Постанова

від 15.01.2019 по справі 920/638/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р. Справа№ 920/638/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Коротун О.М.

Сулім В.В.

секретар судового засідання Котенко О.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

на рішення господарського суду Сумської області

від 18.10.2018 (повний текст рішення складено 19.10.2018)

у справі №920/638/18 (суддя Котельницька В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

до Колективного підприємства торгівлі "Маяк"

про стягнення 231444,25 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" звернулось до господарського суду з позовом до Колективного підприємства торгівлі "Маяк" про стягнення 231444,25 грн. заборгованості за договором №91 від 15.10.2006 про надання послуг з теплопостачання, мотивуючи свої вимоги несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуг теплопостачання за період з 01.12.2015 по 10.04.2018.

24.09.2018 від відповідача до місцевого господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позову не визнав, мотивуючи свою позицію відсутністю у нього заборгованості з оплати послуг теплопостачання. Відповідач зазначив, що позивачем нарахована заборгованість неправомірно, оскільки при її розрахунку позивач взяв до уваги показники приладу обліку тоді як нормами укладеного між сторонами договору передбачено оплату послуг теплопостачання виходячи з максимального теплового навантаження.

09.10.2018 від відповідача до суду надійшли фотокопії платіжних доручень щодо здійснення оплати за спожите тепло протягом опалювального періоду 2016-2017, 2017-2018.

18.10.2018 від позивача до місцевого господарського надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначав зокрема про те, що нарахування вартості послуг за теплопостачання було здійснено згідно з умовами договору та пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.10.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові, суд зазначив про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за договором №91 від 15.10.2006 за заявлений позивачем період.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 18.10.2018 у справі №920/638/18 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому скаржник посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" проводило нарахування відповідачу на підставі умов договору (викладених в пунктах 5, 10 договору, п.3 додатку №1 до договору), Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005 та Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання . Скаржник стверджує, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про необхідність укладення додаткової угоди до договору щодо встановлення комерційного обліку теплової енергії, оскільки договір містить положення, які закріплюють обов'язковість нарахування плати за надані послуги за наявності засобів обліку за їх показаннями, а тому обладнання будинку №31 по вул. Свободи в м. Шостка комерційним засобом обліку теплової енергії не призвело до істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Коротун О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" на рішення господарського суду Сумської області від 18.10.2018 у справі №920/638/18.; розгляд справи №920/638/18 призначено на 20.12.2018.

З 27.11.2018 головуючий суддя Іоннікова І.А. перебувала на лікарняному та з 26.12.2018 приступила до виконання своїх обов'язків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 призначено справу до розгляду на 15.01.2019.

В судове засідання апеляційної інстанції 15.01.2019 представники сторін не з'явились.

Оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

15.10.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" як виконавцем та Колективним підприємством торгівлі "Маяк" як споживачем було укладено договір №91 про надання послуг з теплопостачання (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з теплопостачання, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.

Згідно з пунктами 6 - 8 розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг є щомісячною. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує виконавцю вартість послуг зазначених в Договорі, передбачених на розрахунковий період. Кінцеві розрахунки за розрахунковий період проводяться споживачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

В пункті 1 додатку №1 до договору Перелік об'єктів споживача, отримуючих послуги з теплопостачання і внесених в договір для розрахунків сторонами погоджено, що послуги з теплопостачання надаються відповідачу в межах 18,68 Гкал/рік. Підпунктом 1.1. додатку №1 до договору встановлено, що розподіл теплової енергії Гкал, виходячи з максимального теплового навантаження за годину і розрахункової температури зовнішнього повітря на опалення становить: січень - 3,11 Гкал, лютий - 3,11 Гкал, березень - 3,11 Гкал, квітень - 1,56 Гкал, жовтень - 1,57 Гкал, листопад - 3,11 Гкал, грудень - 3,11 Гкал.

Крім того, як вбачається з копії робочого проекту розрахунку теплового навантаження приміщень КПТ "Маяк" по вул. К. Макса, 31 в м. Шостці середньорічна витрата тепла на опалення в опалювальний період складає 18,69 Гкал/рік.

Спір у справі виник внаслідок порушення (на думку позивача) відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати наданих позивачем послуг у зв'язку з чим останній звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за період з 01.12.2015 о 10.04.2018 у сумі 193299,67 грн, за прострочення оплати наданих позивачем послуг позивачем нарахованих за період з червня 2016 по червень 2018 інфляційні втрати в сумі 18828,33 грн., 3% річних - 6293 грн за період з 20.05.2016 по 15.08.2018, пені 13023,25 грн (за період з 15.08.2017 по 19.11.2017 на заборгованість за зобов'язаннями квітня 2017 р. пеня на суму 696,89 грн ; за період з 20.11.2017 по 19.05.2018 на заборгованість за зобов'язаннями жовтня 2017 р. пеня на суму 303,91 грн; за період з 20.12.2017 по 19.06.2018 на заборгованість за зобов'язаннями листопада 2017 р. пеня на суму 2491,42 грн; за період з 20.01.2017 по 19.07.2018 на заборгованість за зобов'язаннями грудня 2017 р. пеня на суму 2444,05 грн; за період з 20.02.2018 по 15.08.2018 на заборгованість за зобов'язаннями січня 2018 р. пеня на суму 2642,58 грн; за період з 20.03.2018 по 15.08.2018 на заборгованість за зобов'язаннями лютого 2018 р. пеня на суму 2117,61 грн; за період з 20.04.2018 по 15.08.2018 на заборгованість за зобов'язаннями березня 2018 р. пеня на суму 1988,08 грн; за період з 20.05.2018 по 15.08.2018 на заборгованість за зобов'язаннями квітня 2018 р. пеня на суму 338,71 грн.).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії в Україні регулює Закон України "Про теплопостачання", відповідно до ст. 19 якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлені відповідачу рахунок №91 від 31.12.2015 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.12.2015 по 31.12.2015 в сумі 4248,82 грн.,

рахунок №91 від 31.01.2016 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.01.2016 по 31.01.2016 в сумі 6719,81 грн.,

рахунок №91 від 29.02.2016 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.02.2016 по 29.02.2016 в сумі 3797,51 грн.,

рахунок №91 від 31.03.2016 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.03.2016 по 31.03.2016 в сумі 14112,24 грн.,

рахунок№91 від 25.04.2016 на суму -9979,93 грн. (з пояснень, які містяться в наданому позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що вказаний рахунок на суму -9979,93 грн. було виставлено у зв'язку з прийнятим адміністрацією товариства "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" рішенням здійснювати нарахування оплати за надані послуги до наступного опалювального періоду по тепловому навантаженню (службова записка від 29.03.2016); оскільки нарахування було здійснено по приладу обліку пропорційно займаної площі, в розрахунку за квітень 2016 здійснено корегування рахунків за лютий, березень 2016 р.),

рахунок №91 від 31.10.2016 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 15.10.2016 по 31.10.2016 в сумі 5848,84 грн.,

рахунок №91 від 30.11.2016 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.11.2016 по 30.11.2016 в сумі 16914,13 грн.,

рахунок №91 від 31.12.2016 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.12.2016 по 31.12.2016 в сумі 14307,62 грн.,

рахунок №91 від 31.01.2017 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.01.2017 по 31.01.2017 в сумі 18522,16 грн.,

рахунок №91 від 28.02.2017 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.02.2016 по 28.02.2016 в сумі 17564,44 грн.,

рахунок №91 від 31.03.2017 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.03.2017 по 31.03.2017 в сумі 17800,85 грн.,

рахунок №91 від 28.04.2017 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.04.2017 по 16.04.2017 в сумі 10285,70 грн.,

рахунок №91 від 31.10.2017 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 15.10.2017 по 31.10.2017 в сумі 5235,86 грн.,

рахунок №91 від 30.11.2017 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.11.2017 по 30.11.2017 в сумі 19261,69 грн.,

рахунок №91 від 31.12.2017 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.12.2017 по 31.12.2017 в сумі 19078,99 грн.,

рахунок №91 від 31.01.2018 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.01.2018 по 31.01.2018 в сумі 21748,16 грн.,

рахунок №91 від 28.02.2018 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.02.2018 по 28.02.2018 в сумі 20755,43 грн.,

рахунок №91 від 31.03.2018 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.02.2018 по 31.01.2018 в сумі 23234,96 грн.,

рахунок №91 від 30.04.2018 на оплату послуг по постачанню теплової енергії з 01.04.2018 по 10.04.2017 в сумі 6733,62 грн.

На підтвердження надсилання вказаних рахунків позивачем надано копії супровідних листів та поштових повідомлень про вручення поштової кореспонденції.

Отже, з наданих позивачем рахунків, показань приладів обліку, розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем надано послуги за період з 01.12.2015 по 10.04.2018 на загальну суму 246170,83 грн, проте оплачено відповідачем 52871,16 грн у зв'язку з чим заборгованість по оплаті наданих послуг у відповідний період становить 193299,67 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, зазначає про відсутність у нього заборгованості за договором, при цьому вказує, що позивачем неправомірно застосовано показання приладу обліку при здійсненні нарахування вартості наданих позивачем послуг, посилаючись на те, що умовами договору передбачено оплату послуг теплопостачання виходячи з максимального теплового навантаження.

В оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірне нарахування вартості послуг теплопостачання на підставі п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, без врахування положень укладеного між сторонами договору. При цьому суд зазначив, що після встановлення в будинку відповідача будинкового засобу обліку теплової енергії позивач не був позбавлений можливості ініціювати внесення відповідних змін до укладеного між сторонами договору, в тому числі і в судовому порядку, однак не зробив цього.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту пункту 5 договору,плата за надані послуги за наявності засобів обліку справляються за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення. У разі відсутності засобів обліку - розмір плати за надані послуги визначається розрахунковим методом.

В пункті 1 додатку №1 до договору Перелік об'єктів споживача, отримуючих послуги з теплопостачання і внесених в договір для розрахунків сторонами погоджено, що послуги з теплопостачання надаються відповідачу в межах 18,68 Гкал/рік. Підпунктом 1.1. додатку №1 до договору встановлено, що розподіл теплової енергії Гкал, виходячи з максимального теплового навантаження за годину і розрахункової температури зовнішнього повітря на опалення становить: січень - 3,11 Гкал, лютий - 3,11 Гкал, березень - 3,11 Гкал, квітень - 1,56 Гкал, жовтень - 1,57 Гкал, листопад - 3,11 Гкал, грудень - 3,11 Гкал.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа вих. № 721-сб від 08.04.2016, позивачем повідомлено відповідача про встановлення 25.02.2016 в багатоквартирному будинку 31 по вул. К.Маркса в м. Шостка приладу комерційного обліку теплової енергії та про здійснення подальшого нарахування плати за надані послуги з центрального опалення відповідно до положень п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, а саме: згідно з показниками будівельного лічильника теплової енергії пропорційно опалювальній площі займаних приміщень.

В матеріалах справи містяться копії акту готовності вузла обліку теплової енергії (житловий будинок по вул. К.Маркса, 31) до початку опалювального сезону від 10.10.2016, акту прийомки теплоносія на опалювальних об'єктах та актів перевірки роботи системи опалення від 10.10.2015, 15.10.2016, 17.10.2017.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно здійснено нарахування оплати послуг за договором №91 від 15.10.2006 з урахуванням показників приладу обліку, обладнаного в будинку 31 по вул. К.Маркса в м. Шостка, відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005, що узгоджується з положеннями пункту 5 договору.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 193299,67 грн є обґрунтованою та такою,що підлягає задоволенню.

Надані відповідачем в суді першої інстанції фотокопії платіжних доручень №354 від 06.12.2016 на суму 2275,81 грн., №7 від 11.01.2017 на суму 4437,84 грн., №56 від 24.02.2017 на суму 4437,84 грн., №5 від 09.01.2018 на суму 13082,00 грн., №13 від 07.02.2018 на суму 5757,74 грн., №15 від 06.03.2018 на суму 5600,00 грн., №20 від 06.03.2018 на суму 5300,00 грн., №31 від 10.09.2018 на суму 25071,81 грн. не приймаються судом до уваги, оскільки вказані фотокопії належним чином не засвідчені, а тому вони не можуть вважатися належними доказами на підтвердження здійснення відповідачем оплати послуг за договором.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 18828,33 грн., нараховані за період з червня 2016 по червень 2018, 3% річних - 6293 грн за період з 20.05.2016 по 15.08.2018, пеню в розмірі 13023,25 грн (за період з 15.08.2017 по 19.11.2017 на заборгованість за зобов'язаннями квітня 2017 р. позивачем нараховано пеню на суму 696,89 грн ; за період з 20.11.2017 по 19.05.2018 на заборгованість за зобов'язаннями жовтня 2017 р. - на суму 303,91 грн; за період з 20.12.2017 по 19.06.2018 на заборгованість за зобов'язаннями листопада 2017 р. - на суму 2491,42 грн; за період з 20.01.2017 по 19.07.2018 на заборгованість за зобов'язаннями грудня 2017 р. - на суму 2444,05 грн; за період з 20.02.2018 по 15.08.2018 на заборгованість за зобов'язаннями січня 2018 р. - на суму 2642,58 грн; за період з 20.03.2018 по 15.08.2018 на заборгованість за зобов'язаннями лютого 2018 р. - на суму 2117,61 грн; за період з 20.04.2018 по 15.08.2018 на заборгованість за зобов'язаннями березня 2018 р. - на суму 1988,08 грн; за період з 20.05.2018 по 15.08.2018 на заборгованість за зобов'язаннями квітня 2018 р. - на суму 338,71 грн.).

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, п.13 договору за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат, пені, доданий позивачем до позовної заяви, враховуючи те, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання за надані позивачем послуги за договором за період з 01.12.2015 по 10.04.2018, колегія суддів вважає, що у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення вказаного грошового зобов'язання пені, 3% річних, інфляційних втрат, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6293 грн., інфляційні втрати в розмірі 13314,44 грн., пені в розмірі 13023,25 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 5513,89 грн. позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що при здійсненні позивачем розрахунку, останнім не враховано рекомендацій Верховного Суду України, викладені в листі №62-97р від 03.04.1997 ( Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ ), відповідно до яких сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця; по аналогії якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця. Таким чином позивачем помилково нараховані інфляційні втрати за грудень 2016 на заборгованість 22747,29 грн (оскільки вказана заборгованість мала місце з 20.11.2016 по 05.12.2016), за січень 2017 на заборгованість 37385,61 грн (оскільки вказана заборгованість мала місце з 20.12.2016 по 11.01.2017), за січень 2018 на заборгованість 131488,25 грн (оскільки вказана заборгованість мала місце з 20.12.2017 по 08.01.2018), за лютий 2018 на заборгованість 137485,24 грн (оскільки вказана заборгованість мала місце з 20.01.2018 по 13.02.2018), за березень 2018 на заборгованість 153475,66 грн (оскільки вказана заборгованість мала місце з 20.02.2018 по 05.03.2018).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 18.10.2018 у справі №920/638/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства торгівлі "Маяк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" 193299,67 грн. (сто дев'яносто три тисячі двісті дев'яносто дев'ять гривень 67 копійок), 13314,44 грн. (тринадцять тисяч триста чотирнадцять гривень 44 копійки) інфляційних втрат, 6293 грн. (шість тисяч двісті дев'яносто три гривні) 3% річних, 13023,25 грн. (тринадцять тисяч двадцять три гривні 25 копійок) пені, 3388,96 грн. (три тисячі вісімдесят вісім гривень 96 копійок) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В частині позовних вимог щодо стягнення 5513,89 грн. інфляційних втрат відмовити.

Стягнути з Колективного підприємства торгівлі "Маяк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" 5083,44 грн. (п'ять тисяч вісімдесят три гривні 44 копійки) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Сумської області.

Матеріали справи №920/638/18 повернути до господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім

(повний текст постанови складено 24.01.2019)