Постанова

від 21.01.2019 по справі 905/1471/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р. Справа № 905/1471/17

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (доповідача): судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 Не з'явився Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» , м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2017 року (повний текст складено 04.09.2017 року) у справі№ 905/1471/17 (суддя Ніколаєва Л.В.) за позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро трубопровідної арматури та спеціальних робіт» , м. Луганськ Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» , м. Маріуполь, Донецька область простягнення 194 812,88 грн. В С Т А Н ОВ И В:

У червні 2017 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро трубопровідної арматури та спеціальних робіт» , м. Луганськ (далі -Позивач) до Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» , м. Маріуполь, Донецька область (далі- Відповідач) про стягнення 194 812,88 грн., з яких: 168 576,96 грн. - основний борг, 15 864,61 грн. - пеня, 1 787,38 грн. - 3% річних, 8 583,93 грн. - інфляційні втрати (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог за вх.№18730/17 від 12.07.2017р.).

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.08.2017 позовні вимоги задоволені частково, з Відповідача на користь Позивача стягнуто основний борг у розмірі 168 576,96 грн., пеню у розмірі 15 850,86грн., 3 % річних у розмірі 1787,38грн., інфляційні втрати у розмірі 6 829,92 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 895,68 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірне рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог, заявник скарги зазначив, що судом першої інстанції не встановлено об'єктивно всі обставини справи та неправильно застосовно норми матеріального права, оскільки надані Позивачем у якості підтвердження факту поставки товару, первинні документи не відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік» , а в матеріалах справи не міститься жодної довіреності на отримання ТМЦ від імені Відповідача. Також зазначав про порушення Позивачем умов п. 6.4. Договору в частині не передання визначеного пакету документів.

Відзив від Позивача на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи.

Колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки сторони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:

- укладення між сторонами 29.01.2014 року Договору поставки № 14000068, відповідно умов якого Позивач зобов'язався передати, а Відповідач - прийняти та оплатити товар, визначений в специфікаціях до Договору;

- підписання між сторонами Додаткових угод №1 від 28.01.2016р. та №2 від 24.05.2016р. про продовження строку дії Договору до 28.01.2018р., зміну найменування та реквізитів Відповідача.

- підписання сторонами у якості Додатку до Договору - специфікації № 10 від 26.02.16, в якій узгоджено найменування товару, його якість, кількість, ціну реалізації, строки поставки;

- передання Позивачем та прийняття Відповідачем товару за Договором на загальну суму 168 576,96 грн., про що свідчать видаткові накладні № 1 від 07.02.2017р. та № 2 від 07.02.2017р., а також товарно-транспортна накладна №Р1 від 07.02.2017р., які підписані сторонами та засвідчені їх печатками;

- виставлення Позивачем рахунків на оплату поставленого товару №1/07022017 від 07.02.2017р. та №2/07022017 від 07.02.2017р. на загальну суму 168 576,96 грн.;

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 14000068 від 29.12.2014р. в частині повної і своєчасної оплати товару. За твердженням Позивача, таке порушення умов Договору є підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач у суді першої інстанції не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності факту порушення Відповідачем строків оплати товару, що є підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості.

Оскаржуючи зазначене рішення, Відповідач не заперечуючи факту отримання поставленого товару за Договором, стверджував про неналежність наданих Позивачем доказів, зокрема, відсутності довіреності, яка б підтверджувала отримання товару з боку Відповідача, а також про невідповідність первинних документів вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік» . Стверджував про відсутність можливості надання зі свого боку будь-яких документів стосовно виконання зазначеного Договору через захоплення майна незаконними військовими формуваннями на території Донецької області.

Колегія суддів вважає зазначені доводи безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно зі статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже надані Позивачем видаткові та товарно-транспортні накладні відповідають вищенаведеним приписам, а фактичне отримання Відповідачем поставленого товару підтверджується підписом представника Відповідача в графі „отримав(ла)" на видаткових накладних та засвідченням підпису представника Відповідача печаткою підприємства.

В матеріалах справи також наявні пояснення начальника бюро загальнозаводських матеріалів відділу матеріалів управління забезпечення підприємства Відповідача - ОСОБА_5 в яких останній підтверджує отримання поставленого товару від Позивача за видатковими накладними № 1 від 07.02.2017р. на суму 84 288,48 грн. та № 2 від 07.02.2017р. на суму 84 288,48 грн. та засвідчення їх своїм підписом, з наданням відповідних документів на підтвердження займаної посади на підприємстві Відповідача у спірний період (а.с. 63-64 т. 1 та а.с. 72-78 т. 1).

Крім того, Відповідачем не заперечується сам факт отримання товару, ним не спростовано, що посадова особа, якою було підписано спірні видаткові накладні, у звітному періоді дійсно займала зазначену посаду; не заперечується автентичність підпису цієї посадової особи; не заперечується автентичність печатки ПрАТ "ЄМЗ", якою засвідчені видаткові накладні.

За таких підстав, факт отримання поставленого Позивачем товару підтверджений належними доказами та не спростований Відповідачем.

Таким чином, надані Позивачем в підтвердження його вимог копії видаткових накладних оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Ці видаткові та товарно-транспортні накладні є первинними документами у розумінні статті 9 Закону та підставою для виникнення обов'язку Відповідача щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Одночасно, колегією суддів не приймаються твердження апелянта на рахунок того, що Позивачем порушено п. 6.4. Договору з огляду на наступне.

Докази надання Позивачем вказаних у п. 6.4 Договору документів Відповідачу в матеріалах справи відсутні, проте колегія суддів вважає, що зазначені документи надані Відповідачу разом із товаром, отриманим за видатковими накладними № 1 від 07.02.2017р. та № 2 від 07.02.2017р., оскільки п. 6.2 Договору сторони визначили, що останні дають згоду на застосування в процесі приймання продукції, що постачається, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7.

Так, згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару Відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції та надання товаросупровідних документів.

Крім того, ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені у п. 6.4. Договору документи, надані Відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткових накладних № 1 від 07.02.2017р. та № 2 від 07.02.2017р., доказів зворотнього сторонами не представлено, судом не встановлено.

При цьому, пунктом 6.5. Договору, Відповідачу надане право відмовитись від прийняття поставленого товару до надання Позивачем документів, вказаних в. 6.4. Договору, однак доказів такої відмови матеріали справи не містять.

Судова колегія вважає доводи Відповідача щодо відсутності доступу до своїх документів такими, що не впливають на обов'язок оплатити отриманий товар, оскільки Специфікація до Договору з найменуванням та кількістю товару, строками та місцем його поставки була підписана сторонами в 2016році, тобто вже після існування відповідних подій на території Донецької області, а місцем поставки спірного товару визначено місто Краматорськ - тобто території, яка підконтрольна державі Україна, куди і було здійснено поставку товару за змістом товарно-транспортної накладної.

Оскільки узгодження та виконання Договору в цій частині відбулось на підконтрольній державою території, передання відповідної документації на неконтрольовану територію свідчить про свідоме взяття Відповідачем на себе ризиків щодо її цілісності та збереження, а отже і можливості надання відповідних доказів в суді.

За таких обставин, судова колегія вважає доведеним факт порушення права Позивача в частині отримання своєчасної оплати за поставлений товар, а отже погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу в сумі 168 576,96 грн., 3% річних в сумі 1787,38грн., та часткового задоволення позовних вимог про стягнення інфляції в сумі 6829,92грн. та пені в сумі 15850,86грн. (на підставі п.7.2. Договору) через арифметичні помилки, наявні у розрахунку Позивача.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2017 у справі № 905/1471/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» , м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2017 року у справі № 905/1471/17 залишити без задоволення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.08.2017 у справі № 905/1471/17 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод» , м. Маріуполь, Донецька область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 25.01.2019

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя В.І. Пушай