Рішення

від 21.01.2019 по справі 916/2365/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.01.2019 Справа № 916/2365/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовом: Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси (Ідентифікаційний код 34674102, адреса: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація ДПЛ (Ідентифікаційний код 33080989, адреса: 87500, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 104),

про стягнення 42600,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація ДПЛ збитків у розмірі 42600,00 грн.

Позов мотивований тим, що між позивачем як замовником та відповідачем як виконавцем було укладено договір від 08.08.2014 № ТГО-334/14 на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації. Позивач стверджує, що за цим договором позивач прийняв від відповідача за актом здачі-приймання виконаних робіт від 19.10.2015 № 2 проектно-вишукувальну документацію, згідно якого кошторисна вартість виконаної документації з ПДВ становить 163584,00 грн. та зі свого боку повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем.

Також позивач зазначає, що за результатами проведеної Південним офісом Держаудитслужби ревізії фінансово-господарської діяльності КП Теплопостачання міста Одеси за період з 01.08.2015 по 31.12.2017, виявлено завищення вартості виконаних проектних робіт за договором від 08.08.2014 № ТГО-334/14 на суму 42600,00 грн. та складено вимогу Про усунення порушень законодавства за № 15-06-23-14/2095 із зворотнім терміном інформування КП Теплопостачання міста Одеси органу державного фінансового контролю. На виконання цієї вимоги з метою досудового врегулювання спору 11.05.2018 позивач направив відповідачу претензію № 02-01-01-222 щодо сплати надмірно виплачених коштів в розмірі 129297,77 грн. за договорами, у тому числі й за договором від 08.08.2014 № ТГО-334/14, але на даний час кошти не сплачені, що зумовило звернення до суду з цим позовом.

Правовими підставами позову визначено ст. 22, 610, 623, 857, 858, 891 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано: договір № ТГО - 334/14 від 08.08.2014 з додатками, акт задачі - приймання виконаних робіт №2 від 19.10.2015, витяг з акту Південного офісу Держаудитслужби від 22.03.2018 №06-11/17 разом з додатком, вимоги щодо усунення порушень законодавства від 03.04.2018 № 15-06-23-14/2095, претензія від 11.05.2018 №02-01-01-222, статут Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси , свідоцтво про державну реєстрацію Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси , копії яких долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2018 відкрито провадження у справі № 916/2365/18; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; призначено судове засідання на 14.11.2018.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2018, на підставі п.1 ч.3 ст.31, ст.234 ГПК України, справа № 916/2365/18 передана за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

04.12.2018 справа надійшла до Господарського суду Донецької області та, згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2018, передана на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою суду від 05.12.2018 прийнято справу №916/2365/18 до свого провадження; визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 21.12.2018; визначено сторонам строк для здійснення дій процесуального характеру (надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив тощо); явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.

Ухвалою суду від 21.12.2018 відкладено розгляд справи на 21.01.2019; постановлено позивачу та відповідачу виконати вимоги ухвали суду від 05.12.2018; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.

26.12.2018 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання №02-01-01-1101 від 18.12.2018 про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, згідно з яким останній просить залучити до участі у справі №916/2365/18 третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Південний офіс Держаудитслужби.

Своє клопотання позивач мотивує тим, що позовна заява ґрунтується на акті ревізії фінансово - господарської діяльності Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси за період з 01.08.2015 по 31.12.2017 від 22.03.018 №06 -11/17.

Стосовно означеного клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

З огляду на матеріали справи та доводи, наведені позивачем у відповідному клопотанні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про залучення Південного офісу Держаудитслужби. Зі змісту поданого клопотання не вбачається яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути на обсяг прав та обов'язків Південного офісу Держаудитслужби та який юридичний інтерес має вказана особа у даній справі.

Сторони в судове засідання, що відбулось 21.01.2019, своїх представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Суд враховує, що позивач у заяві №02 - 01 - 01 - 1102 від 18.12.2018 повідомив суд про неможливість прийняти участь у судовому засіданні, призначеному на 21.01.2019, а також про те, що він підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

На час розгляду справи письмовий відзив на позовну заяву від Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація ДПЛ не надійшов.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що суд вжив всіх можливих заходів з повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, сторонам було забезпечено рівні можливості для реалізації своїх процесуальних прав у цій справі, явка у судове засідання обов'язковою не визнавалась, тому справа розглядається без присутності представників позивача та відповідача за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2014 між Комунальним підприємством Теплопостачання міста Одеси (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація ДПЛ (далі - виконавець, відповідач) було укладено договір ТГО - 334/14 на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації, за умовами п.1.1. договору, виконавець зобов'язується роботи по проектуванню Реконструкція ділянки теплотраси від РК Північна -2 до вул. Генерала Бачарова , відповідно до вимог ДСТУ БД. 1.1 - 7:2013 Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво та згідно завдання на проектування, наданого замовником (Додаток №1) у строки визначені календарним планом (Додаток №2), а замовник зобов'язується прийняти та оплати роботу згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, результатом виконання робіт, визначених в п. 1.1. договору, є проектно-кошторисна документація.

Строк виконання робіт визначений у календарному плані ( п.1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість робіт по договору визначається на підставі протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №3) і складає - 163584 (сто шістдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 20 % 27264 (двадцять сім тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 00 коп.

Після укладання договору замовник перераховує виконавцю авансовий платіж у розмірі 50 % від узгодженої договірної ціни, що складає 81792 (вісімдесят одна тисяча сімсот дев'яносто дві) грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 20 % - 13632 (тринадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 00 коп. Виконавець, за погодженням із замовником, може змінювати ціну договору в разі зміни складу і обсягів робіт, які, при узгодженні договірної ціни, сторонами не могли бути враховані, шляхом підписання відповідної додаткової угоди та внесення змін до кошторису (п. 2.2., 2.3. договору).

Згідно з п. 2.4. договору, розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі акту виконаних робіт протягом 10 - ти банківських днів з моменту підписання відповідного акту, шляхом перерахування грошових коштів (з урахуванням раніш сплаченого авансового платежу) на розрахунковий рахунок виконавця, згідно виставленого рахунку.

Після завершення робіт виконавець направляє замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт з додатком до нього 5 (п'ять) комплектів ПКД та електронної копії ПКД (п. 4.2 договору).

Договір складений в двох примірниках, по одному для кожній із сторін, набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань ( п. 10.1. договору).

Згідно додатку №1 Завдання на проектування та інших додатків до договору від 08.08.2014 ТГО - 334/14 виконавцем здійснювалися роботи з коригування проектно- кошторисної документації реконструкції ділянки теплотраси від РК Північна -2 до вул. ОСОБА_1.

Між позивачем та відповідачем було скріплено підписами та печатками без зауважень та заперечень акт № 2 від 19.10.2015 здачі-приймання виконаних робіт (проектно-кошторисної документації) на суму 163584,00 грн.

Звертаючись з даним позовом позивач зазначав, що Південним офісом Держаудитслужби в проводилася ревізія фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси .

За результатом планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси за період з 01.08.2015 по 31.12.2017, Південним офісом Держаудитслужби складено акт №06-11/17 від 22.03.2018, в якому зокрема, зазначено, що по договорам від 08.08.2014 № ТГО - 333/14, № ТГО -334/14, №ТГО - 339/14 на загальну суму 1380661,59 грн., які оплачені в жовтні 2015 року, у порушення вимог статей 173, 175, 193 Господарського кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996 - XIV, п. 5.2 Правил визначення вартості проектно - вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво ДСТУ Б Д.1.1. - 7:2013, п. 5.3.11.2 Інженерні вишукування для будівництва ДБН А. 2.1 - 1 -1 - 2014, п.12 глави 2 розділу 1 Електроенергетика збірника цін на проектні роботи для будівництва, умов п. 1.1. п. 3.2.3 зазначених договорів, встановлено завищення вартості виконаних робіт, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) підприємству на загальну суму 129297,77 грн. з ПДВ.

Відповідно до розрахунку (додаток №1 до акта №06-11/17 від 22.03.2018 Південного офісу Держаудитслужби) було встановлено, що за договором від 08.08.2014 № ТГО-334/14 відбулось завищення вартості виконаних проектних робіт на суму 42600, 00 грн.

11.05.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 02 - 01 - 01 - 222, згідно з якою останній просив відповідача перерахувати надмірно виплачені кошти у розмірі 129297,77 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти не повернув.

Посилаючись на те, що актом перевірки було встановлено проведення зайвих виплат, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 42600,00 грн. збитків.

Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, відповідно до ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України визначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Більше того, відповідно до ч. 2 ст. 845 ЦК України визначено, що якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки боржника; 2) наявність збитків; 3) безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та настанням збитків; 4) вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Таким чином, підписавши договір ТГО - 334/14 від 08.08.2014 сторони погодили всі істотні умови договору та самі визначили і погодили взаємні зобов'язання.

При цьому, підписуючи протокол погодження договірної ціни на роботи проектування Реконструкція ділянки теплотраси від РК Північна -2 до вул. ОСОБА_1 (додаток № 3 до договору від 08.08.2014 № ТГО - 334/14) позивач повинен був перевірити його правильність та відповідність всім державним нормам.

Також, при підписанні акту № 2 від 19.10.2015 здачі - приймання виконаних робіт (проектно-кошторисної документації) позивач мав право та можливість перевірити правильність внесених до цього акту даних та негайно заявити про недоліки відповідачу у разі їх наявності. Проте, позивач цього не зробив, акт прийняття робіт підписав без зауважень. А відтак, посилання позивача на те, що вказані збитки були спричинені йому внаслідок неправомірних дій відповідача та за наявності вини відповідача, є безпідставним, оскільки сам позивач погоджував склад та вартість спірних робіт, а також не заявляв відповідачу про відступи від умов договору при прийнятті вказаних робіт.

Крім того, позивачем на підтвердження збитків наданий лише акт Південного офісу Держаудитслужби №06-11/17 від 22.03.2018.

Здійснення Держаудитслужбою державного фінансового контролю з використання бюджетних коштів, врегульовано Законом України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні , а також положенням Про Державну аудиторську службу в Україні .

До повноважень Державної аудиторської служби України віднесено фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевого бюджетів, та, у разі виявлення порушень законодавства, право на пред'явлення обов'язкових до виконання вимог щодо усунення таких порушень. Відшкодування збитків, виявлених під час здійснення фінансового контролю, може бути зазначено у вимозі, проте їх відшкодування (стягнення) відбувається в судовому порядку за позовом органу фінансового контролю.

При цьому позивач не надав обґрунтувань та підстав стягнення завданих збитків, не надав документів та інших доказів якими підтверджується їх розмір, не зазначає які саме зобов'язання не виконані відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що в даному випадку, акт перевірки (ревізії) - це документ про результати проведеної перевірки (ревізії), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, а тому посилання позивача на те, що відповідач повинен сплатити спірні кошти, на підставі акту ревізії №06-11/17 від 22.03.2018 є необґрунтованим, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, наведену в постанові від 22.01.2013 № 3-69гс13, відповідно до якої, виявлені внутрішньою ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Дослідивши наявні у справі докази в сукупності з обставинами справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 42600,00 грн., не доведено, що саме з вини відповідача позивачем понесено ці збитки, як і не доведено, що позивачем вчинялись дії на їх уникнення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки сторони погодили вартість робіт в договорі, зміна умов яких в односторонньому порядку не допускається, роботи були виконані та оплачені, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушувалися умови укладеного між сторонами договору ТГО - 334/14 від 08.08.2014, положення законодавства та права позивача, а перераховані в рамках спірного договору кошти не є збитками.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1статті 74 зазначеного Кодексу).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, з огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.

Керуючись статтями 42, 46, 73-80, 86, 91, 123-124, 128 -130, 191, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог, відмовити.

2. Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

3. Повний текст рішення підписаний 25.01.2019.

Суддя Н.В. Величко