Ухвала

від 17.01.2019 по справі 761/46573/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/46573/18

Провадження № 2-з/761/42/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м.Київ

Суддя Шевченківського районного суду м.Києва Осаулов А.А., розглянувши заяву заступника Генерального прокурора України про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Генеральної прокуратури України до Товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Граніт-Плюс , Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест , ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Прокуратура м. Києва, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2018 року в провадження судді Шевченківського районного суду м.Києва Осаулова А.А. надійшла вказана цивільна справа, у якій ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 06.12.2018 року було відкрите загальне позовне провадження та справу було призначено до підготовчого судового засідання за участю сторін.

16.01.2019 року до суду надійшла заява заступника Генерального прокурора України Стрижевської А. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити відповідачам 1-4 і іншим особам здійснювати будь-які дії із зазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї. Необхідність вжиття визначених заходів забезпечення позову представник позивача мотивував тим, що Генеральною прокуратурою України до суду було подано позовну заяву про визнання недійсним правочинів із вказаною квартирою, що були укладені між відповідачами, та зобов язанням не чинити перешкод у користуванні нею, а тому з урахуванням співмірності позовних вимог, з метою ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача на повернення вказаного житла і унеможливлення подальшого його відчуження є достатніми підстави для задоволення заяви про забезпечення позову у викладеній редакції. Є підстави вважати, що відповідачі можуть вчинити подальше відчуження вказаного нерухомого майна, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Згідно з п.п.2,4 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов язання.

Крім того, ч.3 ст.150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2-х днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач Генеральна прокуратура України отримала майнові права на спірний об єкт нерухомості та в подальшому в 2014 році її переведено до числа службового житла. В той же час, в 2016 році відповідачі уклали ряд угод про купівлю-продаж вказаного житла у відсутність будь-яких повноважень на це.

Зважаючи на предмет позовних вимог про визнання договорів недійсними та зобов язання вчинити дії порушені права позивача щодо спірного об єкту нерухомості можуть бути порушені та наявна об єктивна можливість його відчуження в подальшому.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Згідно вимог п.4 постанови пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову №9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза не виконання та утруднення можливого рішення про задоволення позову; з ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до часткового задоволенню.

Зокрема, підлягає до задоволення заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони відповідачам 1-4 здійснювати будь-які дії із зазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо відчуження вказаної квартири.

Суд вважає, що саме із врахуванням заявлених позовних вимог накладенням арешту на спірний об єкт нерухомості і забороною вчиняти щодо нього дії буде забезпечено баланс із захисту інтересів позивача та пропорційним втручанням у обмеження права на відчуження майна з боку відповідачів і слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача та це не є покладенням індивідуального чи надмірного тягару на відповідачів.

Між тим, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині заборони іншим особам здійснювати будь-які дії із зазначеним нерухомим майном, оскільки заборонити вчиняти дії невизначеному колу осіб унеможливлює виконання вказаної ухвали і суперечить законодавчо визначеним принципах вказаного запобіжного заходу.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153, 260, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву заступника Генерального прокурора України Стрижевської А. від 16.01.2019 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Генеральної прокуратури України до Товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Граніт-Плюс , Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест , ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Прокуратура м. Києва, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 43,49 кв.м. та заборонити відповідачам Товариству з обмеженою відповідальністю Будінвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Граніт-Плюс , Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест , ОСОБА_3здійснювати будь-які дії із зазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо відчуження вказаної квартири.

Дані про стягувача:

Генеральна прокуратура України, код ЄДРПОУ 00034051, адреса місця знаходження: м.Київ, вул.Різницька, 13/15;

Дані про боржників:

Товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест , код ЄДРПОУ 30183821, адреса місця знаходження: м.Київ, вул.Назарівська, 11;

Товариства з обмеженою відповідальністю Граніт-Плюс , код ЄДРПОУ 32766270, адреса місця знаходження: м.Київ, вул.Назарівська, 11;

Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Граніт-Інвест , код ЄДРПОУ 33405927, адреса місця знаходження: м.Київ, вул.Назарівська, 11;

ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса проживання АДРЕСА_2.

Ухвала набуває законної сили з 17 січня 2019 року та підлягає негайному виконанню.

Виконання ухвали суду покласти на уповноважену у відповідному законом порядку особу від імені позивача або на державну виконавчу службу Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві (адреса: м.Київ, вул.Саксаганського, 110).

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову 1 (один) рік.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом 15-днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов