Рішення

від 15.01.2019 по справі 451/1450/17

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

15 січня 2019 рокуСправа №451/1450/17 Провадження № 2/451/113/19

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

з участю: секретаря судового засідання Табен Л.В.

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача - третя особа ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Радехові цивільну справу №451/1450/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 районної лікарні, третя особа ОСОБА_2 про скасування наказу про оголошення догани,-

в с т а н о в и в:

23.10.2017 року ОСОБА_3 звернулась із позовом до суду до ОСОБА_4 районної лікарні, третя особа ОСОБА_5 про скасування наказу про оголошення догани.

В заяві зазначає, що наказом виконуючого обов'язки головного лікаря ОСОБА_4 районної лікарні ОСОБА_2 за № 110 від 18 жовтня 2017 року її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді оголошення догани. Вважає даний наказ незаконним та необгрунтованим із наступних підстав: наказом їй оголошена догана за відсутність під час чергувань з 12.10.2017 р. по 13.10.2017 року, що вона заперечує, так як була присутня на чергуванні весь період передбачений графіком чергувань. Крім того, її притягнуто до дисциплінарної відповідальності за недотримання норм етики, деонтології та норм етичного кодексу лікаря, а також за систематичні порушення трудової дисципліни, за агресивність із супроводженням погроз, несприйняття критики, зрив лікувально-діагностичного процесу, дестабілізації роботи медичного закладу та за перешкоджання у роботі медичних працівників. Вважає, що даний наказ надуманий і оформлений з метою помсти та переслідування за те, що вона звернулась до Радехівського районного суду Львівської області з позовом про поновлення її на роботі в якості головного лікаря ОСОБА_4 районної лікарня (справа № 451 /1363/17) , а саме на робоче місце, яке на даний час займає виконуючий обов'язки головного лікаря ОСОБА_4 районної лікарні ОСОБА_2, який і видав даний наказ з подальшою метою її звільнити з роботи за систематичне порушення трудової дисципліни, а саме, щоб позбутись її як скаржника і конкурента на посаду. Коли вона виконувала обов'язки головного лікаря ОСОБА_4 районної лікарні - маючи намір взяти активну участь у реалізації медичної реформи вона почала активно боротись з порушенням трудової дисципліни, підняла питання про фінансові звітності щодо списання державник коштів на ремонтні роботи лікарні, які в такому розмірі не проводились. Із такою скаргою вона також зверталась і до Міністерства охорони здоров'я , де вказала про зловживання спиртними напоями в робочий час і на робочому місці лікарями та медсестрами; неналежне оформлення медичної документації лікарями; систематичне грубе порушення трудової дисципліни, а саме запізнення на роботу і самовільне залишення робочого місця лікарями та медичним персоналом; розтрату державного майна шляхом зловживання службовим положенням, а саме пропав шифер з території лікарні, який призначався для інших потреб. Вона вимагала у головного бухгалтера ОСОБА_4 акт про списання шиферу, але їй було відмовлено по причині його відсутності. Неправомірні дії завгоспа лікарні, який перебував у відпустці, і після закінчення терміну відпустки вона вимагала його присутності на робочому місці, щоб вияснити причину відсутності шиферу на території лікарні. Крім того, вона також зверталась із вищевказаними скаргами на гарячу лінію Міністерства охорони здоров'я України. Вважає, що даний наказ про притягнення її до адміністративної відповідальності є безпідставним, надуманим і виданий з метою переслідування та залякування її. Законодавством України передбачено, що відповідач зобов'язаний оголосити їй наказ під розписку . Але законодавець не зобов'язує її розписатись в наказі. Ця дія є добровільною, а не примусовою. Законодавець зобов'язує відповідача видати їй копію наказу для реалізації її прав на захист. На її неодноразову вимогу видати копію наказу, відповідач категорично відмовляв без мотивів, що вона також сприймає за дискримінацію. Вважає, що вказаний наказ є таким, що суперечить положенням Конституції України, Кодексу законів про працю України, Законам України Основи законодавства України про охорону здоров'я , Про засади протидії та запобігання дискримінації в Україні , нормативно-правовим актам у сфері охорони здоров'я. Посадова інструкція зобов'язує лікаря-терапевта дільничного у своїй діяльності додержуватися принципів медичної етики та деонтології, а також знати правила медичної деонтології. Поняття медичної етики та деонтології на законодавчому рівні наразі не визначено. Пункт 6 статті 1 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації визначає, що пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Під час притягнення її до дисциплінарної відповідальності виникло декілька ситуацій, за яких її було піддано прямій дискримінації. Позиція відповідача з приводу порушення нею трудової дисципліни і недотримання Правил етики та деотології є лише його суб'єктивною думкою і не відповідає нормам діючого законодавства, тому просила постановити рішення, яким скасувати наказ виконуючого обов'язки головного лікаря ОСОБА_4 районної лікарні ОСОБА_2 за № 110 від 18 жовтня 2017 про оголошення догани ОСОБА_3 за недоброякісне виконання своїх обов'язків, недотримання норм етики та деонтології.

У відзиві на позовну заяву головний лікар ОСОБА_4 районної лікарні (надалі - ОСОБА_4), ОСОБА_2, заперечує проти позову про скасування наказу про оголошення догани в повному обсязі заявлених позовних вимог з наступних підстав. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, МОЗ України від 05.10.2005 року № 308/519 визначено спеціальні умови праці і її оплати при організації чергування лікарів. Для забезпечення цілодобової роботи Лопатинської РД за розпорядженням головного лікаря ОСОБА_4 позивач за її особистим підписом персонально погодила свою участь у здійсненні чергування по лікарні згідно помісячних графіків чергування в ОСОБА_4 Графік складається та затверджується керівником за погодженням з головою профспілкової організації медичних працівників ОСОБА_4 (п.1 Постанови Секретаріату ВЦРПС від 02.04.1954 р. №233 Про чергування на підприємствах і в установах . Згідно графіку чергувань на жовтень 2017 року ОСОБА_4 (копія графіка чергувань на жовтень 2017р. додається) чергування позивачу ОСОБА_3 (надалі - позивач) припадало з 18.00 год. 12.10.2017р. по 09.00 год. 13.10.2017 р. Проте, з 20.00 год. 12.10.2017р. по 07.00 год. 13.10.2017 р. позивач самовільно, не повідомивши про це адміністрацію лікарні, без поважних причин була відсутня на роботі, та перебувала поза межами ОСОБА_4, про що засвідчено в Акті фіксації відсутності на робочому місці від 13.10.2017р., та заявах медперсоналу про відсутність її на території лікарні (акт від 13.10.2017р. та заяви працівників: м/с ОСОБА_6, м/с ОСОБА_7, м/с ОСОБА_8, м/с ОСОБА_9В.). На підставіп.4 ст.40 КЗпП України роботодавець має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу (у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин) без поважних причин. Проте, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого проступку, було застосовано норму ст.147 КЗпПУ і притягнено позивача до дисциплінарної відповідальності - у виді оголошення догани. Звертає увагу суду, що позивач уже не вперше притягувалася до дисциплінарної відповідальності за відсутність на роботі під час чергування, щоправда в 2013 році ( копія наказу №69 від 08 травня 2013 року додається). У зв'язку з цим та з інших підстав 18.10.2017р. видано наказ №101 про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря ОСОБА_3 - оголосивши їй догану. Застосування дисциплінарного стягнення у виді оголошення догани до ОСОБА_3 було здійснено з дотриманням вимог ст.149 КЗпПУ. Після фіксації відсутності на роботі, ОСОБА_3 було запропоновано надати письмове пояснення, проте вона відмовилась від надання пояснення, про що засвідчено в Акті про відмову від надання письмового пояснення (копія Акту відмови - додається). З наказом №101 позивача було ознайомлено 20.10.2017р. на виробничій нараді (зачитано в слух), про що засвідчено в Акті від 20.10.2017 р. (копія акту ознайомлення з наказом №101 від 18.10.2017р.- додається). Крім цього, згідно акту №3 від 13.10.2017р. зафіксовано зрив лікувально-діагностичного процесу, перешкоджання у роботі медичних працівників позивачем та її чоловіком, про що і відмічено в преамбулі наказу №101. (Копія акту №3 від 13.10.2017р. додається). Звертає увагу суду на те, що позивач стверджує: поняття медичної етики та деонтології на законодавчому рівні наразі не визначено , водночас суперечить сама собі вказуючи, що посадова інструкція зобов'язує лікаря - терапевта дільничого у своїй діяльності додержуватися принципів медичної етики та деонтології, а також знати правила медичної деонтології . Статтею 29 КЗпПУ визначено обов'язок роботодавця проінструктувати працівника і визначити робоче місце до початку роботи за укладеним трудовим договором. Згідно з наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 29.12.2004р. № 336 обов'язки та відповідальність працівників закріплюють у посадових інструкціях. Наказ № 336 є важливим нормативно-правовим актом трудового законодавства. З цього випливає, що норми дотримання правил медичної етики та деонтології є прописані в локальному нормативно-правовому акті ОСОБА_4, а саме в Посадовій інструкції позивача, про що позивач власноручно підтвердила в позовній заяві. Згідно вищевикладеного, при недотриманні правил етики та деонтології позивач недотрималась виконання своїх функціональних обов'язків, згідно посадової інструкції, про що також зазначено в преамбулі наказу №101. Твердження позивача про те, що притягнення її до дисциплінарної відповідальності є нічим іншим як помста та переслідування , у зв'язку з цивільним позовом в Радехівський районний суд щодо поновлення її на роботі в якості головного лікаря, є безпідставними та необгрунтованими, не підкріплені доказами та трактуються такі, як наклеп. Позивач стверджує, що за час виконання обов'язків головного лікаря ОСОБА_4 (з 01.08.2017 року по 17.08.2017 року) нею було виявлено ряд недоліків в роботі працівників лікарні: систематичне порушення трудової дисципліни; скарги пацієнтів на вимагання лікарями хабара , тобто неправомірної матеріальної вигоди; розтрата державного майна ; відсутність на роботі завгоспа в робочий час; зловживання спиртними напоями в робочий час і на робочому місці , що повинно звучати як вживання алкогольних напоїв , проте, жодного з перелічених фактів порушень позивачем при виконанні нею обов'язків головного лікаря письмово не зафіксовано, розпорядчих документів не видано та винних до дисциплінарної відповідальності не притягнуто, заяв у відповідні органи щодо розкрадання бюджетних коштів не подано, про що свідчить копія витягу з Журналу реєстрації виробничих наказів ОСОБА_4 за період з 01.08. по 17.08.2017 року. Єдиним фіксуванням порушення , позивач здійснила, коли 12.08.2017р. за викликом поліції скерувала в Радехівську ЦРЛ трьох працівників ОСОБА_4 на медогляд для встановлення факту вживання алкогольних напоїв на робочому місці та в робочий час, за результатами медобстеження працівники виявилися тверезими, про що свідчать копії висновків №№ 153, 155, 156 від 12.08.2017р. Позивач 23.09.2017р. звернулася зі скаргою на Урядову гарячу лінію (копія звернення додається), хоча в позовній заяві путається, стверджуючи що зверталася на гарячу лінію МОЗ. Після отримання Радехівською ЦРЛ зареєстрованого звернення ОСОБА_3 на Урядову гарячу лінію , наказом по Радехівській ЦРЛ було створено комісію по службовому розслідуванню та в присутності заявниці, тобто позивача, проведено службове розслідування (копія наказу додається). За результатами розслідування комісією було спростовано усі звинувачення в адресу в.о.головного лікаря ОСОБА_2 та з ясовано, що при виконанні позивачем трудової функції її права та інтереси не порушувалися, про що засвідчено у листі Радехівської РДА позивачу, копію якого позивач долучила до позовної заяви. Позивач вважає, цитує: що даний наказ про притягнення мене до адміністративної відповідальності є безпідставним, надуманим і видуманий з метою переслідування та залякування мене . Проте, згідно наказу № 101 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - у виді оголошення догани (ст..147 КЗпПУ). Крім цього, хочу зауважити, що трудове законодавство не містить норми застосування адміністративної відповідальності, ця норма прописана в КУпАП. Позивач наполягає, що законодавством України не передбачено норму ознайомлення з наказом під розписку, стверджуючи, що ця дія є добровільною, а не примусовою . Однак, згідно п.4 ст.149 КЗпПУ Порядок застосування дисциплінарних стягнень оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку. Проте, під розписку позивач ознайомлюватися з наказом відмовилася, про що зафіксовано актом за участю очевидців цього факту (копія Акту додається). Твердження про відмову видачі копії наказу № 101 на вимогу позивача є неправдивим. За адвокатським запитом адвоката ОСОБА_10 вимога стояла про видачу наказу 110 (копія адвокатського запиту додається), за повторним адвокатським запитом, копію наказу №101 було безперешкодно надано ОСОБА_11 (копія відповіді додається). Позивач стверджує, що при видачі наказу №101 було порушено Конституцію України, КЗпПУ, ЗУ Основи законодавства України про охорону здоров'я , ЗУ Про засади протидії та запобігання дискримінації в Україні і нормативно-правові акти у сфері охорони здоров'я. Позивач не вказала конкретну норму закону, яка була недотримана при видачі наказу №101, а необгрунтовано та недотримуючись логіки перечислила всі закони, якій їй відомі та послалася на нормативно-правові акти в сфері охорони здоров'я, які їй вочевидь невідомі. Необгрунтованим і незрозумілим є застосування в позові ст..40 та ст..58 Конституції України, яке саме право позивач вважає порушеним? Позивач, посилаючись на п.б ст.1 ЗУ Про засади протидії та запобігання дискримінації в Україні стверджує, що її було піддано прямій дискримінації - тобто ситуації, за якою з особою, у їх випадку з позивачем, за певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою в аналогічній ситуації. Відповідно до вищенаведеного закону дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Тобто, дискримінація, згідно закону визначається за ознаками та ділиться за видами (пряма, непряма дискримінація). За якими ж ознаками позивача було піддано прямій дискримінації: при категоричній відмові відповідача без мотивів видати позивачу копію наказу №101; при порушенні нею трудової та виробничої дисципліни; при притягненні її до дисциплінарної відповідальності; чи при оформленні акту фіксації відсутності її на роботі? Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснювалося не за ознаками раси, кольору шкіри політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, а саме згідно дотримання норм трудового законодавства: наказу Міністерства праці та соціальної політики України, МОЗ України від 05.10.2005 року №308/519; КЗпП України (п.4 ст.40, ст..29, ст.147, ст..149); наказу Міністерства праці і соціальної політики України від 29.12.2004р. № 336 із змінами та доповненнями; п.1 Постанови Секретаріату ВЦРПС від 02.04.1954 р. №233 Про чергування на підприємствах і в установах (постанова ВРУ Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР від 12.09.91 р. № 1545-ХІІ та локальних нормативно-правових актів ОСОБА_4: посадової інструкції лікаря терапевта дільничного ОСОБА_3, наказу ОСОБА_4, графіка чергувань на жовтень 2017р., Колективного договору тощо). Вважає, що позивні вимоги, висунуті позивачем ОСОБА_3 до Лопатиснької РЛ, третя особа в.о.головного лікаря ОСОБА_4 ОСОБА_2В.є безпідставними та необгрунтованими, про що і стверджує сама позивач у позовній заяві, цитую: мої вимоги з приводу скасування вищевказаного наказу є необґуунтованими.

26 жовтня 2018 року автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Семенишини О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення,аналогічно викладеним у позовній заяві, просив постановити рішення про задоволення позовних вимог. Звертав увагу суду, що у відповідача не було підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани за відсутність на робочому місці, недотримання правил етики та деонтології, оскільки жодних письмових доказів на підтвердження цього суду не подано. Акт відсутності працівника на робочому місці не складено, документально не підтверджено порушення правил етики та деонтології. На час розгляду справи строк накладення адміністративного стягнення закінчився, проте представник позивача наполягає на скасуванні наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Представника відповідача - третя особа ОСОБА_5 проти позовних вимог заперечив, надав суду пояснення аналогічно викладеним у відзиві на позовну заяву (а.с.44-50). Звертав увагу суду, що факт відсутності на робочому місці позивача підтверджується доповідними записками медсестер, тобто працівниками, які несли службу вночі. Доповідні записки немає необхідності реєструвати в журналі. Акт від 13.10.2017 підтверджує відсутність позивача на робочому місці, який знаходиться в матеріалах справи. Його викликали на 6 годину зранку на роботу, він особисто зафіксував факт відсутності позивача на робочому місці, яка сама йому повідомила, що прийшла із дому. Позивач сама зривала медичний процес, боролася із порушенням трудової дисципліни, однак жодні докази на підтвердження порушень не подала. Жодної дискримінації по відношенні до позивача не було, сторона позивача не подала суду доказів на спростування догани. Звертав увагу суду, що позивач у позовній заяві сама зазначає, що її вимоги є необгрутованими, тому просив постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Постановою №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів Пленум Верховного Суду України в ч.1 звернув увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП і інших актів законодавства України. Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці .

У відповідність до ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу України про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього ( ст.4 КЗпП України). Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи ( ч. 6 ст.5-1 КЗпП України).

На підставі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд встановив, що ОСОБА_11 наказом №115 прийнята на роботу до ОСОБА_4 районної лікарні на посаду лікаря-терапевта терапевтичного відділення 0,5 ставки та лікаря -терапевта дільничного 0,5 ставки з 11 червня 2012 року, на підставі її заяви від 11.06.2012 року (а.с.5).

ОСОБА_11 15 листопада 2016 року одружилася із ОСОБА_12, та після одруження присвоїла собі прізвище ОСОБА_12, що підтверджується копією свідоцтва про шлюбу, серії І-СГ №295013 від 15.11.2016 року та копією паспорта з витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання. (а.с.10,11).

Вказане свідчить про те, що позивач зловживаючи своїм обов'язком щодо персональних даних не повідомила роботодавця про зміну прізвища та продовжувала подавати заяви та листок непрацездатності від імені ОСОБА_11, хоч зобов'язувалась повідомляти про зміну персональних даних (а.с.125).

Наказом ОСОБА_4 районної лікарні №44 від 3.01.2017 року встановлено чергування згідно затвердженого графіку, з дозволом праву сну. З наказом ознайомлено працівників особисто (а.с.69-69 зворот, 56,64).

Наказом Радехівської центральної районної лікарні №160 від 31 липня 2017 року її призначено виконуючим обов'язки головного лікаря ОСОБА_4 районної лікарні з 1 серпня 2018 року з правом першого підпису на фінансово-банківських документах (а.с.6).

Наказом в.о.головного лікаря Радехівської центральної районної лікарні ОСОБА_13 №168 від 17 серпня 2017 року ОСОБА_11 звільнено від виконання обов'язків головного лікаря ОСОБА_4 районної лікарні з 17 серпня 2017 року з переведенням її на посаду лікаря-терапевта терапевтичного відділення 0,5 ставки та лікаря -терапевта дільничного 0,5 ставки ОСОБА_4 районної лікарні (а.с.7).

Наказом ОСОБА_4 районної лікарні №101 від 18.10.2017 року лікаря-терапевта ОСОБА_11 (ОСОБА_12) притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді оголошення догани за неналежне виконання функціональних обов'язків та недотриманням норм етики та деонтології (а.с.35,66).

Підставою накладення дисциплінарного стягнення стала відсутність працівника на робочому місця в період часу з з 20 години 12.10.2017 року по 7 годину 13.10.2017 року, порушення норм етики та деонтології.

У статті 139 КЗпПУ передбачено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

На підставіст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Догана є найменш суворим стягнення за порушення трудової дисципліни та заходом особистого немайнового характеру.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Із акту №2 від 13.10.2017 року вбачається, що позивач відмовилась від дачі пояснень щодо відсутності її на робочому місці з 20 години 12.10.2017 року по 7 годину 13.10.2017 року (а.с.51).

Зміст наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності оголошено позивачу 18.10.2017 року, що підтверджується актом, а вручено 27.10.2017 року (а.с.63,67).

Із доповідної с/м приймального відділення ОСОБА_9 вбачається, що під час її чергування 12.10.2017 року з 21 години до 9 години 13.10.2017 року після її виклику чергового лікаря ОСОБА_11 (ОСОБА_12) о 6 годині 40 хвилин 13.10.2017 року через доставку хворої ОСОБА_14 швидкою медичною допомогою, черговий лікар ОСОБА_11Г.(ОСОБА_12) о 6 годині 50 хвилин прийшла на виклик та до 9 години перебувала на чергуванні (а.с.52).

Доповідними медсестри терапевтичного відділу ОСОБА_8, с/м педіатричного відділу ОСОБА_7 там/с неврологічного відділу ОСОБА_6 підтверджено, що під час її чергування з 21 години 12.10.2017 року по 9 годину 13.10.2017 року лікар ОСОБА_3 у терапевтичному, дитячому та неврологічному відділеннях не перебувала (а.с.53).

Вказані доповідні судом не приймаються як доказ, що засвідчує факт відсутності позивача на робочому місці, оскільки позивач могла знаходитись будь-де в приміщенні лікарні, так як працівникам ОСОБА_4 районної лікарні наказом встановлено чергування із правом сну, а жодного акту ппо відсутність на робочому місці позивача складено не було.

Крім цього, доповідною с/м приймального відділення ОСОБА_9 підтверджено, що на її виклик о 6 годині 40 хвилин 13.10.2017 року черговий лікар ОСОБА_11Г.(ОСОБА_3) о 6 годині 50 хвилин прийшла на виклик та до 9 години 13.10.2017 року перебувала на чергуванні.

Із посадової Інструкції позивача-Мартинюк ОСОБА_15, затвердженої головним лікарем ОСОБА_4 ОСОБА_16 у 2012 році, вбачається, що до її функціональних обов'язків відноситься дотримання в роботі правил деонтології (а.с.118-119).

В судовому засіданні відповідачем не подано суду жодного доказу щодо порушення норм етики та недотримання правил деонтології, і таких не встановлено судом.

Враховуючи вищенаведене, суд в сукупності всіх обставин по справі, вважає, що відповідачем не подано суду жодного доказу на підтвердження факту відсутності позивача на робочому місці, як і недотримання нею правил етики та деонтології, тому суд робить висновки про наявність підстав для скасування наказу ОСОБА_4 районної лікарні №101 від 18 жовтня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності - оголошення догани ОСОБА_11 (ОСОБА_3) за неналежне виконання функціональних обов язків та недотриманням норм етики та деонтології.

Згідно із вимогами ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне із відповідача стягнути судові витрати.

В процесі розгляду справи ОСОБА_4 районна лікарня реорганізована шляхом перетворення у КНП ОСОБА_4 районна лікарня Радехівської районної ради Львівської області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, тому судові витрати підлягають стягненню з КНП ОСОБА_4 районна лікарня Радехівської районної ради Львівської області.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258-259,263-265,279 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати наказ ОСОБА_4 районної лікарні №101 від 18 жовтня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності - оголошення догани ОСОБА_11 (ОСОБА_3) за неналежне виконання функціональних обов"язків та недотриманням норм етики та деонтології.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства ОСОБА_4 районної лікарні Радехівської районної ради Львівської області, місцезнаходження юридичної особи: смт.Лопатин вул.Січових Стрільців,27 Радехівського району Львівської області (ідентифікаційний код 20764478) в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки смт.Лопатин вул.Героїв Майдану,3/8 Радехівського району Львівської області судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийОСОБА_17

Повний текст судового рішення виготовлено 23.01.2019 року.