Ухвала

від 25.01.2019 по справі 910/17638/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.01.2019Справа № 910/17638/18

Суддя Господарського суду міста Києва Якименко М.М. , розглянувши заяву стягувача Публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (01001, м. Київ, вулиця ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12-Г; код 00032129) в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області (01001, м. Київ, вул. вулиця Володимирська, будинок 27; код 09322277) про видачу судового наказу за вимогою до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціативна група Укр патріот" (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ МАЛА ЖИТОМИРСЬКА, будинок 9Б; код ЄДРПОУ 40354235) про стягнення 225,24 грн. заборгованості за договором банківського рахунку № 2231116-160330-143115 від 31.03.2016 року, з яких: 149,00 грн. основна заборгованість, 25,85 грн. пеня, 39,61 грн. інфляційні втрати, 10,88 грн. проценти річних,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області про видачу судового наказу за вимогою до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціативна група Укр патріот" про стягнення 225,24 грн. заборгованості за договором банківського рахунку № 2231116-160330-143115 від 31.03.2016 року, а саме 149,00 грн. основної заборгованості, а також нарахованих заявником за порушення строків оплати за договором 25,85 грн. пені, 39,61 грн. інфляційних втрат, 10,88 грн. процентів річних.

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, Господарським судом міста Києва 24.01.2019 року видано судовий наказ щодо стягнення з боржника 149,00 грн. основного боргу. При цьому суд дійшов висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення 25,85 грн. пені, 39,61 грн. інфляційних втрат, 10,88 грн. процентів річних з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Пунктом 3 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 цього Кодексу. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Суд зазначає, що за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, проценти, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не мають характеру штрафних санкцій, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягнення пені.

В свою чергу інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Окрім цього, згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

При цьму суд зазначає, що вимоги про сплату пені та передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інших нарахувань (процентів річних та втрат від інфляції) у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, яка фактично не є заборгованістю у розумінні ст.148 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що вимоги Публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціативна група Укр патріот" пені в розмірі 25,85 грн., процентів річних в розмірі 10,88 грн. та втрат від інфляції в розмірі 39,61 грн. хоча і мають грошовий характер, проте не є за своєю правовою природою грошовою заборгованістю, стосовно якої Господарським судом міста Києва може бути видано судовий наказ на підставі ст.ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин суд доходить висновку, що заява Публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області про видачу судового наказу за вимогою про стягнення нарахованих заявником 25,85 грн. пені, 39,61 грн. інфляційних втрат та 10,88 грн. процентів річних не відповідає вимогам, встановленим ст.148 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим відмовляє у видачі наказу в частині вказаних вимог.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області у видачі судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціативна група Укр патріот" про стягнення нарахованих за порушення строків оплати за договором банківського рахунку № 2231116-160330-143115 від 31.03.2016 року 25,85 грн. пені, 39,61 грн. інфляційних втрат, 10,88 грн. процентів річних.

2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.01.2019 року.

Суддя М.М.Якименко