Рішення

від 15.01.2019 по справі 810/2177/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 року м. Київ № 810/2177/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., при секретарі судового засідання Волощук В.В., за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представник позивача: ОСОБА_2,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Фастівської районної державної адміністрації Київської області

про визнання незаконним розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Фастівської районної державної адміністрації Київської області, в якому просить суд:

- визнати незаконним розпорядження від 27.03.2018 № 44-ос про звільнення начальника відділу культури, молоді та спорту Фастівської районної державної адміністрації ОСОБА_1;

- поновити на посаді начальника відділу культури, молоді та спорту Фастівської районної державної адміністрації ОСОБА_1, як таку, що була незаконно звільненою.

- стягнути з Фастівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.03.2018 до моменту винесення рішення у справі;

- стягнути з Фастівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. у вигляді одноразової грошової виплати;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу культури, молоді та спорту Фастівської районної державної адміністрації та стягнення заробітної плати в межах суми за один місяць допустити до негайного виконання (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 12.06.2018).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 27.03.2018 розпорядженням № 44-ос Фастівської районної державної її було звільнено з посади начальника відділу культури, молоді та спорту Фастівської районної державної адміністрації на підставі пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України Про державну службу та пункту 7 статті 36 Кодексу Законів про працю.

Так, позивач не погоджується з правомірністю свого звільнення та зазначає, що відповідачем було порушено процедуру звільнення ОСОБА_1 на підставі рішення суду про притягнення її до адміністративної відповідальності, а саме відповідачем не проведено службового розслідування, яке передбачене Законом України Про запобігання корупції , Законом України Про державну службу , Кодексу законів про працю України, "Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України Про запобігання корупції прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 та вимагалось поданням Фастівської місцевої прокуратури від 23.03.2018 № 1195 вих-18.

З огляду на зазначене, позивач вважає що не проведення всупереч норм закону службового розслідування щодо встановлення причин та умов, що призвели до вчинення адміністративного правопорушення свідчать про незаконність розпорядження від 27.03.2018 № 44-ос, у звязку з чим воно підлягає скасуванню.

Позивач зазначила, що внаслідок незаконного звільнення вона зазнала моральної шкоди, яка полягає в порушенні нормальних життєвих зв'язків, відновлення яких потребує значних зусиль або взагалі неможливо, у зв'язку з чим вона просить суд стягнути з відповідача завдану їй моральну шкоду, оцінену в 10 000 грн.

13.06.2018 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних та зазначив, що позивач була державним службовцем категорії Б та належним чином була попереджена про встановлені Законом обмеження та про відповідальність за вчинення корупційних або пов'язаних із корупцією порушень.

Так, позивач 05.02.2018 несвоєчасно без поважних причин подала щорічну декларацію за 2015 рік.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2018 по справі № 381/694/18 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Також на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот пятдесят) грн. 00 коп.

У зв'язку з набранням Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2018 у справі № 381/694/18 законної сили Фастівська районна державна адміністрація Київської області у відповідності до пункту 3 частини 1 (набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення) Закону України Про державну службу звільнила позивача.

Крім того, відповідач зазначив, що до Фастівської районної державної адміністрації Київської області надійло подання Фастівської місцевої прокуратури від 23.03.2018 № 1195 вих-18 в порядку частини 3 статті 65 Закону України Про запобігання корупції .

Відповідно до розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 № 219 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ" у зв'язку з тим, що суддя Головенко О.Д. пішов у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, справу № 810/2177/18 передано на повторний автоматичний розподіл між суддями.

12.11.2018 до суду було подано відповідь на відзив у якій позивач не погоджується з доводами наведеними у відзиві на позов та на спростування яких зазначає, що відповідач не провів службове розслідування як це вимагалось Фастівською місцевою прокуратурою в поданні від 23.03.2018 № 1195 вих-18.

Протокольною ухвалою суду від 14.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

20.11.2018 від відповідача на електронну адресу суду надійшли заперечення по адміністративній справі в яких зазначено, що Фастівська районна державна адміністрація Київської області не проводила службове розслідування, оскільки причини та умови, що призвели до вчинення пов'язаного з корупцією правопорушення були встановленні постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2018 у справі № 381/694/18, а винну особу притягнуто до адміністративної відповідальності.

28.12.2018 до суду надійшло клопотання відповідача щодо розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 15.12.2019, відповідно до змісту якого відповідач зазначив, що позивачем неправильно підраховано кількість робочих днів вимушеного прогулу, та зазначив, що така кількість станом на 15.01.2019 становить 200 днів, а не 201 день, як це зазначив позивач.

Також відповідач повідомив суд, що Фастівською районною державною адміністрацією Київської області було допущено технічну помилку при заповненні трудової книжки позивача, а саме в даті звільнення замість 27.03.2018 було помилково вказано 27.03.2016.

Від позивача 28.12.2018 до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 15.12.2019, відповідно до якого позивач вирахував 201 день вимушеного прогулу.

У судове засідання, призначене на 15.01.2019 прибув позивач та його представник, які підтримали доводи викладені в адміністративному позові та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача у судове засідання не прибув (рекомендоване повідомлення № 0113329339105). Відповідач у відзиві та запереченнях на позов неодноразово клопотав про розгляд справи без його представника.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розпорядженням голови Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 19.11.1998 № 430 ОСОБА_1 призначено на посаду завідуючої відділом культури. Розпорядженням Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 29.12.2012 № 1016-од Про упорядкування структури Фастівської районної державної адміністрації Київської області відділ культури і туризму Фастівської районної державної адміністрації Київської області перейменовано у відділ культури, молоді та спорту Фастівської районної державної адміністрації Київської області.

Розпорядженням першого заступника голови Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 22.09.2016 № 197-ос Про внесення змін в розпорядження райдержадміністрації від 16.06.2015 № 100-ос Про присвоєння рангів та встановлення надбавок до посадових окладів працівникам апарату, керівникам та спеціалістам інших структурних підрозділів районної державної адміністрації начальнику відділу культури, молоді та спорту ОСОБА_1 присвоєно 5 ранг державного службовця категорії Б .

З постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2018 у справі № 381/694/18 судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на 01.09.2016, будучи держаним службовцем категорії Б , була зобов'язана подати щорічну декларацію за 2015 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з 01.09.2016 до 31.10.2016.

Також зі змісту вказаної постанови, судом встановлено, що відповідно до публічно доступної інформації про оприлюднені суб'єктами декларування електронні декларації ОСОБА_1 подала свою декларацію за 2015 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, о 16 год. 45 хв. 05.02.2018 тобто несвоєчасно, без поважних причин.

Враховуючи викладене, Фастівський міськрайонний суд Київської області визнав винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот пятдесят) грн. 00 коп.

23.06.2018 до Фастівської районної державної адміністрації Київської області надійшло подання Фастівської місцевої прокуратури в порядку частини 3 статті 65 Закону України Про запобігання корупції .

Вказаним поданням Фастівська місцева прокуратура керуючись статтями 1, 65 Закону України Про запобігання корупції вимагає призначити службове розслідування з метою встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню пов'язаного з корупцією правопорушення начальником відділу культури, молоді та спорту Фастівської районної державної адміністрації ОСОБА_1, не виконанню вимог частини 2 статті 65 Закону України Про запобігання корупції .

Розпорядженням Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 27.03.2018 № 44-ос ОСОБА_1, начальника відділу культури, молоді та спорту районної державної адміністрації звільнено з посади 27.03.2018 згідно п.3 частини 1 статті 84 Закону України Про державну службу та п. 7 статті 36 КЗпП України та на підставі Рішення Фастівського міськрайонного суду від 12.03.2018 № 381/694/18.

Не погоджуючись з правомірністю Розпорядження Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 27.03.2018 № 44-ос, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до преамбули Закону України Про державну службу цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Згідно із положеннями статті 3 Закону України Про державну службу цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Підстави для припинення державної служби визначені статтею 83 Закону України "Про державну службу". Пунктом 1 частини 1 зазначеної статті встановлено, що державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Таким чином, зазначеною нормою Закону України "Про державну службу України" визначено особливу підставу для припинення державної служби - набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Частиною 2 статті 84 Закону України "Про державну службу" встановлено, що у випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, субєкт призначення зобовязаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

Тобто, вказаним положенням встановлено обов'язок суб'єкта призначення звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, якщо інше не встановлено законом.

Так, відповідно до преамбули Закону України Прозапобігання корупції цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Згідно із положеннями частини 1 статті 65 Закону України Про запобігання корупції за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку (частина 2 вказаної статті).

Відповідно до частини 3 статті 65 Закону України Про запобігання корупції з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України Про запобігання корупції прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок № 950).

Дія цього Порядку не поширюється на: державних службовців, крім випадку, визначеного абзацом п'ятим цього пункту;

Згідно із абзацом п'ятим пункта 1 вказаного Порядку № 950 стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов'язки (далі - керівник органу).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем у відзиві та запереченнях на позов, 23.06.2018 до Фастівської районної державної адміністрації Київської області надійшло подання Фастівської місцевої прокуратури в порядку частини 3 статті 65 Закону України Про запобігання корупції , яким вимагалось призначити службове розслідування з метою встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню пов'язаного з корупцією правопорушення начальником відділу культури, молоді та спорту Фастівської районної державної адміністрації ОСОБА_1, невиконанню вимог частини 2 статті 65 Закону України Про запобігання корупції .

Крім того, зі змісту постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області (прокурор брав участь у справі № 381/694/18) та вказаного подання вбачається, що прокуратура була обізнан про рішення суду яким позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, водночас прокуратура враховуючи постанову суду, все рівно вимагала проведення службового розслідування.

Таким чином, судом встановлено, що поданням від 23.06.2018 Фастівська місцева прокуратура не пропонувала, а саме вимагала від відповідача провести службове розслідування.

Проте, судом встановлено, що всупереч наведених положень законодавства та обставин, відповідачем звільнено позивача без проведення службового розслідування та без встановлення причин та умов, що призвели до вчинення правопорушення встановленого Фастівським міськрайонним судом Київської області.

Також суд звертає увагу, що у спірному розпорядженні відповідач зазначає, що позивача звільнено крім іншого, згідно з пунктом 7 статті 36 КЗпП України.

Так, відповідно до пункту 7 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи .

Відповідно до пункту 8 Порядку № 950 за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому крім іншого зазначаються: висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що саме під час проведення службового розслідування встановлюється чи є обставини, які виключають можливість продовження цим працівником даної роботи.

Системне тлумачення викладених законодавчих норм надає підстави стверджувати, що відповідачем було звільнено позивача незаконно без дотримання процедури, яка передує прийняттю рішення про звільнення, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження від 27.03.2018 № 44-ос про звільнення начальника відділу культури, молоді та спорту районної державної адміністрації ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що судом встановлено, що позивача було протиправно звільнено з посади начальника відділу культури, молоді та спорту Фастівської районної державної адміністрації, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про доходи, виданої Фастівською районною державною адміністрацією 22.05.2018 за № 06-29/1582 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за період з січня 2018 по лютий 2018 (включно) складає 671,30 грн.

При цьому, кількість відпрацьованих позивачем днів за січень-лютий 2018 року складає 41 день (41/2=20 середньомісячне число робочих днів).

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 193 дні та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 28 березня 2018 року по 15.01.2018 (включно).

Отже, оскільки кількість днів вимушеного прогулу складає 193 дні, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 129 560 грн. (671,30 х 193).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Фастівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.03.2018 до моменту винесення рішення у справі, підлягають задоволенню частково, а саме починаючи з 28.03.2018, а не з 27.03.2018, оскільки останнім робочим днем позивача було 27.03.2018.

Стосовно позовної вимоги про допуск до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу культури, молоді та спорту Фастівської районної державної адміністрації та стягнення заробітної плати в межах суми за один місяць, суд зазначає наступне.

Питання негайного виконання рішень суду в адміністративних справах регулюється статтею 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, частиною першою статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що негайно виконуються рішення про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби; припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; уточнення списку виборців; усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Таким чином, негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць підлягає присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби.

Враховуючи вищевказані приписи, суд вважає за можливе допустити дане рішення у частині виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.

Стосовно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача у розмірі 10 000 грн., суд зазначає наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , виходячи із загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується, а судом не встановлено наявність причинного зв'язку між протиправними діями відповідача та порушенням нормальних життєвих зв'язків позивача (порушення таких зв'язків також не доведені позивачем), про які стверджує позивач. Суд також враховує, що позивач не надав жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано та не доведено правомірність та законність своїх дій при розгляді клопотання позивача, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки позивач на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Фастівської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 20626701; адреса реєстрації: пл. Соборна, 1, м. Фастів, 08500) від 27.03.2018 № 44-ос про звільнення начальника відділу культури, молоді та спорту районної державної адміністрації ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса реєстрації: АДРЕСА_1).

3. Поновити на посаді начальника відділу культури, молоді та спорту Фастівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса реєстрації: АДРЕСА_1) з 27.03.2018.

4. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу культури, молоді та спорту Фастівської районної державної адміністрації з 16.01.2019.

5. Стягнути з Фастівської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 20626701; адреса реєстрації: пл. Соборна, 1, м. Фастів, 08500), на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса реєстрації: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.03.2018 по 15.01.2019 включно у сумі 129 560 (сто двадцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят) грн.

6. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Фастівської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 20626701; адреса реєстрації: пл. Соборна, 1, м. Фастів, 08500) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса реєстрації: АДРЕСА_1) суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 13 426 (тринадцять тисяч чотириста двадцять шість) грн.

7. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 25 січня 2019 р.