Рішення

від 25.01.2019 по справі 916/2665/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2665/18

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача : не з'явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТСЕРВІС-ОДЕСА» до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «КАСКАД-2010» про стягнення заборгованості у сумі 15 490,38грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІФТСЕРВІС-ОДЕСА» (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «КАСКАД-2010» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 15 490,38грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання для розгляду справи по суті було призначено "27" грудня 2018 р. о 10:00 год.

23.12.2018р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю часу для підготовки та подання відзиву на позов, та відповідно до якого, відповідач зазначає, що позов не визнає.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2018р. було відкладено розгляд справи на "25" січня 2019 р. о 12:00 год.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області по справі були направлені за належною адресою відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи Рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

25.01.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

01 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІФТСЕРВІС-ОДЕСА» (надалі - виконавець) та ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «КАСКАД-2010» (надалі - замовник) було укладено Договір про надання послуг №15-112016 (надалі - договір) відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати щомісячно послуги з організації експлуатації та технічного обслуговування ліфтів і системи диспетчерського зв'язку (надалі - Послуги ) в обсягах згідно Додатку №1 до цього договору.

Згідно із п. 3.1.1. Договору, виконавцем до 05 числа місяця, наступного за місяцем виконання Послуг, передає замовнику підписаний зі своєї сторони Акт приймання-передачі послуг.

Згідно з п. 3.1.5. Договору якщо до останнього числа поточного місяця на адресу Виконавця не надійшло від Замовника претензій, оформлених у вигляді двостороннього акту, то Послуги за цей календарний місяць вважаються виконаними і такими, що підлягають оплаті.

За умовами п. 4.1. Договору, місячна ціна технічного обслуговування ліфтів і системи диспетчерського зв'язку, що діє на момент укладання договору, визначається згідно з додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 4.6. Договору, замовник щомісяця протягом 20 банківських днів з моменту отримання ним акту приймання-передачі послуг перераховує виконавцю оплату технічного обслуговування ліфтів і системи диспетчерського зв'язку в розмірі місячної ціни технічного обслуговування ліфтів і системи диспетчерського зв'язку.

На виконання умов договору позивач протягом 2016-2017 років надавав послуги з організації експлуатації та технічного обслуговування ліфтів і системи диспетчерського зв'язку на загальну суму 99 860,00 грн. Зокрема, протягом жовтня - листопада 2017 року Позивачем надані послуги на загальну суму 14 000,00 грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі виконаних робіт.

Однак, в порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату наданих йому послуг за жовтень-листопад 2017 року на загальну суму 14 000,00 грн.

З наведених підстав, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІФТСЕРВІС-ОДЕСА» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «КАСКАД-2010» про стягнення заборгованості у сумі 15 490,38грн., з яких: 14 000,00 грн. - сума основного боргу, 405,48 грн. - 3% річних, 1 084,90 грн. - інфляційних збитків.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства та надані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склались на підставі укладеного між ними 01 грудня 2016 року Договору про надання послуг №15-112016.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідач в порушення вищезазначених приписів закону та укладеного договору, договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 14 000,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сама заборгованості за отримані послуги, в розмірі 14 000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 405,48 грн. - 3% річних та 1 084,90грн. - інфляційних збитків за прострочення виконання зобов'язання.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних та інфляційних збитків є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про надання послуг.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних та інфляційних збитків здійснений позивачем, судом встановлено що його здійснено вірно, у зв'язку із чим вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з'являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, а саме 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТСЕРВІС-ОДЕСА» до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «КАСКАД-2010» про стягнення заборгованості у сумі 15 490,38грн. - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «КАСКАД-2010» (65114, Одеська обл., м.Одеса, вул. Левітана, буд. №62; код ЄДРЮОФОПГФ 37549449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТСЕРВІС-ОДЕСА» (65045, Одеська обл., м.Одеса, вул. Базарна, буд. № 63; код ЄДРЮОФОПГФ 40982897) суму заборгованості за надані послуги у розмірі - 14 000 /чотирнадцять тисяч/ грн. 00 коп., 3% річних у розмірі - 405 /чотириста п'ять/ грн. 48 коп., інфляційні збитки у розмірі - 1 084 /одна тисяча вісімдесят чотири/ грн. 90 коп. та витрати на оплату судового збору в розмірі - 1 762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 25 січня 2019 р.

Суддя С.Ф. Гут