Рішення

від 14.01.2019 по справі 607/23182/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.01.2019 Справа №607/23182/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, а саме, на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 143,6 кв. м., житловою площею 60,4 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. І.Вітишина, 6 с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 03 березня 2018 року, посилаючись на те, що після смерті її матері відкрилась спадщина за заповітом на даний житловий будинок. Однак, постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки було виявлено, що відсутній правовстановлюючий документ.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без участі їх представника, не заперечують проти задоволення позову.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 (баба позивача) приходилась матір'ю ОСОБА_4, що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії І-ИД № 018660, виданого 24 січня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області. Дошлюбне прізвище ОСОБА_4 - Льох , яке 29 травня 1960 року, у зв'язку із одруженням змінилося, на Яцевич (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00020407877 від 21.06.2018 р.). Згодом, остання вийшла заміж вдруге і набула прізвище Мороз (свідоцтво про укладення шлюбу серії І-ИД №404335 видане 08 жовтня 1988 року ОСОБА_3 сільською радою Тернопільського райбюро ЗАГС, актовий запис №5).

ОСОБА_5 померла 30 січня 1995 року, що стверджується свідоцтво про смерть серії І-ИД № 244361, повторно видане 21 червня 2018 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 4.

ОСОБА_6 (брат позивача), який приходився сином ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії IV-УР №2279197, видане 17 листопада 1962 року Виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради депутатів трудящих), та внуком ОСОБА_5, помер 28 січня 2016 року (свідоцтво про смерть І-ИД №199492, видане 28 січня 2016 року, ОСОБА_3 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області актовий запис №1,). Спадкові справи після їх смерті заведені не були. Спадкоємцем за законом була мати позивача, ОСОБА_4, інших спадкоємців немає.

03 березня 2018 року померла мати позивача - ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД № 234708, видане 03.03.2018 р. виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 02.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, зокрема, на спадкове майно - житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: вул. І.Вітишина, 6 с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області.

Згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 16.11.1990 р., видане на підставі рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів № 209 від 30 жовтня 1990 року Про оформлення права власності на жилі будинки , вбачається, що цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в с. В.Лука по вул. Гагаріна, 6 дійсно належить колгоспному двору, що складається з трьох членів, головою якого є ОСОБА_5.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності положення статей 17, 18 Закону Про власність щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04,1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; г) згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України Про введення в дію Закону України Про власність загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

Оскільки спірний житловий будинок побудовано до 15.04.1991 р., спадкодавці як члени колгоспного двору набули на нього право сумісної власності та це право збереглося за ними і після припинення колгоспного двору в результаті введення в дію вказаного Закону.

Статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 ЦК УРСР 1963 року в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (1963 року) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до інформаційної довідки № 807 від 11 липня 2018 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 03 липня 2018 року по обліку будинковолодіння № 6 (шість) по вул. І.Вітишина в селі Велика Лука рахується за: ОСОБА_5; ОСОБА_4; ОСОБА_6.

Згідно інформаційної довідки № 808 від 11 липня 2018 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 01 січня 2013 року житловий будинок №6 (шість) по вул. І.Вітишина (колишня вул. Гагаріна) в селі Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області зареєстровано за головою колишнього колгоспного двору ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок виданого Тернопільською районною радою 16 листопада 1990 року на підставі рішення виконкому №209 від 30.10.1990 року та записано в реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 106.

Відповідно до довідок № 809 та 810, виданих Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 01 січня 2013 року державна реєстрація житлового будинку №6 (шість) по вул. І. Вітишина в селі Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області за ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в бюро не проведена.

Згідно частин 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У разі наявності заповіту в силу ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Померлою ОСОБА_4 за життя 01 березня 2018 року було складено заповіт, який посвідчений секретарем Великолуцької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та зареєстрований реєстрі за № 08, згідно якого остання на випадок своєї смерті житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться по вул. І.Вітишина, 6 с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, заповіла позивачу - ОСОБА_2

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (ст.1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Тернопільською районною державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 238/2018 року, після смерті матері позивача ОСОБА_4, згідно якої спадкоємцем за заповітом є позивач ОСОБА_2. Спадкові справи після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не заведені.

Позивач ОСОБА_2звернулася до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказане майно після померлої 03 березня 2018 року ОСОБА_4, однак, постановою нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки відсутній правовстановлюючий документ.

Нормами статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, так як в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом визнання за нею права власності на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 143,6 кв. м., житловою площею 60,4 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. І.Вітишина, 6 с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 03 березня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1217, 1223, 1268, 1276 Цивільного кодексу України, ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Постановою Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 143,6 кв. м., житловою площею 60,4 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. І.Вітишина, 6 с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 03 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: ОСОБА_3 сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, код 04393456.

Третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Тернопіль вул. Котляревського, 27.

Повний текст рішення суду складено 24 січня 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_7