів у акті № 06-02/27/2016-27/п (101) встановлено не було. Зміст акту повністю відповідає затвердженій формі, що прямо передбачена Наказом № 133.

З огляду на що, колегія суддів приходить до висновку про порушення позивачем вимог абз. 2 ст. 11 Закону № 877 в частині допуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю).

У відповідності до ч. 8 ст. 7 Закону № 877 (в редакції, що була чинною на момент винесення припису) припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Таким чином, встановивши порушення вимог законодавства в частині допуску посадових осіб до перевірки відповідач правомірно виніс обов'язкову до виконання вимогу про усунення цього порушення.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 19.10.2018 р. (справа № 826/15007/17).

Наявний в матеріалах справи припис повністю відповідає формі, встановленій Наказом № 133.

Колегія суддів вбачає також правомірність у самій формі усунення недоліків, обраній відповідачем.

Так припис має містити вимогу про усунення виявлених порушень законодавства та зобов'язання суб'єкта подати до органу державного геологічного контролю в письмовій формі матеріали, що підтверджують факт усунення порушень.

З огляду на те, що не допускаючи до проведення перевірки, позивач фактично відмовив у наданні документів за позиціями питань, які підлягали перевірці згідно предмету перевірки (а. с. 60), шлях усунення порушень у вигляді надання цих документів за своєю суттю є допуском до перевірки та не суперечить Наказу № 133.

У відповідності до п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМ України від 30 травня 2011 р. № 615 (в редакції, що була чинною на момент прийняття наказу № 373 від 25.10.2016 р.), дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у разі:

1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр;

2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов'язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров'ю працівників або населення;

3) наявності заборгованості із сплати загальнодержавних податків та зборів;

4) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів усунення позивачем порушень законодавства шляхом, визначеним у приписі, колегія суддів приходить до висновку про правомірність наказу № 373 від 25.10.2016 р., що також є предметом оскарження у даній справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог і апеляційним судом приймаються в якості належних.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог, а тому наявні підстави для його скасування в цій частині.

Відповідно до ст. 139 КАС України розподілу підлягають судові витрати.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача, фактично, залишаються без задоволення у повному обсязі, а стягнення судового збору на користь суб'єкта владних повноважень КАС україни не передбачено, питання про стягнення судових витрат вирішення не потребує.

Керуючись ст. ст. 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року у справі за позовом приватного підприємства Влад до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказів та припису задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року в частині задоволення позовних вимог скасувати.

В цій частині у задоволенні позову приватного підприємства Влад відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя Є. О. Сорочко Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 24.01.2019 року)